Рішення № 68414288, 17.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3561/17

Номер справи місцевого суду: 521/21744/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2016 року,-

встановила:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування, є власником житлового будинку під № 60, розташованого по вул. Генерала Доватора в м. Одесі .У вказаній квартирі зареєстровані, але вже більше року не проживають відповідачі - ОСОБА_3, та ОСОБА_4.

Позивач посилалася на те,що добровільно знятися з реєстрації відповідачі не бажають, тому позивачка змушена звернутися до суду.

Позивачка просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом, а саме житловим будинком під № 60, що розташований по вул. Генерала Доватора в м. Одесі.

У травні 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (ОСОБА_6І.) перебували у шлюбних відносинах з 28 грудня 1991 року до 2010 року. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2013 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263 ч. 1, 296 ч. 4 КК України і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі він вживав заходи з метою вселення, однак позивачка у цьому перешкодила та не пустила його проживати до постійного місця реєстрації та проживання. Таким чином, відповідач вважав що з поважних причин був відсутній за місцем реєстрації, окрім того зазначив, що припинення сімейних відносин з позивачкою власником квартири не позбавляє відповідача права користування займаним приміщенням.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням( т.1 а.с.92).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, зустрічний позов не визнав просив суд у його задоволені відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнали просили суд відмовити у його задоволені, а зустрічний позов відповідача задовольнити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено.

Вселено ОСОБА_3 до житлових та нежитлових приміщень домоволодіння №60 по вул. Ген. Доватора в м. Одесі , якій складається з кам'яної будівлі літ. «А» площею 61,2 кв.м., в тому числі 45,3 кв.м. житлової; вбиральня літ. «В», огорожі 1-3, мостіння І, цистерни II.

Зобовязано ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні житловими та нежитловими приміщеннями домоволодіння №60 по вул. Ген. Доватора в м. Одесі , якій складається з кам'яної будівлі літ. «А» площею 61,2 кв.м., в тому числі 45,3 кв.м. житлової; вбиральня літ. «В», огорожі 1-3, мостіння І, цистерни II у цілому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка не приймала участі у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів з інших підстав з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 18 вересня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №1876, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_6 набула право власності на житловий будинок під № 60, розташованого по вул. Генерала Доватора в м. Одесі , зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23954943 від 25.09.2009 року (т.1 а.с.7,10).

Відповідно до довідки про склад сімї та реєстрацію № 2952 від 04.12.2014 року , у житловому будинку №60, розташованого по вул. Генерала Доватора в м. Одесі, зареєстровані :ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 1-ЖД №084045, сторони перебували у шлюбних відносинах проте, 19.01.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис за №10 від 19.01.2010 року (т.1 а.с.12).

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2013 року по справі №521/20717/13-к (1 -кп/521 /763/13), ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263 ч. 1, 296 ч. 4 КК України і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (т.1 а.с.13-16).

Відповідно до довідки про звільнення серії ОДС №11043, ОСОБА_3 звільнений достроково на підставі ухвали Малиновського районного суду від 10.03.2015 року з установи Державної кримінально-виконавчої служби,17.03.2015 року (т.1 а.с.97).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 156 ЖК УРСР , ч.2 ст. 405 ЦК України виходив з того,що відповідачі вселилися у будинок як члени сімї власника будинку та після розірвання шлюбу ОСОБА_3 не втратив право користування приміщеннями будинку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання ОСОБА_4 таким ,що втратив право користування будинком ,суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 71 ЖК УРСР виходив з того,що відповідно листа № 31/21-5386 від 11.09.2015 року, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в їх провадженні перебуває оперативно-розшукова справа по розшуку безвісно зниклого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була заведена 21.02.2012 року на підставі заяви ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 На теперішній час проведеними заходами місцезнаходження розшукуваного ОСОБА_4 не встановлено. Проводяться подальші оперативно-розшукові заходи.

26.05.2016 року за договором купівлі- продажу укладеного з ОСОБА_2, ОСОБА_5 набула право власності на 1\10 частку житлового будинку під № 60, розташованого по вул. Генерала Доватора в м. Одесі (т.1 а.с.259).

27.05.2016 року за договором купівлі- продажу укладеного з ОСОБА_2, ОСОБА_5 набула право власності на 9\10 частки житлового будинку під № 60, розташованого по вул. Генерала Доватора в м. Одесі (т.1 а.с.265).

Таким чином, ОСОБА_5 на час ухвалення судом першої інстанції була єдиним власником спірного домоволодіння ,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.261,265).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов не вірно встановив обставини справи , не зясував питання щодо належності спірного домоволодіння позивачу ,не вирішив питання щодо залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5,як власника житлового будинку .

Відповідно до ст. 391,405 ЦК України правом звернення з позовом про визнання осіб такими що втратили право користування жилим приміщенням наділені власники житла .

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні первісного позову не врахував те ,що на час ухвалення рішення ОСОБА_2 не була власником спірного домоволодіння ,а тому з укладенням договорів купівлі-продажу спірного житлового будинку втратила право власності на житловий будинок та право вимоги про визнання відповідачів такими,що втратили право користування житловим будинком.

Право власності на житловий будинок перейшло до ОСОБА_5,яка таких вимог не заявляла та участі у справі не приймала.

Тому у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зустрічний позов не підлягає задоволенню,оскільки позов предявлений до неналежного відповідача.

Суд першої інстанції задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 та вселивши його до житлових та нежитлових приміщень домоволодіння №60 по вул. Ген. Доватора в м. Одесі та зобовязавши ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні житловими та нежитловими приміщеннями домоволодіння № 60 по вул. Ген. Доватора в м. Одесі , якій складається з камяної будівлі літ. «А» площею 61,2 кв.м., в тому числі 45,3 кв.м. житлової; вбиральня літ. «В», огорожі 1-3, мостіння І, цистерни II у цілому неповно встановив обставини справи не звернув уваги на вищенаведене та не звернув уваги на те,що ОСОБА_2 не є власником спірного житлового будинку ,не вирішив питання про заміну ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_5, чим були порушені права ОСОБА_5 на право володіння , користування зазначеним домоволодінням ,які підлягають захисту.

Таким чином , у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з субєктивних підстав.

На стадії апеляційного розгляду справи ,суд позбавлений можливості вирішити питання про заміну неналежного відповідача ,оскільки таке не передбачено чинним законодавством.

Відповідач ОСОБА_3 не позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом до суду до належного відповідача, власника спірного домоволодіння або іншим шляхом захистити порушені права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просила задовольнити первісний позов.

Апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню ,оскільки з вищенаведених колегією суддів підстав первісний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України , апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову з інших підстав та відмови у задоволенні зустрічного позову з субєктивних підстав .

Керуючись ст.ст.303, п.4 ч.1 ст.309, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10