Постанова № 68424289, 22.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2017 року № 826/16234/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - позивач та/або TOB «ФК «Приватні інвестиції») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013531406 від 01.08.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013521406 від 01.08.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» правомірно включило вартість заставного майна набутого у власність до складу податкового кредиту на додану вартість за серпень - вересень 2014 року, сформований за рахунок МПП ВКФ «Гелікон».

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», серед іншого вказує, що правомірність формування від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3 841 770,00 грн. підтверджується довідкою податкової перевірки №123/26-59-22-10/37356981 від 15.09.2015.

Разом з цим, враховуючи порушення МПП ВКФ «Гелікон» податкового законодавства в частині ненадання до реєстрації податкових накладних, позивач зазначив, що скористався право наданим йому п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України шляхом додавання до податкової декларації серпень, вересень 2014 року заяви зі скаргою на постачальника.

Таким чином, на думку товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», висновок контролюючого органу про завищення від'ємного значення не відповідаю фактичним обставинам справи, і як наслідок спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях та долучені до матеріалів справи.

Поряд з цим, в судовому засіданні 07.03.2017 судом на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У відповідності до п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2010. по 31.12.2015. на підставі наказу №2862 від 12.05.2016 була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

За результатами вищевказаної перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», код за ЄДРПОК 37356981, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2010 по 31.12.2015» від 18.07.2016 №610/26-15-14-06-02/37356981 (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»:

1) п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.24) в грудні 2015р. року на загальну суму 3 833 925 грн., в тому числі по періодах: грудень 2015 - 3 833 925, 00 грн.;

2) п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) у загальній сумі 7 990,00 грн., в тому числі по періодам: грудень 2014 - 142,00 грн., липень 2015 - 20,00 грн., серпень 2015 - 1 161,00 грн., рудень 2015 - 6 667,00 грн.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві дійшло до зазначених вище висновків з огляду на те, що позивачем не підтверджено суми податкового кредиту від МПП ВКФ «Гелікон» за період діяльності з 01.08.2014 по 30.09.2014, оскільки інформація щодо виписаних останнім податкових накладних за серпень, вересень 2014 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» в базі даних ІАС «Єдиний реєстр податкових накладних» відсутня.

Приймаючи до уваги зазначене, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0013531406, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» застосовано штрафні санкції у розмірі 384 177,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1) та податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0013521406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 990,00 грн. штрафні санкції - 1 998,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» категорично не погоджується зі спірним рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між ВАТ «Кредобанк» та МПП ВКФ «Гелікон» було укладено кредитні договори від 18.07.2007 №204, від 05.02.2007 №28, від 30.04.2007 №46.

З метою забезпечення зобов'язань МПП ВКФ «Гелікон» як позичальник за кредитними договорами між сторонами було укладено договори застави майна (іпотеки), зокрема готельно - відпочивальний комплекс у м. Львові та нежитловий будинок передано у заставу.

Надалі, 29.11.2011 між ПАТ «Кредобанк» та TOB «ФК «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу шляхом уступки права вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору, а новий прийняв від банку права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпечення відповідно до забезпечувальних документів.

16.12.2011 між ПАТ «Кредобанк» та позивачем укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кут І.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 5387.

Відповідно до вказаного договору ПАТ «Кредобанк» відступив TOB «ФК «Приватні інвестиції права іпотекодержателя за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1.

Таким чином, позивач набув право вимоги МПП ВКФ «Гелікон», що належали за кредитними договорами №46 від 30.04.2007, № 28 від 05.02.2007 та № 204 від 18.07.2007, договорами іпотеки від 05.02.2007, 19.07.2007, 20.03.2009, 27.05.2009 (із змінами та доповненнями).

В рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 204 від 18.07.2007 та №28 від 05.02.2007 TOB «ФК «Приватні інвестиції» в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи вказані обставини позивач включив вартість заставного майна до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в серпні-вересні 2014 року.

Податковий кредит, сформований за рахунок МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» на суму 3 048 217,00 грн. податку на додану вартість в липні 2014 включено до складу податкового кредиту в серпні 2014.

Податковий кредит, сформований за рахунок МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» на суму 799 698,00 грн. податку на додану вартість в серпні 2014 року включено до складу податкового кредиту у вересні 2014 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та заперечень поданих відповідачем позиція контролюючого органу зводиться до того, що позивачем безпідставно віднесено податковий кредит сформований за рахунок МПП ВКФ «ГЕЛІКОН», оскільки інформація щодо виписаних МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» податкових накладних за серпень - вересень 2014 року на адресу TOB «ФК «Приватні інвестиції» в базі даних ІАС «Єдиний реєстр податкових накладних» відсутня.

Оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи та доводи сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Разом з цим, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Разом з цим, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Аналіз зазначеного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

При цьому, у разі відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Проте, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Тобто, підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну є подання заяви із скаргою на такого постачальника.

Водночас, право на подання скарги зберігається за платником протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі

Згідно п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, податковий кредит, сформований позивачем за рахунок МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» на суму 3 048 217,00 грн. податку на додану вартість в липні 2014 включено до складу податкового кредиту в серпні 2014, а податковий кредит на суму 799 698,00 грн. податку на додану вартість в серпні 2014 у включено до складу податкового кредиту у вересні 2014.

З матеріалів справи слідує, що позивачем 18.09.2014 подану заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8).

Таким чином, в розрізі приписів п. 49.18 ст. 49, п. 201.10 ст. 201 ПК України суд дійшов висновку, що податковий кредит сформований товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за рахунок МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» правомірно, оскільки матеріалами справи підтверджено подання позивачем відповідної заяви протягом строків встановлених законом.

Доводи відповідача про відсутність проведення перевірки МПП ВКФ «ГЕЛІКОН», за наслідком надходження заяви, на думку суду, не може свідчити про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» норм податкового законодавства, адже останнім вчинено всіх належних дій з метою реалізації свого права на включення сум податку до складу податкового кредиту.

Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в матеріалах справи міститься довідка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.09.2015 №123/26-59-22-/10/37356981 «Про результати документальної позапланової перевірки достовірності нарахування ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на додану вартість за період з січня 2014 по липень 2015 року».

Згідно п. 4.1 розділу 4 вказаної довідки перевіркою не встановлено порушень відображення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2015 у сумі 3 841 753, 00 грн., які виникли за попередні періоди, а саме: за серпень 2014 у сумі 3 042 055, 00 грн., за вересень 2014 у сумі 799 698, 00 грн.

Статтею 86 ПК України (у редакції чинній на момент складання довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.09.2015 №123/26-59-22-/10/37356981) встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 довідка документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд акцентує увагу, що довідкою довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.09.2015 №123/26-59-22-/10/37356981 встановлено відсутність порушення позивачем вимог митного, податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема і відсутність порушення вимог щодо формування та декларування податкового кредиту за період серпень - вересень 2014.

Додатково слід звернути увагу на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» скориговано непідтверджений податковий кредит шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28.03.2016 на суму непідтвердженого ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано доводів позивача, у той час коли, останнім в повній мірі обґрунтовано заявлені позовні вимоги.

За підсумком наведеного в сукупності та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0013531406 від 01.08.2016, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0013521406 від 01.08.2016, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Судові витрати в розмірі 63 421,35 грн. (шістдесят три тисячі чотириста двадцять одна гривня 35 копійок) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов