Ухвала суду № 68421934, 17.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №640/12453/17 Головуючий 1-ї інстанції: Муратова С.О.

Провадження №11-сс/790/1377/17 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Бездітка В.М. та Курила О.М.,

секретаря - Ілюхіної К.А.,

з участю прокурора - Бойчука О.В.,

захисника - Тучкова Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляцією захисника Тучкова Г.І. на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області майора поліції Колісник М.В. по кримінальному провадженню №12017220490002781 від 08.08.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

Застосовано відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) на шістдесят днів - до 06 жовтня 2017 року.

Визначено суму застави у розмірі 134 720 ( сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень (а.с.47, 48).

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 10 серпня 2017 року до Київського районного суду м.Харкова надійшло вказане клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що Київським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківської області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12017220490002781 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (а.с.6).

08 серпня 2017 року ОСОБА_3 була повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (а.с.24, 25).

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_3, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України - в розмірі 134 720 ( сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, 14 серпня 2017 року захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат Тучков Г.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Тучкова Г.І. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваної свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.47, 48).

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Між тим, в суді першої інстанції прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому висновок слідчого судді про не доведеність зазначеного ризику є обґрунтованим.

В суді апеляційної інстанції прокурором також не доведено.

Доводи апеляції захисника Тучкова Г.І. щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

Суд, обираючи запобіжний захід, зробив вірний висновок визначаючи до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на останню виконання обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України з метою забезпечення її належної процесуальної поведінки.

Наявність у підозрюваної ОСОБА_3 постійного місця проживання, де позитивно характеризується, міцних соціальних зв'язків: чоловіка, який проходить військову службу, малолітньої доньки та діда-пенсіонера, хворіючого онкологічними захворюваннями, який перебуває на її утриманні, неофіційного працевлаштування, не спростовують висновків слідчого судді.

Окрім того, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги захисника є взаємовиключними, оскільки адвокат Тучков Г.І., стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2017 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника Тучкова Г.І. не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Тучкова Г.І. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2017 року щодо застосування до підозрюваної за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді