Рішення № 68424791, 18.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2017р. Справа № 914/1263/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів,до відповідача:Славського дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс", смт. Славське, Львівська обл.,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закарпатська митниця ДФС, м. Ужгород,про: стягнення 227.673,52 грн.Представники:позивача:ОСОБА_1 представник,відповідача:ОСОБА_2 представник,третьої особи:не зявився.Присутнім представникам учасників судового процесу права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» до Славського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення 227673,52 грн. Ухвалою суду від 26.06.2017 р. позовну заяву прийнято, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.07.2017 р. В судовому засіданні 11.07.2017 р. оголошено перерву на 01.08.2017 р. Ухвалою суду від 01.08.2017 р. залучено до участі у справі Закарпатську митницю ДФС як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та розгляд справи

Позовні вимоги обґрунтовуються необхідністю відшкодування витрат за затримку вагона №96359385 відправленого за накладною №555524 ДП ЛГП "Галсільліс" зі станції Гребенів Львівської залізниці до станції Захонь (Угорщина). У звязку затримкою вагона №96359385, позивач просить стягнути з відповідача 227.673,52 грн. за користування вагоном, маневрову роботу, зважування, зберігання вантажу.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. У діях відповідача відсутня вина щодо затримки вагона №96359385, про що встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 р. №813/3136/16. Вказаною постановою визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо затримання вагону №96359385, вантажовідправником якого є Славське дочірнє лісогосподарське підприємство "Галсільліс". Тому відсутні правові підстави для стягнення коштів. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, подав додаткові письмові пояснення.

В судове засідання представник відповідача зявився, проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому відзиві.

В судове засідання представник третьої особи не зявився, подав письмові пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутнього в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Славським ДЛГП "Галсільліс" погружено вантаж для перевезення залізничним транспортом через прикордонний перехід Батьово - Еперешке, країна призначення Угорщина, отримувач: фірма «ОСОБА_3 ГмбХ», Австрія, про що свідчить транспортна накладна №555524.

Згідно з заявкою №28/16 від 26.05.2016 р. на залізничній станції "Батьово" Львівської залізниці був затриманий вагон №96359385 на вимогу Відділу митного оформлення №4 митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС для здійснення заходів митного контролю з вантажем лісоматеріалів. Про затримку вагону складено акт загальної форми №10991 від 26.05.2016 р.

Згідно з заявкою №41/16 від 09.06.2016 р. Відділу митного оформлення №4 митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС вагон №96359385 відправлено на станцію "Чоп" для митного догляду з вивантаженням 10.06.2016 р. Вагон затримано з 26.05.2016 р. 23 год. 00 хв. на станції "Батьово" Львівської до прибуття на станцію "Чоп" 10.06.2016 р. 15 год. 00 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №421 від 10.06.2016 р. Вагон затримано з 10.06.2016 р. 13 год. 30 хв. на станції "Чоп" до 17.06.2016 р. 17 год. 00 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №4392 від 10.06.2016 р.

Згідно з заявкою №07-70-61/60/067 від 17.06.2016 р. Відділу митного оформлення №2 митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС вагон №96359385 затримано на станції "Чоп" та станції "Батьово" для митного огляду. Вагон затримано з 18.06.2016 р. 23 год. 40 хв. на станції "Чоп" до 21.10.2016 р. 07 год. 30 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №4392а від 18.06.2016 р. Вагон затримано з 18.06.2016 р. 23 год. 40 хв. до 21.10.2016 р. 07 год. 30 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №4392а від 10.06.2016 р. та №757 від 18.06.2016 р.

Згідно з листом №07/70-61/34/2813 від 20.10.2016 р. Закарпатської митниці ДФС вагон №96359385 відправлено на станцію "Колчино" Львівської залізниці для митного догляду. Вагон затримано з 21.10.2016 р. 12 год. 10 хв. на станції "Мукачево" Про затримку вагону складено акт загальної форми №56 від 21.10.2016 р. Вагон затримано з 21.10.2016 р. 12 год. 55 хв. на станції "Мукачево" до 22.10.2016 р. 17 год. 25 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №66 від 22.10.2016 р. та акт №69 від 22.10.2016 р. Вагон затримано з 22.10.2016 р. 18 год. 10 хв. на станції "Кольчино" до 25.10.2016 р. 11 год. 40 хв. Про затримку вагону складено акт загальної форми №20 від 25.10.2016 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 р. у справі №813/3136/16 задоволено частково позов Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо затримання залізничного вагону №96359385; визнання протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС, яка полягає у не проведенні своєчасного митного контролю, яка призвела до вимушеного простою залізничного вагону №96359385; зобов'язання Закарпатської митниці ДФС не чинити перешкод при подальшому транспортуванні залізничного вагону №96359385. Визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо затримання залізничного вагону №96359385, вантажовідправником якого є Славське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс». Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо непроведення митних процедур при пропуску через державний кордон України залізничного вагону №96359385, вантажовідправником якого є Славське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс», у встановлені Митним кодексом України граничні строки перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України. Вказаним рішенням суду встановлено:

-між Славським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» в особі директора ОСОБА_4 (продавець) та фірмою «ОСОБА_3 ГмбХ» в особі директора ОСОБА_3 (покупець) укладено контракт №804/31619583/01-01/2015 від 02.01.2015, відповідно до якого продавець продає, а покупець купляє дрова паливні. Сторонами погоджено ціну товару, продовжено строк дії контракту та визначено, що деревина паливна хвойних порід поставляється позивачем на прикордонний перехід Батьово - Еперешке, країна призначення Австрія, отримувач: фірма «ОСОБА_3 ГмбХ»;

-на виконання вимог вказаного контракту, позивач здійснив завантаження вагону №96359385 лісопродукцією в кількості 53,80куб.м. та подав Львівській митниці ДФС вантажно-митну декларацію №209040000/2016/003600 від 23.05.2016 з товаром «Деревина паливна у вигляді колод породи ялина довжиною 3-4м діаметром 7-50см, якість деревини відповідає ГОСТу-3243-88, кривизна 10-15%, у деревині є ядра й заболонна гниль 10-30%. Завантажено у штабеля-5місць. Всього завантажено у вагон 53,80м.куб». Вказаний товар оформлений у митному відношенні за кодом УКТ ЗЕД - 44011000000 та направлявся на адресу закордонного контрагента - фірми «ОСОБА_3 ГмбХ»(Австрія);.

-26.05.2016 на залізничну станцію «Батьово - Сортувальна» пункту контролю «Батьово» митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС для здійснення заходів митного контролю прибув вагон №96359385 з вантажем лісоматеріалів по митній декларації № 209040000/2016/003600 від 23.05.2016, оформленої за процедурою електронного декларування;

-Для митного оформлення позивач подав митному органу всі необхідні документи. Вказана обставина не заперечується відповідачем, а тому відповідно до ч.3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню;

-Після прибуття вказаного вагону до Ужгородського відділу з питань експертизи та досліджень СЛЕД ДФС направлено заявку стосовно скерування працівника вказаної експертної організації з метою надання методичної допомоги під час проведення митного огляду із залученням експертів для встановлення фізичних характеристик визначальних для однозначної класифікації товарів. 09.06.2016 із залученням спеціалістів у галузі лісового господарства, фахівців підрозділів Закарпатської митниці та представників правоохоронних органів, проведено митний огляд, в ході якого спеціалісти лісових господарств не змогли однозначно віднести оглянутий вантаж до категорії паливної деревини. За результатами митного огляду складено акт №305010505/2016/ЗМК-09035 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу

-18.06.2016 на станції Батьово здійснено зважування вказаного вагону з товаром «дрова паливні...» за результатом якого складено акт №757 та яким встановлено, що фактична маса брутто вагона склала 62440кг., тара вагона з бруса 31000кг, маса вантажу нетто за ПД 39000кг, а фактична маса вантажу нетто 31240кг., що менша на 7760кг., ніж зазначено в товаросупровідних документах (залізничній накладній та МД). На підставі виявленої розбіжності у вагових параметрах товару, які є невідповідністю даних, отриманих під час використання технічних засобів (прилад для зважування - ваги) митного контролю, даним, що містяться у товаросупровідних та інших документах (відомостях), які подаються для митного контролю митницею вживались додаткові заходи митного контролю.

-15.06.2016 відповідач направив запит директору фірми «ОСОБА_3 ГмбХ» з проханням надати інформацію про кількість очікуваного товару, а також про те, який саме товар очікується. Згідно з отриманою відповіддю фірма «ОСОБА_3 ГмбХ» в основному закуповує технологічну сировину хвойних та листяних порід для забезпечення целюлозно-паперової промисловості Австрії, а також окремі пиломатеріали та пиловочник нескорений, а отримані лісоматеріали використовуються для виробництва деревоволокнистих та деревостружкових плит), що вказувало на можливу класифікацію товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД в товарній групі 4403

-Після проведення вищевказаних заходів митного контролю для встановлення якісних характеристик товару, зокрема, таких, що вказують на наявність заборони вивезення лісоматеріалів за межі митної території України (віднесення товару до товарної групи УКТ ЗЕД 4403) як зазначає відповідач необхідно здійснити повне вивантаження залізничного вагону та проведення експертизи спеціалістами Закарпатської торгово-промислової палати. Закарпатська митниця ДФС у відповідності до статті 327 Митного кодексу України листом від 24.11.2016 № 70-70-61/34/3194 звернулась до Закарпатської Торгово-промислової палати з проханням залучення експертів до повного митного огляду товару «деревина паливна...», з метою визначення чи відповідає переміщуваний товар відомостям заявленим в товаросупровідних документах на нього.

-25.11.2016 у зоні митного контролю на відкритій території тимчасовій зоні митного контролю ФОП «ОСОБА_5.» смт. Кольчино Мукачівський район ТОВ «Закарпатоблагротехсервіс» із залученням експерта Закарпатської ТПП проведено митний огляд товару, який перебував у залізничному вагоні №96359385

-Згідно з експертним висновком Закарпатської ТПП № В-1124/3 від 25.11.16 у залізничному вагоні №96359385 згідно із зовнішнім оглядом, замірів лісоматеріалів, знаходяться лісоматеріали круглі із деревини породи ялини, розмірний склад лісоматеріалів - довжина 4,0м 3.0м, діаметр лісоматеріалів від 4см до 52см; штабель розмірами 4,0х2,08 х 8м 66,56 скл.кб.м х 0,52 34,611 щільних кб.м; штабель розмірами 3,0 х 1,939 х 5,50м 31,994 скл.кб.м х 0,56 17,916 щільних кб.м. Загальний об'єм лісоматеріалів становить 52,527кб.м, які за якісними характеристиками та розмірами відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, код УКТ ЗЕД - 440110000. Згідно із зовнішнім оглядом, замірів лісоматеріалів встановлено, що дані лісоматеріали із деревини ялини загальним об'ємом 52,527 куб.м відповідають вимогам до дров по ГОСТ 3243-88

Відповідач станом на час прийняття рішення не сплатив 227.673,52 грн. за затримку вагонів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правовідносини з перевезення та переміщенням продукції залізницями регламентуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно з ч.1 ст. Закону України "Про залізничний транспорт", ст.129 Статуту залізниць Україна передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, п.2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458 (надалі - Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 26.03.2009 р. №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.09р. № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Пунктами 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113 передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до пунктів 10, 12, 13 вказаних Правил, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 2.11.2000 р. №644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 864/5085. Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.

Як встановлено ч.2 ст.17 Статуту залізниць України, умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Згідно п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Пунктом 2.10 вказаних Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із митними формальностями, вагон №96359385, вантажовідправником яких був відповідач, був затриманий на станціях Батьово, Чоп, Мукачево Львівської залізниці, у зв'язку з чим, працівниками цих станцій складено акти загальної форми від 10.06.16р. № 421, №4592, від 18.06.16р. № 4592а, від 22.10.2016 р. №69, від 25.10.2016 р. №20, на підставі яких по факту затримки кожного з вагонів було нараховано відповідачу збори за маневрову роботу, за зважування вагону, за телеграму, за користування та за зберігання на загальну суму 227.673,52 грн.

Згідно пп.5.15 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.14р. у справі № 908/356/14.

Відповідно до п.24, 29 ч.1 ст. Митного кодексу України, митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 218 глави 32 "Митні формальності на залізничному транспорті" Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Таким чином, дії щодо здійснення митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України.

Крім того, пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч.5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Позивачем, на підставі вищенаведених актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плата за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагону №96359385 на загальну суму 227.673,52 грн.

Вищевказані нарахування також внесено до накладної №555524 як це передбачено Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

З огляду на наведене, позивач має правові підстави для стягнення з відповідача платежів за затримку вагонів.

При цьому, суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності з урахуванням наступного.

Згідно ч.5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пунктом 2.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шоста статі 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пп.4.7.2 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

Відповідно до ст.31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами на 01.07.2011 р.), претензії та позови відправника або одержувача до залізниць згідно договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитку можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.

Проте, як вбачається із наступних змін до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 р. (дата набрання сили для України 01.07.2015 р.) та 16.10.2015 р. (дата набрання сили для України 01.07.2016 р.) викладено вказану угоду в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015 р.) стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 називається "Строки давності". Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015 р.) вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами предявленими до перевізника. Інших положень щодо строків давності Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015 р.) не містить.

Відповідно до положень статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015 р.) при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.

Таким чином, застосуванню підлягає ч.5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Матеріали справи свідчать, що днем встановлення обставин, що спонукали позивача до пред'явлення даного позову є складення актів загальної форми від 10.06.16р. № 421, №4592, від 18.06.16р. № 4592а, від 22.10.2016 р. №69, від 25.10.2016 р. №20, тому шестимісячний строк позовної давності обчислюється із дати складення акту загальної форми та закінчується по актам № 421, №4592, № 4592а у грудні 2016 року, а по актах №69, 20 у квітні 2017 року. Як вбачається із матеріалів справи позов до господарського суду подано 22.06.2017 р.

Таким чином, строк позовної давності при поданні даного позову позивачем пропущено.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням того, що позов подано позивачем із пропущенням строку позовної давності, на підставі положень частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.