Постанова № 68424198, 15.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/906/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта В0946, командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2017 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - польова пошта В0946 (далі ВЧ пп В0946), командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_4 та просить:

- визнати протиправними дії командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_4, які полягають у завершенні службового розслідування щодо нього;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта В0946 від 21.04.2017 № 693 «Про підсумки проведення розслідування фактом виходу з ладу виробу ЗСУ-23-4 б/н № 314» в частині притягнення його до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності.

Свої вимоги мотивує тим, що службове розслідування відповідачем проведено неповно та однобічно, заходи для обєктивного і належного встановлення всіх обставин не вживалися. Зокрема, при перевірці технічного стану виробу ЗСУ-23-4 № 314 було виявлено, що двигун знаходиться в розмороженому стані. Водночас, у рапорті відсутні відомості, ким та коли проводилася така технічна перевірка, не опитано осіб, які підписували акти технічного стану. Акт службового розслідування командиром ВЧ пп В0946 ОСОБА_4 про передачу техніки від нього до ОСОБА_5 не затверджено. Крім того, пояснив, що несправність гусеничної машини ЗСУ-23-4 № 314 мала місце ще до підписання акту технічного стану від 31.01.2017, а саме: у листопаді 2016 року.

Також зазначив, що причинний звязок між його діями чи бездіяльністю, та станом гусеничної машини ЗСУ-23-4 не визначено. У висновку немає згадки про те, що саме позивач винен у заподіянні матеріальної шкоди. Фактично позивача притягнуто до відповідальності на підставі припущень, а не належних та допустимих доказів. У ході службового розслідування не враховано, що його тимчасово призначено виконувачем обовязків командира взводу наказом від 10.01.2017. При цьому, посаду він не приймав, жодних документів щодо службової діяльності не підписував, функціональні обовязки та матеріально-технічне господарство за посадою до його відома не було доведено. Пояснив, що позивачу не відомі і базові тактико-технічні характеристики гусеничної машини ЗСУ-23-4, її військове призначення, умови експлуатації, обслуговування і зберігання.

Зауважив, що він не міг бачити технічний стан переданої капітаном ОСОБА_5 техніки, був позбавлений можливості вжити заходів для її утримання і зберігання, оскільки перебував на лікуванні та одразу після нього у відпустці.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, надали клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Вказане клопотання мотивоване тим, що у журналі про ознайомлення із наказом підпис позивача стоїть без зазначення його рукою дати проставляння. Крім того, зміст та суть оскаржуваного наказу, матеріали службового розслідування він отримав лише на початку травня 2017 року (а не 26.04.2017), і після ознайомлення зі змістом вказаних документів звернувся до суду.

Суд вважає, клопотання позивача щодо пропущення строку звернення до суду є обґрунтованим та його слід задовольнити. Зазначає, що ставиться критично до наданої представником відповідача копії Журналу доведення, вручення наказів ВЧ пп В0946 (а.с. 43), оскільки у вказаному журналі неупорядкована нумерація наказів, наданих для ознайомлення, крім того, підпис позивача стоїть і біля його прізвища, і біля прізвища «Шеремет», що дає суду підстави вважати надані ОСОБА_1 пояснення обґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що у разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що за результатами проведеного службового розслідування за фактом виведення з ладу виробу ЗСУ-23-4МЗ№ 2225 бортовий № 314 встановлено, що двигун В-6М1 № П02ПТ2542 виробу ЗСУ-23-4М3 № 2225 знаходиться у розмороженому стані. Зазначив, що вказаний виріб закріплений за командиром взводу ст. прапорщиком ОСОБА_1, який перебуваючи при виконанні службових обовязків мав змогу та був зобовязаний доповісти безпосередньому командиру про виявлені ним пошкодження військової техніки, що знаходилась під його відповідальністю. Відсутність відповідного рапорту свідчить або про технічну справність виробу ЗСУ-23-4, або про недбалість при виконанні ним службових обов'язків, що мало наслідком втрату військового майна. Зазначив, що при здійсненні передачі ст. прапорщику ОСОБА_1 матеріальних засобів (виробу ЗСУ-23-4M3№ 2225), капітаном ОСОБА_5 не було порушено порядок, визначений Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.

Також вважає, що проходячи військову службу в 1984-1989 роках на посаді механіка, маючи військово-облікову спеціальність та посадову кваліфікацію «старший технік зенітно-ракетної батареї», позивач не міг не мати знань та досвіду щодо поводження, збереження чи правильної експлуатації вищевказаного типу військової техніки.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ пп В0946, що підтверджується копією військового квитка серії НУ № 7829598 від 19.05.1978 (а.с. 51).

Наказом тво командира ВЧ пп В0946 позивача з 16.09.2016 призначено на посаду командира навчального взводу-викладача навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (а.с. 45).

В подальшому, у звязку із великим обсягом робіт, з метою якісного виконання заходів навчально-виховного процесу та бойової підготовки, командира навчального взводу 6-ї навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону старшого прапорщика ОСОБА_1 наказом від 10.01.2017 № 51 допущено до тимчасового виконання обовязків за вакантною посадою командира 2-го взводу батареї забезпечення навчального процесу навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (а.с. 46).

Наказом командира ВЧ пп В0946 від 14.01.2017 № 103 за ОСОБА_1 на зимовий період навчання 2017 було закріплено військову техніку: ЗСУ-23-4 (а.с. 114-116), про що був складений акт технічного стану, затверджений командиром ВЧ 31.01.2017, яким позивач прийняв від капітана ОСОБА_5, як зазначено в акті «технічно справний» ЗСУ-23-4М3.

Судом встановлено, що 03.03.2017 на імя командира ВЧ пп В0946 надійшов рапорт, що при перевірці технічного стану ГБШ ГМ-575 № СЩ1ПТ6237 виробу ЗСУ-23-4 № 2225 (стройовий 314) було виявлено двигун В-6М1 № П02ПТ2542 в розмороженому стані. У звязку із наведеним, заступник командира ВЧ пп В0946 з озброєння просив призначити службове розслідування (а.с. 59).

З метою зясування умов та причин, що сприяли даному порушенню, наказом командира ВЧ пп В0946 від 03.03.2017 № 409 було призначено службове розслідування, термін якого, відповідно до рапортів та наказів командування, неодноразово продовжувався (а.с. 58, 70-74).

Наказом тво командира ВЧ пп В0946 від 21.03.2017 № 502 в період із 21 по 29 березня 2017 року призначено позапланову перевірку технічного стану та працездатності вищевказаного виробу, для чого створено відповідну комісію (а.с. 69).

29.03.2017 комісією було здійснено перевірку технічного стану ЗСУ-23-4 № 2225 та складено акт, затверджений командиром ВЧ пп В0946 29.04.2017, в якому зафіксовано, що двигун типу В-6М1 № П07ЛТ2542 на виробі ЗСУ-23-4М3 № 2225 технічно несправний, має тріщини в картері, витік мастила охолоджувальної рідини (а.с. 52-53).

За наслідками службового розслідування комісією було складено акт, 18.04.2017 затверджений командиром ВЧ пп В0946, в якому зазначено, що виявлені вищевказані несправності могли виникнути внаслідок невиконання, в тому числі, ст. прапорщиком ОСОБА_1 вимог статей Статуту внутрішньої служби ЗСУ, внаслідок чого було виведено з ладу військову техніку виріб ЗСУ-23-4 № 314 (а.с. 60-64).

У звязку із наведеним, з врахуванням розрахунку, викладеного в довідці-розрахунку на суму збитків, нанесених державі при виході з ладу вищевказаної техніки, комісія пропонувала притягнути ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності в сумі 51097,61 грн. (а.с. 84).

Наказом командира ВЧ пп В0946 від 21.04.2017 № 693 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом виходу з ладу виробу ЗСУ-23-74 б/н № 314» позивачу оголошено сувору догану та притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 51097,61 грн. (а.с. 91-93).

Вважаючи дії відповідача щодо завершення службового розслідування незаконними, а вищевказаний наказ в частині притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України регулює Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 1.2 Інструкції визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (п. 1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.5 Інструкції службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження

Згідно із Розділом 3 Інструкції, розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт.

Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (п. 4.2, 4.3 Інструкції).

Відповідно до пунктів 5.1 та п. 5.2 Інструкції, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення. Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що на підставі рапорту заступника командира ВЧ пп В0946 з озброєння щодо факту виявлення в розмороженому стані двигуна виробу ЗСУ-23-4 № 2225 (стройовий 314), командиром ВЧ пп В0946 було призначено службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування, комісією було досліджено документи, що стосуються вищевказаних обставин, відібрано пояснення в осіб, які мають відношення до підтримання в належному технічному стані виробу ЗСУ-23-4 № 2225 (стройовий 314), та результати службового розслідування сформовано у справу (а.с. 55-90).

Суд звертає увагу, що вирішення питання щодо можливості завершення службового розслідування належить до виключної компетенції комісії, яка його проводить, та командира ВЧ пп В0946. На їх думку, матеріалів, зібраних під час службового розслідування, було достатньо для складення та затвердження акту службового розслідування. Протиправних дій командира ВЧ пп В0946 щодо завершення службового розслідування судом не встановлено, тому в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій командира ВЧ пп В0946 ОСОБА_4, які полягають у завершенні службового розслідування щодо ОСОБА_1, слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ пп В0946 від 21.04.2017 № 693 «Про підсумки проведення розслідування фактом виходу з ладу виробу ЗСУ-23-4 б/н № 314» в частині притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно із ч. «в» ст. 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.3.1999 №551-XIV, на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби), може бути накладене таке стягнення як сувора догана.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Згідно із абзацом першим п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (п. 2 Положення).

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності (п. 3 Положення).

Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно із п. 17 Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, обовязковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного скоєння ним дій чи бездіяльності, та завдання шкоди або збитків. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які перебуваючи під присягою та будучи повідомленими про дачу завідомо неправдивих показань зазначити таке.

Зокрема, ОСОБА_6 зазначив, що 21.11.2016 він перевіряв технічний стан ЗСУ-23-4 та виявив підтікання масла, про що зазначив у відповідному журналі (а.с. 80). Пояснив, що матеріально-відповідальна особа. та водій-механік повинні проводити огляд технічного стану виробу щоденно. Зазначив, що встановити дату «розморозки» двигуна не можливо. Виріб знаходився на майдачинку і до нього мали доступ багато військовослужбовців.

ОСОБА_5 зауважив, що в кінці лютого 2017 року було виявлено підтікання мастила з двигуна, а в березні 2017 року встановлено причину вказаного. Пояснив, що виріб ЗСУ-23-4 стояв на відкритому майданчику де з ним і навчаються військовослужбовці, при ОСОБА_1 виріб не виїжджав на полігон. Коли саме відбулося підписання актів технічного стану вказаного виробу не памятає. Також зазначив, що до позивача не доводились обовязки щодо підтримання технічного стану ЗСУ-23-4, оскільки він розбирається в його технічних характеристиках. Вважає, що саме не огляд виробу позивачем призвів до розморожування двигуна. Зауважив, що позивач повинен кожний день перевіряти технічний стан виробу та опломбовувати його, однак ОСОБА_1 вказаного обовязку не виконував. З приводу наявного в матеріалах службового розслідування незатвердженого командиром ВЧ пп В0946 акту технічного стану пояснив, що ним та комісією було підготовлено акт про прийом від ОСОБА_1 виробу ЗСУ-23-4, однак він його не подав на затвердження командиру, оскільки не бачив рапорту про госпіталізацію позивача. Також зазначив, що капітальний ремонт ЗСУ-23-4 було проведено в 2015 році, коли його було поставлено на озброєння.

Проте, як вбачається із наявних в матеріалах службового розслідування пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відображених в оскаржуваному наказі, при огляді в листопаді 2016 року виробу майором ОСОБА_6 було виявлено підтікання мастила з двигуна, також ОСОБА_5 повідомлено про відсутність антифризу в баку системи охолодження базового двигуна ЗСУ-24-3 (№ 314), що підтверджується відповідними записами в акті технічного стану ЗСУ-23-4М3 (№ 2225) від 01.11.2016 та формулярі на вказаний виріб (а.с. 76, 77, 65-66, 107-109). Однак, припис щодо усунення вказаних недоліків виконаний не був, про що свідчить відсутність відмітки та підпису ОСОБА_6 у книзі огляду обслуговування військової техніки БЗНП НЗРАДн, Зазначене свідок не заперечував. Тобто, фактично виріб ще з листопада 2016 року був технічно несправним і, в свою чергу, на момент складення акту технічного стану, затвердженого командиром ВЧ 31.01.2017, також.

В період із 16.01.2017 по 27.01.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними наказами № 10 та № 23 (а.с. 47, 48). Також, в судовому засіданні позивач зазначив, що після лікування йому на 5 днів було надано вивільнення від службових обовязків на підставі наказу від 30.01.2017 № 1081, що не було спростовано представником відповідача. Таким чином, позивач фактично приступив до виконання покладених на нього обовязків 05.02.2017.

Крім того, в подальшому в період із 20.02.2017 по 10.03.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та був відсутнім в розташуванні ВЧ пп В0946, що підтверджується рапортом від 17.02.2017 та наказами № 44 та № 66(а.с. 49, 50, 117).

Позивач зазначив, що під час перебування на службі, він в повному обсязі виконував свої обовязки, а саме: проводив технічний огляд виробу ЗСУ-23-4 (№ 2225), на який він мав змогу і технічні можливості, а також опломбовував його. Печатку для опломбування перед лікуванням в лютому віддав в частину. Доказів протилежного представником відповідача надано не було.

Оскільки, жодного акту про невиконання ОСОБА_1 протягом часу перебування на службі покладених на нього службових обовязків, керівництвом ВЧ пп В0946 щодо ОСОБА_1 складено не було, суд вважає непідтвердженим належними та допустимими доказами, в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення представника відповідача щодо невиконання позивачем своїх обовязків.

Суд звертає увагу, що недоліки у роботі двигуна ЗСУ-23-4М3 (№ 2225), відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту, було виявлено 03.03.2017, тобто в період коли позивач не здійснював безпосереднього нагляду за технічним станом виробу. Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до складеного акту технічного стану від 31.01.2017, станом на день перебування ОСОБА_1 у ВЧ пп В0946 виріб був технічно справним та придатним для проведення занять та виконання тактико вогневих задач (а.с. 67-68).

Таким чином, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо того, що саме з вини ОСОБА_1 відбулось «розмороження» двигуна виробу ЗСУ-23-4, оскільки, встановити точну дату виходу з ладу двигуна не є можливим. Зокрема, позивач із 17.02.2017 перебував на лікуванні, однак хто замість ОСОБА_1 у вищевказаний період виковував обовязки із підтримання в належному стані виробу ЗСУ-23-4 (№ 2225) комісією в ході службового розслідування не досліджувалось та встановлено не було. Вищевикладене свідчить про необєктивність службового розслідування щодо позивача. Акт службового розслідування містить суперечливу інформацію, що не було враховано відповідачем під час винесення оскаржуваного наказу.

Зокрема, як вбачається з акту службового розслідування, наявного в матеріалах справи, в діях відповідача не виявлено перелічених у пунктах 13 Положення ознак. Також, службовим розслідуванням не встановлено вини, її форми, можливих мети та мотиву вчиненого ОСОБА_1, на думку відповідача, правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Так, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.

Суд вважає, що будь-яких фактів та доказів неналежного виконання саме позивачем службових обов'язків оскаржуваний наказ не містить. Відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, які згідно пункту 3 Положення є обов'язковими і необхідними умовами притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 мають бути задоволені частково.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта В0946 від 21.04.2017 № 693 ''Про підсумки проведення розслідування за фактом виходу з ладу виробу ЗСУ 23-4 б/н № 314'' в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та повної матеріальної відповідальності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна