Рішення № 68411031, 17.08.2017, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4584/16-ц

№/п 2/317/153/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

при секретарі Ігнатченко Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про зняття арешту з майна. Ухвалою суду від 20.03.2017 третю особу ПАТ «УкрСиббанк» замінено на належну ПАТ «Дельта Банк».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14 вересня 2011 року на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 28650652 про примусове виконання виконавчого листа № 0827/2-1119, виданого 09.08.2011 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором на сумму 551586,95 грн., а також судові витрати 1700 грн. державного мита та 120грн. витрат на ІТЗ, а всього 553406,95 грн.

14 вересня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції у виконавчому провадженні №28650652 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

28 травня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції у виконавчому провадженні №28650652 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Згідно з п. 2 вказаної постанови, передбачено, що виконавчий документ може бути повторно предявлений для виконання в строк до 28.05.2013 року.

Враховуючи, що виконавче провадження було завершене, але накладений арешт на майно позивачки не знято, це порушує її права щодо вільного розпорядження ним, тому ОСОБА_3 вимушена була звернутись до суду з вказаною позовною заявою.

Позивачка до суду не зявилась, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав до суду письмову заяву, відповідно до якої просив розглядати справу без його участі (а.с. 110).

Представник третьої особи ПАТ «ОСОБА_2 банк» ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2011 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа № 0827/2-1119, виданого 09.08.2011 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми заборгованості за кредитним договором 551586,95 грн., а також судові витрати 1700 грн. державного мита, 120,00 грн. витрати на ІТЗ, всього 553406,95 грн., була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 28650652 (а.с. 17).

14.09.2011 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа № 0827/2-1119, виданого 09.08.2011 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, у виконавчому провадженні № 28650652 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, яке належить позивачці ОСОБА_3 (а.с. 18).

28.05.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції ОСОБА_7 на підставі виконавчого листа № 0827/2-1119, виданого 09.08.2011 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, у виконавчому провадженні № 28650652 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 19). Строк, встановлений для повторного предявлення виконавчого документа для виконання сплив 28.05.2013.

Отже, арешт на майно ОСОБА_3 було накладено постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 28650652, у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_3 виступає стороною виконавчого провадження боржником.

08.12.2011, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за Кредитними договорами та договорами забезпечення Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк». Так, до ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі права, у тому числі і право вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11367153000 та право звертати стягнення на предмет іпотеки, зазначений у договорі іпотеки №11367153000/З від 03.07.2008 р.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав треба розуміти закріпленні законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів вказаний у ст.16 ЦК України, який не є вичерпним та застосовується судом, залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідків, що спричиненні цим порушенням.

За змістом позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також у позовному провадженні.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень).

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, незалежно від того, накладено арешту в порядку забезпечення позову чи з метою забезпечення подальшої конфіскації, чи в порядку звернення стягнення на майно боржника при виконанні виконавчих документів, у тому числі постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, зі змісту позовної заяви позивача у цій справі вбачається, що позов заявлено з підстав порушення прав позивача щодо арештованого майна. Тобто предметом оскарження по суті є процесуальна дія державної виконавчої служби, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону про виконавче провадження.

Крім того відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У п. 24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, повязані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) і розяснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами), особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому ,вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Встановлено, що питання про визнання права власності на вищезазначене майно ОСОБА_3, як позивачем у цій справі, не заявлялось та відповідні обставини суду у цій справі ОСОБА_3 не доводились.

Отже відсутній спір про право на майно.

Таким чином, арешт майна боржника, який не повязаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

В силу вимог ст. 20 ЦК України ОСОБА_3 як позивач здійснює захист свого права на свій розсуд.

Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Вищезазначене приводить суд до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відповідно про необхідність відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11, 209, 214, 215, 383 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про зняття арешту з майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя С.В. Яркіна