Рішення № 68424475, 22.08.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2017 р. Справа № 903/629/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ, м.Луцьк

до відповідача: Турійського РВ УМВС України у Волинській області, смт.Турійськ

про стягнення 28392,11грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №01Др-2-0617 від 02.06.2017р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ звернувся з позовом до відповідача Турійського РВ УМВС України у Волинській області та просить стягнути 28392,11грн. заборгованості, з них: 23522,56 грн. основного боргу, 1554,45грн. інфляційних втрат, 331,03грн. 3% річних та 2954,07грн. - пені за договором №1141081MGXEBO17 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2017р.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №1141081MGXEBO17 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2017р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 09.08.2017р. подав довідку про те, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору №VLz007.1-CK-1249-0817 від 18.08.2017р.; довідку №VLz 077.1-СЛ-1257-0817 від 18.08.2017р. за підписом директора та головного бухгалтера товариства про наявну у відповідача заборгованість в сумі 112423,22грн. ; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут, оборотно сальдову відомість за період з 01.01.2017р. по 01.07.2017р., зареєстровані за клопотанняв вх. №01-54/7607/17 від 21.08.2017р.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю подав лист за вх. №01-54/7544/17 від 18.08.2017р., в якому вказав, що наявну заборгованість за природний газ у визначеній позивачем сумі визнає і не оспорює. Зазначає, що Турійський РВ УМВС України у Волинській області є бюджетною установою, яка утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету. Кошторис видатків затверджується МВС України, з подальшим розподілом УМВС України у Волинській області по районах, оскільки асигнування на оплату за природний газ не надходили і виникла дана заборгованість.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01 січня 2017 року між ТОВ "Волиньгаз збут" (постачальник) і Турійським РВ УМВС України у Волинській області (споживач) було укладено договір №1141081MGXEBO17 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2017р. (а.с.8-15).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобовязався передати у власність споживача у 2017р. природний газ, а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п.3.2 договору ціна газу становить 7 389,73 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1477, 95 грн., всього з ПДВ - 8 867, 68 грн.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного відповідно до розділу II цього договору.

Відповідно до п.3.6 договору загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором.

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п.4.1 договору).

Відповідно до п.п.4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті місячи вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору передбачено, що в разі прострочення в оплаті споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору передбачено, що в разі прострочення в оплаті споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ керуючись умовами Договору, своєчасно передало природний газ обсягом 2,656 тис.куб.м за ціною 7389,7333грн./1000куб.м (без ПДВ) на загальну суму 23552,56грн., що підтверджується актом №ВОЗ00001489 від 31.01.2017р. приймання передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2017р. (а.с.16).

Турійський РВ УМВС України у Волинській області взяті на себе згідно договору від 01.01.2017р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті природного газу не виконав.

На день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 23552,56.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В аспекті пояснень відповідача на предявлений позов судом засвідчується, що згідно із ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями. У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статті 617 ЦК України та 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобовязання.

У відповідності до ст. 1 ЦК України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, повязані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обовязку такого органу, який виступає стороною зобовязального правовідношення, від його виконання належним чином.

На підставі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446, висвітлюється у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013, знайшла своє відображення у численних судових рішеннях Вищого господарського суду України, зокрема, у його постановах від 24.09.2013р. у справі №910/1274/13, від 13.11.2013р. у справі №914/1760/13 та ін.

У відповідності до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 23552,56 грн. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному обємі.

Водночас, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахована позивачем пеня на підставі п.6.2.1 договору в розмірі 2954,07грн. за період з 11.02.2017р. по 03.08.2017р. підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період з 11.02.2017р. по 31.07.2017р. в сумі 331,03 грн. та інфляційні втрати за період лютий-липень 2017р. в сумі 1554,45грн. нараховані підставно та підлягають до задоволення.

З огляду на вище викладене, доводи представника Турійського РВ УМВС України у Волинській області про відсутність бюджетного фінансування не виправдовують його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості 28392,11грн., з них: 23522,56 грн. основного боргу, 1554,45грн. інфляційних втрат, 331,03грн. 3% річних та 2954,07грн. - пені за договором №1141081MGXEBO17 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2017р., підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Турійського РВ УМВС України у Волинській області (44800, Волинська обл., Турійський р-н, смт.Турійськ, вул. Луцька,40А, код ЄДРПОУ 08670609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ (43025, м.Луцьк, вул. І.Франка,12, код ЄДРПОУ 29589216) 28392,11грн. заборгованості, з них: 23522,56 грн. основного боргу, 1554,45грн. інфляційних втрат, 331,03грн. 3% річних, 2954,07грн. - пені та 1600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

22.08.2017р.

СуддяВ. М. Дем`як