Постанова № 68423502, 17.08.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/843/17

17 серпня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Риндюк В.Т.

за участю позивача ОСОБА_1, представників: позивача - ОСОБА_2 відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання наказів незаконними та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась із адміністративним позовом до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, в якому просить:

-визнати незаконним та скасувати накази Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства: № 23-К від 11.05.2017 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1М.»; № 22-К від 11.05.2017 р. «Про скасування наказу №18-К», №18-К від 03.04.2017 р. «Про переведення ОСОБА_1М.»

-поновити ОСОБА_1, на посаді головного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 11.05.2017 р.

-зобов'язати Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства внести зміни у штатний розпис на 2017 рік шляхом включення посади повного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку.

-зобов'язати Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням розмірів посадових окладів, встановлених постановою КМУ № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали у повному обсязі. Пояснили, що протиправні дії відповідача, що виразились у затвердженні з порушенням штатного розпису Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на 2017 р. та спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В» в структурних підрозділах Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства та виданні наказів № 18-К від 03.04.2017 р. «Про переведення ОСОБА_1 М.» та № 22-К від 11.05.2017 р. «Про скасування наказу № 18-К» призвели до незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Також вважають незаконною відсутність посади головного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку у штатному розписі Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства на 2017 р. та вбачають порушення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням розмірів посадових окладів, встановлених постановою КМУ № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р.

Просили позов задовольнити у порядку та спосіб, передбачений у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі. Надав суду письмові заперечення. Вважає, що у спірному випадку Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства діяло у порядку та спосіб передбачені чинним законодавством. Звернув увагу суду на те, що наказ № 18-К від 03.04.2017 р. «Про переведення ОСОБА_1М.» є скасованим, тому в цій частині відсутній предмет спору. Інші позовні вимоги, на його дімку, є недоведеними та безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, а саме, копією трудової книжки (а. с. 30-32) що ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста з кадрової роботи Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 04.01.2005 р. ( а. с. 38). 04.01.2005 р. ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця.

Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулось листом № 01-4/563 від 06.09.2016 р. до Первинної профспілкової організації Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства із проханням щодо надання погодження на введення в дію нової структури та штатного розпису (а. с. 39).

Первинною профспілковою організацією Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства у листі від 30.01.2017 р., погоджено та надано згоду на введення в дію структури та штатного розпису управління, а також пов'язане з цим переміщенням працівників, в тому числі необхідне вивільнення (а. с. 41).

Наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 5 від 30.01.2017 р. введено в дію штатний розпис Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (а. с. 42).

Як вбачається зі змісту штатного розпису, введеного в дію з 01.01.2017 р., він не містить посади головного спеціаліста з кадрової роботи ( а. с. 43).

Враховуючи вищевказані зміни 03.02.2017 р. ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення працівників Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства та запропоновано переведення на посаду провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку.

Вищезазначене підтверджується її підписом на примірнику попередження із зазначенням дати 03.02.3017 р. (а. с. 18).

В період з 27.03.2017 р. по 27.04.2017 р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується наступними листками непрацездатності (Серія АДБ № 857609 виданого Міською комунальною лікарнею № 3, перебувала на амбулаторному лікуванні в період із 27.03.2017 р. по 05.04.2017 р.; серія АДБ № 828366 виданого Амбулаторією загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні в період із 06.04.2017 р. по 14.04.2017 р.; серія АДБ 004025 виданого Славською міською лікарнею ОСОБА_1, перебувала на амбулаторному лікуванні в період із 18.04.2017 р. по 27.04.2014 р).

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, а відтак, в сиду ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню, протягом періоду з 03.02.2017 р. по 03.04.2017 р. від ОСОБА_1 не надходило жодних пояснень відносно запропонованого їй переведення на посаду провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку.

Наказом № 18-К від 03.04.2017 р. «Про переведення ОСОБА_1М.» її на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» та ст. 32 КЗпП України переведено з 04.04.2017 р. на посаду провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку цього ж сектору з посадовим окладом 2689 грн. ( а. с. 17).

Після винесення вищевказаного наказу, 04.04.2017 р. в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства від її імені надійшла заява вх. № 363, про відмову від переведення на посаду провідного документознавця ( а. с. 44).

28.04.2017 р., після закінчення перебування на лікарняному ОСОБА_1, ознайомлено із Наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 18-К від 03.04.2017 р.

Ознайомившись із вказаним наказом ОСОБА_1 підтвердила відсутність згоди на її переведення.

У зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від переведення на посаду провідного документознавця та беручи до уваги те, що наказ Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 18-К від 03.04.2017 р., прийнятий до отримання відмови від ОСОБА_1, Тернопільським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 11.05.2017 р. на підставі ст. 32 КЗпП України прийнято наказ № 22-к про скасування наказу Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства №18-К від 03.04.2017 р. (а. с. 16).

Наказом від 11.05.2017 р. № 23-К ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку на підставі п. 1 ч .І ст. 87 ЗУ «Про державну службу».

Не погодившись із діями та рішеннями відповідача позивач оскаржила їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

Підстави для припинення державної служби передбачені статтею 83 даного Закону, згідно із пунктом 4 частини першої якої державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Аналогічні норми закріплені і в КЗпП України, що регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановлених статтями 40, 42, 49-1 КЗпП України. Така ж позиція викладена у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з яким розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи Наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 5 від 30.01.2017 р. введено в дію штатний розпис Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що вказаними наказами у Тернопільськомй обласному управлінні лісового та мисливського господарства змінено структуру та штатний розпис, який не містить посади головного спеціаліста з кадрової роботи (а. с.42- 43).

При цьому суд вважає недоведеним посилання позивача на відсутність погодження та надання згоди на введення в дію структури та штатного розпису управління, а також пов'язане з цим переміщенням працівників, в тому числі необхідне вивільнення з боку Первинної профспілкової організації Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, оскільки така згода висловлена у листі від 30.01.2017 р., за підписом голови Первинної профспілкової організації Тернопільського ОУЛМГ та з відповідною печаткою.

Суд також не приймає доводи позивача стосовно порушення порядку введення у дію штатного розпису, оскільки наказ про його введення у дію № 5 від 30.01.2017 р. станом на час розгляду даної справи не оскаржений та чинний, та не є предметом заявлених позовних вимог у даній справі.

В ході судового розгляду судом зясовано та не заперечувалось сторонами, що 03.02.2017 р. ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення працівників Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства та запропоновано переведення на посаду провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку, що підтверджується її підписом на примірнику попередження із зазначенням дати 03.02.3017 р. (а. с. 18). У тексті попередження розяснено його наслідки, передбачені ст. 43 Закону України «Про державну службу», строк і порядок реалізації відповідних прав.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи що, станом на дату попередження позивача про наступне вивільнення 03.02.2017 р., згідно штатного розпису в Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства були наявні наступні вакантні посади: Перший заступник начальника управління - начальник відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів, Заступник начальника управління - головний інженер, Головний спеціаліст відділу лісових ресурсів економіки (з економічних питань), Головний спеціаліст - програміст відділу лісових ресурсів та економіки, Головний спеціаліст - юрист сектору бухгалтерського обліку, Головний спеціаліст - аудитор сектору бухгалтерського обліку, Провідний документознавець сектору бухгалтерського обліку (посада не державної служби). Таке підтверджується довідкою № 01-3/208 від 17.03.2017 р. ( а. с. 67).

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 2 від 03.01.2017 р. затверджено спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посади державної служби категорії «Б» і «В» в структурних підрозділах Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до Додатку № 2 до вказаного наказу від 03.01.2017 р. № 2 затверджено спеціальні вимоги до осіб, які претендують на заняття посади державної служби категорії «В» - головного спеціаліста відділу лісових ресурсів та економіки Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.(а. с. 75-100).

Як вбачається з аналізу вказаних вимог, особа яка претендує на посаду Головного спеціаліста відділу лісових ресурсів та економіки повинна мати вищу економічну освіту. Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 здобула повну вищу освіту за спеціальністю лісове господарство, інженер лісового господарства, суд приходить до висновку, що посада головного спеціаліста відділу лісових ресурсів не могла бути їй запропонована, оскільки не відповідає рівню її кваліфікації та спеціальним вимогам.

Крім цього, як вбачається з аналізу спеціальних вимог до осіб, які претендують на посаду Головного спеціаліста - юриста сектору бухгалтерського обліку, Головного спеціаліста - аудитора сектору бухгалтерського обліку, Провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку, Головного спеціаліста - програміста відділу лісових ресурсів та економіки, кваліфікація та освіта ОСОБА_1 не відповідає затвердженим спеціальним вимогам до вищезазначених посад.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем безпідставно не пропонувалася їй посада Головного спеціаліста - програміста відділу лісових ресурсів та економіки, з огляду на ідентичність змісту затверджених Наказом № 2 від 03.01.2017 р. спеціальних вимог до спеціальних вимог на посаду Провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку, оскільки така кваліфікація (програміст) не відповідає кваліфікації (інженер лісового господарства) позивача.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача на неналежне затвердження спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посади державної служби категорії «Б» і «В» в структурних підрозділах Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства оскільки наказ про їх затвердження № 2 від 03.01.2017 р. станом на час розгляду даної справи не оскаржений і чинний, та не є предметом заявлених позовних вимог у даній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, враховуючи кваліфікацію ОСОБА_1, запропонував єдину вакантну посаду якій відповідає позивач у відповідності з її кваліфікацією та згідно із затвердженими спеціальними вимогами.

Визначаючись з позовними вимогами в частині скасування наказу Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 18-К від 03.04.2017 р, суд зазначає, що вказаний наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 22-к від 11.05.2017 р. такий наказ вже скасовано та станом на час розгляду справи не породжує жодних правових наслідків, відтак, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у цій частині, та як наслідок, відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги.

Оцінюючи законність наказу Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 22-к від 11.05.2017 р. суд приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування з огляду на наступне.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи що 60- ти денний строк з дня ознайомлення із наказом про введення в дію штатного розпису від 30.01.2017 р. № 5 спливає 03.04.2017 р.

У попередженні про наступне вивільнення, врученому ОСОБА_1 03.02.2017 р. відсутні будь-які відмітки у відповідних графах «Згоден перейти на запропоновану посаду» або «Не згоден перейти на запропоновану посаду». Тобто, станом на 03.04.2017 р., у звязку із знаходженням позивача на лікарняному, відповідач був позбавлений можливості бути обізнаним із її волевиявленням з цього питання.

Абзацем 3 ч. 4. ст. 43 Закону України «Про державну службу» передбачено, що якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Відтак, враховуючи те, що заява про відмову від переведення надійшла до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, 28.04.2017 р., після закінчення перебування на лікарняному її було особисто ознайомлено із Наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства № 18-К, та після здійснення нею власноручного запису, про те, що вона не надає згоди на переведення, суд приходить до висновку, що відповідачем обгрунтовано та правомірно прийнято наказ № 22-к від 11.05.2017 р. «Про скасування наказу № 18-к».

Враховуючи те, що судом встановлено, що з наявних вакантних посад у Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства лише одна посада відповідала кваліфікації та спеціальним вимогам та могла пропонуватись ОСОБА_1 і була запропонована, та, зважаючи на відсутність інших вакантних посад, відмову позивача від запропонованій їй посади провідного документознавця сектору бухгалтерського обліку, суд вважає, що відповідач у спірному випадку не мав фактичної можливості виконати приписи ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в даному випадку відповідачем дотримано процедуру звільнення, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, визначеної статтями 40,42, 49-2 цього ж Кодексу, та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу про її звільнення № 23-К від 11.05.2017 р. є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на порушення порядку її звільнення, передбаченого ст. 43 КЗпП України, зважаючи на не надання згоди профспілкової організації на розірвання трудового договору із нею з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, у ст. 43 КЗпП України вказаний чіткий підстав, коли трудовий договір може бути розірваний лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації.

Як вбачається зі змісту оскарженого наказу № 23-К від 11.05.2017 р., ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» що є спеціальною нормою для державних службовців, яка є аналогічною за змістом до загальної норми передбаченої п. 6 ст. 36 КЗпП України, та не породжує у роботодавця обов'язку для отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації.

Крім того, станом на час розгляду даної справи, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 є членом такої первинної профспілкової організації.

Як наслідок, оскільки суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскарженого наказу, то не підлягають до задоволення і похідні вимоги про поновлення на посаді.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства внести зміни у штатний розпис на 2017 рік, шляхом включення посади головного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку, суд погоджується із посиланням представника відповідача на ч. 3 ст. 64 Господарського Кодексу України, якою визначено право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Крім того, суд зазначає, що необхідною передумовою та невідємною складовою, зобовязання субєкта владних повноважень зобовязати вчинити дії, у спірному випадку, є заявлення позивачем вимоги про визнання протиправним відмови та скасування Наказу про його введення у дію № 5 від 30.01.2017 р. Як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи такий наказ не оскаржений, чинний, та не є предметом заявлених позовних вимог у даній справі. Тому вимога, заявлена позивачем щодо зобовязання внести зміни у штатний розпис на 2017 рік, шляхом включення посади головного спеціаліста з персоналу сектора бухгалтерського обліку не може бути самостійним предметом судового розгляду у розумінні КАС України.

Вимогу щодо зобов'язання Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням розмірів посадових окладів, встановлених постановою КМУ № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р. суд вважає недоведеною жодними належними та допустимими доказами, а саме, у позовній заяві та в судовому засіданні позивачем не визначено, у якій частині та якими саме діями відповідача порушено її права.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задовленні таких вимог слід відмовити.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених дій, а позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21.08.2017 р.

Головуючий суддяБілоус І.О.

копія вірна

СуддяБілоус І.О.