Рішення № 68428458, 21.08.2017, Літинський районний суд Вінницької області

137/716/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2017

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

при секретарі Голота О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт.Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в будинок,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про вселення в будинок, в якому зазначає, що відповідачка по справі ОСОБА_2 це дочка його співмешканки ОСОБА_3 з якою він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1991 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_9. 23 травня 1992 року він з дружиною за особисті спільні кошти придбали будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був зареєстрований на ім'я дружини ОСОБА_3 До дня смерті дружини вони разом проживали в даному будинку. Після її смерті він до 13 травня 2016 року також проживав в будинку. Однак цього числа відповідачка вигнала його з будинку і замінила замки в дверях та не впускає його в будинок. Він неодноразово звертався до неї вирішити спір мирним шляхом, оскільки в нього іншого житла не має і не має коштів. щоб його придбати. Тому змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить винести рішення, яким вселити його в житловий будинок за АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що з 1991 року його довіритель проживав однією сім'єю без реєтрації шлюбу з матір'ю позивачки до дня її смерті. В травні 1992 року за спільні кошти купили будинок в с.Кусиківці Літинського району Вінницької області. Також спільною працею та спільними коштами провели цілий ряд переобладнань в будинку, добудов та перебудов, придбали майно, зробили нову огорожу, викопали криницю тобто вели спільне господарство. Після смерті дружини він залишився жити в будинку, утримував його, обробляв город, доглядав за коровою. Після смерті дружини в них з відповідачкою почали виникати сварки та конфлікти і 13 травня 2016 року вона його вигнала з будинку. Поміняла на дверях замки і не допускає його до домогосподарства. В нього там залишилися всі речі, інструменти. Вважає, що він має право користуватися даним будинком, оскільки заробляв гроші на його придбання, проживав більше 20 років в будинку і має всі права нарівні з власником будинку. На даний час він вимушений жити у родичів, тому просить винести рішення яким вселити його в будинок.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити в задоволенні позову. Суду пояснила, що 23.05.1992 року її мати ОСОБА_3 за власні кошти придбала будинок в АДРЕСА_1 З того часу мати, вона та її сім'я проживали в даному будинку, підтримували його в належному стані, робили поточні ремонти. Це було і є її єдине місце реєстрації та проживання. Також з разом з мамою, з її згоди, в даному будинку проживав ОСОБА_1 25.06.2008 року мати подарувала її вищезгаданий будинок і з того часу вона є його власником, а мати відповідно є членом сім'ї власника. Вона була категорично проти того, щоб у її будинку продовжував проживати ОСОБА_1, однак на прохання матері дозволила йому там проживати. ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, в нього були постійні запої і сумісне проживання ставало не можливим. Коли ІНФОРМАЦІЯ_9 року її мати померла, то вона почала вимагати у ОСОБА_1 залишити будинок. Спірний будинок має лише дві кімнати. Її чоловік ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи, він не може самостійно пересуватися і вона постійно за ним здійснює догляд. Відтак чоловік займає одну кімнату, а в іншій проживає вона і спільне проживання з позивачем є неможливе. Тобто наявна у будинку житлова площа не може в повній мірі забезпечити потреби її чоловіка, її самої та не говорячи про іншу сторонню особу, яка взагалі не є членом їхньої сім'ї. Вважає, що з моменту смерті її матері втратилося право проживання і материного співмешканця ОСОБА_1 Просить відмовити в задоволенні позову.

Із довідки Громадської сільської ради за №02-28/78 від 24.02.2017 року (а.с.4) судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року по 2015 рік проживав без реєстрації постійно з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року за адресою АДРЕСА_1. Із довідки Громадської сільської ради за №52 від 31.01.2017 року (а.с.5) судом встановлено, що власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Із листа з Громадської сільської ради за №02-16/101 від 06.06.2017 року (а.с.9) судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 28.09.2012 року. ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за даною адресою з 28.10.2015 року. Із копії договору дарування від 25.06.2008 року (а.с.18-19) судом встановлено, що ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1. Дарування житлового будинку за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який мешкає в м.Запоріжжя, викладеною у вигляді заяви. Із копії Витягу з Державного реєстру правочинів (а.с.20) судом встановлено, що 25.06.2008 року здійснено реєстрацію договору дарування. Із копії Реєстраційного посвідчення (а.с.21) встановлено, що за ОСОБА_2 на підставі договору дарування зареєстровано житловий будинок під АДРЕСА_1. Із копії висновку лікарської комісії медичного закладу на ОСОБА_5 (а.с.22) та копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.23) судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу. Із акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с.24) судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1. Проживає разом з чоловіком інвалідом за даною адресою. Сім'я займає повністю всі кімнати в будинку, в якому проживають. Чоловік ОСОБА_5 потребує окрему кімнату, так як він психічно хворий. Із довідки Громадської сільської ради за №02-28/238 від 22.06.2017 року (а.с.25) встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, де на даний час і проживає. Із виписки із протоколу №2 (а.с.26) видно, що засідання ради трудового колективу п/з "Літинський" вирішила задовольнити заяву ОСОБА_3 про продаж її будинку по балансовій вартості, при умові, що ОСОБА_3 відпрацює в господарстві 25 років. Із копії ордеру на отримання квартири в племзаводі "Літинський" АДРЕСА_3 (а.с.27) встановлено, що він виданий на ім'я ОСОБА_3 Із копій квитанцій (а.с.28) судом встановлено, що ОСОБА_3 сплачувала кошти за купівлю житлового будинку. Із виписок з погосподарської книги за 1996-2000 роки, та за 2001-2005 роки по особовому рахунку НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 судом встановлено, що ОСОБА_3 значиться як голова двору, а ОСОБА_1 значиться як чоловік.

Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатисяя цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст.155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

Відповідно до ст.156 ЖК України, члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі) що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст.168 ЖК України, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову за наступних підстав.

В судовому засіданні із наданих суду документів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 де і проживає на даний час. Також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, де і проживає разо з чоловіком ОСОБА_5, інвалідом другої групи. Також встановлено, що даний будинок вона отримала у власність відповідно до договору дарування. В даному договорі дарування наявна згода ОСОБА_6 чоловіка ОСОБА_3

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що у позивача ОСОБА_1 відсутні законні підстави проживати в АДРЕСА_1, оскільки вказаний будинок належить ОСОБА_2 і тільки вона вправі розпоряджатися своїм майном.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 в батьківському будинку.

Враховуючи, що позивач не є членом сім'ї власника будинку ОСОБА_2 і згоди на його проживання остання не надає, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.3,10,30,60,214,215 ЦПК України і на підставі ст.383,391 ЦК України, ст.ст. 150,155,156,168 ЖК України,суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в будинок відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати до апеляційного суду Вінницької області через райсуд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: Желіховський Віктор Миколайович