Рішення № 68424699, 17.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017Справа №910/12661/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»

до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 58 445, 46 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Симбірцев Є.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київхліб» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 58 445, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 12216/1 від 29.04.2015 в частині оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2017 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2017 надав для огляду у судовому засіданні оригінали первинних документів (товарно-транспортні накладні) на підтвердження поставки товару за договором поставки № 12216/1 від 29.04.2015.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 між Управлінням освіти Печерської районної в місті Києві держаної адміністрації (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 12216/1 за державні кошти, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язуєтеся поставити замовнику для ДНЗ (додаток 1 до договору) на умовах цього договору якісні продукти харчування (далі - товар) за кодом 10.71.1 Вироби хлібобулочні, кондитерської та кулінарні, борошняні, нетривалого зберігання, а замовник, зобов'язуєтеся прийняти товар та оплатити його.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, що постачається, його кількість та ціна за одиницю визначається у специфікації згідно додатка 2 до цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість цього договору становить 118 803, 06 з ПДВ (ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України) за цінами на товар відповідно до Специфікації (додаток 2 до договору).

Згідно п 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом: оплата замовником здійснюється за поставлений товар на підставі п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування товарів на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата товару замовником здійснюється на підставі рахунку постачальника, акта приймання передачі-товару та накладних.

За умовами п. 5.1. договору, товар поставляється постачальником з моменту протягом квітня-червня 2015 року окремими партіями за заявками замовника. Строк поставки (передачі) партії товару становить два дні з моменту отримання постачальником заявки від замовника.

Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника місці поставки та підписання всіх необхідних відповідних документів (п. 5.7. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний, зокрема оплатити товар на умовах п.п. 4.1, 4.2 цього договру.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії договору, не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за ним (п. 10.1. договору).

Відповідно до Специфікації, що є додатком № 1 до договору поставки № 12216/1 від 29.04.2015 сторони погодили найменування та кількість продукції, а саме:

- Хліб житній (український), у кількості - 4263, загальна вартість, з ПДВ - 30 949, 38 грн.;

- Батон київський нарізний в/с, у кількості - 8226, загальна вартість, з ПДВ - 87 853, 68 грн.

Загальна вартість - 118 803, 06 грн.

Також, додатком № 1 до договору поставки № 12216/1 від 29.04.2015, сторони погодили місця постачання товару.

Додатковою угодою до договору № 12216/1 від 29.04.2015 сторони у зв'язку з ліквідацією Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та створенням Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, яке є його правонаступником, згідно Розпорядження № 186-к від 07.04.2015р. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про ліквідацію управління освіти і створення управління освіти та інноваційного розвитку», сторони домовились внести зміни до Договору №12216/1 від 29.04.2015 та викласти преамбулу договору в наступній редакції: Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник), Публічне акціонерне товариство «Київхліб» (постачальник).

Крім того, додатковою угодою № 2 до договору поставки № 12216/1 від 29.04.2015, сторони вирішили пункт 4 договору «Порядок здійснення оплати» викласти в новій редакції, а саме: «Розрахунки проводяться шляхом: оплата замовником здійснюється за поставлений товар на підставі п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування товарів на свій реєстраційний рахунок: загальний фонд - 59 000, 00 грн., спеціальний фонд - 59 803, 06 грн. Оплата здійснюється замовником при наявності кошторисного призначення та наявності коштів на розрахунковому рахунку замовника. Замовник не несе відповідальності перед виконавцем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки фінансування з бюджету. Оплата товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі видаткової накладної за поставлені товари або згідно акту прийому-передачі робіт (виконаних послуг), відповідно».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2, сторони погодили, що сума договору № 12216/1 від 29.04.2015 залишається незміною та становить 118 803, 06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 58 445, 46 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними у кількості 287 штук (оригінали яких досліджені судом у судовому засіданні), а також актом звірки взаємних розрахунків станом на грудень 2016, який підписаний представникам сторін та скріплений печатками підприємств (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 58 445, 46 грн.

Листом від 20.01.2017 № 02-00/75 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив останнього, що станом на 19.01.2017 сума заборгованості за поставлений товар становить 58 445, 46 грн. та просив погасити борг в повному обсязі до 31.01.2017, яка отримана відповідачем 23.01.2017, що підтверджується відтиском печатки Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за вх. № 245 на листі позивача.

Відповідач на вище зазначений лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 58 445, 46 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 12216/1 від 29.04.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 58 445, 46 грн., який прийнятий останнім по товарно-транспортними накладними .

Однак, відповідач оплати поставленого товару не провів, доказів зворотного суду не надав.

При цьому, суд відзначає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 20.01.2017 № 02-00/75 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив відповідача, що станом на 19.01.2017 сума заборгованості за поставлений товар становить 58 445, 46 грн. та просив погасити борг в повному обсязі до 31.01.2017, яка отримана відповідачем 23.01.2017, що підтверджується відтиском печатки Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за вх. № 245 на листі позивача (копії у матеріалах справи).

Згідно абзацу 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару за договором поставки № 12216/1 від 29.04.2015 у розмірі 58 445, 46 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто починаючи з 31.01.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 12216/1 від 29.04.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58 445, 46 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київхліб» задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, ідентифікаційний код - 39833860) на користь Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, ідентифікаційний код - 00381574) 58 445 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 46 коп. - заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.08.2017.

Суддя Щербаков С.О.