Постанова № 68411255, 14.08.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6410/17 2-а/335/297/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши у порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач, пенсійний фонд), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 року;

- зобов'язати відповідача здійснити з 01.12.2016 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного позивачем після виходу у відставку та з урахуванням проведених виплат;

- присудити на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.;

- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

У позові вказує, що наказом в. о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 01.09.2015 № 12к позивача було відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку. Після виходу у відставку, на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2015 по справі № 335/9922/15-а позов задоволено, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя зобов'язано призначити ОСОБА_1 з 01.09.2015 щомісячне довічне грошове утримання судді на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла на час подання заяви про відставку, тобто на 26.11.2014 року (у розмірі 70 % грошового утримання судді). Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016 у справі № 335/11789/16-а позов задоволено, зобов'язано УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя здійснити з 08.06.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням виплачених з вказаної дати сум.

03.12.2016 позивач звернувся до пенсійного фонду із усною заявою (яка залишена без відповіді) про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці з 01.12.2016 , надавши при цьому довідку господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217 про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 в розмірі 24 000,00 грн. 20.04.2017 позивач звернувся до Центрального об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя з проханням надати розрахунки нарахування (перерахунку) довічного утримання судді в сумі 35339,72 грн., яке виплачено мені у квітні 2017 року.

З відповіді пенсійного фонду від 04.05.2017 № 34/С-11 випливає, що з 01.12.2016 державний орган продовжує нараховувати довічне утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1 450,00 грн. Бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що грубо порушує його права на пенсійне забезпечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась, зокрема на положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою суду від 31.05.2017 відкрито скорочене провадження у справі.

12.06.2017 представником позивача подано до суду заяву про зміну підстави адміністративного позову, яка обґрунтована тим, що довічне грошове утримання судді виплачувалось без урахування суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12 180,00 грн., починаючи з 01.09.2015 , та у розмірі 16 000,00 грн., починаючи з 01.12.2016 , із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди. На підставі зазначеного, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 . на підставі довідки господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217, а також щодо відмови у перерахунку та виплати мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі: 70 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 01.09.2015 по 07.06.2016 включно) та 90 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 08.06.2016) без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу у відставку, на підставі довідок господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 № 09-13/261, від 16.06.2016 № 09-13/692, від 01.12.2016 № 09-13/1217, з урахуванням суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12 180,00 грн., починаючи з 01.09.2015, та у розмірі 16 000,00 грн., починаючи з 01.12.2016, із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди;

- присудити на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.;

- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

19.06.2017 від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов за змістом яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй. Конституція України гарантує впевненість громадян у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршено прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов'язком (статті 1, 3 Конституції України). Усі люди є рівні у своїх правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень прав і свобод громадян за будь-якими ознаками (стаття 21, частина 1 статті 24 Конституції України).

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді господарського суду Запорізької області, з якої його звільнено на підставі постанови Верховної Ради України № 634-VІІІ від 16.07.2015, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Після виходу у відставку позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2015 по справі № 335/9922/15-а визнано протиправною відмову УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у призначенні ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді, зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 з 01.09.2015 щомісячне грошове утримання судді на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла на час подання ним заяви про відставку, тобто на 26.11.2014. Зазначена постанова набрала законної сили 15.02.2016.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016 у справі № 335/11789/16-а Визнати протиправними дії УПФУ у Вознесенівському районі міста Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 08.06.2016, зобов'язано УПФУ у Вознесенівському районі міста Запоріжжя здійснити з 08.06.2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою господарського суду Запорізької області від 16 червня 2016 раку № 09-13/692 в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням виплачених з вказаної дати сум. Постанова суду набрала законної сили 09.03.2017.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідок господарського суду Запорізької області заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складала:

20 670,00 грн. (13 780,00 грн. посадовий оклад, 6 890,00 грн. надбавка за вислугу років) - з 01.09.2015 року, що підтверджується довідкою № 09-13/261 від 11.03.2016 року;

21 750,00 грн. (14 500,00 грн. посадовий оклад, 7 250,00 грн. надбавка за вислугу років) - з 01.05.2016 року, що підтверджується довідкою № 09-13/692 від 16.06.2016 ;

24 000,00 грн. (16 000,00 грн. посадовий оклад, 8 000,00 грн. надбавка за вислугу років) - з 01.12.2016, що підтверджується довідкою № 09-13/1217 від 01.12.2016 .

03.12.2016 року позивач звернувся до УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя з усною заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці з 01.12.2016, додавши до неї довідку господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217 про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 в розмірі 24 000,00 грн. Жодної відповіді на звернення позивач від УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя не отримав.

20.04.2017 позивач звернувся до Центрального об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя з проханням надати розрахунки нарахування (перерахунку) довічного утримання судді в сумі 35 339,72 грн., яке виплачено позивачу у квітні 2017.

З відповіді Центрального об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 04.05.2017 року № 34/С-11 вбачається, що 35 339,72 грн. складається з 18 189,52 грн. довічне грошове утримання судді за квітень 2017 року та 17 150,20 грн. доплата грошового утримання за період з 08.06.2016 року по 31.03.2017 року. Тобто, відповідач з 01.12.2016 року продовжує нараховувати позивачу довічне утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1 450,00 грн. Також у відповіді зазначено, що розмір довічного утримання позивача складає 19 575,00 грн. (90 % від 21 750,00 грн.).

Відповідно до довідки господарського суду Запорізької області від 24.05.2017 № 08-13/1402, у липні 2015 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога на оздоровлення у розмірі 12 180,00 грн., на яку нараховано єдиний соціальний внесок і утримано податок з доходів фізичних осіб.

Листом господарського суду Запорізької області 24.05.2017 № 08-13/1401 повідомлено про те, що відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, розмір якої з 01.12.2016 становить 16 000,00 грн.

26.05.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою №131/С-10 щодо здійснення перерахунку та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі: 70 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 01.09.2015р. по 07.06.2016р. включно) та 90 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 08.06.2016р.) без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного мною після виходу у відставку з урахуванням суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12180,00 грн., починаючи з 01.09.2015, та у розмірі 16000,00 грн., починаючи з 01.12.2016, із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди.

09.06.2017 відповідачем надано письмову відповідь № 131/С-10, якою відмовлено у задоволенні заяви, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

29.05.2017 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Дія положень частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 по суті та змісту повинна бути застосована до спірних відносин позивача, до його права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у процентному відношенні до грошового утримання суддів, працюючих на відповідних посадах на сьогодення.

Тобто, довічне утримання судді повинно бути перераховано у разі зміни суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 у справі N 1-21/2005, конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № З-рп/2013 у справі № 1-2/2013 також зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту З мотивувальної частини).

Згідно пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Відповідно до ст.133-134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Тому, матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір па обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, до такого доходу (заробітної плази) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пенсійний фонд України відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є самоврядною неприбутковою організацією, яка виконує владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, у тому числі пов'язані з призначенням пенсій у порядку, передбаченому зазначеним Законом. Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів підстав для відмови у перерахунку пенсії, з урахуванням мінімальної заробітної плати та з урахуванням суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та взагалі не надав доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню 640,00 гривень судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, подати у місячний строк з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22-24, 46 126 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 71, 86, 159, 161, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 з 01.12.2016, на підставі довідки господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217, а також щодо відмови у перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі: 70 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 01.09.2015 по 07.06.2016 включно) та 90 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 08.06.2016) без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу у відставку, на підставі довідок господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 № 09-13/261, від 16.06.2016 № 09-13/692, від 01.12.2016 № 09-13/1217, з урахуванням суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12 180,00 грн., починаючи з 01.09.2015 , та у розмірі 16 000,00 грн., починаючи з 01.12.2016 із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя надати звіт про виконання постанови у місячний строк з моменту набрання законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі, протягом 10 днів з дня отримання постанови, апеляційної скарги.

Суддя: І.П. Соболєва