Рішення № 68425446, 17.08.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2017 Справа № 920/501/17

за позовомОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш», м. Харків,

до відповідачаОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», м. Суми,

про стягнення 96 810 грн. 06 коп.,

Суддя Резніченко О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 5 від 05.01.2017);

Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 05.07.2017); ОСОБА_4 (довіреність від 05.07.2017);

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

У судовому засіданні 21.06.2017 судом було оголошено перерву до 05.07.2017 о 12 год. 45 хв.; у судовому засіданні 05.07.2017 судом оголошено перерву до 20.07.2017 о 12 год. 55 хв.; у судовому засіданні 20.07.2017 судом оголошено перерву до 17.08.2017 о 12 год. 30 коп.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 96 810 грн. 06 коп., в тому числі 20 200 грн. 04 грн. неустойки, 11 610 грн. 02 коп. пені відповідно до договору поставки № 18/13 від 09.09.2013 зі змінами, укладеного між сторонами за несвоєчасну поставку товару, 65 000 грн. втраченої позивачем вигоди внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару.

Позивач подав клопотання (вх. № 5542 від 21.06.2017), в якому просить суд долучити до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов договору поставки № 18/13 від 09.09.2013.

Позивач подав письмове обґрунтування підстав виникнення збитків (втраченої вигоди) (вх. № 5543 від 21.06.2017), де зазначає, що невиконання умов договору відповідачем призвело до неодержання позивачем прибутку за договором на поставку поршнів з нерезидентом України Oliera Invest LLP.

Позивач подав письмові пояснення (вх. № 6385 від 20.07.2017) стосовно підстав та порядку нарахування пені та неустойки.

Позивач подав письмове нормативне обґрунтування (вх. № 6384 від 20.07.2017) неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 6380 від 20.07.2017), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач вказує на те, що ним не було порушено строки поставки товару, при розрахунку штрафних санкцій позивачем невірно враховано кількість прострочених на його думку днів, неправомірно заявлено до стягнення одночасно пеню та неустойку за порушення строків поставки товару, не доведено реальності завданих збитків та вини відповідача.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача (вх. № 7190 від 17.08.2017), в якому підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав додаткові письмові пояснення (вх. № 7163 від 17.08.2017) в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Відповідач подав клопотання (вх. № 7192 від 17.08.2017) про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат про надання правової допомоги в загальній сумі 9600 грн. 00 коп.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 18/13 від 09.09.2013 відповідач передає, а позивач приймає та оплачує роботу по виготовленню та термічній обробці відливок з металів і сплавів з матеріалів позивача або відповідача.

Згідно з п. 3.1. договору, умовою для початку робіт за договором є надання позивачем в адрес відповідача письмової заявки за підписом директора на виконання робіт у супроводі необхідної відповідачу технічної документації (креслення та технічні умови, шаблони, прес-форми та модельні комплекти).

Дата узгодження специфікації сторонами є датою виникнення зобовязань відповідача щодо договірної ціни поставок і продукції.

Відповідно до п. 3.4. договору, поставка продукції за згодою сторін здійснюється зі складу відповідача транспортними засобами позивача (самовивіз).

Пунктом 6.4. договору передбачено, якщо відповідач в визначений термін не передає виготовлену продукцію позивачу, то в такому разі відповідач повинен виплатити позивачу неустойку в розмірі 10 % від вартості товару та пеню в розмірі 0,5% від вартості простроченого товару за кожен день прострочки.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення (п. 8.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 01.01.2016).

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2016 року між сторонами було підписано специфікацію № 10, згідно з умовами якої відповідач зобовязався поставити позивачу товар (Х47 відливка головка поршня ст20Х13Л (25,4кг) у кількості 31 шт. загальною вартістю 62 000 грн. 00 коп. Термін поставки до 31.05.2015; умови поставки самовивіз зі складу виконавця.

31.05.2016 між сторонами було підписано специфікацію № 11, згідно з умовами якої відповідач зобовязався поставити позивачу товар (Х47 відливка головка поршня ст20Х13Л (25,4кг) у кількості 18 шт. загальною вартістю 36 000 грн. 00 коп. Термін поставки 10 календарних днів з моменту перерахування 50% попередньої оплати; умови поставки самовивіз зі складу виконавця.

28.07.2016 між сторонами було підписано специфікацію № 12, згідно з умовами якої відповідач зобовязався поставити позивачу товар (Х47 відливка головка поршня ст20Х13Л (25,4кг) у кількості 30 шт. загальною вартістю 60 000 грн. 12 коп. Термін поставки протягом 10 робочих днів з моменту перерахування 50 % попередньої оплати; умови поставки самовивіз зі складу виконавця.

28.07.2016 між сторонами було підписано специфікацію № 13, згідно з умовами якої відповідач зобовязався поставити позивачу товар (Х47 відливка головка поршня ст20Х13Л (25,4кг) у кількості 30 шт. загальною вартістю 60 000 грн. 12 коп. Термін поставки протягом 10 робочих днів з моменту перерахування 50 % попередньої оплати; умови поставки самовивіз зі складу виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобовязань щодо своєчасної поставки товару, у звязку з чим останньому відповідно до п. 6.4. договору нараховано 20 200 грн. 04 грн. неустойки, 11 610 грн. 02 коп. пені.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту п. 6.4. договору, виконання зобовязання щодо своєчасної поставки товару забезпечено неустойкою у формі штрафу та пенею.

Правової позиції щодо можливості застосування пені за прострочення не грошових зобов'язань, дотримується Верховний суд України у постанові від 27.09.2005 у справі N 35/475-04 (перегляд постанови ВГСУ від 07.06.2005).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

З матеріалів справи судом встановлено, що товар за специфікацією № 10 від 01.04.2016 був поставлений відповідачем позивачу за видатковою накладною № 262 від 03.06.2016.

Разом з цим, виходячи з умов специфікації № 10, товар мав бути поставлений до 31.05.2016. Суд приймає до уваги, що специфікація № 10 підписана сторонами 01.04.2016, відповідно у графі термін поставки допущено описку замість 31.05.2016 вказано 31.05.2015. Відповідне також підтверджують сторони, в тому числі відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6380від 20.07.2017).

За несвоєчасну поставку товару позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 6200 грн. 01 коп. та пеню в розмірі 620 грн. 00 коп. за період з 01.06.2016 по 02.06.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 62000 грн. 12 коп.

Товар за специфікацією № 11 від 31.05.2016 був поставлений відповідачем позивачу за видатковою накладною № 362 від 29.07.2016.

Разом з цим, виходячи з умов специфікації № 11, товар мав бути поставлений до 25.06.2016, враховуючи, що 50% попередньої оплати в сумі 18 000 грн. 00 коп. було перераховано позивачем відповідачу 14.06.2016 згідно з платіжним дорученням № 1986.

За несвоєчасну поставку товару позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 3600 грн. 01 коп. та пеню в розмірі 6120 грн. 01 коп. за період з 25.06.2016 по 28.07.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 36000 грн. 07 коп.

Товар за специфікацією № 12 від 28.07.2016 був поставлений відповідачем позивачу за видатковою накладною № 416 від 31.08.2016.

Разом з цим, виходячи з умов специфікації № 12, товар мав бути поставлений до 20.08.2016, враховуючи, що 50% попередньої оплати в сумі 30000 грн. 06 коп. було перераховано позивачем відповідачу 05.08.2016 згідно з платіжним дорученням № 2243.

За несвоєчасну поставку товару позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 6000 грн. 01 коп. та пеню в розмірі 3300 грн. 01 коп. за період з 20.08.2016 по 30.08.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 60000 грн. 12 коп.

Товар за специфікацією № 13 від 28.07.2016 був поставлений відповідачем позивачу за видатковою накладною № 415 від 31.08.2016 на суму 16000 грн. 03 коп. та за видатковою накладною № 459 від 21.09.2016 на суму 44 000 грн. 09 коп.

Разом з цим, виходячи з умов специфікації № 13, товар мав бути поставлений до 14.09.2016, враховуючи, що 50% попередньої оплати в сумі 30000 грн. 06 коп. було перераховано позивачем відповідачу 30.08.2016 згідно з платіжним дорученням № 2383.

За несвоєчасну поставку товару позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 4400 грн. 01 коп. та пеню в розмірі 1570 грн. 00 коп. за період з 14.09.2016 по 20.09.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 44000 грн. 09 коп.

Статтями 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з умовами договору та специфікацій поставка товару здійснюється шляхом самовивозу зі складу продавця.

У договорі сторонами не узгоджено порядку повідомлення про готовність товару до вивозу.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказів того, що товар був готовий до передання позивачеві до тих дат поставки, що вказані у видаткових накладних, в тому числі доказів повідомлення про це позивача, відповідачем не подано.

Надані відповідачем копії накладної на вантаж від 29.04.2016 № 998023402, акту № 56 від 18.05.2016, електронного листа від 25.05.2016, електронного листа від 23.09.2016, товарно-транспортних накладних, електронного листа від 01.06.2016 не приймаються судом до уваги в якості належних та допустимих доказів поставки відповідачем позивачу товару у визначені специфікаціями строки, оскільки з вказаних документів однозначно не вбачається, що мова йде саме про товар, поставка якого оформлена видатковими накладними № 262 від 03.06.2016, № 362 від 29.07.2016, № 416 від 31.08.2016, № 415 від 31.08.2016, № 459 від 21.09.2016, у документах відсутнє посилання на договір, специфікацію, рахунок, тощо.

Натомість, поставка відповідачем товару за специфікаціями №№10-13 підтверджується видатковими накладними № 262 від 03.06.2016, № 362 від 29.07.2016, № 416 від 31.08.2016, № 415 від 31.08.2016, № 459 від 21.09.2016, що є первинними документами в розумінні ст. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та свідчать про факт здійснення господарської операції у дати вказані у видаткових накладних.

З урахуванням строків поставки товару, визначених у специфікаціях, судом встановлено факт прострочення відповідачем поставки товару.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, судом встановлено, що при нарахуванні пені за несвоєчасну поставку товару за специфікацією № 13 від 28.07.2016 позивачем допущено описку, оскільки пеня в розмірі 0,5 % за період з 14.09.2016 по 20.09.2016, виходячи з вартості товару в розмірі 44000 грн. 09 коп. становить 1540 грн. 00 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2017 та долучений до матеріалів справи.

Враховуючи викладені обставини, встановлений судом факт несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобовязань щодо поставки товару, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20 200 грн. 04 коп. неустойки, 11 580 грн. 02 коп. пені.

В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача 30 грн. 00 коп. пені суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 65 000 грн. втраченої вигоди позивач вказує на те, що порушення відповідачем узгоджених термінів поставки продукції та несвоєчасна поставка унеможливили своєчасне виконання позивачем своїх договірних зобовязань перед Oliera Invest LLP та призвело до порушення строків поставки продукції за специфікацією № 6 від 28.04.2016 до контракту № 02/02/2016 від 02.02.2016 та відмови Oliera Invest LLP від прийняття та оплати продукції за вказаною специфікацією, що підтверджується листами від 06.07.2016 та від 28.08.2016. Наслідком неналежного виконання відповідачем зобовязання з поставки продукції (недотримання строків поставки) стало неотримання позивачем реального прибутку від продажу продукції за специфікацією № 6 від 28.04.2016 у кількості 48 штук на суму 65 357, 62 грн., що є різницею між загальною вартістю продукції відповідно до Специфікації № 6 та загальною собівартістю продукції, від прийняття якої відмовився контрагент позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2016 позивачем було укладено контракт № 02/02/2016 із нерезидентом України - Oliera Invest LLP, за умовами якого позивач зобовязався продати, а покупець придбати товар згідно зі специфікаціями підписаними сторонами, що є невідємною частиною контракту.

Відповідно до специфікації № 6 від 28.04.2016 позивач зобовязався поставити Oliera Invest LLP продукцію - поршень РМ027.00.000СБ у кількості 79 штук вартістю 33 360, 00 дол. США партіями, а саме 31 шт. у строк до 10.06.2016; 18 шт. у строк до 04.07.2016; 30 шт. у строк до 26.08.2016 (а.с. 81).

Як вказує позивач, укладена специфікація до контракту, визначена вартість продукції створювали для позивача реальну можливість отримання прибутку за реалізацію продукції власного виробництва компанії Oliera Invest LLP. Позивач міг і повинен був отримати визначений прибуток, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Позивач є виробником власної продукції до асортименту якої входить поршень РМ027.00.000СБ. Зазначена продукція виготовляється за кресленнями та технологією позивача. Відповідно до специфікації до сборочного креслення РМ027.00.000СП відливка головка поршня є складовою частиною основного виробу поршня РМ027.00.000СБ.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Разом з цим, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами того, що договір поставки № 18/13 від 09.09.2013 укладався саме з метою подальшого виготовлення поршня РМ027.00.000СБ, з метою поставки Oliera Invest LLP згідно зі специфікацією № 6 від 28.04.2016 до контракту № 02/02/2016 від 02.02.2016, а не для будь-якої іншої мети. Відповідні посилання відсутні як у договорі поставки № 18/13 від 09.09.2013, так і у контракті № 02/02/2016 від 02.02.2016. Як вказує сам позивач, він є виробником власної продукції до асортименту якої входить поршень РМ027.00.000СБ і докази того, що вказаний поршень поставлявся виключно Oliera Invest LLP в матеріалах справи відсутні, як і докази того, що поставлені відповідачем з простроченням відливки головка поршня, були використані позивачем саме для виготовлення основного виробу - поршня РМ027.00.000СБ з метою поставки Oliera Invest LLP. Тим більше, докази того, що прострочення виготовлення основного виробу - поршня РМ027.00.000СБ сталося саме внаслідок та виключно внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем відливки головка поршня матеріали справи також не містять. Суд враховує, що будь-які претензії щодо порушення строків поставки товару у період дії договору поставки № 18/13 від 09.09.2013 позивач відповідачу не предявляв. В матеріалах справи міститься тільки вимога щодо сплати штрафних санкцій та збитків (втраченої вигоди) від 15.05.2017 за № 223. Щодо договорів поставки № РП165 від 24.06.2016, укладеного між позивачем та ТОВ «РОСТЕНЕРГОМАШ» та № 189 від 02.07.2016, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_5, на які посилається позивач як на доказ вчинення дій з метою запобігання виникнення збитків, в останніх також відсутні будь-які посилання на те, що відповідні договори укладені у звязку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за договором поставки 18/13 від 09.09.2013.

У звязку з викладеним, оскільки позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками і вини відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 65 000 грн. втраченої позивачем вигоди за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 476 грн. 70 коп.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» згідно з якою, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, крім судового збору, в тому числі з оплати послуг адвоката.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6380 від 20.07.2016) просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені на оплату послуг адвоката в сумі 9 600 грн. 00 коп.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2017 року між відповідачем та адвокатським бюро «ОСОБА_6М.» (адвокат ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4608, видане 26.07.2011) укладено договір про надання правової допомоги № 11-КК за умовами якого адвокат надає відповідачу правову допомогу, а відповідач зобовязується оплатити виконавцеві вартість замовленої правової допомоги та прийняти її від виконавця.

Згідно з актом № 01 від 17.08.2017 передачі-приймання правової допомоги за договором № 11-КК від 21.06.2017, виконавець надав, а відповідач прийняв правову допомогу у справі № 920/501/17 вартістю 9600 грн. 00 коп. Зокрема, під час розгляду справи господарським судом Сумської області отримана правова допомога, що надавалася у формах: ознайомлення з матеріалами справи, аналізом матеріалів справи, інтервювання посадових осіб клієнта щодо обставин справи, формування правової позиції клієнта щодо заявлених вимог та обставин, якими обґрунтовуються вимоги до клієнта та обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, підготовка заперечень проти позову, додаткових письмових пояснень, збір доказів та їх подання до суду та оприлюднення під час судових засідань у справі з наданням усних пояснень та уточнень.

Факт оплати відповідачем послуг адвокатського бюро в сумі 9600 грн. 00 коп. підтверджується платіжними дорученнями № 1993 від 04.07.2017, № 2167 від 20.07.2017.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумною та співрозмірною суму витрат відповідача на оплату послуг адвоката, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул. Харківська, буд. 122, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 31499288) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» (проспект Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ 37385017) 20 200 грн. 04 коп. неустойки, 11 580 грн. 02 коп. пені, 476 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» (проспект Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ 37385017) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул. Харківська, буд. 122, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 31499288) 1600 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.08.2017.

Суддя О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО