Постанова № 68426004, 16.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р.Справа № 921/243/17-г/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Данко Л.С.,

суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання:Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», б/н від 22.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3115/17 від 03.07.2017 р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06 червня 2017 року

у справі № 921/243/17-г/13 (суддя Стопник С.Г.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс», м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», м. Бережани, Тернопільської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр транспортної логістики», м. Київ,

про стягнення заборгованості в сумі 52258,59 грн., з яких: 42144,70 грн. основний борг, 9328,88 грн. пеня, 785,01 грн. 3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності б/н від 30.03.2017 р.);

від позивача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представнику розяснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представником апелянта подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2017 року, справу № 921/243/17-г/13 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», б/н від 22.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3115/17 від 03.07.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 26.07.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 161 - 166).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. розгляд справи було відкладено на 16.08.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а.с. 187, 190-191/зворот).

В судове засідання представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, зазначив, що затримка вагонів відбулась не з вини відповідача. Також представник вважає, що за умовами укладеного договору про надання послуг з організації та перевезень вантажів №МРТ-124/1 від 04.03.2016 року та додатків до нього, відповідач/апелянт не замовляв у позивача додаткових послуг на загальну суму 42144,70 грн., відтак, за умовами укладеного між сторонами договору (зокрема, абз.2 п.3.6 Договору) обовязок з відшкодування коштів, додатково нарахованих залізницею за надані послуги, виникає лише у випадку наявності вини відповідача, а в даному випадку відсутня вина апелянта/відповідача, відтак відсутні підстави для надання залізницею додаткових послуг. Крім того, представником зазначено, що відповідно до умов договору у відповідача не виникало зобовязання відшкодовувати додаткові витрати позивачу, відповідно і для нарахування 3% річних не має жодних законних підстав, а тому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» до Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр транспортної логістики» про стягнення заборгованості в сумі 52258,59 грн., з яких: 42144,70 грн. основний борг, 9328,88 грн. пеня, 785,01 грн. 3% річних відмовити повністю.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не направив, на виконання вимог ухвали, на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду, подав відзив на апеляційну скаргу вих. № 3754 від 14.08.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5605/17 від 15.08.2017 р.), в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Тернопільської області без змін, а скаргу без задоволення, до відзиву додано копію довіреності № 7 від 10.02.2017 р. на представника ОСОБА_3 та докази надсилання відзиву з довіреністю на адресу апелянта та третьої особи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, на виконання вимог ухвали, на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду, подав письмові пояснення вх. № ЛАГС 01-04/5614/17 від 16.08.2017 р., в яких представник зазначає, що наявність у позивача договору, укладеного з третьою особою, не є підставою для невиконання ДП «Бережанське лісове господарство» умов договору № МРТ-124/1, укладеного між ним та експедитором (ТзОВ «Метрудтранс»), також зазначає, що в матеріалах справи наявні копії документів, на підставі яких ПАТ «Укрзалізниця» здійснено списання з ТзОВ «Метрудтранс» сум додаткових зборів та тарифу у розмірі 4214,70 грн. Крім того, до письмових пояснень представником додано довіреність б/н від 30.01.2017 р. на представника ОСОБА_4 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що сторін та третю особу було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 190-191), що свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», б/н від 22.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3115/17 від 03.07.2017 р.) до провадження та з підстав зазначених в ухвалі суду від 26.07.2017 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.08.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а. с. 190-191).

Однак, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повноважного представника у судове засідання не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника позивача та третьої особи бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26.07.2017 р. участь повноважних представників судом обовязковою не визнавалася (а. с. 190-191).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 921/243/17-г/13 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2017 р. у справі № 921/243/17-г/13 (суддя Стопник С.Г.) позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство» (м. Бережани Тернопільської області, вул. Замкова, 6, ідентифікаційний код 00993018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (Київська область, м. Київ 42, вул. Івана Кудрі, 14, оф.8, код ЄДРПОУ 34980991) 4214470 грн. боргу, 62,35 грн. 3% річних та 1292,25 грн. в повернення сплаченого судового збору (пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення)(а. с. 141, 142-153).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області апелянт/відповідач (Державне підприємство «Бережанське лісомисливське господарство») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 168-175), просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» до Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр транспортної логістики» про стягнення заборгованості в сумі 52258,59 грн., в тому числі 42144,70 грн. основного боргу, 9328,88 грн. пені, 785,01 грн. 3% річних відмовити повністю (пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що затримка вагонів, на шляху прямування на станціях Ходорів, Скнилів, які належать залізниці затримано з причин поглибленого митного огляду, про що складено акти загальної форми від 18.05.2016 р. № 164, від 20.05.2016 р. №№ 183, 184, 1396, 1398, 1436, від 28.05.2016 р. №№ 1475, 1477.

Також апелянт вважає, що оскільки між позивачем та відповідачем укладено договорі на перевезення вантажів, відповідно до норм якого вартість додаткових зборів, повязаних з перевезенням вантажів, включення до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів є частиною вартості основного перевезення.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), а саме відповідно до параграфу 2 ст. 31 СМГ визначено, якщо відправник чи отримувач виконання своїх обовязків, які передбачені параграфом 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути вказана відправником в накладній як платник і повинна мати відповідний договір з перевізником, в даному випадку апелянт зазначає, що оскільки такий договір був укладений залізницею із позивачем та у накладних зазначено що платником є також позивач, то апелянт вважає, що додаткові витрати, які нараховані перевізником повинні бути стягнуті саме з позивача.

Апелянт також покликається на те, що відповідно до умов договору про надання послуг з організації та перевезень вантажів, який укладено між позивачем та відповідачем, а саме відповідно до п. 2.3.1 та п. 3.6 зазначеного договору, вбачається, що у відповідача виникає обовязок з оплати додаткових послуг, повязаних з організацією перевезень вантажів, лише у випадку, якщо такі послуги були ним замовлені тобто позивачем, або нараховані на підставі дій чи бездіяльності останнього тобто відповідача, однак, таких дій з боку останнього не виникало.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що додаткові нарахування з боку залізниці відбулись в наслідок внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12016140200000489 від 18.05.2016 р. та проведення митного огляду, яким було розвантажено та повторно завантажено третьою особою вантаж, однак, в результаті проведення митного огляду не встановлено порушення з боку відповідача, що підтверджується відповідями на адвокатські запити від Львівської митниці ДФС. Відтак, на думку апелянта, обов'язок відшкодувати витрати на проведення операцій, про які йдеться мова у позовній заяві (маневрова робота, зберігання вантажів, плата за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці тощо), на суму 42144,70 грн. у відповідача/апелянта, як власника вантажу та вантажовідправника не виникає.

Також апелянт в апеляційній скарзі не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині часткового стягнення з відповідача 3% річних, починаючи з 14.03.2017 р. по 31.03.2017 року, оскільки, частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений законом, оскільки із вищезазначеного випливає, що відповідно до умов договору у відповідача не виникало зобов'язання відшкодовувати додаткових витрат позивачу, відповідно і для нарахування трьох процентів річних не має жодних законних підстав.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (скорочене найменування ТзОВ «Метрудтранс») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 34980991, місцезнаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Кудрі, буд. 14, офіс 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 40-43).

Відповідач: Державне підприємство «Бережанське лісомисливське господарство» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 00993018, місцезнаходження юридичної особи: 47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замкова, буд. 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Філія «Центр транспортної логістики» є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи місцезнаходження філії: п. і. 03150, м. Київ, вул. Федорова, 32.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» 10.04.2017 р. (через поштове відділення звязку позовну заяву подано 04.04.2017 р.) подано за вх. № 259 на розгляд Господарського суду Тернопільської області позов до Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство» про стягнення заборгованості в сумі 52258,59 грн., з яких: 42144,70 грн. основний борг, 9328,88 грн. пеня, 785,01 грн. 3% річних та стягнення судових витрат, який ухвалою місцевого господарського суду від 11.04.2017 р. прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.04.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано клопотання б/н від 15.05.2017 р. (вх. № 10861 від 15.05.2017 р.) про залучення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а. с. 62). Ухвалою місцевого господарського суду від 15.05.2017 р. клопотання позивача було задоволено та залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а. с. 65-66) з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Частиною другою та третьою вищезазначеної статі зазначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, зокрема, під час розгляду справи, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Пунктом 1.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11р. визначено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

З ухвали суду першої інстанції від 15.05.2017 р. вбачається, що задовольняючи клопотання позивача про залучення третьої особи судом зазначено, що у Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» знаходяться оригінали документів, які підтверджують факт списання грошових коштів, нарахованих за додаткові витрати з ТзОВ «Метрудтранс». Крім того, Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» було здійснено коригування платежів за перевезення на суму 42144,70 грн.

Відповідно до наведеного, місцевим господарським судом правомірно залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до винесення місцевим господарським судом відповідного рішення у справі та відкладено розгляд справи.

Щодо розгляду справи по суті колегія суддів зазначає.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (Виконавець за договором, Позивач у справі) та Державним підприємством «Бережанське лісомисливське господарство» (Клієнт за договором, Відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № МРТ-124/1 (надалі договір) (а. с. 12-20).

У відповідності до умов якого, Виконавець зобовязався за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, повязаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів (п.1.1 Договору).

Відповідно до пп.2.2.5 Договору, Клієнт взяв на себе зобовязання здійснювати попередню оплату за послуги, повязані з організацією перевезення вантажів, що замовлені Клієнтом, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за попередні періоди) за реквізитами, вказаними в п.12.1 даного Договору та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок Виконавця.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено право Клієнта виступати платником додаткових послуг, повязаних з організацією перевезень вантажів, які замовлені Клієнтом, у всіх видах сполучення в межах України, а також послуг, які надаються залізницями за вільними тарифами, на підставі укладених із залізницями договорів.

Згідно п.3.1 Договору, загальна ціна Договору складається із суми наданих послуг, повязаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №2 до Договору) та не може перевищувати суму з ПДВ у розмірі 3872117,91 грн.

Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється Сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що плата за додаткові послуги, зазначені в додатку №1 до Договору, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за калькуляціями залізниць. У випадку затримки вагонів на шляху прямування до станції призначення, де Експедитором та платником залізничного тарифу за перевезення є ТзОВ «Метрудтранс»у звязку з завантаженням вагонів понад їх вантажопідйомність; порушення технічних умов навантаження; не належним оформленням перевізних документів; іншими діями чи бездіяльністю, які виникли з вини Клієнта (Вантажовідправника/Вантажоотримувача), що стало підставою додаткового нарахування залізницею коштів за надані послуги та їх стягнення з ТзОВ «Метрудтранс» по договору з ПАТ "Українська залізниця", то ця сума беззаперечно відшкодовується Клієнтом Виконавцю після підтвердження витрат відповідними документами.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги по цьому Договору до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із Сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до інших Сторін про припинення його дії, то цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Також між сторонами у справі 04.03.2016 р. було укладено додатки: № 1, № 2 та № 3 до договору (а. с. 21-22, 23, 24).

Так, додатком № 1 до договору сторонами погоджено Перелік додаткових послуг, повязаних з перевезенням вантажів до Договору № МРТ-124/1 від 04 березня 2016 року (а. с. 21-22).

Відтак, пунктом 1 вказаного Додатку передбачено, що додаткові послуги, повязані з організацією перевезень вантажів у межах України та які замовлені Клієнтом, сплачуються Клієнтом у розмірі ставок, встановлених Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та звязку України від 26.03.2009 №317 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356.

Відповідно до п.2 Додатку № 1 до Договору, оплата кожної послуги, повязаної з перевезенням вантажів залізничним транспортом, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів та які надаються за вільними (договірними) тарифами, здійснюється за цінами, визначеними згідно з розробленими калькуляціями ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до укладених договорів "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" між Замовником та залізницею.

Додатком № 2 до Договору Протокол погодження договірної ціни між Виконавцем і Клієнтом №1 до Договору №МРТ-124/1 від 04 березня 2016 року, підписаного Сторонами, погоджено, що вартість (ціна послуг) з організації перевезення вантажів Клієнта у вагонах (напіввагонах) згідно з наданими Заявками по кожному вагону включає в себе, зокрема: тариф на перевезення вантажу в межах України, встановлений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, для вагонів парку залізниць, який складається з інфраструктурної складової для вагонів парку залізниць, та вагонної складової, з урахуванням 20% ПДВ на вагонну складову (при перевезенні вантажів на особливих умовах тариф збільшується відповідно до положень Збірника тарифів, як для вагонів парку залізниць); вартість додаткових зборів, повязаних з перевезенням вантажів, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів; вартість інших додаткових послуг, що замовлені Замовником, згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Додатком №3 до Договору сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни між Виконавцем і Клієнтом №2, пунктом 1 якого, зокрема передбачено, що Клієнт сплачує Виконавцю за кожний перевезений вагон лісовоз згідно з наданими заявками платежі, зокрема: тариф, встановлений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги на час відправлення вантажу для вагонів власного парку; додаткові збори, повязані з перевезенням вантажів, включені до перевізного документу та встановлені Збірником тарифів; додаткові послуги повязані з оформленням перевезення або видачі вантажу та інші додаткові послуги замовлені Замовником згідно з Додатком №1 цього Договору.

Також між сторонами у справі, 05.03.2016 року було укладено та підписано Додаткову угоду № 1 від до Договору № МРТ-124/1 від 04.03.2016 року про надання послуг з організації перевезень вантажів, відповідно до якої внесено зміни в Договір в частині загальної вартості договору, визначивши її в розмірі 3817467,97 грн. (а. с .25).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору № 124/1 від 04 березня 2016 року, на станції Бережани Львівської залізниці було завантажено вагони: № 66696915 та № 65245326 з товаром (вантажем): деревина топливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічному вигляді /мовою оригіналу/«Древесина топливная в виде бревен, поленьев, сучьев, вязанок хвороста или в аналогичных видах», які були відправлені зі станції Бережани Львівської залізниці на адресу одержувача Дорнешти (Румунія), про що було оформлено залізничні накладні ЦИМ/СМГС № 544981 та № 544973 (а. с. 33, 34, 100-101, 102-103). Організувати перевезення вказаного вантажу доручено ТзОВ «Метрудтранс».

18.05.2016 року на шляху прямування на станції Ходорів Львівської залізниці вказані вагони було затримано на вимогу правоохоронних органів та громадських активістів до зясування всіх питань, про що складено акт загальної форми від 18.05.2016 № 164 (а. с. 35, 104).

20.05.2016 року на станції Ходорів складено акт загальної форми № 183 (а. с. 107), яким підтверджено, що вагон № 66696915 був відправлений на станцію Скнилів 19.05.2016 р. для проведення митного огляду вантажу. Також, згідно вказаного акту нараховано тариф зі ст. Ходорів до ст. Скнилів 1819,00 грн.; за простій вагона на станції 290,50 грн., маневрову роботу 673,60 грн., зберігання вантажу 442 грн., телеграма 2 шт. 244 грн. (вказані суми відображені в накладній № 544981).

Згідно акту загальної форми № 184 від 20.05.2016 підтверджено, що вагон № 65245326 відправлений на станцію Скнилів 19.05.2016 для проведення митного огляду, та нараховано тариф зі ст. Ходорів до ст. Скнилів 1819,00 грн.; за простій вагона на станції 290,50 грн., маневрову роботу 673,60 грн., зберігання вантажу 451,20 грн., телеграма 2 шт. 244 грн. (вказані суми відображені в накладній № 544973) (а. с. 35, 104).

20.05.2016 року на станції Скнилів складено акт загальної форми № 1395, в якому зокрема, зазначено, що вагони № 65245326 та № 66696915 прибули з вантажем «деревина паливна» по відправках № 544973 та № 544981 для проведення комісійного вивантаження, у відповідності до листа Львівської митниці № 7400/13-20-20/10/38 від 19.05.2016 р., та відставляються на 15 колію вантажного двору в очікуванні представників митниці і торгово-промислової палати для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт (а. с. 36, 105).

Відповідно до складеного акту загальної форми № 1398 від 20.05.2016 року, підтверджено проведення вивантаження вантажу із вищевказаних вагонів, комісійний огляд та огляд спеціалістами НЛТУ України щодо встановлення фактичної наявності вантажу. Прийнято рішення про завантаження вантажу у вагони і подальше зберігання до надання висновку спеціалістами НЛТУ України.

З акта загальної форми № 1436 від 20.05.2016 року вбачається, що після вивантаження вантажу з вищезазначених вагонів та його комісійного огляду, даний вантаж було завантажено назад у вагони 20.05.2016 р. (а. с. 37, 106).

28.05.2016 на станції Скнилів складено акт загальної форми № 1475, згідно якого підтверджено, що 28.05.2016 р. закінчилась затримка вагону № 66696915, згідно наказу МРО-28 від 28.05.2016 та нараховано за тарифом від станції Скнилів до станції Ходорів 1819,00 грн., за простій вагона з 20.05.2016 р. до 28.05.2016 р. 7219,10 грн., за зберігання вантажу в вагоні 9 діб 3977,90 грн., маневрову роботу 673,60 грн., повідомлення (2 тел.) 244 грн., участь представника при митному огляді 592,30 грн., вантажо-розвантажувальні роботи 208,00 грн. (вказані суми відображені в накладній № 544981) (а. с. 109).

Також, 28.05.2016 р. на станції Скнилів складено акт загальної форми № 1477, згідно якого підтверджено, що 28.05.2016 р. закінчилась затримка вагону № 65245326, згідно наказу МРО-28 від 28.05.2016 та нараховано за тарифом від станції Скнилів до станції Ходорів 1819,00 грн., за простій вагона з 20.05.2016 р. до 28.05.2016 р. 7219,10 грн., за зберігання вантажу в вагоні 9 діб 4060,70 грн., маневрову роботу 673,60 грн., повідомлення (2 тел.) 244 грн., участь представника при митному огляді 592,30 грн., вантажо-розвантажувальні роботи 2131,50 грн. (вказані суми відображені в накладній №544973) (а. с. 37, 106).

У звязку з вищенаведеним, Філія «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» листом № ЦТЛ-10/2286 від 15.08.2016 року проінформувала ТзОВ «Метрудтранс» про проведення коригування платежів за перевезення в травні 2016 року власних вагонів № 65245326 та № 66696915 з вантажем «деревина паливна» відповідно до накладних № 544973 та № 544981 зі станції Бережани Львівської залізниці призначенням на станцію Дорнешти ЧФР. Відповідно до перевізних документів в графі 111 зазначено код 9321661, який надано ТзОВ «Метрудтранс» згідно з договором про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах (а. с. 30-31).

Вищезазначеним листом позивача (ТзОВ «Метрудтранс») також було повідомлено, що за затримку вагонів працівниками Львівської залізниці нараховано додаткові збори по коду 115 маневрова робота, повязана з затримкою вагонів на прикордонних станціях, по коду 116 зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, по коду 117 плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, по коду 118 надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях та провізну плату від станції Ходорів до станції Скнилів Львівської залізниці.

Крім того, повідомлено, що додаткові збори та тариф стягнуто з особового рахунку філії «Центр транспортної логістики», тому сума в розмірі 42144,70 грн. (в т.ч. ПДВ 307,20 грн.) буде віднесена на платника ТзОВ «Метрудтранс».

У звязку з вищенаведеними обставинами, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № МРТ-2841 від 27.02.2016 р. (а. с. 26), в якій останній просив протягом 5 днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість, яка виникла у звязку із нарахуванням в ході перевезення на виконання умов договору № МРТ-124/1 додаткових зборів в розмірі 42144,70 грн., та що підтверджується Актами надання послуг № 952, № 953 та Актом звірки взаєморозрахунків з додатком за серпень 2016 року.

Дана претензія надіслана відповідачу 27.02.2017 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення (а. с. 27, 28), отримана останнім 03.03.2017 р.

Однак, заявлена Державному підприємству «Бережанське лісомисливське господарство» претензія № МРТ-2841 від 27.02.2017 р. про сплату заборгованості в сумі 42144,70 грн., залишена апелянтом/відповідачем без задоволення, про щ освідчить лист-відповідь №221 від 14.03.2017 р. (а. с. 38-39), посилаючись на те, що в результаті проведення митного огляду не встановлено порушення ДП «Бережанське лісомисливське господарство» вимог митного законодавства. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій (затримка вагонів, зберігання вантажу у вагонах, розвантаження, завантаження тощо) відшкодовуються та оплата додаткових послуг, про які йдеться у претензії, здійснюється органом, з ініціативи якого вони проводилися, а саме Львівською митницею ДФС та Жидачівським СВ Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.

Крім того, відповідачем було зазначено, що ДП «Бережанське лісомисливське господарство» зазначило, що не замовляло у ТзОВ «Метрудтранс» додаткових послуг, описаних у претензії, на суму 42144,70 грн.

З вищенаведеного вбачається, що заявлена Державному підприємству «Бережанське лісомисливське господарство» претензія № МРТ-2841 від 27.02.2017 р. про сплату заборгованості в сумі 42144,70 грн., залишена апелянтом/відповідачем без задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду Тернопільської області.

Зважаючи на відмову у задоволенні претензії № МРТ-2841 від 27.02.2017 р., позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх майнових прав шляхом стягнення в примусовому порядку з ДП «Бережанське лісомисливське господарство» вартості наданих Залізницею послуг в загальній сумі 42144,70 грн. та додатково нарахованої пені в сумі 9328,88 грн. пені та 3% річних в сумі 785,01 грн.

Таким чином, спірна ситуація пов'язана із правовими відносинами перевезення з переміщенням продукції залізницями, які регламентується Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. № 113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка є чинною для України (оскільки в даному випадку має місце перевезення вантажів у міжнародному сполученні), іншими нормативними актами.

Так, статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 р. № 457) (далі - Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Разом з тим, частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до ст. 119 Статуту, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 (далі за текстом Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно ст.121 Статуту залізниць, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

Відповідно до п.2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Статтею 13 Правил передбачено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктом 16 вказаних Правил передбачено випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

При цьому, митні процедури не входять до цього переліку, отже не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно п.5.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

У відповідності до ст. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з пунктами 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

У відповідності до пунктів 10, 12, 13 вказаних Правил станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

В силу п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Враховуючи те, що матеріалами справи документально підтверджено факт затримки вагонів, розрахунок суми за простій вагонів оформлено актом загальної форми та записками до дорожніх відомостей, які є складовою частиною накладної на вантаж, відтак, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача по відношенню до відповідача.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

За приписами § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 названого вище Кодексу встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» та 48 «Зони митного контролю» - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 «Митні формальності на залізничному транспорті», яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Слід зазначити, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору № МРТ-124/1 від 04.03.2016 року, за умовами якого Виконавець (ТзОВ «Метрудтранс») взяв на себе зобовязання виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, повязаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

Відтак, під час виконання умов вищезазначеного договору щодо організації перевезення вантажу згідно накладних № 544973 та №544981, з рахунку ТзОВ «Метрудтранс» 17.08.2016 року філією «Центр транспортної логістики» було стягнуто (списано) додаткові збори по вказаних перевезеннях на загальну суму 42144,70 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку ТзОВ «Метрудтранс» станом на 01.09.2016 року (а. с. 97-99) та не заперечується сторонами у справі, зокрема апелянтом.

Апелянт в апеляційній сказі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що умовами укладеного сторонами Договору передбачено відшкодування вартості додаткових послуг лише за наявності вини Клієнта та за умови підтвердження витрат відповідними документами (п.3.6 Договору), або лише у випадку замовлення таких додаткових послуг (Додаток №1 до Договору). В п.2 Додатку № 2 до Договору передбачено, що вартість додаткових зборів, повязаних з перевезенням вантажів, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів, включається до вартості (ціни) послуг з організації перевезення вантажів Клієнта у вагонах (напіввагонах), при цьому вказується, що лише згідно з наданими Заявками по кожному вагону.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що затримка вагонів відбулась не з його вини, а на підставі розпорядження начальника СВ Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області у звязку із внесенням до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12016140200000489 від 18.05.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.191 КК України, по факту затримання ешелону залізничних вагонів, заповнених лісопродукцією без відповідного маркування на 7-ій колії пасажирського парку станції Ходорів Жидачівського району Львівської області, однак, за результатами проведеного митного огляду вантажу, розбіжностей у залізничних накладних не виявлено, у звязку з чим, відповідач/апелянт вважає, що стягнення з останнього додаткових послуг є незаконними.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити з цього приводу наступне.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, актами загальної форми: № 164 від 18.05.2016 р.; № 183 від 20.05.12016 р.; № 184 від 20.05.2016 р.; № 1395 від 20.05.2016 р.; № 1398 від 20.05.2016 р.; № 1398 від 20.05.2016 р.; № 1436 від 20.05.2016 р.; № 1475 від 28.05.2016 р. та № 1477 від 28.05.2016 р., підтверджено, що вагони № 65245326 та № 66696915 з вантажем «деревина паливна було затримано для митного огляду.

Слід зазначити, що сторонами у справі вищезазначені акти загальної форми ГУ-23 не оскаржено у встановленому законом порядку, відтак, акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами, містять підписи відповідних осіб.

На підставі відомості плати за користування вагонами № 65245326 та № 66696915, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, маневрова робота повязана з затримкою вагонів на прикордонних станціях, зберігання вантажів у вагонах і через затримку вагонів на прикордонних станціях, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях та провізна плата від станції Ходорів до станції Скнилів Львівської залізниці, ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» було нараховано додаткові збори, які підлягають сплаті відповідачем, згідно вимог ст.218 Митного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що здійснення розрахунків за користування вагонами реалізується на підставі документів форм ГУ-46, ГУ-46а та ФДУ-92, які складаються на підставі актів загальної форми і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами та які, виходячи з умов абз.2 п.4 Правил користування вагонами, повинні підписуватися начальником станції та вантажовласником.

Таким чином, зазначені дії Львівської митниці Державної фіскальної служби України є митними формальностями, а тому на них поширюються положення ст.218 Митного кодексу України.

Отже, обов'язок власників товару (яким в даному випадку є відповідач) або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014).

У звязку із наведеним, враховуючи відсутність вини відповідача у додатковому нарахуванні залізницею коштів, а також те, що додаткових послуг, повязаних із перенаправленням вагонів для поглибленого огляду на станцію Скнилів, відповідач не замовляв, і такі послуги договором №МРТ-124/1 від 04.03.2016 року не передбачені, суд приходить до висновку, що відшкодування позивачу суми додаткових зборів, які нараховані залізницею, керуючись Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 26.03.2009 №317, включені до перевізних документів (накладні №544973 та №544981) та стягнуті з ТОВ "Метрудтранс", повинно здійснюватись відповідачем в силу закону, а саме на підставі ч.2 ст. 218 Митного кодексу України.

В матеріалах справи наявні копії складених залізницею актів загальної форми, зокрема від 18.05.2016 №164, від 20.05.2016 №№183, 184, 1395, 1398, 1436, від 28.05.2016 №№1475, 1477, якими підтверджено обставини, що мали місце при затриманні вантажу у вагонах №№65245326, 66696915 за перевізними документами №№544973, 544981 на шляху прямування на станціях Скнилів, Ходорів.

З огляду на наведене, наявні в матеріалах справи Акти загальної форми місцевим господарським судом правомірно взято до уваги, як належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Слід також зазначити, що під час переходу товарів через митну територію України відповідними органами фіскальної служби України здійснюється їх митне оформлення (виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) та митний контроль (сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку) з застосуванням митних процедур (зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей (сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи) та порядок їх виконання) (ст. 4 Митного кодексу України).

На дії Львівської митниці ДФС України щодо здійснення повного огляду вантажу у вагонах № 65245326 та № 66696915 розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.

Частиною 2 ст. 218 Митного кодексу України, яка є спеціальною нормою по відношенню до ст.338 Митного кодексу України, якою визначено загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Отже, законом саме на відповідача покладено обовязок щодо оплати всіх операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від характеру виявлених митних правил, в тому числі операцій щодо переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Відповідно до ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та позивачем не укладався договір на перевезення вантажів залізницею, а тому суд застосовує при розгляді даного спору загальні умови перевезення, що визначені Цивільним кодексом України, Статутом залізниць України, нормативно-правовими актами, що регулюють порядок визначення плати за користування вагонами, встановлюють тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язаних з ним послуг.

Відповідно до позовної заяви позивачем на підставі Актів загальної форми було нараховано плату за користування вагонами, за зберігання вантажу, збір за телеграфні повідомлення, за зважування, за участь працівника залізниці (комерційного агента) при зважуванні, за розвантажувально-завантажувальні роботи, за маневрову роботу, за подачу та забирання вагонів, які були виконані залізницею внаслідок затримки вагонів з вантажем/товаром: "Древесина топливная в виде бревен, поленьев, сучьев, вязанок хвороста или в аналогичных видах".

Поданий суду розрахунок заявлених та нарахованих платежів є вірним, проведеним у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 р.

Відповідно до положень ст.31 СМГС параграф 1, які слід застосовувати до спірних правовідносин, в силу приписів ст.926 ЦК України, вимоги і позови залізниць до відправників про сплату платежів можуть бути заявлені протягом 9 місяців. Вказаний строк позивачем не пропущено.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід також зазначити, що на заявлену претензію позивача № МРТ-2841 від 27.02.2017 р. про сплату платежів на загальну суму 42144,70 грн. в 5-ти денний строк ДП «Бережанське лісомисливське господарство» листом № 221 від 14.03.2017 р. відмовилося провести їх оплату з посиланням на те, що в результаті проведення митного огляду не встановлено порушення ДП «Бережанське лісомисливське господарство» вимог митного законодавства та згідно умов договору додаткових послуг не замовлялось, відтак, вважає, що вини господарства у даній ситуації немає, як і вини щодо затримки вагонів під час митного оформлення.

Таким чином, слід дійти висновку про наявність факту порушення майнового права позивача.

Щодо підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено вичерпний перелік таких підстав, однак, плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Відтак судом, у спірних правовідносинах, не встановлено наявності передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами.

Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відтак, місцевим господарським судом вірно встановлено, що матеріали справи містять акти, що підтверджують розмір додаткових витрат Залізниці через затримку вагонів № 65245326 та № 66696915 з вантажем «деревина паливна» через здійснення митних формальностей.

Дії працівника митниці та працівників залізниці регламентуються вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України».

Крім того, пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до § 1 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) відправник повинен додати до накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил на всьому шляху прямування вантажу.

Нормативні положення § 2 статті 11 УМВС передбачають відповідальність відправника перед залізницею за наслідки, що виникли у результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів.

Позивачем, на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плата за маневрову роботу, плата за розвантажувальні роботи, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів.

Вищевказані нарахування внесено до накладних, як це передбачено § 2 статті 11 УМВС.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено вимогу до відповідача про стягнення 9328,88 грн. пені та 785,01 грн. 3% річних, про що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення 9328,88 грн. пені за період з 16.08.2016 року по 31.03.2017 року, позивач посилається на п.4.3 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №МРТ-124/1, яким передбачено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, Клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день оплати), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом з чим погоджується колегія суддів, донараховані залізницею додаткові збори за послуги по перенаправленню вагонів для поглибленого огляду відповідач не замовляв, крім того, такі послуги договором №МРТ-124/1 від 04.03.2016 року також не передбачені, у звязку з чим застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді пені, передбаченої умовами договору, тим більше починаючи з 16.08.2016 року є безпідставними, відтак в тій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 785,01 грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у п.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, що за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 вказаної Постанови).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Як вже вказувалось судом, у відповідача в силу закону, а саме ч.2 ст.218 Митного кодексу України, виник обовязок відшкодувати позивачу суму нарахованих залізницею додаткових зборів в сумі 42144,70 грн., у зв'язку із виконанням ТОВ "Метрудтранс" взятих на себе зобов'язань за договором №МРТ-124/1. При цьому, умовами укладеного правочину відшкодування вартості додаткових послуг передбачено лише за наявності вини відповідача за умови підтвердження витрат відповідними документами, або у випадку замовлення таких додаткових послуг відповідачем шляхом передоплати. В даному випадку здійснені залізницею донарахування проведені залізницею за відсутності вини відповідача, також такі послуги відповідачем не замовлялися. Отже, строк виконання такого обовязку умовами договору не визначений, а тому повинен визначатися з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, позивачем на адресу відповідача 27.02.2017 року було направлено претензію №МРТ-2841 від 27.02.2016 р., в якій просив протягом 5 днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість, яка виникла у звязку із нарахуванням в ході перевезення на виконання умов договору №МРТ-124/1 додаткових зборів в розмірі 42144,70 грн., та що підтверджується Актами надання послуг № 952, № 953 та Актом звірки взаєморозрахунків з додатком за серпень 2016 року.

Однак, як встановлено місцевим судом з чим погоджується колегія суддів, в матеріалах спарив відсутні докази отримання претензії та актів надання послуг, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, з офіційного сайту «Укрпошти» про відстеження пересилання поштових відправлень, вбачається, що відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0104215313697 (направлена на адресу відповідача претензія № 2841 від 27.02.2017) отримане одержувачем 06.03.2017 року, проте у семиденний строк від дня отримання такої претензії свого зобовязання не виконав. Дана претензія відповідачем не була задоволена.

У звязку із наведеним та враховуючи заявлений позивачем період, колегія суддів визнає обґрунтованим стягнення з відповідача 62,35 грн. 3% річних, починаючи з 14.03.2017 по 31.03.2017 року. Стягнення решти 722,66 грн. 3% річних за період з 16.08.2016 року по 13.03.2017 року позивачем є необґрунтованим, у звязку з чим в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що апелянтом/позивачем всупереч положенням ст. 33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2017 р. у справі № 921/243/17-г/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2017 року у справі № 921/243/17-г/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.С. Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

16.08.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 22.08.2017 р.