Рішення № 6841298, 15.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09                                                                                           Справа№ 2/169

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Шварцберг А.М., представника відповідача Татух М.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтинет”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 27273 грн. 75 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтинет”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 27273 грн. 75 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.07.2009р. призначив розгляд справи на 03.09.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 15.09.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач здійснив переказ коштів в сумі 26250 грн. 00 коп. на банківський рахунок отримувача коштів, відкритий відповідачем. Однак, як з’ясувалося в подальшому, рахунок, на який здійснювався переказ коштів, за клопотанням отримувача коштів ще до ініціювання переказу був закритий. Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення перерахованих коштів, яка останнім не задоволена. У зв’язку з цим просить суд стягнути з відповідача 26250 грн. 00 коп., а також інфляційні втрати в сумі 1023 грн. 75 коп. Просив також задоволити заяву про забезпечення позову.

В судових засіданнях представник відповідача позов визнав, підтвердив факт поступлення коштів від позивача. Зазначив, що кошти поступили гідно платіжного доручення, в якому були вказані реквізити рахунку одержувача коштів, який на момент переказу був закритий. Відповідачем було ініційовано повернення коштів позивачу, однак, у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, переказ коштів не був проведений. Також зазначив, що постановою правління НБУ з 17.04.2009р. по 16.10.2009р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

27 лютого 2009р. позивач згідно платіжного доручення №207 перерахував кошти в сумі 26250 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТзОВ “ЗТ-Дистрибюшн” №26006006445, відкритий відповідачем. Вказаний переказ коштів банком позивача проведений 27.02.2009р., про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні.

Після здійснення цього переказу позивачу стало відомо, що на дату переказу ТзОВ “ЗТ-Дистрибюшн” закрило рахунок №26006006445.

20 квітня 2009р. за вих. №20 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів в сумі 26250 грн. 00 коп., які були перераховані згідно платіжного доручення №207.

5 червня 2009р. за вих. №309-1868/ТА відповідач надіслав позивачу лист, в якому підтвердив факт поступлення коштів в сумі 26250 грн. 00 коп. Зазначив також, що кошти обліковані на рахунку “Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку”.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав наявність у відповідача зобов’язання по перерахуванню (поверненню) позивачу коштів в сумі 26250 грн. 00 коп., невиконання якого пов’язане з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, станом на дату судового розгляду кошти в сумі 26250 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не повернуті.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі - Інструкція), вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов’язкові для виконання ними.

Абзацом 1 п. 2.31. Інструкції встановлено, що банк отримувача зобов’язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, не виявлено розбіжностей.

Абзацом 2 цього пункту передбачено, що банк отримувача зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок “Кредитові суми до з’ясування”.

Згідно абз. 4 п. 2.32. Інструкції, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (абз. 5 п. 2.32. Інструкції) .

Відповідно до п. 2.33. Інструкції, якщо кошти зараховані на рахунок “Кредитові суми до з’ясування” унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку “Кредитові суми до з’ясування” не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за березень-червень 2009р. нараховано інфляційні втрати в розмірі 1023 грн. 75 коп.

Постановою правління Національного банку України №229 від 16.04.2009р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 17.04.2009р. по 16.10.2009р.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (абз. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Таким чином, у відповідності з вимогами ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, нарахування пені та інших фінансових санкцій за порушення відповідачем строків переказу припиняється 16.04.2009р. З врахуванням цих положень, розмір інфляційних втрат після перерахунку становить 367 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення мораторію підлягають застосуванню на завершальній стадії судового провадження, тобто при здійсненні процедур виконавчого провадження органами ДВС.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 26250 грн. 00 коп. боргу, 367 грн. 50 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 625, 1212, 1213 ЦК України, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.п. 1.3., 2.31., 2.32., 2.33. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтинет”, м. Київ, вул. Вербицького, 10-А, к. 189 (ідентифікаційний код 34770450) 26250 грн. 00 коп. боргу, 367 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 266 грн. 16 коп. державного мита та 115 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя