Рішення № 68424524, 08.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017Справа №910/9057/17

За позовом ДРГН Лімітед (DRGN Limited)

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 464 403,77 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Михальчук І.В. - за довіреністю від 04.04.2017 року;

від відповідача: Мануілова Я.І. - за довіреністю №10-498/д від 09.08.2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДРГН Лімітед (DRGN Limited) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 458 679,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує зобов'язання по виплаті дивідендів відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", оформлене протоколом №23 від 22.07.2015 року

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 368 549,28 грн. - основної суми заборгованості, 18 356,78 грн. - 3% річних, 71 773,51 грн. - інфляційних втрат, 6 880,19 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.07.2017 року.

У судовому засіданні 12.07.2017 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також судом оголошено перерву до 26.07.2017 року.

25.07.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивача просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 368 549,28 грн. - основної суми заборгованості, 18 356,78 грн. - 3% річних, 77 497,71 грн. - інфляційних втрат, 6 966,06 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 року відкладено розгляд справи на 08.08.2017 року.

В судовому засіданні 08.08.2017 року представник позивача позовні вимоги (збільшені) підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 08.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994р. №57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993р. №210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011р. змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Укрнафта»).

Статутний капітал ПАТ «Укрнафта» становить 13 557 127,50 грн., який поділено на 54228510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

ДРГН Лімітед (DRGN Limited) (далі по тексту - позивач) є акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю 15804 простих іменних акцій, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 31.05.2017р. вих. №79, що видана СП ТОВ «Драгон Капітал» (копія виписки міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

22.07.2015 року відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», які оформлені протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» № 23 від 22.07.2015р., на яких прийнято рішення про виплату дивідендів за 2014р.

Відповідно до п. 9 Протоколу №23 від 22.07.2015р., затверджено порядок розподілу прибутку ПАТ «Укрнафта», а саме:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 %, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн. Вирішено, виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015р. по 03 жовтня 2015р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства».

За твердженням позивача, заборгованість по сплаті дивідендів складає:

- за 2014 рік: 23,32 грн. x 15804 акцій = 368 549,28 грн.

Листом вих. №1/24.02 від 24.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату дивідендів за 2014 рік в розмірі 368 549,28 грн. (копія листа та докази його правлення та отримання відповідачем містяться в матеріалах справи).

Листом вих. №08.2-28/72 від 28.03.2017 року відповідач у відповідь на лист вих. №1/24.02 від 24.02.2017 року відповідач повідомив позивача, що перебуває у скрутному фінансовому становищі та не має змоги виплатити дивіденди (копія листа міститься в матеріалах справи).

В позовній заяві позивач звертає увагу, що Відповідач деяким акціонерам виплатив дивіденди за вказаний період, чим, окрім іншого, також порушив і принцип рівності прав акціонерів, що володіють простими акціями. Зокрема п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів. Факт даного порушення також відображений в Рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №859 від 18.08.2016 року. Враховуючи зазначене, на думку позивача, будь-які аргументи відповідача про відсутність коштів на виплату дивідендів є неправдоподібними.

Листом вих. №2 від 12.05.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату дивідендів за 2014 рік в розмірі 368 549,28 грн., 3% річних в розмірі 6 724,76 грн. та інфляційних втрат в розмірі 23 964,21 грн. (копія листа та докази його правлення та отримання відповідачем містяться в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивачем порушено зобов'язання щодо виплати позивачу дивідендів в розмірі 368 549,28 грн. за 2014 рік, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 368 549,28 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України встановлює, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

У відповідності до ч. 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч.1 ст.154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. (підпункт «б» ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").

Затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів (підпункт «д» частини 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»).

Пунктом «д» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів.

У відповідності до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач обов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК України, установчим документом акціонерного товариства є його статут.

За приписами п.п.3.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" (в редакції від 22.03.2011р.), акціонери мають право отримувати дивіденди.

Одним із питань, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів є затвердження розміру річних дивідендів у випадках, передбачених законом (п. 9.1.6 Статуту ПАТ "Укрнафта").

Згідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 31.05.2017р. вих. №79, позивач є акціонером ПАТ "Укрнафта", має 15804 штук акцій номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 грн.

Відповідно до п. 6.20 Статуту ПАТ "Укрнафта", дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається Загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Для кожної виплати дивідендів Наглядова рада Товариства встановлює дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів (п. 6.22 Статуту ПАТ "Укрнафта").

Пунктом 168.1 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.5.2. Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Згідно з п. 16-1. Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем порушено зобов'язання з виплати позивачу дивідендів за 2014 рік в розмірі 368 549,28 грн., в зв'язку з чим відповідач перед позивачем має заборгованість з виплати дивідендів в розмірі 368 549,28 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 368 549,28 грн. (основної суми заборгованості), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 18 356,78 грн. (3% річних) та 77 497,71 грн. (інфляційних втрат).

Згідно з п. 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18 356,78 грн. (3% річних) та 77 497,71 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь ДРГН Лімітед (DRGN Limited) (Агіу Павлу, 15, Ледра Хауз, Агіос Андреас, 1105, Нікосія, Кіпр (Agiou Pavlou, 15, LEDRA HOUSE, Agios Andreas, 1105, Nicosia, Cyprus), реєстраційний номер НЕ 111306) 368 549 (триста шістдесят вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 28 коп. - основної суми заборгованості, 18 356 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 78 коп. - 3% річних, 77 497 (сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 6 966 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 06 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.08.2017 року.