Рішення № 68424573, 21.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2017р. Справа №905/1556/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прогруп", м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг",

м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 15739,37 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прогруп", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 15739,37 грн., у тому числі основний борг в сумі 13442,65 грн., інфляція в сумі 1929,80 грн. та три проценти річних в сумі 366,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір реалізації товару №117211 від 13.05.2014р., протокол розбіжностей до нього від 22.05.2014р., додаткову угоду №1 від 24.03.2015р., видаткові накладні №ПГ-0003311 від 09.06.2015р., №ПГ-0003309 від 09.06.2015р., №ПГ-0003310 від 09.06.2015р., №ПГ-0003709 від 26.06.2015р., №ПГ-0003719 від 30.06.2015р., №ПГ-0004102 від 13.07.2015р., №ПГ-0004060 від 15.07.2015р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

13.05.2014р. між позивачем (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (Практікер) був підписаний договір реалізації товарів №117211, за умовами якого позивач (постачальник) зобовязався поставити товари, визначені сторонами в додатку №1 «Специфікація/Прайс лист» до договору Практікер для їх продажу, а Практікер взяв на себе зобовязання приймати товари на реалізацію та від свого імені та за обумовлену договором винагороду продавати ці товари третім особам (далі Покупці).

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що замовлення Практікер на поставку товарів, у випадку їх належного оформлення, обовязкові для постачальника. Замовлення вважаються чинними тільки за умови їх оформлення в письмовій формі. Замовлення, розміщені в усній формі, зокрема, по телефону, так само як і доповнення, зміни та інші застереження до поданих замовлень, вважаються чинними тільки за умови їх підтвердження в електронній письмовій формі, яка вимагається для замовлень. Замовлення можуть також надаватись постачальникові через систему EDI-систему документообігу електронними засобами обміну інформацією (надалі система EDI).

За умовами п.п.2.1.4, 2.4 договору кожна поставка товару повинна супроводжуватися накладною (квитанціє) із зазначенням відповідного номеру замовлення. Якщо товар доставлено у декількох упаковках, у накладній має бути зазначено кожну упаковок, на яку виписана дана накладна. Постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією (сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, тощо), яка вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі.

Відповідно до п.2.4.1 договору при доставці товарів згідно з замовленням, до відповідного ТЦ, Постачальник складає транспортну накладну, яка не повинна містити ціну товарів, і надає її до відділу приймання товарів у ТЦ. По результатах приймання товарів у ТЦ постачальник складає товарну накладну та податкову накладну та надає їх до головного офісу Практікер за адресою, що вказана у договорі.

Згідно з п.п.2-3 додатку до договору кількість, строки та місце поставки визначається Практікер в замовленні. Мінімальна сума замовлення становить 2500 грн. Замовлення виконується в зазначений в замовленні строк поставки. Строк поставки відраховується з дати замовлення, і складає 10 календарних днів. Постачальник зобовязаний завчасно повідомити Практікер про неможливість виконання замовлення в строк, визначений в замовленні.

Договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами. Договір з усіма додатками до нього діє до 31 грудня 2014 року. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж на три роки (п.п.12.1.-12.1.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткової угоди №1 від 24.03.2015р. до договору №117211 від 13.05.2014р., укладеною між позивачем (постачальником), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (Практікер) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна (Новий покупець), замінено одну із сторін в зобовязанні за договором №117211 від 13.05.2014р., в рузультаті чого всі права та обовязки за вказаним договором перейшли від Практікер до Нового Покупця, починаючи з 24.03.2015р. (п.1.2).

Згідно з п.8 додаткова угода вступає в силу з дати її підписання та є невідємною частиною договору.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 19.12.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна змінило повне найменування на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецторг».

Як встановлено судом, на виконання умов договору №117211 від 13.05.2014р. позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 13442,65 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №ПГ-0003311 від 09.06.2015р., №ПГ-0003309 від 09.06.2015р., №ПГ-0003310 від 09.06.2015р., №ПГ-0003709 від 26.06.2015р., №ПГ-0003719 від 30.06.2015р., №ПГ-0004102 від 13.07.2015р., №ПГ-0004060 від 15.07.2015р.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Згідно з п.5.4 договору №117211 від 13.05.2014р. оплата реалізованого Практікер товару здійснюється виключно до вже проведених Практікер накладних по поставку товару. При цьому, сума оплат за реалізований товар повинна бути рівною до сум проведених та неоплачених накладних на поставку товару. Якщо сума реалізованого товару більша від суми проведени накладних, то відповідні проведені накладні оплачуються, а сума різниці переноситься на наступний платіжний період через 14 календарних днів. Якщо сума реалізованого товару меньша від суми проведених накладних, то відповідні проведені накладні не оплачуються, а переносяться на наступний платіжний період через 14 календарних днів.

Отже, оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам.

За висновками суду, за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

Так, за умовами п.1.3 договору право власності на товари переходить від постачальника до Практікер з моменту продажу товарів в мережі магазинів Практікер.

За приписами п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в день його прийняття згідно з вищевказаними видатковими накладними.

Проте, доказів виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 13442,65 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 366,92 грн. за період з 26.07.2016р. по 23.06.2017р. та інфляцію в сумі 1929,80 грн. за період з 26.07.2016р. по 23.06.2017р.

Як встановлено, розрахунок суми трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім проведено нарахування інфляційних витрат починаючи з 26.07.2016р., а не за повний місяць. Крім цього, позивачем за період з 01.01.2017р. по 23.06.2017р. безпідставно нараховано інфляцію на основний борг з урахуванням інфляції за попередній період, що є неправомірним.

За таких обставин, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 1864,02 грн. за період з серпня 2016р. по травень 2017р., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

Таким чином, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 65,78 грн. є неправомірним, враховуючи, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 15673,59 грн., у тому числі основний борг в сумі 13442,65 грн., інфляція в сумі 1864,02 грн. та три проценти річних в сумі 366,92 грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно резолютивної частини позовної заяви позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 15739,37 грн., що містяться на п/р 26001056204283 у Столичній філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269 та будь-яких інших рахунках виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як встановлено судом, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №905/1556/17 не доведене відповідними обставинами. Зокрема, за висновками суду, відсутні будь-які докази, які підтверджують вчинення відповідачем дій, направлених на відчуження належного йому майна, інших дій, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення по цій справі.

За таких обставин, враховуючи викладене, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 15739,37 грн., що містяться на п/р 26001056204283 у Столичній філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269 та будь-яких інших рахунках виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прогруп", м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг", м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 15739,37 грн., у тому числі основний борг в сумі 13442,65 грн., інфляція в сумі 1929,80 грн. та три проценти річних в сумі 366,92 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг (84306 м.Краматорськ, Донецька область, вул.Сахалінська, буд.4, ЄДРПОУ 39320208) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогруп (03124, м.Київ, вул.Миколи Василенка, 7-А, ЄДРПОУ 36716201) основний борг в сумі 13442,65 грн., інфляцію в сумі 1864,02 грн. та три проценти річних в сумі 366,92 грн., всього заборгованість в сумі 15673,59 грн., судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 21.08.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина