Постанова № 68425304, 15.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 910/19082/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

За участі представників сторін:

від апелянта - Приватного підприємства "Дубекспо" - директор Пасічник І.Ю.; (рішення засновника про створення приватного підприємства "Дубекспо" від 14.10.2008 №б/н);

від позивача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - ОСОБА_3. на підставі дов. № 47/26-50-10-20 від 28.11.2016;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Дубекспо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016

у справі № 910/19082/16

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ,

до Приватного підприємства "Дубекспо", м. Київ,

про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію інформації та зобов'язання її спростувати, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - Інспекція) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства (далі за текстом - ПП) "Дубекспо" про:

- визнання недостовірною та такою, що завдає шкоду діловій репутації Інспекції, інформації, поширеної Приватним підприємством "Дубекспо" (далі - Підприємство) в листі від 18.08.2016 № 19 (далі за текстом - Лист №1 9);

- зобов'язання Підприємства спростувати розповсюджену недостовірну інформацію стосовно Інспекції, поширену Листом №19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання письмового спростування недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - ДФС) в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позов мотивовано тим, що інформація, яка міститься у зазначеному листі (скарзі), є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 постановлено:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461), інформацію, поширену приватним підприємством "Дубекспо" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) у листі від 18.08.2016 №19.

3. Зобов'язати приватне підприємство "Дубекспо" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію стосовно Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) поширену листом від 18.08.2016 №19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання листа із спростуванням недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з приватного підприємства "Дубекспо" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) судовий збір у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем було подано до ДФС неправдиву інформацію щодо Інспекції, тобто доведено недостовірну інформацію до відома невизначеній кількості осіб.

Господарським судом міста Києва зазначено, що вцілому Лист № 19 містить інформацію образливого, принизливого і саркастичного характеру, що по суті принижує ділову репутацію державного органу і його працівників.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, ПП "Дубекспо" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" зазначає, що вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції необгрунтованим, і винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції досліджуючи копію Листа № 19 повинен був визнати такий лист неналежним доказом у розумінні ст. 36 ГПК України, оскільки в тексті, що міститься в позовній заяві та у тексті Листа № 19 містяться відмінності, на зразок «не поліцаї, а поліції», «не ОСОБА_4, ОСОБА_4». На думку апелянта, фактично позивач складав позовну заяву на основі іншого документу, а не того, який був наданий у вигляді додатків до суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник у тексті апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто клопотання відповідача про визнання неналежними доказів позивача у справі та без обґрунтованих на те підстав визнано сумнівні документи, які не стосуються даної справи. Скаржник наголошує на тому, що суд повинен був структурно описати причини відмови в задоволенні клопотання про визнання неналежними доказів, посилаючись на кожен конкретний сумнівний документ і описуючи його.

Апелянт окремо зауважує, що висновки суду відносно встановлення судом дати відправлення акту про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 - 17.06.2016 є помилковими. Відповідач вважає, що ним документально підтверджено та доведено в суді першої інстанції, що зазначений акт був відправлений заднім числом - 13.06.2016. Як доказ в підтвердження зазначеного, скаржник надав роздруківку з офіційного сайту Укрпошти, яка відображає рух листа від 13.06.2016, копію відправного листа з відбитками і датою від 13.06.2016, у якому містився акт та копію зворотної сторони конверту.

Підтверджуючи вмотивованість апеляційної скарги, ПП "Дубекспо" констатує, що визнаючи, що ділова репутація податкового органу зазнала приниження, суд не врахував норми чинного законодавства України, а саме: ст. ст. 23, 201 Цивільного кодексу (далі за текстом - ЦК) України, ч.2 ст. 34 Господарського Кодексу (далі за текстом - ГК) України та ст. 10 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвеція) та судової практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі Фельдек проти Словаччини (Feldek v. Slovakia) від 12.07.2001 та рішення у справі Лингенс проти Австрії (Lingens v. Austria) від 08.07.1986.

Апелянт посилається на те, що ділова репутація - це категорія, яка стосується лише підприємця, підприємницької структури, організації, що здійснює підприємницьку діяльність, яка з'являється із моменту виникнення суб'єкта (реєстрації підприємства) та полягає в позитивному відображенні у суспільній свідомості ділових (професійних) якостей громадянина чи організації.

Таким чином, на думку апелянта дані норми, а також норми якими вмотивовано судове рішення першої інстанції не мають відношення до державної установи - податкової інспекції Голосїївського району у м. Києві.

Обґрунтовуючи правомірність власних дій, у апеляційній скарзі ПП «Дубекспо» ноголошує, що: «Критика, викладена в листі-скарзі № 19, спрямована на поліпшення функціонування податкового органу.»

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2017 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 14.03.2017 о 14:10 в судовому засіданні у приміщенні суду.

14.03.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від ПП "Дубекспо" надійшло письмове клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку судових витрат.

14.03.2017 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, Київським апеляційним господарським судом оголошувалась ухвала про відкладення розгляду справи до 28.03.2017, якою було задоволено клопотання ПП "Дубекспо" про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі № 910/19082/16; продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/19082/16 відповідно до ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів; залучено до участі у справі № 910/19082/16 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати суду оригінал Листа за № 19 від 18.08.2016 "Скарга на юридичні дії керівника юридичного відділу Голосіївського підрозділу та призначення службового розслідування громадянина ОСОБА_3" складеного та підписаного директором ПП "Дубекспо" - для огляду та належним чином засвідчену копію зазначеного листа - для залучення до матеріалів справи.

27.03.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від ПП "Дубекспо" надійшли письмові пояснення по справі.

28.03.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від Інспекції надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів розгляд якої, згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 було призначено на 28.03.2017 о 15 год 00 хв.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

В судовому засіданні 28.03.2017 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі представником скаржника підтримано вимоги і доводи скарги, зазначено про її обґрунтованість, представниками іншої сторони та третьої особи у справі зазначено про необґрунтованість скарги. Представником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на вимогу ухвали апеляційного суду від 14.03.2017 надано оригінал Листа за № 19 від 18.08.2016 "Скарга на юридичні дії керівника юридичного відділу Голосіївського підрозділу та призначення службового розслідування громадянина ОСОБА_3" складеного та підписаного директором Приватного підприємства "Дубекспо" - для огляду та належним чином засвідчену копію зазначеного листа залучено до матеріалів справи. В даному судовому засіданні колегією суддів вказаний Лист оглянуто та повернуто третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 розгляд апеляційної скарги Приваного підприємства "Дубекспо" відкладено на 23.05.2017 о 14:00.

23.05.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва надійшли письмові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/19082/16 на 15 днів.

В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено перерву у розгляді справи № 910/19082/16 до 29.05.2017 - 10 год 30 хв.

В судовому засіданні 29.05.2017 оголошено перерву у розгляді справи № 910/19082/16 до 13.06.2017 - 15 год 00 хв.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого Верховця А.А., суддів: Хрипуна О.О., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Перед початком засідання 13.06.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що у зв`язку з виконанням вимог ухвали суду та формуванням достатньої доказової бази, необхідної для вирішення справи на користь податкової, а також перебуванням представника відповідального за супроводження справи ОСОБА_3 у відпустці (на підтвердження чого надано копію наказу № 66-в від 07.06.2017), Інспекція просила перенести розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Дубекспо" відкладено на 08.08.2017 о 14:40

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням суддів Хрипуна О.О. та Доманської М.Л., які входить до складу колегії суду, яку раніше визначено для розгляду справи у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Приваного підприємства "Дубекспо" у справі № 910/19082/15, сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16, розгляд якої ухвалою апеляційного господарського суду від 13.06.2017 призначено на 08.08.2017.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги зпочатку.

В судовому засіданні 08.08.2017 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, оголошувалась перерва до 15.08.2017 - 15 год 20 хв, для надання можливості реалізації процесуальних прав учасників провадження у справі, подання доказів і участі в їх дослідженні в судовому процесі.

В судовому засіданні 15.08.2017 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі представником скаржника підтримано вимоги і доводи скарги, зазначено про її обґрунтованість, представник Інспекції в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15.08.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ПП "Дубекспо" подано до ДФС скаргу від 18.08.2016 №19, в якій була викладена інформація щодо позивача такого змісту:

"ПП "Дубекспо" ретельно ознайомилось із змістом акту камеральної перевірки № 336/10/26-50-12-01-10-36203336 від 15.06.2016 року (Додаток 1) та конвертом датованим 13.06.2016 року (Додаток № 2). У подальшому нами отримано роздруківку із офіційного джерела про отримання та переміщення листа (Додаток № 3), який відобразив рух та засвідчив його відправлення 13.06.2016 року. Внаслідок вищепригаданого акту було винесено ППР підписане ОСОБА_5

Тепер ретельно зупинимось на дійових особах, що були задіяні та їх ролях і ознаках, що містять можливі ознаки злочину. При цьому враховуючи той факт, що тільки я наділений здібностями ВБАЧАТЬ, тому вибаченнями тут не закінчиться.

Розписувати та деталізувати у цій скарзі не вважаю за потрібне, але чикаю дієвих заходів від Вашого органу по викриттю добре спланованих дій.

По суті хочу звернути увагу на той факт, що дата відправлення акту здійснена раніше, а саме 13.06.2016 року чим його складання 15.06.2016 року. Після такої службової недбалості, що є основою функціонування органу в подальшому було здійснено внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, які потягли тяжкі наслідки.

Гр. ОСОБА_3 обіймаючи важливу посаду керівника повинен був пересвідчитись у порядку складання та направлення акту нашій установі, чого не зробив.

Гр. ОСОБА_5 перед складання ППР в якому є посилання на акт від 15.06.2016 року повинна була пересвідчитись у даті відправлення і внесенні до загальної бази обліку. Той бази, що стала загальним посміховиськом усієї держави.

Гр. ОСОБА_4 склала акт від 15.06.2016 року і відправила лист із минулого 13.06.2016 року в недалеке майбутнє. Можливо це відбулось за участю трьох.

При цьому хочу наголосити, що податкові поліцаї із Святошинського району переміщались у часі, але мною зроблено офіційний запит до ГУ ДФС та отримано відповідь про відсутність устаткування для переміщення у часі. Проаналізувавши у сукупності все таки вбачаю, що цей прилад існує, а опікується ним гр. ОСОБА_3. Підозри підкріплюються тими беззаперечними фактами, що святошинські робітники переміщувались у просторі та часі, коли він був там керівником юридичного відділу, а тепер при його переході до голосіївського району такі аномалії відновились.

При службовому розслідуванні встановити, чи мало місце безвідповідальне ставлення до робочої діяльності та псування зіпсованої суспільної думки про орган Вашими робітниками. Також надати оцінку ролі кожній із пригаданих осіб та розподілу ступеню вини у підробках чи внесеннях неправдивих відомостей до офіційних документах, якщо це реальна життєва ситуація. Чи все таки мало місце аномальне явище і троє посадовців використовують таємниче устаткування.

Жодні результати мене не здивують, після випадку, що слідчий Височин В.В. провів експертизу харчової соди у природній пачці за 1107,40 грн. на вміст соди, а після цього пішов на підвищення до ДФС. Наповнення органу та мета існування мені зрозумілі. Виправлятись не потрібно хтось повинен дивувати та смішити, якщо розумом не вийшло то хоча б не розумом, головне СМІХ!!!".

На думку Інспекції, інформація, яка міститься у названому листі (скарзі), є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та відповідно, позивач просить суд визнати, поширену ПП "Дубекспо" інформацію такою, що завдає шкоду діловій репутації Інспекції, інформації, поширеної приватним підприємством "Дубекспо".

В свою чергу, ПП «Дубекспо» проти зазначеного позову заперечує з підстав зазначених в описовій частині даної постанови. Так, згідно письмових (які містяться в матеріалах справи) та усних (надананих в судових засіданнях) пояснень ПП "Дубекспо" наполягає на двох основних доводах відносно спростування позовних вимог, а саме, це по-перше ненаділення чинним законодавством України державної установи - податкової інспекції Голосіївського району м. Києва діловою репутацією, а отже відсутнісю права у останньої права звернення за захистом порушення цього права; по-друге оспорювана інформація - «Критика, викладена в листі-скарзі № 19, спрямована на поліпшення функціонування податкового органу.»

Вмотивовуючи власну позицію відносно ненаділення чинним законодавством України державної установи діловою репутацією апелянт посилається на статті 23 та 201 ЦК Україв, відповідно до яких право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Згідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною 2 ст. 34 ГК України закріплено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування судами законодавства про інформацію" (далі за текстом - Інформаційний лист ВГС України № 01-8/184) зазначено, що приниження суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-яких неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

А також, у п. 8 зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Апелянт також здійснив посилання на ст. 10 Конвнції та судову практики Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ), а саме: рішення у справі Фельдек проти Словаччини (Feldek v. Slovakia) від 12.07.2001 та рішення у справі Лингенс проти Австрії (Lingens v. Austria) від 08.07.1986.

Судова колегія враховує зазначені посилання скаржника та зазначає, що відповідають дійсності твердження відповідача, що на законодавчому рівні чинного законодавства України не передбачено нормативного врегулювання можливості захисту ділової репутації юридичної особи, що не є господарюючим суб`єктом (в даному випадку державного органу). Разом з тим, встановлюючи правомірність звернення позивача із даним позовом судова колегія враховує наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації є Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі за текстом - Закон № 2657-XII).

Зважаючи на те, що в даній справі суб`єктом звернення є державний орган, вбачається, що коли мова йде про інформацію відносно посадових і службових, а також публічних осіб, слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 2657-XII суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

В свою чергу, на законодавчому рівні визначення терміну «суб'єкт владних повноважень» наведено у підпункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Фельдман проти України", no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010, констатує, що Суд визнає, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи. Логічним наслідком принципу загального застосування законів є те, що законодавчі акти не завжди є чітко сформульованими. Необхідність уникати надмірної жорсткості у формулюваннях та відповідати обставинам, що змінюються, означає, що багато законів неминуче мають більшою або меншою мірою нечіткі формулювання. Тлумачення та застосування таких актів залежить від практики.

В свою чергу 23.06.2010 наказом № 1380/5 Міністерства юстиції України затверджена методологія антикорупційного дослідження. У відповідності до цього наказу на законодавчому рівні сформульовано визначення поняття дискреційних повноважень. Так, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Судова колегія з урахуванням наведеного доходить висновку, що законодавство не завжди встигає за динамічним розвитком суспільних відносин та не може охопити всю розмаїтість конкретних випадків, в зв`язку з чим суд повинен реалізовувати дискреційні повноваження, які є сукупністю прав та обов'язків, закріплених у встановленому законом порядку та які він застосовує на власний розсуд з урахуванням принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що на законодавчому рівні закріплено кілька різновидів терміну «репутація», зокрема, у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971 статтею 6 bis передбачено захист репутації автора; в Законі України "Про державну службу" від 16.12.1993 статтею 5 передбачено репутацію державного службовця. Враховуючи, що перелік видів репутацій не може бути вичерпним, крім того конституційно закріпленим принципом є принцип рівності всіх перед законом та судом, отже судова колегія доходить висновку, що не має значення, яка репутація постраждала (ділова репутація юридичної особи, як господарюючого суб`єкта чи репутація органу державної влади).

Більше того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сірик проти України», no. 6428/07, від 31 березня 2011 року (30.06.2011), Суд у рамках розгляду кількох справ зазначав, що може існувати необхідність захисту державних службовців від образливих, лайливих та наклепницьких закидів, розрахованих на те, щоб вплинути на виконання ними власних обов'язків та підірвати суспільну довіру до них та посад, які вони обіймають. Ступінь необхідності такого захисту визначається конкретними обставинами справи.

Судова колегя відхиляє посилання апелянта на судову практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі Фельдек проти Словаччини (Feldek v. Slovakia) від 12.07.2001 та рішення у справі Лингенс проти Австрії (Lingens v. Austria) від 08.07.1986.

Оскільки, у даній справі, оспорювана інформація, висловлена відповідачем, не була частиною відкритої дискусії навколо предмета громадського інтересу, не стосувалася вона і проблеми свободи преси, оскільки відповідач діяв як суто приватна особа. Судова колегія також звертає увагу, що підставою для звернення Інспекції із даним позовом були висловлювання у Листі №19, які позивач та в подальшому суд першої інстанці визнали образливими, а не той факт, що відповідач висловив критику на адресу Інспекції чи стверджував, що дії державних службовців були незаконними .

З урахуванням того, що звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів не повинні мати наклепницький характер, містити образи та ганьбити честь, гідність чи ділову репутацію осіб, яких воно стосується, колегія суду вважає, що звернення позивача до суду є нормативно обґрунтованим, як і відповідно прийняття даної позовної заяви судом першої інстанції та її розгляд з ухваленням відповідного рішення не порушує норм чинного законодавства України.

Судова колегія відхиляє, як неспроможні посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 у Справі № 1-9/2003 (№ 8-рп/2003) у якому зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Водночас, наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Однак, як неодноразово в судових засіданнях апеляційної інстанції пояснював апелянт, що: «Критика, викладена в листі-скарзі № 19, спрямована на поліпшення функціонування податкового органу.», скаржник надаючи відповідь на уточнюючі запитання колегії суду не обгрунтовув спрямування даного листа, як звернення до ДФС, як до вищестоящого органу, з метою перевірки Інспекції уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.

При цьому, у рішення ЄСПЛ від 21.01.2016 у справі «Сіреджук проти України» (заява № 16901/03), суд зазначає, що навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не містить фактів для їх підтримки. Бо за відсутності таких доказів, вони будуть розглядатися як такі, що принижують честь і гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону № 2657-ХІІ зазначено, що під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 даного Закону, кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У відповідності до положень ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження достовірності оспорюваної інформації відповідачем подано суду копію Акту камеральної перевірки від 15.06.2016 № 336/10/26-50-12-01-10/36203336, який складено та підписано - старшим державним-ревізором інспектором ОСОБА_4. та копію податкового повідомлення форми «Ш» від 25.07.2016 № 0065041201, яке складено та підписано заступником начальника інспекції ОСОБА_5

Так, згідну розділу п. 2 розділу ІV наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення-рішення у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ контролюючого органу, який склав таке податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.1 Розділу ІІІ даного положення, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обов'язки.

В свою чергу, як уже зазначалось, податкове повідомлення форми «Ш» від 25.07.2016 № 0065041201 складено на підставі Акту камеральної перевірки від 15.06.2016 № 336/10/26-50-12-01-10/36203336

Так, згідно 76.2. Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2. даного кодексу передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пунктів 42.3., 42.4 Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

З платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Таким чином, фраза у Листі № 19: «Гр. ОСОБА_5 перед складанням ППР в якому є посилання на акт від 15.06.2016 року повинна була пересвідчитись у даті відправлення і внесенні до загальної бази обліку.» - не є недостовірною інформацією та є фактичним твердженням апелянта. В зв`язку з чим задоволення судом першої інстанції даного позову в повному обсязі є неправомірним та з урахуванням чого апеляційна скарга в даній частині підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції досліджувався рух надсилання поштових відправлень між позивачем та відповідачем. Зокрема судом першої інстанції, відповідно до листа ДФС від 27.09.2016 № 21127/10/26-15-14-03-04, при розгляді скарги Підприємства ДФС було встановлено таке:

- 17.06.2016 засобами поштового зв'язку на адресу Підприємства надіслано акт про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336, який згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0303112545150 отримано представником Підприємства 13.07.2016;

- крім того, 13.07.2016 представником Підприємства було отримано лист від 10.06.2016 №7152/10/26-50-03-10 "Про надання інформації", про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0103315748457.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0303112545150, Підприємству було надіслано акт про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 17.06.2016. Надіслання акта перевірки 17.06.2016 підтверджується також наявним в матеріалах справи списком поштових відправлень Інспекції.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0103315748457 на адресу Підприємства було надіслано лист "Про надання інформації" від 10.06.2016 №7152/10/26-50-03-10.

В зв`язку з чим місцевий суд дійшов висновку, що Підприємством викладено у Листі №19 неправдиву інформацію щодо дати надіслання Інспекцією акта перевірки.

Судова колегія не погоджується з таким висновком Господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.

Пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 5 березня 2009 № 270 передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Згідно п. 61. Наведених правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно п. 118 зазначених правил, поштові відправлення з позначкою "З описом" та поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт, розкриваються працівником поштового зв'язку у присутності одержувача на його вимогу.

Разом з тим, згідно абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", при застосуванні пункту 6 статті 63 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На підставі аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення. Однак, за відсутності зазначеного опису вкладення, жодна із сторін правомірно не довела суду правдивість чи не правдивість оспорюваної інформації щодо дати надіслання Інспекцією акту перевірки.

Разом з тим, апеляційні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією (абз. 2 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (абз. 11 п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)").

Оскільки, відповідач не надав достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування достовірності тверджень інформації у Листі № 19: «По суті хочу звернути увагу на той факт, що дата відправлення акту здійснена раніше, а саме 13.06.2016 року чим його складання 15.06.2016 року. Після такої службової недбалості, що є основую функціонування органу в подальшому було здійснено внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, які потягли тяжкі наслідки.» та «Гр. ОСОБА_4 склала акт від 15.06.2016 року і відправила лист із минулого 13.06.2016 року в недалеке майбутнє. Можливо це відбулось за участю трьох.».

Таким чином, помилка суду першої інстанції щодо мотивів визнання неправдивою інформацію щодо дати надіслання Інспекцією акта перевірки, яка викладена Підприємством у Листі №19, не призвела до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто клопотання відповідача про визнання неналежними доказів позивача у справі та без обґрунтованих на те підстав визнано сумнівні документи, які не стосуються справи. Одночасно судом апеляційної інстанції відхиляються посилання скаржника на те, що суд повинен був структуно описати причини відмови в задоволенні клопотання про визнання неналежними доказів, посилаючись на кожен конкретний сумнівний документ і описуючи його.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий суд дослідив зазначене клопотання та дійшов правомірного висновку відносно його відхилення.

Крім того, як слушно наголошено у рішенні ЄСПЛ Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010, no. 4241/03: «Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.».

Колегія суду повною мірою погоджується з висновками суду першої інстанції, що вцілому Лист № 19 містить інформацію образливого, принизливого і саркастичного характеру, що по суті принижує ділову репутацію державного органу і його працівників.

Судова колегія вважає, що апелянт вийшов за межі розумної критики вживаючи фрази: «Після такої службової недбалості, що є основую функціонування органу…», «Той бази, що стала загальним посміховиськом усієї держави.», «При цьому хочу наголосити, що податкові поліцаї із Святошинського району переміщались у часі, але мною зроблено офіційний запит до ГУ ДФС та отримано відповідь про відсутність устаткування для переміщення у часі. Проаналізувавши у сукупності все таки вбачаю, що цей прилад існує, а опікується ним гр. ОСОБА_3. Підозри підкріплюються тими беззаперечними фактами, що святошинські робітники переміщувались у просторі та часі, коли він був там керівником юридичного відділу, а тепер при його переході до голосіївського району такі аномалії відновились.», «… встановити, чи мало місце безвідповідальне ставлення до робочої діяльності та псування зіпсованої суспільної думки про орган Вашими робітниками. Також надати оцінку ролі кожній із пригаданих осіб та розподілу ступеню вини у підробках чи внесеннях неправдивих відомостей до офіційних документах, якщо це реальна життєва ситуація. Чи все таки мало місце аномальне явище і троє посадовців використовують таємниче устаткування.», «Наповнення органу та мета існування мені зрозумілі. Виправлятись не потрібно хтось повинен дивувати та смішити, якщо розумом не вийшло то хоча б не розумом, головне СМІХ!!!».

Судова колегія доходить висновку, що зазначені висловлювання, які адресовані державним службовцям є образливими, різкими та провокаційними. Що в свою чергу дискредитує державний орган та нівелює забезпечення державної влади і зміцнення повноважень її представників.

Колегія суду звертає увагу, що ЄСПЛ приймаючи рішення у справі "Обершлік проти Австрії" (N 2) від 1 липня 1997 року, 1997-IV, с. 1275, п. 30 і 31. стосовно вживання журналістом слова "ідіот" у статті, опублікованій в журналі "Форум", по відношенню до політика, австрійський суд визнав, що, оскільки слово було образливим, сам факт його вживання був достатнім для виправдання засудження.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дії позивача не давали підстав для образливих і грубих словесних нападок. Отже, навіть якщо існували якісь обставини, що свідчили на користь протилежного, для рішення про задоводлення даного позову, яке постановлене місцевим судом, були достатні підстави.

З урахуванням вище наведеного, вбачається, що висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачем підтверджено порушення його особистих немайнових прав відповідачем, відповідає обставинам справи, разом з тим, як уже зазначалось вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме у визнанні недостовірною фразу у Листі № 19: «Гр. ОСОБА_5 перед складання ППР в якому є посилання на акт від 15.06.2016 року повинна була пересвідчитись у даті відправлення і внесенні до загальної бази обліку.» - не є недостовірною та є фактичним твердження апелянта. В зв`язку з чим задоволення судом першої інстанції даного позову в повному обсязі є неправомірним в зв`язку з чим апеляційна скарга в даній частині підлягає задоволенню, а вдповідно рішення місцевого суду - частковуму скасуванню.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 про задоволення позову повністю, не відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для часткового скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення по справі про часткове спростування недостовірної інформації, як такої, що завдає шкоди діловій репутації позивача, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі судом розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи абз. 3 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким роз`ясненно, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Отже, апелянту належить відшкодувати за рахунок позивача судовий збір у сумі 1378,00 грн - за судові витрати у суді першої інстанції та 1515,80 грн - за судові витрати у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приваного підприємства "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 частково скасувати, а саме: пункт 1 вказаного рішення скасувати повнісю з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову та з новим розподілом судових витрат.

3. Пункт 2 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 скасувати повністю та прийняти в цій частині нове рішення:

"Визнати абзаци: 1-5; 2-ге речення абзацу 6-ть; 7-10 - недостовірною інформацією та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461), інформацію, поширену приватним підприємством «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) у листі від 18.08.2016 №19".

4. Пункт 3 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 скасувати частково в частині: "Зобов'язати приватне підприємство «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію стосовно Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) поширену листом від 18.08.2016 №19".

В даній частині прийняти нове рішення, яким зобов'язати Приватне підприємство «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) спростувати абзаци: 1-5; 2-ге речення абзацу 6-ть; 7-10 розповсюдженої ним недостовірної інформації стосовно Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) поширену листом від 18.08.2016 № 19.

В іншій частині пункт 3 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/19082/16 залишити без змін.

5. Пункт 4 вказаного рішення скасувати повністю.

В даній частині прийняти нове рішення, яким:

"Стягнути з Приватного підприємства «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн".

6. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461), на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн - за судові витрати у суді першої інстанції.

7. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461), на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336)судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн - за судові витрати у суді апеляційної інстанції.

8. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

9. Справу № 910/19082/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку передбаченому ст. 109 ГПК України до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 18.08.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко