Рішення № 68424864, 16.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2017р. Справа № 914/1102/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком», м. Львів

про стягнення 70 616 грн. 65 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 29.12.2016 р.);

від відповідача: не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком, м. Львів про стягнення 70 616 грн. 65 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.06.2017 р. призначив розгляд справи на 26.06.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 16.08.2017 р.

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання природного газу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості природного газу виконав частково, заборгованість за природний газ станом на дату подання позову становила 62 598 грн. 41 коп. У звязку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 4 718 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 519 грн. 87 коп., інфляційні в сумі 2 779 грн. 98 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 70 616 грн. 65 коп.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 січня 2015 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Еком» (споживач) було укладено договір №11410М907ZFP016 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (субєктів господарювання).

За цим договором постачальник (позивач) зобовязується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктами 1.2, 1.3. договору сторони визначили річні планові обсяги постачання газу та планові обсяги постачання газу по місяцях.

Відповідно до п. 3.2. договору ціна газу становить 6 496,67 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ 1 299,334 грн., всього з ПДВ 7 796,004 грн.

Додатковою угодою від 01.01.2017 р. сторони визначили обсяги постачання газу на 2017 р. та встановили з 01.12.2016 р. нову ціну газу 7 379,83 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ 1 475,97 грн., всього з ПДВ 8 855,80 грн.

На виконання умов договору позивач у січні-лютому 2017 року передав у власність відповідача природний газ в обсязі 11,778 тис. куб.м на суму 111 296 грн. 35 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2017 року.

Згідно п. 4.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати вартості поставленого газу, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 62 598 грн. 41 коп. основного боргу, 4 718 грн. 39 коп. пені, 519 грн. 87 коп. 3% річних, 2 779 грн. 98 коп. інфляційних.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

09.08.2017 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання, у якому позивач зазначив про повну сплату відповідачем основного боргу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як встановлено судом, частина сплачених відповідачем коштів в сумі 7 880 грн. 00 коп. була перерахована позивачу ще до порушення провадження у даній справі (ухвала суду від 06.06.2017 р.).

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком» основного боргу у розмірі 7 880 грн. 00 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

За час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено решту основного боргу в розмірі 54 718 грн. 41 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 54 718 грн. 41 коп. основного боргу у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 4 718 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 519 грн. 87 коп., інфляційні в сумі 2 779 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 4 718 грн. 39 коп. пені, 519 грн. 87 коп. 3% річних, 2 779 грн. 98 коп. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 7 880 грн. 00 коп. основного боргу слід відмовити у звязку з безпідставністю. В частині стягнення 54 718 грн. 41 коп. основного боргу провадження слід припинити.

Оскільки боргу у розмірі 54 718 грн. 41 коп. сплачений після порушення провадження у даній справі, судові витрати, сплачені пропорційно розміру позовних вимог в цій частині, необхідно покласти на відповідача. Судові витрати, сплачені пропорційно розміру позовних вимог на суму 7 880 грн. 00 коп., в задоволенні яких відмовлено, слід покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626, 692, 714 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком», м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 3 (ідентифікаційний код 22348287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів, вул. Золота, 42 (ідентифікаційний код 39594527) 4 718 грн. 39 коп. пені, 519 грн. 87 коп. 3% річних, 2 779 грн. 98 коп. інфляційних, 1 421 грн. 44 коп. судового збору.

3.В частині стягнення 54 718 грн. 41 коп. основного боргу провадження припинити.

4.В частині стягнення 7 880 грн. 00 коп. основного боргу відмовити.

5.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 16.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.08.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.