Рішення № 6841306, 18.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.09                                                                                           Справа№ 2/153

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Салади Т.М., представника відповідача Гнип І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Стрийський комбінат хлібопродуктів №1”, м. Стрий до Колективного підприємства Самбірської райспоживспілки “Хлібозавод”, м. Рудки про стягнення 13448 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Стрийський комбінат хлібопродуктів №1”, м. Стрий звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Колективного підприємства Самбірської райспоживспілки “Хлібозавод”, м. Рудки про стягнення 13448 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.07.2009р. призначив розгляд справи на 04.08.2009р. В судовому засіданні 04.08.2009р. оголошувалась перерва до 18.08.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 9141 грн. 75 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 1663 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 860 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 75 коп., штраф в сумі 639 грн. 92 коп., 2% санкцій в сумі 1005 грн. 59 коп.

Через канцелярію суду 12.08.2009р. представник позивача, у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 3500 грн. 00 коп., подав заяву про зменшення позовних вимог. У заяві зазначено, що позивач сплачену суму заборгованості відповідно до ст. 534 ЦК України зарахував в рахунок погашення пені в сумі 1663 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 75 коп., штрафу в сумі 639 грн. 92 коп., 2% санкцій в сумі 1005 грн. 59 коп., а також інфляційних в сумі 53 грн. 94 коп. Таким чином, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 9141 грн. 75 коп., заборгованість за тару в сумі 210 грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 806 грн. 25 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні 18.08.2009р. представник позивача, у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 500 грн. 00 коп., подав заяву про зменшення позовних вимог. Зазначив, що позивач сплачену суму заборгованості відповідно до ст. 534 ЦК України зарахував в рахунок погашення інфляційних втрат. Таким чином, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 9141 грн. 75 коп., заборгованість за тару в сумі 210 грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 306 грн. 25 коп. та судові витрати.

В судові засідання з’явився представник відповідача, позов визнав повністю. У зв’язку з складним фінансовим становищем просив розстрочити виконання рішення на чотири місяці.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

4 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №4.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця (відповідачу) борошно пшеничне і житнє в асортименті за ціною, визначеною в рахунку-фактурі, а покупець зобов’язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач згідно рахунків-фактур №10005031, №10005032 від 03.12.2008р. та довіреності НБВ №514748 від 03.12.2008р., поставив відповідачу товар на загальну суму 15122 грн. 29 коп.

Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу №4 від 04.01.2008р. передбачено, що у випадку, якщо частина чи вся партія продукції передана покупцю без попередньої оплати, він зобов’язаний провести остаточний розрахунок на протязі 3 днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 9141 грн. 75 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору купівлі-продажу №4 від 04.01.2008р., у випадку прострочення оплати з боку покупця (відповідача), він відшкодовує продавцю (позивачу) всі заподіяні прострочкою оплати збитки, а також додатково оплачує продавцю за весь час прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та суму, яка склалася за рахунок розрахункового рівня інфляції, згідно інформації Держкомстату України, а також 3% річних від простроченої суми. Передбачені цим пунктом санкції сплачуються покупцем понад суму відшкодування збитків і за весь час прострочки до моменту проведення остаточного погашення заборгованості.

Згідно п. 6.3. договору купівлі-продажу №4 від 04.01.2008р., у випадку подальшої неоплати товару покупцем, сторони з 16-го дня після настання строку виконання умов оплати розглядають дану поставку як товарний кредит, і покупець додатково сплачує продавцю 2% від заборгованої суми щомісячно до повного розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 860 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 136 грн. 75 коп., 2% санкцій в сумі 1005 грн. 59 коп.

Що стосується суми пені, нарахування якої здійснено із розрахунку 0,1% за кожен день прострочення згідно ст. 231 ГК України, то позивачем не врахована умова, за якої проводиться нарахування в такому розмірі - штрафні санкції застосовуються в розмірах, які встановлені цією статтею, якщо інше не передбачено законом чи договором. Оскільки сторони в договорі узгодили розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, то нарахування пені повинно бути проведено із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до проведеного перерахунку судом пені, її розмір повинен становити 1151 грн. 73 коп.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення штрафу в сумі 639 грн. 92 коп. відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України. Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції застосовуються в розмірах, які встановлені цією статтею, якщо інше не передбачено законом чи договором. Оскільки сторони в договорі узгодили розмір санкцій, вимога про стягнення додатково штрафу в розмірі, встановленому ч. 2 ст. 231 ГК України до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що відповідачем на погашення заборгованості сплачено 4000 грн. 00 коп. Позивач відповідно до ст. 534 ЦК України зарахував вказану суму в рахунок погашення пені в розмірі 1663 грн. 80 коп., 3% річних в розмірі 136 грн. 75 коп., штрафу в сумі 639 грн. 92 коп., 2% санкцій в сумі 1005 грн. 59 коп., а також інфляційних в сумі 553 грн. 94 коп. За таких обставин, з врахуванням проведеного перерахунку, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 1151 грн. 73 коп. пені, 860 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 136 грн. 75 коп. 3% річних, 1005 грн. 59 коп. 2% санкцій, 845 грн. 74 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тару в розмірі 210 грн. 59 коп. Як вбачається з договору купівлі-продажу №4 від 04.01.2008р., сторони не узгодили умову про тару, в тому числі на відповідача не покладено обов’язку з відшкодування її вартості. Таким чином вищевказана вимога є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 8296 грн. 01 коп. основного боргу. В частині стягнення 1151 грн. 73 коп. пені, 860 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 136 грн. 75 коп. 3% річних, 1005 грн. 59 коп. 2% санкцій, 845 грн. 74 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення на чотири місяці, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, суд приходить до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення на три місяці рівними частинами.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 534, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Колективного підприємства Самбірської райспоживспілки “Хлібозавод”, м. Рудки, вул. І.Франка, 43, Самбірського району, Львівської області (ідентифікаційний код 01732308) на користь Державного підприємства “Стрийський комбінат хлібопродуктів”, м. Стрий, вул. Грабовецька, 2, Львівська область (ідентифікаційний код 14293158) 8296 грн. 01 коп. основного боргу, 122 грн. 95 коп. державного мита, 288 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстроченням виконання рішення суду на три місяці рівними частинами.

3.          В частині стягнення 1151 грн. 73 коп. пені, 860 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 136 грн. 75 коп. 3% річних, 1005 грн. 59 коп. 2% санкцій, 845 грн. 74 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя