Ухвала суду № 68426836, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2017 р. м. Київ К/800/13244/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Калашнікової О.В. Мороз Л.Л.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області.

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня

2016 року

у справі № 808/6300/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

до Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до суду з позовом до Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» про стягнення з Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» в дохід бюджету м. Токмака 39 374 (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 85 (вісімдесят п'ять) копійок за кодом доходів 21080500.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Комунальною установою «Токмацька центральна районна лікарня» направлено на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальна установа «Токмацька центральна районна лікарня» є комунальним закладом охорони здоров'я, та входить до складу комунальної власності територіальної громади міста Токмак.

Протягом березня-червня 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено Акт ревізії від 12.06.2015 року №004-21/2.

Проведеною ревізією встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI із змінами, абз. 2 п. 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242, зі змінами, внаслідок неперерахування відповідачем до доходів місцевого бюджету сум коштів, що надійшли на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, місцевим бюджетом недоотримано доходів у загальній сумі 39 374,85 грн.

З метою зобов'язання відповідача усунути порушення вимог бюджетного законодавства позивач дійшов до висновку про необхідність стягнення 39 374,85 грн. збитків, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено ч.3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Суб'єктом владних повноважень, за визначенням цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі заявлені з метою відшкодування збитків, завданих державі підконтрольною установою. Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору справа про стягнення недоотриманих місцевим бюджетом доходів внаслідок неперерахування відповідачем до доходів місцевого бюджету сум коштів, що надійшли на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача.

Отже, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями юридичної особи, носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про стягнення з відповідача завданої шкоди з огляду на суб'єктний склад сторін підлягають розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Згідно норм частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 220, 222, 223, частиною 1 статті 228, статтями 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 808/6300/15 - скасувати.

Провадження у справі № 808/6300/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді