Рішення № 6841227, 25.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.09                                                                                           Справа№ 9/201

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа»», м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства «Компанія Арт-Біз», м. Львів,

Про стягнення 3 503 грн. 86 коп. основного боргу, та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Гринчук Ю.В., довіреність у справі,

Від відповідача: не прибув.

Права та обов”язки сторін встановлені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа»», м. Львів, до Приватного підприємства «Компанія Арт-Біз», м. Львів, про стягнення 3 503 грн. 86 коп., в т.ч. 2982 грн. 91 коп. основного боргу, 77 грн. 57 коп. інфляційних витрат, 53 грн. 07 коп. –3% річних, 390 грн. 31 коп. пені та стягнення судових витрат: 102 грн. державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.10.2009р. господарським судом Львівської області порушено провадження у даній справі, справі присвоєно порядковий № 9/201 та призначено до розгляду на 12.11.2009р., про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач: 02.11.2009р. рекомендованою поштою № 4854880, Відповідач – 02.11.2009р. рекомендованою поштою № 4854871 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.11.2009р. розгляд справи відкладено на 19.11.2009р., про що сторони були повідомлені, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.

Позивач вимоги ухвали суду виконав, представив документи, які вимагалися судом, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини не прибуття в судове засідання, суд не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений, 02.11.2009р. рекомендованою поштою № 4854871 про час, місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не представив (не надіслав).

Справа розглядається за наявними матеріалами справи – відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, місцезнаходження якого: 79049, місто Львів, вулиця Вернадського, 6/31, реєстраційний номер юридичної особи: 35897663.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.02.2009 року між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа»», м. Львів,) та Відповідачем (Приватним підприємством «Компанія Арт-Біз», м. Львів,) було укладено Договір поставки № 043 (далі за текстом –Договір).

Вказаний договір укладено сторонами за договором у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відповідно до статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

У пункті 1.1. п. 1 «Предмет договору»сторони за договором поставки № 043 від 11.02.2009 року передбачили, що Позивач (Постачальник) зобов»язується в порядку та на умовах, визначених

договором прийняти Товар (продукцію) і оплатити його вартість в термін, що визначені даним Договором та по договірних цінах, що зазначені у видаткових накладних.

У розділі 2 Договору сторони передбачили якість, який постачається, у розділі 3 –порядок та умови поставки, у розділі 4 договору –ціна та порядок розрахунків.

Так, п. 4.3. розділу 4 договору передбачено, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування Покупцем суми вартості Товару в українській національній валюті в безготівковому порядку на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у даному Договорі, або в готівковому порядку через касу Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару від Постачальника.

Відповідальність сторін у розділі 5 договору, а форс-мажорні обставини в п. 6, порядок вирішення спорів у п. 7, термін дії договору –у п. 8 цього договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач свої зобов»язання за даним договором виконав, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 000006068 від 09.04.09р., № 000006243 від 13.04.09р., № 000006276 від 13.04.09р., № 000006958 від 23.04.09р., № 000007508 від 30.04.09р., № 000007908 від 07.05.09р., № 000008285 від 13.05.09р., № 000008430 від 14.05.09р. на загальну суму 8580,51грн.(докази –в матеріалах справи).

Факт отримання відповідного товару підтверджується підписом та відміткою Відповідача у вказаних видаткових накладних.

Однак Відповідач, в порушення умов вищезазначеного договору, розрахувався з позивачем, частково, у розмірі 5597,60грн.

Станом на момент подання позову заборгованість Відповідача перед ТзОВ «Торгівельна фірма «Нова справа»становить 2982,91грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 390 грн. 31 коп., яка нарахована відповідно до п. 5.1. договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 043 у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар Покупець зобов»язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку пені на заборгованість, який знаходиться в матеріалах справи становить у розмірі 390,31грн.

В судовому засіданні перевірено розрахунок пені наданий позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, частині 2 статті 343 ГК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції цього Закону від 10 січня 2002 р. № 2921-111.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 77 грн. 57 коп. інфляційних витрат та 53 грн. 07 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні витрати.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат Відповідач повинен сплатити 77,57грн. та 3% річних 53,07грн., дані розрахунки знаходиться в матеріалах справи.

На час розгляду справи в господарському суді борг відповідача перед позивачем складає 3503,86 грн. (2982,91 грн. –сума основного боргу + 77,57 грн. –інфляційних втрат + 53,07 грн. –3% річних + 390,31 грн. - пені).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько - правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Суд оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем сплачено 102 грн. державного мита, відповідно до п.п. «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 –47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44 - 49, 69, 75, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Арт-Біз»(79049, вул. Вернадського,6/31, м. Львів, код ЄДРПОУ 35897663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа»»(юридична адреса: 79016, вул. Городоцька, 84, м. Львів, поштова адреса: вул. Польова,57 «б», м. Львів, п. і. 79056, код ЄДРПОУ 31363286) 2986 грн. 91 коп. - основного боргу, 390 грн. 31 коп. –пені, 77 грн. 57 коп. –інфляційних витрат, 53 грн. 07 коп. - 3% річних, 102 грн. 00 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, та підписано 19.11.2009 року. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя