Рішення № 6841411, 25.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.09                                                                                           Справа№ 3/224

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ПП „АМГ –Транс”, м. Дрогобич

До відповідача: ТзОВ „Матадор –ЛВ”, м. Дрогобич

Про стягнення 300000,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Бучинська Г.Й. –представник

від відповідача: Шафинська М.І. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ПП „АМГ –Транс” до ТзОВ „Матадор –ЛВ” про стягнення 300000,00 грн.

В судовому засіданні 05.10.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2009 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 25.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.02.2008 року між ПП „АМГ –Транс” (Кредитор) та ТзОВ „Матадор –ЛВ” (Позичальник) укладено договір №БФД –11/02-08 про надання безвідсоткової фінансової допомоги.

На виконання умов договору протягом 2008 року та 2009 року позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2812000,00 грн. яку відповідач зобов’язувався повернути позивачу, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на 01.10.2009 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2125983,64 грн., однак до стягнення в судовому порядку позивач заявив 300000,00 грн.

23.10.2009 року позивачем була направлена претензія №315 про оплату заборгованості в сумі 300000,00 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №БФД-11/02-08 відповідач в протягом 2008-2009 р.р. отримував від позивача безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2812000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про переведення коштів.

Відповідно п. 4.1 Договору №БФД–11/02-08 строк повернення фактично наданої фінансової допомоги Позивальнику становить двадцять днів з моменту отримання вимоги Кредитора Позичальником за умови поступлення коштів на рахунок Позичальника.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, повернувши позивачу 686 016,36 грн.

Станом на 01.10.2009 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2125983,64 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін, однак до стягнення в судовому порядку позивач заявив 300000,00 грн.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позовних вимог державне мито та витрати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 3 000,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор –ЛВ” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, код ЗКПО 30084289) на користь Приватного підприємства „АМГ –Транс” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, код ЗКПО 33533278) –300000,00 грн. –заборгованості, 3000,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.11.2009 року.

Суддя