Рішення № 68421081, 22.08.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2764/17

Номер провадження 2/629/1364/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Харабадзе К.Ш., за участі секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним та стягнення кошті, посилаючись на те, що 28.03.2017 року між ним та ТОВ «Автотехнікс Україна» була досягнута домовленість про придбання у фінансовий лізинг автомобіля марки «Skoda Octavia» вартістю 443473,00 гривень та сплату авансового платежу договору № 170648 від 28.03.2017 року в розмірі 10% вартості предмету лізінгу. Згідно досягнутих домовленостей передбачалось здійснити авансовий платіж в розмірі 10% вартості предмета лізінгу та укласти відповідний договір фінансового лізингу строком на шість років шість місяців зі сплатою подальших лізингових платежів, що в загальній сумі не перевищують 443473,00 гривень. В цей день він сплатив 45000,00 гривень, які складаються з 10% вартості предмета лізингу авансового платежу, але відповідач до теперішнього часу предмет лізингу не передав. В подальшому, при ознайомленні з договором фінансового лізингу, встановив, що договір містить умови, які є несправедливими, які не відповідають принципу добросовісності, за наслідком яких у договорі буде існувати істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на його шкоду. А також, умови договору суперечать вимогам чинного законодавства України, що до нотаріального посвідчення договорів, оскільки відповідач повідомив, що договір який планувалось підписати, нотаріально посвідчуватись не буде. У звязку чим, просить суд визнати договір не дійсним, в звязку з тим, що він суперечить вимогам чинного законодавства на момент укладення, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 45000,00 гривень.

Позивач в судове засідання не зявився, але надав суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі та просив їх задовольнити та винести заочне рішення у разі неявки відповідача в судове засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, у зв'язку із чим зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Так, в судовому засіданні встановлено, що 28.03.2017 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 170648 (а.с. 8-14), згідно якого відповідач зобовязується придбати предмет лізингу, а саме: транспортний засіб «Skoda Octavia» та передати його позивачу в строк на умовах цього Договору, а позивач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору і цього ж дня позивач сплатив відповідачу 45000,00 гривень, що підтверджується квитанцією (а.с.15), в якій вказано призначення платежу: авансовий платіж згідно договору Фінасового Лізингу № 170648 від 28.03.2017 року.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так, при підписанні договору позивачу не була представлена наявність ліцензії у ТОВ «Автотехнікс Україна» для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору фінансового лізингу та є підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 170648 від 28 березня 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» та ОСОБА_1 нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбаченої законом. У разі, якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством вважати такий правочин нікчемним, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки нікчемного правочину.

Порядок нотаріального посвідчення договору лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи передбачений також п. 3.12 Глави 5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки спірний Договір на порушення вимог ст. 799 ЦК України нотаріально не посвідчений, тому у відповідності вимог ст. 220 ЦК України він є нікчемним.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, а тому є підстави для визнання договору фінансового лізингу № № 170648 від 28 березня 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» та ОСОБА_1 недійсним.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 209, 212, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 170648 від 28 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10-А, оф. 29, код ЄДРПОУ 40085011 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу № 170648 від 28 березня 2017 року у розмірі 45000 (сорок пять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10-А, оф. 29, ЄДРПОУ 40085011 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: К.Ш.Харабадзе