Ухвала суду № 68426133, 22.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2017 у справі за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державної пенітенціарної служби України про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (звернулась з позовом до Державної пенітенціарної служби України про стягнення податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» у розмірі 2 175 827,99грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що станом на момент подання адміністративного позову за ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» рахується податковий борг у розмірі 2175827,99грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою контролюючого органу; корінцями податкової вимоги, судовими рішеннями та є узгодженою у розмінні ПК України.

З метою погашення наявного податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» надіслано податкові вимоги №1/56 від 19.11.2001, №2/35 від 22.01.2002.

Позивачем вказано, що вжиті ним та органами державної виконавчої служби заходи стягнення не призвели до істотного погашення податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області».

Листами від 31.03.2011 №11906/10/24-123, від 01.04.2013 №11861/10/19.1-19, від 13.08.2014 №18591-18592/04-03-25-01, від 10.02.2015 №2457/10/04-03-23-18 позивач звертався до відповідача з вимогами надати відповідну компенсацію з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади; досудову санацію підприємства за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Листом від 26.04.2013 №7/1/4-446-7.01/40-13 відповідач повідомив про намір прийняття рішення про ліквідацію підприємства у зв'язку з відсутністю діяльності, звільненням робітників, накладенням арешту на рахунки в установах банків, відсутністю джерел погашення податкового боргу.

Листом від 26.08.2014 №15/20-1433 позивачу повідомлено про прискорення погашення податкової заборгованості підприємства.

Листом від 17.03.2015 №15/2-96/163-15 відповідач повідомив про призупинення діяльності підприємства та розгляд питання про його ліквідацію.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відповідно до положень ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в ст. 96 ПК України.

Так, п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 96.3 тієї ж статті ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, ст. 96 ПК України зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо:

а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу;

б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Аналіз зазначених вище норм також дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Водночас, звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Згідно затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV Переліку, ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» не належить до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з ст.ст. 13, 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV, підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням певних особливостей, зокрема: засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який затверджує їх статути; створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; підприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб'єктів господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.

Майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.

Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Так, статутом ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області», затвердженим Державною пенітенціарною службою України від 13.08.2012 №562 передбачено, що Підприємство засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником.

Згідно ст. 6 Статуту Підприємства, майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, а саме матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Статуту. Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається.

Списання з балансу та відчуження майна, що відповідно до законодавства визначається основними фондами Підприємства і закріплене за ним на праві оперативного управління, здійснюється Підприємством за погодженням з ДПтС України в порядку, встановленому законодавством України. Одержані в результаті списання та відчуження зазначеного майна кошти є державною власністю і спрямовуються на потреби Підприємства.

Як вказано вище, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Водночас, Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі - Положення № 1954), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954 передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

За загальними правилами, викладеними у п. 87.5 ст. 87 і п. 95.22 ст. 95 ПК України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Отже, для звернення контролюючого органу до відповідача з поданням та стягнення з останнього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області», а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Державної пенітенціарної служби України.

Суд першої інстанції вірно вказав, що для цілей стягнення боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» з відповідача позивач має, крім іншого, довести:

відсутність у підприємства майна, яке в контексті положень п. 96.2 ПК України та приписів Положення №1954, може бути джерелом погашення податкового боргу, та не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу;

відсутність у підприємства, в контексті положень п. 87.5 ст. 87 та п. 95.22 ст. 95 ПК України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

В той же час, на виконання вимог п. 96.2 ст. 96 ПК України та у встановлений вище строк Державна пенітенціарна служба України надала відповідь Дніпродзержинській ОДПІ про те, що діяльність ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» призупинена та опрацьовується питання щодо його ліквідації, зазначена відповідь не містить відмови у задоволенні вимог контролюючого органу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для покладання на Державну пенітенціарну службу України обов'язку із сплати податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області».

Стосовно доводів апелянта про те, що вказана відповідь була надана 17.03.2015, а питання ліквідації не вирішено, то колегія суддів зазначає, що це не може бути належною підставою для сплати податкового боргу державного підприємства Державною пенітенціарною службою України, оскільки ліквідація ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» є тривалою процедурою.

Так, звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині.

Не було надано доказів відсутності у підприємства майна, яке в контексті положень п. 96.2 статті 96 ПК України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу, відсутність у підприємства додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про опрацювання останнім питань стягнення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості в контексті положень п. 87.5 ст. 87 та п. 95.22 ст. 95 ПК України, оскільки податковим органом не надано жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України, та доводили факт проведення таких дій.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, передбачені ст.96 ПК України умов для звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, а відтак позовні вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державної пенітенціарної служби України про стягнення заборгованості ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» - необґрунтовані, та правомірно залишені без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт всупереч вказаних вимог ч.1 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та належним чином не обґрунтував їх. А відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, повно встановивши обставини справи, та застосувавши відповідні норми закону.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 20.04.2017, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2017 - без змін

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.