Постанова № 684262, 27.04.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.04.07 Справа № 8/126ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», місто Лисичанськ Луганської області,

до 1.Головного управління Державного казначейства у Луганській області,

2.Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, -

про стягнення 63063239 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

за участю прокурора –Шидлаускас П.В., - посвідчення №129 від 23.10.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Тереза Ю.О., - довіреність №18/1-110 від 23.01.07 року; Іщук І.О., - довіреність №18/1/101 від 27.12.06 року;

від 1-го відповідача –Колєснікова С.Б. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №09-27/30 від 09.01.07 року;

від 2-го відповідача –Крівченко М.В. –начальник юридчиного відділу, - довіреність №4048/10-010 від 20.03.07 року; Бородін С.О. –перший заступник начальника, - довіреність №5996/10-013 від 20.11.06 року,

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

1)стягнення з Державного бюджету України на його користь 63063239 грн. 00 коп.;

2)покладення на Управління державного казначейства у Луганській області (яке у зв»язку з реорганізацією з 01.01.07 року має назву Головне управління Державного казначейства України у Луганській області; далі –ГУ ДКУ) зобов»язання –перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»63063239,00 грн.;

3)відшкодування з Державного бюджету України на його користь судових витрат у сумі 1700 грн.

Ухвалою суду від 01.03.07 року про відкриття провадження по справі №8/126-ад до участі у ній в якості другого відповідача залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Луганську (далі –2-й відповідач).

Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 20.03.07 року, за участю представників сторін.

10.04.07 року представник позивача надав до суду заяву (вих. №б/н від 10.04.07 року) –про уточнення позовних вимог, згідно якій просить:

1)стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»(далі –ЗАТ «ЛиНІК», - позивач) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за червень 2006 року у розмірі 63.063.239,00 грн.;

2)відшкодувати на його користь з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1700 грн.

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та 133 КАСУ, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при вирішенні спору.

10.04.07 року до суду надійшла заява заступника прокурора Луганської області про вступ до справи на стороні відповідачів (вих. №05-8126-07 від 02.04.07 року).

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам частини 2 ст. 60 КАСУ, судом її долучено до матеріалів справи.

На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні було оголошено перерву з 10 квітня до 24 квітня 2007 року –у зв»язку з необхідністю надати сторонам можливість подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 24 квітня 2007 року, - представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вих. №б/н від 24.04.07 року), в якій просить суд стягнути з Державного бюджету на його користь суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2006 року у розмірі 38063239,00 грн., - оскільки на підставі висновку СДПІ №28 від 06.04.07 року на користь ЗАТ «ЛиНІК» по декларації з ПДВ за червень 2006 року відшкодовано ПДВ у сумі 25 млн. грн.

Цей факт підтверджується документами, наданими до справи ГУ ДКУ (клопотання за вих. №11-25/1349 від 17.04.07 року): висновком СДПІ №28 від 06.04.07 року та платіжним дорученням №28 (37004639) від 10.04.07 року на суму 25 млн. грн.

Прокурор та обидва відповідачі не заперечили проти зміни позивачем розміру своїх позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що ця заява відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та 133 КАСУ, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті кінцевого рішення по ній.

Суд вважає, що сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 38.063.239,00 грн. згідно декларації з ПДВ за червень 2006 року - є предметом спору по цій справі.

У цьому ж судовому засіданні представник 2-го відповідача звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н від 24.04.07 року) - про оголошення перерви у судовому засіданні у зв»язку з необхідністю проведення взаємозвірки між ним та позивачем щодо достовірності заявленої до стягнення суми ПДВ.

Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання; прокурор та 1-й відповідач його підтримали.

З урахуванпям викладеного суд своєю ухвалою від 24.04.07 року оголосив перерву у судовому засіданні до 27.04.07 року –з метою надання можливості позивачу та другому відповідачу здійснити взаємозвірку суми ПДВ, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України за червень 2006 року на користь позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.04.07 року, прокурор та представники сторін звернулися до суду з клопотанням по відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача (ГУ ДКУ) позов не визнали; про це також зазначено у відзиві на позов (вих. №11-25/962 від 20.03.07 року), посилаючись на те, що ГУ ДКУ без відповідного висновку податкових органів не має права відшкодовувати з Державного бюджету суми ПДВ; обв»язок надавати такий висновок законом покладено на податкові органи.

Представники 2-го відповідача (СДПІ) проти позову заперечують; про це також зазначено у відзиві 2-го відповідача на позовну заяву (вих. №5662/10-013 від 10.04.07 року), з посиланням на те, що СДПІ за результатами проведення позапланової виїзної перевірки податкової декларації з ПДВ, наданої позивачем за червень 2006 року, та заяви про відшкодування з Державного бюджету ПДВ за червень 2006 року у спірній сумі, не має змоги перевірити сплату до бюджету заявлених платником сум податку, оскільки до проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання та їх завершення сума бюджетного відшкодування не може вважатись підтвердженою.

Прокурор проти позову заперечує, про що ним зазначено у відзивах на нього (вих. №б/н від 24.04.07 року та вих. №05-740-07 від 27.04.07 року), з посиланням на невідповідність вимог позивача Закону України від 03.04.97 року №168/97 «Про податок на додану вартість»(далі –ЗУ №168/97-ВР).

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.

І.1. 16.12.2002 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області ЗАТ «ЛиНІК», ідентифікаційний код 32292929, зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв’язку з чим внесено реєстраційний запис №13811200000000009.

Факт державної реєстрації підтверджується відповідним свідоцтвом та довідкою відділу статистики у місті Лисичанську Головного управління статистки у Луганській області №128 від 25.01.06 року.

24.12.2002 року ДПІ у місті Лисичанську підприємство взято на податковий облік в якості платника податків, реєстраційний №637; 10.01.05 року підприємство взято на облік СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Луганську в якості великого платника податків, реєстраційний №3/28-109.

24.01.2005 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ЗАТ «ЛиНІК»взято на облік в якості платника ПДВ, свідоцтво №16033313.

2.Позивачем 20.07.06 року (вх.№5698-5700) до СДПІ надано наступну податкову звітність:

податкову декларацію з ПДВ за червень 2006 року (вх. №5698), у якій заявлено право на відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 98.063.239 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податку у банку;

розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року (вх. №5699), у якій визначено право на бюджетне відшкодування ПДВ у такій же сумі;

заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року (вх. №5700) у сумі 98063239,00 грн.

3.Фахівцями ДПІ в період з 29 по 31 серпня 2006 року здійснено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «ЛиНІК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2006 року, - за результатами якої 31.08.06 року складено одноіменну довідку за №531/08-5/32292929.

Згідно висновкам довідки ЗАТ «ЛиНІК» на підставі підпункту 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про ПДВ»має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ згідно декларвації з ПДВ за червень 2006 року.

Будь-які докази про спростування цього висновку жодною зі сторін по справі до суду не надано.

За результатами перевірки будь-які рішення в порядку, передбаченому підпунктами «а»-«г»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі – ЗУ №2181-ІІІ)Ю, СДПІ або вищестоящими щодо неї підрозділами Державної податкової служби України - не приймалися.

Другим відповідачем до суду також не надано доказів проведення будь-яких ( у тому числі –зустрічних) перевірок після складення вищезгаданої довідки №531/08-5/32292929 від 31.08.06 року.

4. Позивачем надано до матеріалів справи докази правомірності його вимоги про відшкодування на його користь з Державного бюджету спірних сум, - тобто документальні дані, які стали підставою для визначення у червні 2006 року податкових зобов»язань та податкового кредиту, а саме:

а)договір №ТВН-0937/05 від 08.12.05 року – про постачання нафти, а також додаткові угоди до нього: №1 від 15.03.06 року, №2 від 10.05.06 року та №3 від 09.06.06 року;

б)акти приймання-передачі нафтопродуктів згідно Додатку №6 від 01.06.06 року до договору постачання №9-05/К/146 від 27.12.05 року, а саме: №22 від 01.06.06 року, №23 від 09.06.06 року, №24 від 18.06.06 року, №25 від 25.06.06 року;

в)вантажні митні декларації за березень, травень та червень 2006 року;

г)платіжні доручення про повну сплату ним на користь постачальників продукції (товарів, послуг) її вартості, у т.ч. ПДВ;

д)довідку №492/08-5/32292929 від 07.08.06 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «ЛиНІК» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2006 року», - згідно висновкам якої підприємство має право на отримання з Державного бюджету України заявленого у податковій декларації з ПДВ за травень 2006 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

е)акт звірки розрахунків з бюджетом за станом на 25.04.07 року, підписаний СДПІ та позивачем, згідно якому сума невідшкодованого з Державного бюджету України ПДВ за червень 2006 року складає 38.063.239,00 грн.

Дослідивши ці докази, суд вважає, що вони у повному обсязі та належним чином підтверджують правомірність вимоги позивача про відшкодування з Державного бюджету на його користь спірної суми ПДВ за червень 2006 року, - оскільки позивач належним чином документально довів суду факти:

надання ним встановленої чинним законодавством податкової звітності, яка цілком відповідає вимогам останнього;

для визначення своїх податкових зобов’язань ним використані належні та припустимі документи, які у повному обсязі підтверджують його участь у господарських правовідносинах та повне і належне виконання своїх зобов’язань по них;

повної сплати ціни товару та ПДВ як частини його вартості.

ІІ.Заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

1.Суд вважає, що дії позивача по цьому спору відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі –Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Так, згідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 названого Закону суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв»язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Позивач належним чином документально довів суду, що ним при визначенні своїх податкових зобов’язань та податкового кредиту у червні 2006 року використані лише вантажні митні декларації, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР.

Відповідач не с простував його доводи у цій частині.

1.1.Наявними у справі доказами та відповідачами НЕ доведено, що позивачем податкові зобов’язання визначені з порушенням вимог абзацу першого підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону, згідно якому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

1.2.Датою виникнення податкових зобов»язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку (підпункт 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

СДПІ не доведено наявності фактів порушень вимог цього Закону у діяльності позивача у червні 2006 року.

2. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

2.1.Згідно пункту 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1.дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач НЕ припустився порушень цих вимог.

3.Як сказано у підпункті 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про ПДВ», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов»язань, що виникли у зв»язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст. 7 того ж Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від»ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п»ятиденний термін після подання декларації подактовому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»).

Позивач повністю виконав вищенаведені вимоги цього Закону.

3.1.Суд вважає, що дії позивача у даному випадку також відповідають вимогам пункту 1.8 ст. 1 ЗУ №168/97-ВР, яким передбачено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, вищевикладене спростовує твердження СДПІ з приводу того, що:

позивач, щоб довести своє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за спірний період, повинен надати докази сплати ним сум ПДВ, які входять до складу ціни товарів (робіт, послуг), сплаченої ним постачальникам (продавцям) останніх саме ДО БЮДЖЕТУ, а не на користь постачальників (продавців) товарів (робіт, послуг);

навіть за наявності таких доказів - бюджетне відшкодування може мати місце лише за наявності доказів сплати постачальниками (продавцями) позивача сум ПДВ до бюджету по всьому ланцюгу контрагентів цих постачальників.

Закон №168/97-ВР не містить такої вимоги.

3.2.Той же Закон не містить вимоги, згідно якій позивач, укладаючи господарські договори, повинен перевіряти легітимність державної реєстрації, перебування в ЄДРПОУ (ЄДР) та таке інше - не тільки конрагентів за своїми договорами, але контрагентів останніх за їх договорами (тобто - з третіми особами).

Статті 9 («Обов»язки платників податків і зборів (обов»язкових платежів)») та 10 («Права платників податків, зборів (обов»язкових платежів)») Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»- НЕ наділяють платника податків ні правом, ні обов»язком здійснювати такі перевірки, - а тому покладення на платника ПДВ (у даному випадку –позивача) обов»язку фактично нести відповідальність за дії осіб, з якими він навіть не має господарсько-правових відносин, є неправомірним та безпідставним.

3.3. Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що СДПІ по цьому спору дотримується позиції, яка свідчить про фактичне перекладення нею функцій органів державної податкової служби на позивача.

Він витікає з оцінки підстав, згідно з якими СДПІ дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про відшкодування з бюджету на його користь ПДВ за червень 2006 року, оскільки (як вбачається з вищезгаданого відзиву СДПІ на позов) вона не змогла на час розгляду цього спору здійснити моніторинг господарських правовідносин контрагентів постачальників позивача за господарськими договорами останніх зі своїми контрагентами (тобто НЕВІДОМИМИ, ТРЕТІМИ особами для ЗАТ «ЛиНІК»), - а тому до завершення зустрічних перевірок цих осіб «сума бюджетного відшкодування не може вважатись підтвердженою».

Така вимога суперечить чинному законодавству, а саме:

а)ЗУ №168/97-ВР, - який не містить у собі норми про відповідальність платника ПДВ за дії осіб, які не є ані підпорядкованими йому, ані стороною по господарських угодах, укладених таким платником ПДВ;

б)підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», яка зобов»язує податкові органи провести перевірку заяви платника ПДВ –про відшкодування на його користь з Державного бюджету України суми ПДВ не більше, ніж впродовж 60 днів з дня надходження відповідної податкової декларації та заяви про відшкодування ПДВ;

в)вимогам ст.ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, оскільки у справі немає доказів про визнання нечинною у встановленому законом порядку будь-якої угоди, укладеної ЗАТ «ЛиНІК»;

г)вищецитованим статтям 9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»;

д)статтям 8, 9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», - згідно з якими функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, обліком платників податків, виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів і т.д. - покладено не на суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а на органи державної податкової служби України.

Крім того, позиція прокурора та обох відповідачів по цій справі суперечить частини 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка для України набрала чинності 11.09.97 року у і відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Суд тому дійшов такого висновку, що неправомірна невиплата бюджетного відшкодування ПДВ порушила право власності юридичної особи –позивача по справі, - зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, у повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати відшкодування із бюджету з огляду на відсутність порушень закону з його (позивача) боку.

З урахуванням викладеного, на підставі досліджених матеріалів справи суд вважає, що позивачем вірно визначено суму як первісно заявленого по цій справі, так і кінцеву суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 року (предмет спору по цій справі), що повністю підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідачами як суб»єктами владних повноважень, які заперечують проти позову, не виконано вимогу частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто не доведено законність своїх дій та рішень.

За таких обставин позов підлягає задоволенню У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.

Керуючись частиною 1 ст. 94 КАСУ, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати (державне мито) у сумі 1700,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.ст. 8,9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»; п.1.8 ст. 1; п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2; п. 7.3; п. 7.4; п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, ст.ст.9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31111030700002, код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач; УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24096582, - на користь Закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ідентифікаційний код 32292929, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, 1-а Луганської області, на п/р 2600030140908 у Відділенні ПІБ у місті Лисичанську Луганської області, МФО 304416, - бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року у сумі 38063239 (тридцять вісім мільйонів шістдесят три тисячі двісті тридцять дев»ять) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на користь Закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ідентифікаційний код 32292929, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, 1-а Луганської області, п/р 2600030140908 у Відділенні ПІБ у місті Лисичанську Луганської області, МФО 304416, - судові витрати (державне мито) у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 27.04.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 03.05.2007 року.

Суддя А.П.Середа