Рішення № 6842809, 11.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                     тел.77-99-18, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2009 року справа № 19/138

Позивач:          Закрите акціонерне товариство „Культторг”, вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010.

Відповідач:          Державне підприємство „Чернігівторф”, вул. Борисенка, 35а, м. Чернігів, 14037.

Про:                              стягнення 36720,35 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Антоненко О.В., довіреність № б/н від 05.10.2009 року,

від відповідача: Багрова В.В., довіреність № 265 від 27.05.2009 року.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 27.10.2009 року.

Закритим акціонерним товариством „Культторг” (далі - ВАТ „Культторг”) подано позов про стягнення з Державного підприємства „Чернігівторф” (далі –ДП „Чернігівторф”) 16000,0 грн. боргу, 10553,50 грн. пені, 8768,0 грн. інфляційних нарахувань, 1398,85 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ВАТ „Культторг” посилається на ту обставину, що в порушення умов Договору на постачання торфобрикету № 85 від 19.09.2006 року відповідач товар не поставив, передоплату не повернув.

26.10.2009 року представник відповідача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 16000,0 грн. передоплати, 10553,50 грн. пені, 8448,0 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 1398,85 грн.

Розглянувши заяву позивача про зміну підстави позову, суд дійшов висновку про її задоволення, та розгляд справи з урахуванням поданої заяви.

27.10.2009 року відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ту обставину, що в положеннях укладеного між сторонами Договору на постачання торфобрикету № 85 від 19.09.2006 року відсутня умова щодо строку поставки товару. Оскільки позивач не звертався до відповідача із вимогою про поставку торфобрикету, як то передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, відтак ДП „Чернігівторф” не прострочило виконання зобов’язання по Договору, а вимоги ВАТ „Культторг” є необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи господарський суд встановив наступне:

Виходячи із змісту ст. 626 Цивільного кодексу України, встановлення, зміна або припинення цивільних прав та обов’язків сторін визначаються, в тому числі, в договорі.

Відповідно до укладеного між ДП „Чернігівторф” (Постачальник) та ЗАТ „Культторг” (Покупець) договору поставки № 85 від 19 вересня 2006 року (далі – Договір) відповідач зобов’язався передати у власність позивача торф’яний брикет, а останній зобов’язався прийняти та оплатити його.

Пунктом 2.2 та 2.3 Договору передбачено, що Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Пунктом 7.1.1 Договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 року.

Враховуючи наведені вимоги закону та положення Договору, суд доходить висновку про те, що права та обов’язки сторін, щодо поставки продукції та її оплати, мають бути реалізовані в рамках строку, на який договір укладено.

Судом встановлено, що позивач свій обов’язок, щодо попередньої оплати товару виконав, сплативши 16000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 19.09.2006 року.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Оскільки термін дії Договору визначено сторонами до 31.12.2006 року, то виконання відповідачем обов’язку, щодо поставки товару, мало бути здійснено не пізніше дати закінчення строку Договору.

Разом з тим, відповідач свій обов’язок не виконав, оплачену позивачем продукцію не поставив.

Згідно вимог п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав попередню оплату товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по факту поставки та оплати товару від 01.10.2009 року.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 16000,0 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку, щодо поставки товару, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10553,50 грн., 8768,0 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 1398,85 грн.

Розглянувши вказані вимоги суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту наведених норм закону вбачається, що відповідальність у вигляді сплати пені, процентів річних та інфляційних нарахувань застосовується у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

Разом з тим, як вбачається із правовідносин, що склалися між сторонами, відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо поставки продукції, а не сплати грошових коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність вимог позивача щодо застосувати до відповідача відповідальність у вигляді сплати пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, а відтак про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягає стягненню 160,0 грн. державного мита, 102,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 193, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 549, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Чернігівторф”, вул. Борисенка, 35а, м. Чернігів, 14037, (р/р 26001935070050 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Чернігів, код ЄДОПОУ 02968220, МФО 353014) на користь Закритого акціонерного товариства „Культторг”, вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010. (р/р 26008003314 в „Полікомбанк” м. Чернігова, код 01553161, МФО 353100 ) 16000,0 грн. боргу, 160,0 грн. державного мита, 102,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                   Кочергіна Л.Р.

Повний текст рішення підписано: 16.11.2009 року

Суддя                                                   Кочергіна Л.Р.

11.11.09