Рішення № 68418298, 27.06.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7661/16-ц

№ провадження 2/208/249/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Івченко Т.П.,

при секретарі Бондаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Камянське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 «про стягнення збитків», -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року представник позивача звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 «про стягнення збитків».

Представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму понесених збитків у розмірі 50058 (пятдесят тисяч пятдесят вісім) грн. 15 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що 31.12.2014 року відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мерседес», д.н. НОМЕР_1, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 визнано винним у вищезазначеній ДТП згідно постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2015 року № 204/136/15-п.

На час скоєння ДТП, цивільна-правова відповідальність відповідача не була забезпечена жодним чинним полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

20.05.2015 року позивачем сплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 49104 (сорок девять тисяч сто чотири) грн. 07 коп. Крім того, 12.03.2015 року МТСБУ сплатило послуги аварійного комісара у розмірі 954 (девятсот пятдесят чотири) грн. 08 коп.

На підставі зазначеного, Моторне (транспортне) страхове бюро України отримало право на відшкодування понесених збитків у звязку із дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась із вини ОСОБА_1 у сумі 50058 (пятдесят тисяч пятдесят вісім) грн. 15 коп.

Представник позивачав судове засідання подала заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, на підставі поданих ним доказів, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 до судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

31.12.2014 року відповідач ОСОБА_1 на перехресті вул. Робочої та вул. Свердлова у м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем «Мерседес», д.н. НОМЕР_1, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2015 року № 204/136/15-п з приводу вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП ( а. с. 4).

На час скоєння ДТП, цивільна-правова відповідальність відповідача не була забезпечена жодним чинним полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26.01.2015 року із заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся власник автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а. с. 5).

Згідно висновку № 0202/15/МТСБУ експертного дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків, завданих володільцю КТЗ від 13.02.2015 року (а. с. 9 19), розмір таких збитків, завданих відповідачем транспортному засобу ОСОБА_2 складає 49104 (сорок девять тисяч сто чотири) грн. 07 коп.

На підставі наданих ОСОБА_2 документів, висновку № 0202/15/МТСБУ експертного дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків, наказу МТСБУ № 2569 від 19.05.2015 року (а. с. 20), позивач сплатив страхове відшкодування у сумі 49104 (сорок девять тисяч сто чотири) грн. 07 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2569 від 20.05.2015 року (а. с. 21).

Також МТСБУ оплатило послуги аварійного комісара у розмірі 954 (девятсот пятдесят чотири) грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9897 від 12.03.2015 року (а. с. 22).

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Ст. 38 зазначеного Закону встановлено, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позовдо власника, водія транспортного засобу, який

спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення проти позову, в якому останній посилався на те, що він не являється власником автомобілю «Мерседес» д.н. НОМЕР_1, а лише працював на ньому водієм в силу трудових відносин. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 надано довідку ТОВ ВКФ «Ігрек» від 30.05.2016 року, про те, що відповідач дійсно працював у вказаному товаристві на посаді водія з 05.05.2014 року по 30.05.2016 року (а. с. 40). Згідно довідки Територіального сервісного центру № 1244 від 28.03.2017 року, вих. № 31/4-1244-24ад, власником зазначеного автомобіля з 10.09.2014 року є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_2. Посилався на ч. 2 ст. 1187 ЦК України, згідно якої, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Також позивач у запереченні вказував на те, що належним відповідачем повинен бути ОСОБА_4, зареєстрований у Жовтневому районі м. Дніпра, тому позов підлягає передачі до Жовтневого районного суду м. Дніпра.

Суд приймає до уваги позицію відповідача стосовно того, що в період з 05.05.2014 року по 30.05.2016 року він знаходився у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «Ігрек», але умовою звільнення особи від обовязку відшкодування шкоди, згідно абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, є керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України. Проте, ОСОБА_1 не надано жодних доказів про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме 31.12.2014 року о 21 год. 35 хв., він виконував свої трудові обовязки. До того ж, у постанові Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2015 року № 204/136/15-п не встановлено, що на час вчинення ДТП відповідач виконував трудові обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року встановлено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Суд вважає, що саме ОСОБА_1 зобовязаний відшкодувати збитки, заподіяні ним у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою від 31.12.2014 року.

Таким чином, позивач МТСБУ отримало право на відшкодування збитків у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася з вини відповідача ОСОБА_1, які складають 50058 (пятдесят тисяч пятдесят вісім) грн. 15 коп.

Крім того, задовольняючи позов, суд, керуючись ст.88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь МТСБУ понесені ним судові витрати за сплату судового збору у загальному розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 «про стягнення збитків» - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 31, суму понесених збитків у розмірі 50058 (пятдесят тисяч пятдесят вісім) грн. 15 коп. на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФФО 322313, ідент. код 21647131.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 31, судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФФО 322313, ідент. код 21647131.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Івченко Т. П.