Ухвала суду № 68426643, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ К/800/26034/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Калашнікової О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року

у справі № 820/2317/16

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Кратос"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою ідповідальністю "Охоронна фірма "Кратос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано залишено позов без задоволення, оскільки якщо створене робоче місце не введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, підприємство не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно- господарської санкції. Тому відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Кратос" подало до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Згідно звіту форми 10-ПІ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Кратос" середньооблікова чисельність штатних працівників в 2015 році становить 62 особи, а згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2015 році визначена для відповідача - 2 місця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем щомісячно протягом 2015 року подавалися звіти форми № 3-ПН до центру зайнятості з вакансіями для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем до суду було надано копію звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ) від 25.02.2016 року, поданого на виконання норм діючого законодавства до Харківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.7-8).

Листом від 05.04.2016 року № ХМЦЗ-03-4398-26/16 за підписом заступника Директора Харківського міського центру зайнятості підтверджено надання протягом 2015 року інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою "вакансії для інвалідів") та відсутності відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували рішення тим, що відповідачем виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Переглядаючи судові рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов'язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року № 21-81а13.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підприємством не було допущено порушення норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки на виконання вимог діючого законодавства ТОВ "Охоронна фірма "Кратос"" у 2015 році звітувала про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю (гр.15 Форми 3-ПН "Звіт про наявність вакансій").

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 820/2317/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, встановлених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді