Рішення № 68424270, 17.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2017 Справа № 904/6799/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАРЦ", м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта приватизації у державну власність

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 35 від 31.05.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

ОСОБА_3 - представник (дов. б/№ від 26.07.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАРЦ" про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва на аукціоні від 17.11.1998 відповідач зобов'язався, зокрема, закінчити будівництво об'єкту із збереженням його початкового профілю (п. 5.3. договору), здійснити монтаж інженерного та енергетичного обладнання. необхідного для забезпечення життєдіяльності заводу (п. 5.4. договору), на вимогу продавця покупець зобов'язаний надати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов спірного договору (п. 5.5. договору). Посилаючись на порушення відповідачем цих умов договору купівлі-продажу, позивач, на підставі статей 611, 651, Цивільного кодексу України, частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", просить розірвати договір купівлі-продажу та зобов'язати відповідача повернути об'єкт приватизації державі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2017, порушено провадження у справі, а розгляд призначено у засіданні на 05.07.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 05.07.2017 на 07.08.2017.

07.08.2017 відповідач подав до суду відзив та заяву про застосування строків позовної давності та припинення провадження за ст. 80 ГПК України. У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що всі умови та обов'язки покладені на нього договором купівлі-продажу та чинним законодавством виконані у повному обсязі. Просив суд у задоволенні позову відмовити. Також відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2008 у справі № 32/55-08 було встановлено виконання ТОВ "Кварц" умов договору купівлі-продажу. Також, позивач просив суд про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки на його думку він є пропущеним. Також, відповідач вважає, що між тим ж сторонами, з одного і того ж предмету спору, з одних і тих самих підстав був вирішений спір. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2008 у справі №32/55-08 набрало законної сили. На цій підставі відповідач просив суд провадження у справі припинити (а.с.49-52).

В межах строків встановлених ст.69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 07.08.2017 до 14.08.2017.

07.08.2017 судом було зроблено запит судді Васильєву О.Ю. по справі №32/55-08 про отримання копії позовної заяви у цій справі.

11.08.2017 суддя Васильєв О.Ю. надав належним чином засвідчену копію позовної заяви у справі №32/55-08 для залучення її до матеріалів справи №904/6799/17.

14.08.2017 представник позивача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заперечення на відзив відповідача, в якому заперечив проти доводів відповідача по припинення провадження у справі, оскільки підстави цього позову та підстави позовної заяви у справі №35/55-08 є різними. Також, позивач вказував, що перевірка виконання умов договору була проведена 02.09.2016, факт невиконання відповідачем умов договору було встановлено. Таким чином позивачем не було порушено строку позовної давності. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.1998 між Фондом державного майна України по Дніпропетровській області (продавець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кварц (покупець - відповідач) було укладено договір № 1724 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва на аукціоні (а.с.15-16).

Відповідно до умов укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві обєкт незавершеного будівництва „Енергоблок заводу „Керміконд, який розташований на земельній ділянці площею 0,95 га та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, 206, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п.1.2. договору, право власності на обєкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Договір посвідчено приватним нотаріусом 17.11.1998 за № 1724.

Розділом 5 договору передбачено зокрема такі обовязки покупця:

Закінчити будівництво обєкта із збереженням його початкового призначення (п. 5.3 договору);

Здійснити монтаж інженерного та енергетичного обладнання, необхідного для забезпечення життєдіяльності заводу (п. 5.4 договору);

На вимогу продавця покупець зобовязаний надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору (п. 5.5 договору);

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення обєкту незавершеного будівництва у власність продавця.

23.05.2001 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору №1724 купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва на аукціоні; 24.10.2003 додаткова угода № 2 до договору; 07.02.2006 додаткова угода № 3 та 22.06.2006 додаткова угода № 4 до цього договору. Додатковою угодою № 4 від 22.06.06 р. термін будівництва та вводу в експлуатацію обєкта незавершеного будівництва „Енергоблок заводу „Керміконд продовжено до 01.12.07 р. згідно плану графіку.

Відповідно до розділу 11 цього договору: зміна умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін (п.11.1. договору); усі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки у письмовій формі з наступним посвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату (п.11.2. договору); у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або арбітражного суду (п.11.3. договору).

У 2008 році Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Кварц» про розірвання договору купівлі-продажу № 1724 обєкту незавершеного будівництва від 17.11.98 та про зобовязання ТОВ «Кварц» повернути обєкт до державної власності.

ТОВ «Кварц» позов не визнало та подало зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання недійсними додаткових угод до вищезазначеного договору купівлі - продажу обєкту незавершеного будівництва, посилаючись на невідповідність умов додаткових угод, якими були встановлені терміни закінчення будівництва обєкту, приписам Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію) .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.08 у справі №32/55-08 відмовлено в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про розірвання договору купівлі-продажу № 1724 обєкту незавершеного будівництва від 17.11.1998 та про зобовязання ТОВ «Кварц» повернути обєкт до державної власності ; задоволено зустрічний позов ТОВ «Кварц» до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області та визнані недійсними додаткові угоди № 1 від 23.05.01 р., № 2 від 24.10.03 р., № 3 від 07.02.06 р. та № 4 від 22.06.06 р. до договору купівлі-продажу продажу № 1724 обєкту незавершеного будівництва від 17.11.98р., укладеного між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог суд виходив з того, що обовязки ТОВ „Кварц щодо введення обєкту в експлуатацію в установлений додатковими угодами до договору термін припиняються; а тому позовні вимоги Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про розірвання договору купівлі-продажу № 1724 обєкту незавершеного будівництва від 17.11.1998 та про зобовязання ТОВ „Кварц повернути обєкт до державної власності (обґрунтовані посиланням на невиконання обовязків, встановлених додатковими угодами, що визнані судом недійсними) задоволенню не підлягають.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.09 залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.09 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.08 у справі № 32/55-08.

Враховуючи остаточне судове рішення у справі № 32/55-08 - 05.08.2009, договір купівлі-продажу № 1724 від 17.11.1998 діє між сторонам у первісній редакції.

02.09.2016 була здійснена поточна перевірка виконання умов договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва, за результатами якої було складено акт поточної перевірки від 02.09.2016, яким було встановлено невиконання покупцем взятих не себе зобов'язань, передбачених пунктами 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 договору (а.с. 20-22).

Листом від 06.09.2016 №11-05-04911 позивач направив на адресу відповідача акт поточної перевірки від 02.09.2016 (а.с.23).

В подальшому позивач звертався до відповідача з листами від 20.10.2016 та від 01.12.2016, якими просив надати документи на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу (а.с.24-27).

12.12.2016 відповідач повідомив позивача про те, що не погоджується з висновками комісії, які викладені у акті поточної перевірки від 02.09.2016 (а.с.28-29).

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначає, що невиконання відповідачем умов пунктів 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 договору, що зафіксовано актом поточної перевірки від 02.09.2016 є підставою для розірвання договору купівлі-продажу та повернення обєкту незавершеного будівництва державі, що і є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників судового процесу суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Правовідносини сторін регулюються перш за все Законом України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", після придбання об'єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства. Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. У разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Таким чином, на виконання зазначених норм, між сторонами за результатами аукціону було укладено договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва № 1724 від 17.11.1998.

Вказане майно було передано відповідачу згідно з актом прийому-передачі. Умови договору щодо оплати відповідачем у повному обсязі. Вказані обставини не заперечуються сторонами, тому не підлягають доказуванню в силу ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 29 договору визначено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" вказується, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Застосування ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачає, що для виконання зобов'язання повинен бути визначений договором певний строк.

Аналізуючи розділ договору "Обов'язки покупця" суд зазначає, що пункти 5.3, 5.4 договору не містять певних строків їх виконання.

Тому, до таких зобов'язань (які не містять строку їх виконання) не можна застосовувати ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки її застосування передбачає порушення строку виконання зобов'язання.

До того ж, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 у справі №Б24/268/01 було встановлено, що в результаті проведення ліквідаційної процедури майна ДП «Завод Керміконд» вистачило щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, однак у банкрута не залишилось жодних майнових активів, необхідних для функціонування ДП «Завод Керміконд» згідно з законодавством.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 у справі №Б24/268/01, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Державного заводу "Керміконд"; ліквідовано юридичну особу Державний завод "Керміконд".

Тому виконання п.п. 5.3., 5.4 договору взагалі не є можливим з врахуванням обставин, встановлених у наведеній вище ухвалі від 02.03.2010.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем п.5.5. договору, в частині ненадання витребуваних позивачем документів, то суд їх відхиляє з таких підстав:

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування порушення відповідачем умов п. 5.5. договору позивач посилається на лист №11-05-03589 від 04.09.2016, яким було витребувано у відповідача документи, які підтверджують виконання умов цього договору (а.с.19).

Так, Розділом ІІ Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012, встановлено порядок проведення контролю та оформлення його результатів державним орган приватизації.

У п. 2.1. Порядку визначено, що державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом:

проведення перевірок безпосередньо на об'єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об'єктом приватизації;

письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (документарний контроль).

Про проведення перевірки державний орган приватизації письмово повідомляє (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення) шляхом направлення рекомендованого листа: власнику (якщо об'єктом приватизації є об'єкт малої приватизації або єдиний майновий комплекс); власнику та господарському товариству (якщо об'єктом приватизації є акції (частки, паї) (п.2.2. Порядку);

У п. 2.4. Порядку визначено, що у процесі проведення контролю за виконанням умов договору використовуються документи, які можуть підтверджувати стан їх виконання. При цьому власник зобов'язаний забезпечити надання державному органу приватизації або представнику державного органу приватизації документів, які він вважає необхідними для підтвердження виконання умов договору. Такими документами можуть бути форми державних статистичних спостережень, договори, матеріали первинного обліку, інші документи, що підтверджують виконання умов договору. Власник забезпечує достовірність наданих документів.

Судом встановлено, що до листа №11-05-03589 від 04.09.2016, позивачем не було надано доказів відправлення його на адресу відповідача. Крім того, цей лист було направлено не під час проведення перевірки, а після її закінчення.

Також, слід зазначити, що формулювання вимоги про надання документів повинно бути конкретизованим, з зазначенням які саме документи необхідно подати стороні, що не було враховано позивачем.

Відповідно до п. 2.11. Порядку, у разі відмови власника під час здійснення перевірки надати документи, які підтверджують виконання умов договору, представником державного органу приватизації в останній день перевірки складаються два примірники акта на підставі наявних документів. Складені примірники акта підписуються представником державного органу приватизації та власником об'єкта приватизації. При цьому в акті робиться запис про відмову власника надати документи. У разі відмови власника від підписання акта робиться запис в акті про відмову власника від підписання акта. Складений відповідно до вимог цього пункту акт є підставою для застосування до власника санкцій, визначених договором та чинним законодавством.

З аналізу зазначених пунктів Порядку вбачається, що вимагати надання документів, які підтверджують виконання умов договору можна саме в межах перевірки (не до, та не після такої перевірки).

Доказів відмови власника під час проведення перевірки надати документи, матеріали справи не містять.

За таких обставин висновок комісії, викладений у акті поточної перевірки від 02.09.2016 про порушення відповідачем п. 5.5. договору, суд визнає необґрунтованим.

Відповідно до п. 2.8. Порядку, складений за результатами перевірки акт підписується в останній день перевірки представником державного органу приватизації, власником або уповноваженою ним особою та керівником господарського товариства, якщо об'єктом приватизації за договором є акції (частки, паї). Акт складається у двох примірниках (окрім випадків, коли об'єктом приватизації є акції (частки, паї), один примірник акта залишається у державному органі приватизації, інший - у власника об'єкта приватизації. У випадку, коли об'єктом приватизації за договором є акції (частки, паї), акт складається у трьох примірниках. Перший примірник акта залишається у державному органі приватизації, другий примірник - у власника об'єкта приватизації, третій примірник залишається у керівника господарського товариства.

У разі неявки власника для участі у перевірці виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації або єдиного майнового комплексу груп А, В, Г представник державного органу приватизації в останній день перевірки здійснює оформлення акта перевірки за своїм підписом на підставі наявних матеріалів (п. 2.9. Порядку).

Судом встановлено, що наданий позивачем акт поточної перевірки від 02.09.2016 не відповідає та складений з порушення вимог п. 2.8. Порядку, оскільки не містить підпису власника або його відмови від підпису акту.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає достатніх правових підстав для розірвання спірного договору, тому у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Відповідно відсутні і правові підстави для зобов'язання відповідача повернути об'єкт приватизації у державну власність, оскільки зазначена вимога має похідний характер від вимоги про розірвання договору, а відповідач є законним власником спірного об'єкту, що виключає задоволення позовних вимог про зобов'язання повернути об'єкт в силу ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 334 ЦК України.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладено зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача, викладеної у запереченнях на позов, про застосування до позовних вимог строку позовної давності, слід зазначити таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки права позивача відповідачем не порушені, то відсутні підстави для застосування строку позовної давності у цій справі.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у цій справі, у зв'язку з тим, що між тими ж сторонами і про той же предмет спору, з одних і тих самих підстав вже було розглянуто спір у справі №32/55-08, суд вважає необґрунтованими, оскільки у підставою позову у справі №32/55-08 був акт поточної перевірки від 28.02.2008 року, в той час як у цій справі підставою позову є інший акт поточної перевірки, складений 02.09.2016.

За викладених обставин суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2017

Суддя ОСОБА_4