Рішення № 6841141, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 6/190

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Юкрейн груп”, с.Побужани

про: стягнення 2691606грн. 62коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Назаркевич О.В.

від відповідача: Лучишин П.П., Рибенок М.М.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” до товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Юкрейн груп” про стягнення 2240603грн.90коп. основного боргу з врахуванням індексації за рахунок зростання курсу долара США, 100765грн. 70коп. пені, 14146грн. 44коп. 3 % річних, 336090грн. 58коп. штрафу, 50000грн. 00коп. адвокатських витрат.

          Ухвалою суду від 29.09.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2009р.

В судовому засіданні 15.10.2009р. представники відповідача просять відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов від 13.10.2009р. До матеріалів справи представниками відповідача долучено копію платіжного доручення від 24.07.2009р. №1471 на суму 1424416грн. 00коп., призначенням платежу якого зазначено: оплата за ріпак озимий зг. рах. № СФ-ЛВ00027 від 22.06.2009р.

За клопотанням (телеграмою) представника позивача, ухвалою суду від 15.10.2009р. розгляд справи відкладено на 29.10.2009р.

В судовому засіданні 29.10.2009р. о 10год. 20хв. судом оголошувалась перерва до 15год.00хв. для надання можливості сторонам надати пояснення у справі з аудіозаписом (технічною фіксацією) судового процесу.

Стосовно платежу, здійсненого відповідачем 24.07.2009р. на суму 1424416грн. 00коп., представник позивача в судовому засіданні 29.10.2009р. та у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 28.10.2009р. №959 пояснив наступне:

При укладенні договору купівлі-продажу №ЗУФ-128/09/08 від 08.09.2008р. в реквізитах продавця (позивача) був зазначений поточний рахунок №2600901300276 в Рівненській філії ТОВ «Укрпромбанк», МФО 333711.

В зв'язку з неспроможністю обслуговуючого банку позивача -ТОВ «Укрпромбанк»виконувати свої зобов'язання перед клієнтами, призначенням тимчасового адміністратора, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, позивач 30.01.2009р. закрив вказаний рахунок (довідка по рахунку від 13.08.2009р.) та сповістив всіх контрагентів по господарських договорах, в тому числі і відповідача про зміну банківських реквізитів (шляхом факсимільного зв'язку та наданням даного листа в оригіналі через менеджера позивача до бухгалтерії відповідача). Однак, відповідач, здійснив платіж 24.07.2009р. в розмірі 1424416грн.00коп., прострочивши виконання грошового зобов'язання по договору на 23 дні, на закритий рахунок позивача. Відповідач звертався до ТОВ «Укрпромбанк»з листами №108/07 від 27.07.2009р. та №109/07 від 27.07.2009р. про повернення помилково перерахованих грошових коштів за платіжним дорученням №1471 від 24.07.2009р. в розмірі 1424416грн.00коп. Позивач також звертався до ТОВ «Укрпромбанк»з листом-запитом про надання інформації про стан даних грошових коштів (лист №25-08/09 від 14.08.2009р.).

З огляду на викладене, позивач на момент звернення з позовом до господарського суду - 15.09.2009р. не володів інформацією про стан даних грошових коштів тому й зазначив їх як суму основного боргу. 29.09.2009р. дані грошові кошти були зараховані на відкритий рахунок позивача (банківська виписка від 29.09.2009р.).

Таким чином, станом на момент звернення Позивача до господарського суду сума основного боргу за договором №ЗУФ-128/09/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 08.09.2008р., була сплачена відповідачем.

Враховуючи викладене, позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 28.10.2009р. №959, зокрема просить: припинити провадження у справі в частині стягнення 1424416грн. 00коп. основного боргу відповідно до вимог п.1-1 ст. 80 ГПК України; стягнути з відповідача 816187грн. 90коп. курсової різниці за договором №ЗУФ-128/09/08 від 08.09.2008р., 19746грн. 65коп. пені, 2686грн. 40коп. 3 % річних, 213662грн. 40коп. штрафу та 50000грн. 00коп. адвокатських витрат.

Також представником позивача подано суду заперечення на відзив б/н та дати .

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, на вимогу суду представили суду контррозрахунок суми пені від 28.10.2009р. відповідно до якого розмір нарахованої до сплати пені за період з 01.07.2009р. по 23.07.2009р. повинен становити 19747грн. 65коп.

В судовому засіданні 29.10.2009р. за клопотанням представника відповідача судом оголошено перерву до 24.11.2009р.

В судовому засіданні 24.11.2009р. судом оголошено та видано повний текст судового рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

                    08.09.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” та товариством з обмеженою відповідальністю “ЛК Юкрейн груп” було укладено договір № ЗУФ-128/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. У п. 2.2. договору передбачено, що всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

На виконання умов укладеного договору позивачем по видаткових накладних РН-ЛВ00403 від 11.09.2008р. та РН-ЛВ00405 від 12.09.2008р. поставлено відповідачу товар на суму 1218520грн. 00коп. (довіреність ЛК №00548 від 10.09.2008р.) та відповідно на суму 562000грн.00коп. (довіреність серії ЛК №00548 від 10.09.2008р.). Загальна вартість поставленого товару становила 1780520грн. 00коп.

Пунктом 5.3.договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 09 вересня 2008 року без обов'язкового виставлення рахунку-фактури.

80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30 червня 2009 року без обов'язкового виставлення рахунку-фактури.

Позивачем свої зобов”язання за даним договором виконано у повному обсязі. Як стверджує позивач у позовній заяві, претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на його адресу не надходило.

Відповідач, свої зобов”язання за договором виконав частково в розмірі 356104грн.00коп., що підтверджується банківською випискою від 11.09.2008р.

24.07.2009р. відповідачем платіжним дорученням №1471 перераховано на закритий позивачем рахунок платіж на суму 1424416грн. 00коп., призначенням платежу якого вказано: оплата за ріпак озимий зг. рах. № СФ-ЛВ00027 від 22.06.2009р. Вказані кошти 29.09.2009р. були зараховані на відкритий рахунок позивача. Тобто, прострочення виконання грошового зобов'язання по договору № ЗУФ-128/09/08 становило 23 дні.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав з порушенням строку оплати вартості отриманого товару, а саме вартість товару в розмірі 1424416грн. 00коп. оплатив 24.07.2009р. то в цій частині провадження підлягає припиненню.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено що, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до додатку №1, який є невід’ємною частиною договору №ЗУФ–128/09/08 передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу згідно якої виводять курсову різницю. Як вбачається із розрахунку позивача, наведеному у заяві від 29.10.2009р. №959 курсова різниця становить 816187грн. 90коп. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частиною 2 пункту 8.3 договору № ЗУФ –128/09/08 сторони, відповідно до п. 6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Пунктом 8.2 договору № ЗУФ –128/09/08 передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, що становить 19746грн. 65коп. та підлягає стягненню.

Крім цього, підпунктом 8.4 договору № ЗУФ –128/09/08 передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15 (п’ятнадцять) відсотків від вартості неоплаченого товару, що складає 213662грн.40коп. та підлягає до задоволення.

Розглянувши заперечення відповідача стосовно подвійної відповідальності у випадку нарахування позивачем пені та штрафу одночасно, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 та п.8.4 договору, сторонами за взаємною згодою передбачено відповідальність покупця (відповідача) за прострочення виконання зобов'язання за договором: у разі несвоєчасної оплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на користь продавця, пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару та штраф в розмірі 15 відсотків від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

З огляду на викладене, відповідальність за порушення зобов”язання у вигляді застосування і штрафу, і пені прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 2686грн. 40коп. 3 % річних. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 50000грн.00 коп. послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 185/07/09 від 10.07.2009р. позивач перерахував товариству з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” вартість юридичних послуг в розмірі 50000грн.00коп.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвокатом.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в одному із судових засідань, а саме 29.10.2009р. представником інтересів позивача в суді від ТзОВ “Тридента Агро” був присутній громадянин Багатченко Б.В., який має адвокатське посвідчення та довіреність від 14.07.2009р. на представлення інтересів позивача в суді видана ТзОВ “Тридента Агро” а отже вартість наданих юридичних послуг підлягає відшкодуванню в порядку ст. 44 ГПК України.

Однак, суд вважає розмір вартості юридичних послуг необгрунтовано завищеним та таким, що не має обов”язкового характеру і факт його наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку з оспорюваною сумою, а тому позовні вимоги щодо юридичних послуг підлягають задоволенню частково в сумі 8000грн. 00коп., в частині стягнення решти 42000грн. 00коп. відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з врахуванням уточнень позовних вимог, а саме: в частині стягнення 816187грн. 90коп. курсової різниці, 19746грн. 65коп. пені, 2686грн. 40коп. 3 % річних, 213662грн. 40коп. штрафу. Також до часткового задоволення підлягає позивача про відшкодування вартості отриманих адвокатських (юридичних) послуг в розмірі 8000грн. 00коп.

                    В частині стягнення 1424416грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі припинити. В частині стягнення решти суми (юридичних) послуг в розмірі 42000грн. 00коп. –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.6, 509,525, 526, 530, 533, 546, 548, 549,610, 611,625, 627, 628,632 ЦК України, ст.ст.179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст.33,34,43,44,48,49, 82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Юкрейн груп”, вул.Шкільна, 127, с.Побужани, Буського району Львівської області, факт. місцезнаходження: м.Львів, вул.Промислова, 45 ( ідентифікаційний код 34978102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м.Київ, вул.Ямська, 28А, факт адреса: м.Київ, вул.М.Стельмаха, 3 (ідентифікаційний код 25591321) 816187грн. 90коп. курсової різниці, 19746грн. 65коп. пені, 2686грн. 40коп. 3 % річних, 213662грн. 40коп. штрафу, 8000грн. 00коп. адвокатських послуг, 10592грн. 83коп. витрат по сплаті державного мита та 98грн. 03коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 1424416грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі припинити.

          4. В частині стягнення решти суми (юридичних) послуг в розмірі 42000грн. 00коп. –відмовити.

Суддя