Ухвала суду № 68426925, 15.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року м. Київ К/800/32692/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській областіна постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 рокута ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 рокуу справі №815/621/16за позовом Публічного акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» (надалі - ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат»)

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у м. Іллічівську)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 04.02.2016 року №0000292201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Іллічівську проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено актом від 16.01.2016 року №017-03-22-01-0301/31541451.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за договорами від 01.06.2012 року №216/д/108-к, від 15.07.2013 року №51/д/а, від 01.10.2013 року №453/д/1 послуг з використання причалу та території порту, з огляду на недоліки представленої документації, а саме - невідповідність номенклатури, зазначеної в ряді актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг): «навантажувально-розвантажувальні роботи», замість номенклатури «використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт».

Крім того, відповідач наголошував на порушенні сторонами при укладенні вказаних вище договорів вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині їх реєстрації.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2016 року №0000292201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3090644,00 грн. за основним платежем та 772661,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальність здійснення оспорюваних господарських операцій засвідчується відповідними копіями актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг); довідок-рахунків із детальною розшифровкою номерів коносаментів, їх дат, складу, відправника вантажу, найменування вантажу, його ваги (обсягу), розміру ставок та вартості; податкових накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, звітували до органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність відображення ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» у податковому обліку господарських операцій з придбання в ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ДП «Адміністрація морських портів України» спірних послуг.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання відповідача на недоліки поданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) як на підставу для висновку про удаваний характер здійснених операцій, позаяк певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів. Вказані документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Посилання контролюючого органу на обґрунтування правомірності здійсненого донарахування на недотримання сторонами при укладенні договорів від 01.06.2012 року №216/д/108-к, від 15.07.2013 року №51/д/а, від 01.10.2013 року №453/д/1 вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів також не може визнати об'єктивним з огляду на те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарських операцій необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема цивільного.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2017 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у сумі 55759,49 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 49 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ Ю.І. Цвіркун