Вирок № 68408627, 21.08.2017, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/3695/14-к

В И Р О К

Іменем України

21.08.2017 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарях Полонській Н.М. Бірюковій Т.П.

з участю прокурора Врублевського О.М.

захисників обвинувачених адвокаті ОСОБА_1, Шадури П.П.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000549 від 20.06.2014 року по обвинувченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Львова, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, обіймав посаду голови та судді Богунського районного суду міста Житомира, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судитмого ,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Потсдама, Німеччина, українця, громадянина України, із вищою освітою, розлучений, обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податькової служби України , зареєстрований в АДРЕСА_2, та який мешкає в АДРЕСА_3, раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27,ч.5 ст.27, ч.2 ст.28,ч.1 ст.369-2 КК України ;

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7,уродженця с. Кам'янка, Олевського району, Житомирської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, обіймав посаду заступника начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України, зареєстрований та який мешкає в АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.369-2 КК України ,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме у одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави..

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме у підбурюванні та пособництві до надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме пособництво у наданні неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачення органів досудового розслідування відносно ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ґрунтується на наступних обставинах.

Постановою Верховної Ради України № 695-УІ від 18 грудня 2008 року ОСОБА_1 обраний на посаду судді Богунського районного суду м. Житомира безстроково. Рішенням Вищої ради юстиції від 24 березня 2011 року №162/0/15-11 ОСОБА_1 призначено головою Богунського районного суду м. Житомира.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі -Закон) голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ; контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики судді, затвердженого 24.10.02 V з'їздом суддів України (далі - Кодекс) встановлено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Статтею 2 Кодексу визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та не вправі використовувати своє службове становище в особистих чи в інтересах інших осіб.

Згідно із статтями 5 та 7 Кодексу встановлено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. При цьому суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Крім того, статтями 10 та 11 Кодексу визначено, що суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Статтею 12 Кодексу визначено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Одночасно статтею 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що професійні судді є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а згідно з приміткою до ст. 368 КК України судді є службовими особами, які займають відповідальне становище.

Відповідно до наказу голови Державної податкової служби України від 01.11.2011 № 304-о ОСОБА_3 обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України.

Наказом Голови Державної податкової служби України від 01.11.2011 №303-о ОСОБА_4 обіймав посаду заступника начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України.

Згідно обвинувальному акту голова Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1, маючи багаторічний досвід роботи та усвідомлюючи про наслідки таких дій, вчинив за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як працівниками правоохоронного органу, які діяли умисно з корисливих мотивів, корисливий злочин у сфері службової діяльності, а саме корупційне правопорушення, з використанням наданих йому повноважень та пов'язаних з цим можливостей для одержання незаконної винагороди матеріального характеру за таких обставин.

У лютому 2011 року на розгляд судді Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_11 надійшла кримінальна справа №10/070502 за обвинуваченням ОСОБА_6, за ч. І ст. 115, ч.І ст. 263 КК України.

У невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, на початку листопада 2011 року біля будівлі ДПА у Житомирській області за адресою: м. Житомир, вул. Войкова, 7, під час зустрічі ОСОБА_6, ОСОБА_3 та їх спільного знайомого ОСОБА_7 у ході особистого спілкування ОСОБА_3 повідомив про обізнаність щодо розгляду суддею Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_11 кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.І ст. 115, ч.І ст. 263 КК України. В ході зустрічі ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_6 вирішити питання з приводу перекваліфікації його дій з ч.І ст. 115 КК України на іншу більш м'яку статтю, наголошуючи при цьому на особистому знайомстві з суддями Богунського районного суду міста Житомира.

Наприкінці грудня 2011 року у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час у ході чергової зустрічі біля будівлі ДПА у Житомирській області за адресою: м. Житомир, вул. Войкова, 7, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне особисте збагачення, діючи умисно, запропонував ОСОБА_6 за вирішення питання про перекваліфікацію інкримінованих останньому злочинів, на умові передачі йому для подальшої передачі суддям Богунського районного суду міста Житомира грошових коштів у сумі 30000 доларів США. На висунуті ОСОБА_3 умови ОСОБА_6 одразу не погодився та повідомив, що обдумає пропозицію та про прийняте рішення повідомить додатково.

2 лютого 2012 року біля будівлі ДПА у Житомирській області за адресою: м. Житомир, вул. Войкова, 7, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відбулася чергова зустріч, у ході якої ОСОБА_6, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, погодився на пропозицію ОСОБА_3

ОСОБА_3, розуміючи, що особисто він не має можливості вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме суддю Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_11, щодо перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч.І ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю, однак, будучи обізнаним, зі слів заступника начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України ОСОБА_4,про дружні стосунки останнього з головою Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1, 07 лютого 2012 року, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_4 за адресою: м. Житомир, вул. Войкова, 7, для реалізації свого злочинного умислу, маючи на меті корисливий мотив, звернувся до останнього з пропозицією вирішити питання з ОСОБА_1 щодо перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч.І ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю. На пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_4 погодився та записав відповідні дані на папері.

Того ж дня, тобто 7 лютого 2012 року, близько 13 години, в приміщенні службового кабінету голови Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, запропонував ОСОБА_1 вирішити питання щодо перекваліфікації дій підсудного ОСОБА_6 зі ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю шляхом впливу останнього на суддю Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_11 в обмін на передачу йому неправомірної вигоди в сумі 8000 доларів США, на що ОСОБА_1 погодився.

У свою чергу ОСОБА_3, того ж дня, перебуваючи біля магазину «Вопак» по вул. Перемоги, 24 в м. Житомирі, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, бажаючи одержати неправомірну вигоду за вирішення питання щодо перекваліфікації суддею Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_11 злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю, повідомив останньому, що питання про прийняття суддею ОСОБА_11 рішення про перекваліфікацію його злочинних дій погоджено між його керівником -ОСОБА_4 та головою Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1

При цьому зазначив про необхідність передачі йому першої частини неправомірної вигоди у сумі 15000 доларів США до наступного судового засідання, а саме до 15 лютого 2012 року, а другу частину обумовлених грошових коштів у сумі 15000 доларів США ОСОБА_6 має передати йому до кінця лютого 2012 року для подальшої передачі їх як неправомірної вигоди ОСОБА_1

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 10 лютого 2012 року близько 13 години зустрівся з ОСОБА_6 біля ДШ у м. Житомирі за адресою: м. Житомир, площа Перемоги, 2, в автомобілі ВАЗ -2199, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, де ОСОБА_6 передав останньому грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2012 становило 39949 грн. 50 коп., як першу частину обумовленої суми грошових коштів за вирішення питання щодо перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 на іншу більш м'яку статтю. Вказані грошові кошти в сумі 5000 доларів США ОСОБА_3 з метою особистого незаконного збагачення залишив собі.

Надалі 14 лютого 2012 року в денний час у місті Житомирі ОСОБА_6 за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_3 біля Богунського районного суду міста Житомира за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, та передав йому грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.02.2012 становило 79877 грн., за вирішення питання про перекваліфікацію суддею Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_11 злочинних дій ОСОБА_6 зч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю. Одержавши частину грошових коштів у сумі 10000 доларів США, 1000 доларів США, ОСОБА_3 з метою особистого незаконного збагачення залишив собі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, цього ж дня, тобто 14 лютого 2012 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, зустрівся з останнім поблизу Богунського районного суду міста Житомира за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, та передав йому частину одержаних від ОСОБА_6 грошових коштів, у сумі 9000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.02.2012 становило 71889 грн. 30 коп. для подальшої передачі їх голові суду ОСОБА_1

У свою чергу, ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на особисте незаконне збагачення, з наданих йому грошових коштів у сумі 9000 доларів США, 2500 доларів США залишив собі.

Надалі ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, 14.02.2012року близько 18.00 год. зустрівся з ОСОБА_1 поблизу будівлі ДПА у Житомирській області за адресою: м. Житомир, вул. Войкова, 7, та передав останньому частину неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.02.2014року становило 51920 грн. 50 коп., за здійснення впливу останнього на суддю ОСОБА_11 з метою схилити її до зміни правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю.

Отже, голова та суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за пособництва ОСОБА_4 та ОСОБА_3, одержав неправомірну вигоду в розмірі 6500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.02.2014 року становило 51920 грн. 50 коп., за здійснення впливу на суддю вказаного суду ОСОБА_11 з метою схилити її до зміни правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю Кримінального кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вчинив підбурювання ОСОБА_6 до давання неправомірної вигоди, а в подальшому вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_4 пособництво у наданні неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США голові Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1, за здійснення впливу останнім на суддю вказаного суду ОСОБА_11 з метою схилити її до зміни правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю Кримінального кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що усіма своїми умисними діями, які виразилися в підбурюванні та пособництві до надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене 4, 5 ст. 27, ч, 2 ст. 28 , ч.І ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_3 пособництво у наданні неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США голові Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1, за здійснення впливу останнім на суддю вказаного суду ОСОБА_11 з метою схилити її до зміни правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК України на іншу, більш м'яку статтю Кримінального кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві до надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст.. 63 Конституції України відмовились від дачі пояснень, мотивуючи при цьому відсутністю сенсу в дачі показань, вважаючи всі докази обвинувачення зібраними у незаконний спосіб, тобто недопустимими .В судових дебатах просили виправдати за недоведеністю їх вини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив,що він працює старшим оперуповноваженим УСБУ у Житомирській області. В 2010 році в його обов'язки входило здійснення заходів по виявленню та припиненню корупційних дії в судах. В ході виконання своїх посадових обов'язків він неодноразово отримував інформацію з різних джерел про порушення суддею ОСОБА_1 чинного законодавства при прийняття рішень та можливого отримання за це хабарів. Була інформація, що за вирішення справи суддя ОСОБА_1 отримав автомобіль понад 100000 доларів США На підставі цих даних та відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про оперативно- розшукову діяльність «який діяв на 2011 рік була заведена оперативно-розшукова справа №1130. Під час документування дій ОСОБА_1 було встановлено факт хабарництва по ОСОБА_6. Оперативно розшукову справу було продовжено до 12 місяців. В ході оперативно-розшукової справи було отримано факти протиправної діяльності шляхом сприяння у перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_6 на більш менший злочин, за що фігуранти справи мали отримати грошові кошти. З даного приводу ОСОБА_6 було направлено в СБУ Житомирської області заяву. Матеріали було направлено в Генеральну прокуратуру . Оперативно-розшукова справа неодноразово перевірялась прокурором. Оскільки ОСОБА_1 був відомий в апеляційному суді Житомирської області , тому вони звернулися в Верховний Суд України для визначення підсудності для розгляду питання щодо ОСОБА_1 Їм стало відомо, що ОСОБА_1 діє в змові з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 і за вирішення справи ОСОБА_6вимагають 10 тис доларів США. Тому було заведено ОРС щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Оперативно-розшукові заходи проводились в рамках ОРС №1130.В кабінеті судді було встановлено відеокамера та проводилось прослуховування його розмов по телефону. Кошти для хабара вручали ОСОБА_6, до того проводили їх огляд та маркування. Було доручення слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про проведення огляду грошових коштів і їх вручення ОСОБА_6 У нього є тільки ксерокопія такого доручення. Оригінал можливо залишився в оперативно-розшуковій справі.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює суддею Богунського районного суду в м. Житомирі. В даному суді працює суддя ОСОБА_1 З останнім перебуває у службових відносинах , конфліктів на роботі не виникало. Відповідно до авторозподілу в 2011 році їй надійшла кримінальна справа відносно ОСОБА_6за ст.. 115 ч.1 КК України. В грудні місяці до неї підходив ОСОБА_3 якого вона знала раніше, та цікавився даною справою та перспективи її розгляду. В лютому місяці 2012 року справа була призначена до судового розгляду. До неї в кабінет заходив суддя ОСОБА_1 та запитував, що це за справа та перспективи її розгляду. Вона йому сказала, що він знає цю справу, так як раніше ОСОБА_6 обирав запобіжний захід. Вона сказала ОСОБА_1, що вона не вбачає в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, але винність останнього буде встановлена на підставі досліджених доказів. Зі сторони ОСОБА_1 не було ніякої пропозиції як необхідно поступити по справі, він запитував лише яка буде кваліфікація.

При розмові з ОСОБА_3 в грудні 2011 року про перспективу розгляду справи, з його сторони не було ніякої пропозиції про дачу грошей .

В березні 2012 року по справі ОСОБА_6 вона заявила самовідвід.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив,що він знав ОСОБА_6 . В кінці грудня 2011 року він випадково зустрівся з ОСОБА_6 і останній розповів йому про наявність відносно нього (ОСОБА_6 ) кримінальної справи за вбивство людини,. Справа знаходиться в Богунському районному суді і її розглядає суддя ОСОБА_11 та чи не може він йому допомогти. Після цього зустрілися він, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Він запитав ОСОБА_3, чи не міг би той дізнатися про перспективу даної справи. Через деякий час ОСОБА_3 йому зателефонував , що говорив з приводу справи, питання можливо вирішити, але потрібно 15 тисяч доларів США. ОСОБА_6 сказав, що як тільки у нього будуть гроші, то він дасть, тільки трохи пізніше. При одній із зустрічі ОСОБА_6 привіз 5 тисяч доларів , які передали ОСОБА_3 в його автомобілі, решту мав передати пізніше. . Після цього ОСОБА_3 ще телефонував і говорив, що сума росте і ще потрібно гроші. На що він (ОСОБА_7 ) сказав, щоб той сам говорив з ОСОБА_6 .

Допитаний в режимі відео конференції свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що відносно нього в Богунському районному суді суддею ОСОБА_11 розглядалась кримінальна справа за ст..115 ч.1 КК України. Він зустрівся з ОСОБА_7 і той познайомив його з ОСОБА_3. Останній говорив, що може вирішити питання через ОСОБА_9, який має вихід на голову Богунського районного суду , щоб перекваліфікувати його дії на іншу статтю . Спочатку мова йшла за 10 тисяч доларів США, потім 15 тисяч, а потім 20 тисяч. Перший платіж 5 тисяч доларів він передав ОСОБА_3 в його автомобілі. Потім передав 10 тисяч доларів США. ОСОБА_3 мав передати гроші далі в Богунський суд голові суду. ОСОБА_3 телефонував йому ще два чи три рази, вимагав ще гроші , але він сказав, що у нього більше немає. З суддею ОСОБА_1 він не мав ніякої розмови,останній не вимагав у нього ніяких коштів. Тиск зі сторони ОСОБА_3 змусив його звернутися з заявою до СБУ. В СБУ йому давали диктофон, відеокамеру, на які він записував розмови з ОСОБА_3 . На це він давав згоду. Частину коштів для передачі ОСОБА_3 йому дали у СБУ, а частина була його особисті. З ОСОБА_4 він особисто не зустрічався .З суддею ОСОБА_11 він ніякої розмови щодо вирішення справи не вів.

Крім того в підтвердження винуватості ОСОБА_1., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурором надано та досліджено в судовому засіданні наступні докази :

Рапорти старшого оперуповноваженого СБУ у Житомирській області ОСОБА_8.( т.5 а.с. 127-129,

Заяву ОСОБА_6 від 07.02.2012 року ( т.5 а.с1 )

Протокол маркування та вручення коштів від 14.02.2012 ( т.5 а.с.59-61 )

Протокол огляду та вручення коштів від 14.02.2012 р ( т.5 а.с. 62 -64 )

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 06.04..2012р ( т.5 а.с.54-55 )

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 09.02.2012 р ( т.5 а.с. 71-72 )

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 26.03.12р (т.5 а.с.56-58)

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 26.03.12р ( т.5 а.с. 65-70)

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 09.02.2012р ( т.5 а.с. 73-77 )

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 09.02.2012р ( т.5 а.с. 78-79 )

Протокол про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 11.02.2012р ( т.5 а.с. 80-85 )

Протокол маркування та вручення коштів ( т.5 а.с. 86 )

Протокол огляду місця події (особистий огляд ОСОБА_4) від 15.02.2012 на 5 арк. ( т.5 а.с.131-136 )

Протокол обшуку атовмобіля ОСОБА_4 від 14.02.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.137-140)

Протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_4 від 14.02.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.141-143)

Протокол обшуку (будинок ОСОБА_4) від 14-15.02.2012 на З арк. ( т.5 а.с.145-147)

Протокол обшуку автомобіля «Тоуоіа Сатгу 3.5Ь» від 15.02.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.148-149)

Протокол огляду від 01.03.2012 на 5 арк. (т.5 а.с.151-154)

Протокол обшуку автомобіля ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.155-156 )

Протокол обшуку квартири ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 2 арк. (т.5 а.с. 157-158 )

Протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с. 159-162 )

Заява ОСОБА_3 від15.02.2012 на 1 арк.( т.5 а.с. 163 )

Протокол огляду місця події (огляд квартири ОСОБА_3.) від 15.02.2012 на 3 арк. ( т.5 а.с.164-166)

Протокол огляду диску з записом розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 02.03.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.180-184 )

Постанова про передачу грошових коштів на відповідальне зберігання від 16.05.2012 на 2 арк.

Протокол особистого обшуку ОСОБА_1 від 14.02.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.170-171 )

Протокол обшуку житла ОСОБА_1від 14.02.2012 на 4 арк(т.5 а.с.172-175 )

Протокол обшуку житла ОСОБА_1 від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с.176-179 )

Протокол обшуку автомобіля ОСОБА_1 від 14.02.2012 р. ( т.4 а.с.215-218)

Протокол огляду від 02.03.2012 на 5 арк.( т.5. а.с.180-184 )

Протокол огляду від 02.03.2012 на 5 арк.( т.5. а.с.185-190 )

Розписка від 02.03.2012 на 1 арк.(т .3 а.с.102)

Протокол огляду від 06.03.2012 на 6 арк. (т.5 а.с.185-190)

Протокол огляду від 06.03.2012 на 2 арк.( т.5 а.с.191-192 )

Протокол огляду від 12.03.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.194-196 )

Протокол огляду від 14.03.2012 на 9 арк. (т.5 а.с.197-205 )

Постанова про визнання речовим доказом та приєднання до справи документів, речей та предметів від 14.03.2012 від 2 арк. ( т.5 а.с.206-207 )

Протокол огляду від 26.07.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.208-209 )

Протокол огляду від 26.07.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.210-211 )

Протокол огляду від 04.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.212-213 )

Постанова про визнання речовим доказом та приєднання до справи документів, речей та предметів від 11.07.2012 на 1 арк. ( т.5 а.с. 214 )

Протокол огляду від 11.07.2012 на 3 арк. ( т.5 а.с. 215-217 )

Протокол огляду від 11.07.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.218-219 )

Постанова про визнання речовим доказом та приєднання до справи документів, речей та предметів від 11.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.220-221 ) Протокол огляду від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с. 222-223 )

Постанова про визнання речовим доказом від 14.05.2012 на 1 арк. ( т.5 а.с.224 )

Постанова про передачу грошових коштів на відповідальне зберігання від 14.05.2012 на 3 арк. ( т.5 а.с. 225-226 )

Постанова про визнання речовим доказом та приєднання до справи речей та предметів від 11.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с. 228-229 )

Постанова про визнання речових доказів ( т.5 а.с. 227 )

Висновок експерта від 05.04.2012 р. № 10-039 ( т.6 а.с. 75-92)

Диски аудіо запису та відеозапису ( т.6 а.с.50-62)

Довідка вивчення оперативно-розшукової справи №1130 від 09 лютого 2012 р. ( т.3 а.с.56)

Подання слідчого прокуратури про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля ОСОБА_4 (т.3 а.с. 61-62)

Постанова Печерського райсуду від 14.02.2012 р. про общук автомобіля ОСОБА_4 ( т.3 а.с.63-64 )

Постанова про проведення обшуку від 13 лютого 2012 року у службовому кабінеті ОСОБА_3 в п приміщенні ДПА в Житомирській області від 13.02.2012 року (т. 3 а.с.64 )

Подання про надання дозволу на проведення обшуку від 13 лютого 2012 року ( т.3 а.с. 67-69 )

Постанова Печерського районного суду від 14.02.2012 року на обшук житла ОСОБА_4 ( т.3 а.с. 70)

Подання про дозвіл на проведення обшуку від 13.02.2012 року (т.3 а.с.71

Постанова Печерського районного суду м.Києва від 14.02.2012 р. про проведення обшуку автомобіля ОСОБА_4 (т.3 а.с.74 )

Подання про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля ОСОБА_3 від 13.02.12 ( т.3 а.с.75-77 )

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля ОСОБА_3 від 14.02.2012 ( т.3 а.с. 78 )

Подання про надання дозволу на проведення обшуку від 13.02.12р житла ОСОБА_3 (т.3 а.с.80-81 )

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на проведення обшуку житла ОСОБА_3 АДРЕСА_5 від 14.02.2012 ( т.3 а.с. 82 )

Постанова слідчого ОСОБА_21 про проведення обшуку від 13 лютого 2012 року у службовому кабінеті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в пприміщенні ДПА в Житомирській області від 13.02.2012 року (т. 3 а.с.83

Подання про надання дозволу на проведення особистого обшуку голови ОСОБА_1 від 13.02.12р ( т.3 а.с.86-88 )

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на особистого обшуку судді ОСОБА_1 від 14.02.2012 (т.3 а.с. 89 )

Подання про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля голови Богунського районного суду ОСОБА_1 від 13.02.12р (т.3 а.с.90-92

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на обшук автомобіля судді ОСОБА_1 від 14.02.2012 ( т.3 а.с.93 )

Подання про надання дозволу на проведення обшуку житла голови Богунського районного суду ОСОБА_1 від 13.02.12р (т.3 а.с.94-96)

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на обшук житла судді ОСОБА_1 від 14.02.2012 р (т.3 а.с.97)

Подання про надання дозволу на проведення обшуку житла голови Богунського районного суду ОСОБА_1 від 13.02.12р ( т.3 а.с.98-100 )

Постанова Печерського районного суду м.Києва про надання дозволу на обшук житла судді ОСОБА_1 від 14.02.2012р (.т.3 а.с.101)

Повідомлення про початок досудового розслідування від 20 червня 2014р (т.3 а.с.215-221)

Постанова слідчого Кривовяза санкціонована заступником генпрокурора від 05.04.2012р про порушення клопотання про продовження строку досудового розслідування до 4 місяців (т. 3 а.с.222-224 )

Постанова слідчого Кривовяза санкціонована заступником генпрокурора від 05.04.2012рпро порушення клопотання про продовження строку досудового розслідування до 7місяців ( т. 3 а.с.225-227)

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 ( т. 3 а.с. 228-235,). Повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 04 листопада 2014 р.( т.3 а.с. 237-243 )

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 04.дистопада 2014 р ( т.3 а.с.244-247);

Аркуші паперу з написом "суддя ОСОБА_11 " та аркуш паперу з написом "мандри Пушкіна ...." ( т.6 а.с. 73-74 ).

Довідка прокуратури від 09.02.2012 року про вивчення ОРС №1130 заступника начальника відділу прокуратури ОСОБА_13 (т.3 а.с.56-57)

Постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 від 15.02.12р ., ОСОБА_3 від 13.02.2012р . та ОСОБА_4 від 30.07.2012р (т.2 а.с 114- .137)

постанову про відсторонення від посади від 29.02.2012р ( т.2 а.с.145-148 );

постанови про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 160-165 ) постанову про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 . ( т.2 а.с. 177-183).

постанови про передачу грошоваих кощтів на відповідальне зберігання ( т.2 а.с.184, 189,199,220

постанови про накладення прешту на майно ( т.2 а.с.187, 190,197,198 )

Дослідивши під час судового розгляду надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази суд приходить до висновку про недоведеність обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 374 ч.З п.1 КПК України (далі -КПК) суд відкидає всі докази обвинувачення з мотивів їх недопустимості, керуючись наступними законоположеннями.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.17 ч. З КПК підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Визначення поняття незаконності отримання доказів дається також у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а саме:

- Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Згідно ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зокрема, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Згідно ст.9 ч.5 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З приводу вирішення питання про допустимість доказів, що отримані в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності (ОРД), у Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2011 зазначається наступне:

«Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.»

Згідно ст.92 ч.2 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх надає.

У відповідності до ст.373 ч.З КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Із наданих прокурором доказів обвинувачення вбачається, що всі вони отримані з порушенням закону.

Так, підставою для порушення кримінальної справи згідно постанови від 13.02.2012року були матеріали перевірки заяви ОСОБА_6, яка надійшла в УСБУ в Житомирській області (УСБУ) 07.02.2012. ( т.5 а.с.1)

Із наданих прокурором в якості доказів обвинувачення двох протоколів від 09.02.2012, протоколів від 26.03 та 06.04.2012 про наслідки проведення оперативно-технічних заходів (ОТЗ) вбачається, що ці докази за заявою ОСОБА_6 отримані в результаті здійснення оперативно-розшукових дій ( далі ОРД) в рамках оперативно-розшукової справи №1130 від 08.02.2011 (далі - ОРС №1130). ( т.5 а.с.54-58 )

Із цих протоколів убачається, що в період з 07 по 14.02.2012року здійснювалося прослуховування телефонних розмов та негласне слухове і візуальне спостереження за спілкуванням судді ОСОБА_1 з ОСОБА_4, в тому числі в службовому кабінеті судді.

У протоколах зазначається, що ці ОТЗ стосовно ОСОБА_1 проводилися на підставі постанов голови апеляційного суду м. Києва №01-6502 цт від 03.08.2011, №01-1007 цт від 02.02.2012, тобто за дозволами суду, наданими до появи заяви ОСОБА_6 від 07.02.2012.

Згідно довідки заступника начальника відділу 21/1/1 ОСОБА_13 від 09.02.2012 про вивчення ОРС №1130 (далі - довідка прокурора) в системному взаємозв'язку з дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, наданими учасниками судового розгляду, вбачається, що ОРС №1130 заведена 08.02.2011 стосовно судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 У цій ОРС проводилася ОРД за підозрою у вчиненні суддею станом на лютий 2011 року злочину у сфері службової діяльності при розгляді ним інших кримінальних справ. ( т. 3 а.с. 56-57)

Інкримінований обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 епізод про отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 був виявлений ситуаційно, коли негласно 07.02.2012 р. була зафіксована телефонна розмова ОСОБА_4 з ОСОБА_1, після чого цією ж датою появилася заява ОСОБА_6

Таким чином, у цій частині безспірно встановлено, що ОТЗ по отриманню доказів обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по інкримінованому їм епізоду кримінального правопорушення, виявленому 07.02.2012 р., проводилися на підставі дозволів суду, що надавалися на підставі подань УСБУ про проведення ОТЗ для отримання фактичних даних за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні раніше іншого кримінального правопорушення.

Крім того дані докази не були відкриті стороні обвинувачення.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 5-364кс16 від 16.03.2017 року «не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.

Отже, дозволи судів, які були надані на проведення відповідних ОТЗ для отримання фактичних даних про вчинення конкретного епізоду кримінального правопорушення в конкретній оперативно-розшуковій справі автоматично протиправно стали підставою для проведення тих же оперативно-технічних заходів у тій же оперативно-розшуковій справі для отримання фактичних даних про вчинення нововиявленого епізоду кримінального правопорушення.

Саме тому, тільки з цих окремо взятих мотивів суд визнає вказані чотири протоколи про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1130 від 09.02, 26.03., 06.04.2012 року недопустимими доказами, так як ці оперативно технічні заходи проведені без дозволів суду, отриманих в законному порядку. ( т.5 а.с.54-55,56-58,65-70,73-77)

Окрім того, перевірка заяви ОСОБА_6 здійснювалася в рамках ОРС №1130 шляхом проведення ОТЗ стосовно ОСОБА_3 В рамках цієї ОРС стосовно ОСОБА_3 проводилися оперативно-технічні заходи і після порушення кримінальної справи.

Як убачається із протоколів від 09 та 11.02, 26.03.2012 за наслідками проведення ОТЗ, 07,10,14.02.2012року на підставі однойменних постанов начальника УСБУ №57/3-844 від 06 та 14.02.2012року в рамках оперативно розшукової справи №1130 проводився негласний слуховий контроль за спілкуванням ОСОБА_6 з ОСОБА_3 з врученням згідно протоколу від 10.02.2012року коштів ОСОБА_6, ( т.5 а.с.73-77,80-85,86-89)

Суд визнає такі дії втручанням в приватне життя ОСОБА_3 шляхом застосування інших технічних засобів отримання інформації, що по змісту ст.ст.З0,31,32 Конституції України являється обмеженням конституційних прав та свобод людини і громадянина, а тому може бути здійснене виключно за дозволом суду.

З цього приводу у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 28.03.2008року «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» (далі -постанова ІІВСУ №2) зазначається, що за вмотивованим рішенням суду можуть бути застосовані наступні обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України:

*негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи;

*зняття інформації з каналів зв'язку;

*контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією;

*застосування інших технічних засобів одержання інформації.

Обмеження вказаних конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства допускається лише за вмотивованим рішенням суду і носять винятковий та тимчасовий характер.

Таким чином, обмеження конституційних прав і свобод ОСОБА_3 у вигляді втручання в його приватне життя шляхом негласного слухового контролю за ним, здійснене незаконно на підставі постанови начальника УСБУ в той час, як таке обмеження могло бути застосоване виключно за дозволом суду.

За такого очевидної незаконності проведення оперативно технічного засобу у формі негласного слухового контрою, його результати згідно протоколів від 09 та 11.02 і 26.03.2012року про наслідки проведення ОТЗ за ОРС № 1130 і протокол огляду та вручення коштів від 10.02.2012року суд визнає недопустимими доказами.( т.5 а.с.65-86)

Додатковою окремою підставою для визнання вказаних восьми доказів - протоколів про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно розшуковою справою № 1130 від 09 та 11.02, 14.02, 26.03, 06.04.2012 р.- недопустимими є наступне.

Як убачається із листів УСБУ №57/3-6381 від 30.09.2014, №57/3-4900 від 25.10.2016 з доданим актом №57/3-1863, ОРС №1130 знищена 19.02.2014. ( т.3 а.с.113)

Апеляційним судом м. Києва повідомлено, що постанови голови апеляційного суду м. Києва №01-6502 цт від 03.08.2011року, №01-1007 цт від 02.02.2012року знищені згідно актів від 17.01.2014року та 22.12.2014року. (т. 4 а.с.63, 75-78 ).

Проте слід зазначити,що відповідно до ст..23 Закону України «Про державну таємницю «, п.11 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях « затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 561 від 02.10.2013 року термін зберігання інформації із ступенем «цілком таємно « становить 10 років.

Крім того статтею 9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність « встановлено, що оперативно-розшукова справа щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи, ведеться до набрання законної сили винесеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи.

Таким чином, у зв'язку із знищенням виключно всіх процесуальних документів про дачу дозволів на проведення ОТЗ (подань УСБУ, постанов суду, постанов начальника УСБУ) судом остаточно втрачена можливість перевірити конкретний зміст процесуальних рішень зокрема:

щодо якої особи застосовуватиметься захід;

- стаття КК, якою передбачено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, чи до якого вона готується;

назва заходу, який планується здійснити за дозволом суду;

*номери каналів зв'язку; адреса житла чи іншого володіння особи, його належність чи задокументовані дані (у тому числі оперативні) про фактичне використання особою житла чи іншого володіння, каналу зв'язку;

*підстави надання дозволу, як вони передбачені Конституцією України та законами (з посиланням на них); точну назву заходу, як він передбачений чинним законодавством, і лише того, який зазначено в поданні;

*термін застосування та його обґрунтування ; орган, який буде здійснювати оперативно-розшукові заходи (далі - ОРЗ) тощо.

За відсутності можливості дослідити процесуальні документи, як підстави для проведення оперативно-технічних заходів , суд за цією очевидною окремою додатковою підставою визнає виключно усі згадані вісім протоколів про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 1130 та протоколи маркування та вручення коштів відповідно від 09-11.02.2012 р, 26.03, 06.04.2012 недопустимими доказами. ( т.5 а.с.54-88 ).

У зазначеній вище довідці прокурора від 09.02.2012року про вивчекння ОРС № 1130 міститься висновок про те, що ОРС №1130 заведена у відповідності до ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». ( т.3 а.с.56-57 )

Довідку прокурора від 09.02.2012року про вивчення ОРС 31130 у цій частині суд не може покласти в основу визнання законним заведення оперативно-розшукової справи №1130 так як у відповідності до ст.94 ч.2 КПК України жоден доказ немає наперед встановленої сили.

У відповідності до вимог ст.94 ч.І КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює цей доказ, як і всі інші, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зміст зазначеної вище довідки прокурора, не зважаючи на знищення оперативно-розшукової справи №1130, навпаки, дає суду підстави дійти переконливого протилежного висновку -про очевидність незаконного заведення оперативно-розшукової справи №1130.

Так, у зазначеній вище довідці прокурора констатується, що ОРС №1130 заведена на підставі оперативної інформації, викладеній у рапорті співробітника спецпідрозділу від 07.02.2011р ( т.3 а.с.56-57)

Однак, статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» чітко регламентовано, що підставами для проведення оперативно-розшукових дій є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-технічних заходів . При цьому забороняється приймати рішення про проведення ОРЗ при відсутності підстав, передбачених у цій статті. Як убачається із цієї статті , серед підстав для проведення ОРД немає поняття «рапорту» та «оперативної інформації» і це цілком закономірно, адже в противному випадку - можливість заводити ОРС на підставі рапорту чи оперативної інформації, може призвести до свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Окрім того, у довідці прокурора вказано, що ОРС №1130 заведена відділом боротьби з корупцією та організованою злочинністю (ВБКОЗ) УСБУ в Житомирській області (далі - УСБУ).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про оперативно - розшукову діяльність» (в редакції діючій станом на час заведення ОРС №1130, далі Закон ) у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ, підрозділу внутрішньої безпеки МВС, органу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України оперативного підрозділу податкової міліції, органу,установи виконання покарань чи слідчого ізолятора розвідувального органу Міністерства оборони України,

Розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону або його уповноваженим заступником.

Згідно із ч.З ст.9 цього Закону про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, підрозділу внутрішньої безпеки МВС, органу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи.

В ч.5 ст.9-1 Закону визначено, що обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Докази про винесення відповідної постанови від 08.02.2011 року та затвердження її начальником органу Служби безпеки України або його уповноваженим заступником, в якій зазначено підставу та мету заведення ОРС в судовому засіданні не надані .

По змісту ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» відділ УСБУ не наділений одноособовим правом виносити постанови про заведення ОРС. Такі постанови затверджуються начальником органу Служби безпеки України, про що у довідці прокурора нічого не зазначається.

Таким чином, ОРС №1130 заведена незаконно, з непередбачених ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підстав. До того ж, перевірити в судовому засіданні факт затвердження постанови про заведення ОРС №1130 начальником УСБУ не можливо у зв'язку із знищенням цієї ОРС.

Окрім того, суд приходить до висновку про незаконність заведення ОРС №1130 ще й з іншої окремої підстави.

Так, по змісту довідки прокурора від 09.02.2012р про вивчення ОРс №1130 вбачається, що підставою для зведення ОРС №1130, серед іншого, була оперативна інформація про те, що суддя ОСОБА_1 за незаконне зупинення слідчих дій у кримінальних справах отримав у власне користування автомобіль вартістю понад 100 тис. доларів США. У довідці прокурора вказується й кваліфікація вчиненого ОСОБА_1 закінченого злочину - ст. 368 Ч.2.КК України. (т.3 а.с.56-57).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка співробітник спецпідрозділу УСБУ ОСОБА_8, за рапортом якого й була заведена ОРС № 1130, підтвердив факт її заведення за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні закінченому епізоду отримання хабара у вигляді дорогого автомобіля..

Зазначені у довідці прокурора та показаннях свідка ОСОБА_8 обставини про вчинення суддею ОСОБА_1 злочину - отримання хабара у вигляді автомобіля, повністю виключали саму можливість заведення ОРС за ініціативою УСБУ до порушення кримінальної справи, адже по змісту Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачаються два можливі стадії проведення ОРД: з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи.

З цього приводу, в п.2 постанови ПВСУ №2 зазначається, що до порушення кримінальної справи обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення ОРД застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Отже, виходячи з довідки прокурора про те, що за вчинення незаконних дій суддя ОСОБА_1 вже отримав в користування дорогий автомобіль, тобто вчинив злочин, ОРС не могла бути заведена, а відповідні матеріали згідно ст.97 ч.2 п.З КПК (в редакції 1960 року) мали бути направлені за підвідомчістю в органи прокуратури для вирішення питання про порушення кримінальної справи проти судді і подальшого можливого здійснення ОРД виключно за дорученням органу досудового розслідування.

Судом встановлена надуманість заведення ОРС №1130, виходячи також з фактичних обставин оперативної інформації, що була підставою для її заведення.

Так, дане кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20.06.2014р. на підставі матеріалів кримінальної справи №49-3400, порушеної 13.02.2012р., яка Фастівським міськрайонним судом Київської області направлена на додаткове розслідування.( т.3 а.с.5-7 )

На виконання вказівок суду про перевірку законності заведення ОРС №1130 під час додаткового розслідування на запит слідчого із Богунського районного суду м. Житомира надішли копії винесених суддею ОСОБА_19 рішень про скасування постанов про порушення кримінальних справ, де фігурують керівники Асоціації ««Стратегічний розвиток підприємств «Ренесанс» (далі - Асоціація) ОСОБА_14 та ОСОБА_15

По змісту довідки прокурора саме у цих справах суддя ОСОБА_1 отримав хабар від одного із керівників Асоціації у вигляді дорогого автомобіля за зупинення слідчих дій. ( т.5 а.с.17-31)

Однак, одна із постанов була винесена суддею ОСОБА_19, ще 21.05.2010р. та скасована апеляційною ухвалою від 11.06.2010р. . Інша постанова винесена ним 07.12.2010р. і скасована апеляційною ухвалою від 03.02.2011р..

По змісту рапорту УСБУ, наданому органу досудового розслідування, предметом хабара являється автомобіль марки Рендж Ровер номерний знак НОМЕР_2, яким ОСОБА_1 користується за дорученням ще з 30.07.2010р.. ( т.5 а.с.129 )

Причому, згідно тому ж рапорту вказаний автомобіль належав гр. ОСОБА_5. Жодної причетності до цього автомобіля керівників Асоціації ОСОБА_14 чи ОСОБА_15 УСБУ оперативним чи офіційним шляхом не довело.

Таким чином, у зв'язку з завершенням будь-якої причетності судді ОСОБА_1 до участі в розгляді вказаних кримінальних справ стосовно керівників Асоціації, коли в апеляційному порядку ще 03.02.2011р. було скасоване його останнє рішення, а також коли за версією УСБУ суддя ОСОБА_1 ще з 30.07.2010року отримав у своє розпорядження автомобіль в якості хабара, щонайменших підстав для заведення ОРС №1130 станом на 08.02.2011року не малося.

Зважаючи на ці ж обставини, в УСБУ не малося щонайменших підстав продовжувати ведення ОРС №1130 на строк до 12 місяців, що згідно довідки прокурора було здійснено 13.07.2011року. Окрім того, у довідці прокурора не вказується, яка конкретно посадова особа, з яких правових підстав та з якою метою на такий тривалий строк продовжила ведення ОРС №1130, хоч відповідно до ч.2 ст.9-1 Закону «Про оперативно розшукову діяльність « зазначено, що за наявності отриманих у ході ведення оперативно-розшукових справ, про участь особи у підготовці або вчинені тяжкого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних , самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції ,Центрального управління Служби безпеки України ,Державної податкової адміністрації України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контрозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками .

Доказів продовження ведення оперативно-розшукової справи до 12 місяців начальником Центрального управління Служби безпеки України , що стосується матеріалів оперативно-технічних заходів , зібраних до 08.02.2012 року, під час судового розгляду справи, не здобуто.

Більше того, під час додаткового розслідування на запит слідчого від УСБУ надійшла відповідь, що жодних офіційних перевірок оперативної інформації про вимагання та отримання суддею ОСОБА_1 хабара у кримінальних справах, де фігурує Асоціація, не здійснювалося.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, жодного остаточного рішення у відповідності до ст.98,99 КПК 1960 року за результатами оперативно-розшукових дій в оперативно-розшуковій справі №1130 не приймалося.

Підсумовуючи наведене, суд констатує наступні підстави визнання незаконним заведення ОРС №1130 та продовження строків її ведення:

вказана у довідці прокурора така підстава для заведення ОРС №1130 як «оперативна інформація», що викладена в «рапорті» співробітника спецпідрозділу УСБУ, не передбачена ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

УСБУ не здійснювало щонайменшої перевірки оперативної інформації про отримання хабара у вигляді витребування документів, відібрання пояснень, встановлення історії власників згаданого автомобіля тощо;

- отримання оперативної інформації про підозру у вчиненому суддею ОСОБА_1 злочині не давало підстав без направлення матеріалів в слідчі органи прокуратури заводити ОРС №1130 до порушення кримінальної справи;

- оперативна інформація про підозру в отриманні хабара у вигляді дорогого автомобіля станом на 30.07.2010р. не давала підстав для заведення оперативно-розшукової справи №1130 станом на 08.02.2011р;

- оперативна інформація про підозру в отриманні хабара у вигляді дорогого автомобіля станом на 30.07.2010 не давала підстав для продовження строків ведення ОРС №1130 до 12 місяців, тобто до 08.02.2012р.;

остаточне рішення щодо результатів оперативно-розшукових дій стосовно судді ОСОБА_1 за виниклою підозрою, що була підставою заведення оперативно розшукова справа №1130, не приймалося.

Окрім того, суд вважає висновки довідки прокурора з кардинального питання, що впливає на законність здійснення ОРД, вочевидь тенденційним.

Так, що стосується ситуаційно виявленого під час ведення ОРС №1130 інкримінованого обвинуваченим епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6, то у довідці прокурора прямо зазначається, що дії усіх обвинувачених були спрямовані на здійснення впливу на іншого суддю, що розглядав кримінальну справу заявника ОСОБА_6

Зважаючи на те, що по змісту заяви ОСОБА_6 той не мав жодних безпосередніх стосунків з суддею ОСОБА_1, дії останнього могли бути попередньо кваліфіковані лише за ознаками ст. 369 ч.2 КК України, тобто за ознаками злочину середньої тяжкості, що й фактично інкриміновано ОСОБА_1 згідно обвинувального акту

У відповідності ж до п.2 постанови ПВСУ №2 здійснення оперативно-розшукових дій до порушення кримінальної справи можливе лише з метою запобігання злочину і виключно тяжкого чи особливо тяжкого.

Таким чином, оперативно-розшукові дії по отриманню доказів при перевірці заяви ОСОБА_6 не могла здійснюватися у зв'язку з виниклою проти ОСОБА_1 підозрою у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості.

З цієї окремої підстави суд додатково визнає недопустимими доказами вказані вище вісім протоколів про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 1130 від 09-11.02, 26.03, 06,04.2012року. ( т.5 а.с. 54-86 )

Прокурор же у довідці від 09.02.2012р про вивчення ОРС №1130 вочевидь безпідставно вказує, що нововиявлені факти можливого кримінального правопорушення мають ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.З ст.368 КК України, тим самим штучно створюючи процесуальне «виправдання» для можливості здійснення оперативно-розшукових дій по перевірці заяви ОСОБА_6

Таким чином, наведені порушення законності при заведенні оперативно-розшукової справи № 1130, продовження строків її ведення та здійсненні у ній ОРД дають підстави для висновку про очевидність протиправного порушення конституційних прав та свобод громадянина та судді ОСОБА_1, коли фактично за ним цілорічно велося спостереження шляхом прослуховування телефонних розмов, безперервного слухового та негласного візуального спостереження за його діями, в тому числі встановлення негласного відеоспостереження в службовому кабінеті.

Незаконність здійснення проти судді ОСОБА_1 оперативно-розшукових заходів в рамках штучно заведеної оперативно-розшукової справи №1130 з незаконним продовженням строків її ведення суд визнає загальною окремою підставою для визнання недопустимими виключно всіх восьми згаданих доказів - протоколів про наслідки проведення оперативно-технічного заходу за оперативно розшуковою справою №1130 від 09-11.02, 26.03. 06.04.2012року, що отримані в результаті здійснення такої протиправної ОРД, які прокурор видає як базові докази обвинувачення. ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4(т.5 а.с.54-86)

Окрім того, вказані вище вісім доказів суд визнає недопустимими з мотивів незаконності перевірки заяви ОСОБА_6 шляхом проведення оперативно-розшукових дій

Так, кримінальна справа, що мала №49-3400, була порушена Генеральною прокуратурою України 13.02.2012року.(т.2 а.с.114-116 )

Із листа першого заступника Голови СБУ №14/2-350 від 11.02.2012р. вбачається, що підставою для порушення кримінальної справи були направлені в Генеральну прокуратуру України матеріали перевірки заяви ОСОБА_6 від 07.02.2012. ( т.3 а.с.58)

Безпосередньо із заяви ОСОБА_6 вбачається, що вона була подана в УСБУ і стосується ознак вчинення злочину працівниками правоохоронного органів.( т.5 а.с.1)

У відповідності до ст.112 ч.І КПК 1960 року досудове слідство у справах про злочини працівників правоохоронних органів проводилося виключно слідчими прокуратури.

Згідно ст.97 чч.2,4 КПК 1960 року УСБУ, як орган дізнання, був зобов'язаний не пізніше триденного строку направити заяву ОСОБА_6 за належністю, тобто в органи прокуратури, де прокурор, слідчий за необхідності її перевірки міг протягом 10 днів відібрати пояснення від окремих громадян чи посадових осіб або витребувати необхідні документи.

Згідно ст. 97 ч.5 КПК заява ОСОБА_6 про злочин могла бути перевірена до порушення кримінальної справи шляхом проведення ОРД. Однак для здійснення такої перевірки начальник УСБУ чи його заступник мали внести подання в суд, погодивши його з прокурором, де отримати дозвіл на проведення визначених у законодавчих актах України окремих ОРЗ.

Це ж зазначено і в п.4 постанови ПВСУ №2 де, зокрема, вказано наступне:

"Подання керівника оперативного підрозділу або його заступника про проведення відповідних оперативно-розшукових заходів під час перевірки заяви або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи (ч. 5 ст. 97 КПК) має бути погоджено з прокурором. У разі надходження до провадження суду подання, яке повинно бути погоджено з прокурором, але з ним не погоджено, суд має відмовити у його розгляді, про що виноситься вмотивована постанова."

Жодних із зазначених умов УСБУ не виконало, розпочавши перевірку заяви ОСОБА_6 шляхом проведення ОРД без звернення до суду з погодженим з прокурором поданням і без дозволу суду на проведення відповідних ОРЗ для перевірки викладених у заяві ОСОБА_6 обставин. Таке звернення і такий дозвіл мали відбутися з дати подачі ОСОБА_6 заяви, тобто з 07.02.2012р.

Таким чином, і з цих окремо взятих підстав - проведення частини ОРЗ по перевірці заяви ОСОБА_6 з 07.02.2012р до порушення кримінальної справи без окремого дозволу суду, результати цих ОТЗ у вигляді вказаних восьми протоколів про наслідки проведення оперативно-технічних заходів за оперативно-розшуковою справою №1130 , від 09-11.02, 26.03, 06.04.2012 суд визнає недопустимими доказами. ( ( т.5 а.с. 54-, 59,85 )

Окрім того, прокурор в якості доказів обвинувачення надав два протоколи огляду, маркування та вручення коштів від 14.02.2012. ( т.5 а.с.59-64,86 )

Суд і ці докази визнає недопустимими з наступних мотивів.

Так, із дослідження описової частини цих протоколів вбачається, що цей ОТЗ був проведений оперативним працівником УСБУ після порушення кримінальної справи №49-3400, що була у провадженні Генеральної прокуратури України.

У протоколах вказується, що ОТЗ по врученню коштів здійснений на підставі окремого доручення слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 (далі - слідчий ОСОБА_10)

Із досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності вбачається, що такого окремого доручення не малося.

Так, у протоколах не вказано номер та дата окремого доручення слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_10.

Як вбачається із доводів сторони захисту, і це не заперечується прокурором, в матеріалах кримінальної справи №49-3400 до її направлення судом на додаткове розслідування такого окремого доручення слідчого ОСОБА_10 не малося.

Ксерокопія окремого доручення слідчого ОСОБА_10, датованого 13.02.2012року за №49-3400, була долучена оперуповноваженим УСБУ ОСОБА_8 до протоколу його допиту лише під час додаткового розслідування.( 4 а.с.58 )

Суд піддає обґрунтованому сумніву наявність в УСБУ такого окремого доручення слідчого ОСОБА_10 станом на 13.02.2012року з огляду на очевидну абстрактність розпливчатість та неосяжність завдань, що ним ставляться перед УСБУ, а саме:

*допити свідків, огляди, обшуки, виїмки та інші слідчі дії, необхідність у яких виникне під час проведення досудового слідства по кримінальні справі №49-3400;

*комплекс оперативно-розшукових заходів спрямованих на оперативне супроводження ходу розслідування кримінальної справи №49-3400. Окрім того, відсутність такого письмового окремого доручення

слідчого ОСОБА_10 підтверджена відповіддю на адвокатський запит заступника начальника головного управління - начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 за №21/3-35604-12 від 19.11.2012, по змісту якої слідчий ОСОБА_10 надавав доручення працівникам УСБУ в Житомирській області щодо організації та здійснення оперативного супроводження кримінальної справи, вжиття необхідних та достатніх заходів з метою документування вчинення злочину, виявлення його слідів та зібрання доказів, однак це було усне доручення і давалося воно не 13 а 14 лютого 2012 року. ( т.5 а.с.37 ).

Суд критично оцінює і цю відповідь про наявність навіть усного доручення слідчого ОСОБА_10, адже мова йде про надання оперативному підрозділу повноважень на збирання доказів, що по змісту ст.ст. 114,118 КПК в редакції 1960 року ніяк не може бути усним, адже втрачається будь-яка можливість проконтролювати його виконання.

Окрім того, згідно ст.6 ч.2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підставою для проведення ОРД можуть бути тільки письмові доручення та постанови слідчого.

До того ж, в судовому засіданні досліджені надані стороною захисту докази про фактичного слідчого, який надавав в УСБУ доручення на здійснення оперативного супроводження, та дату цього доручення.

Зокрема, таке письмове доручення у відповідності до л\114,118 КПК 1960 року надавалося на ім'я начальника УСБУ слідчим групи слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_17 за №49-3400 від 16.02.2012року, в якому доручалося здійснити комплекс оперативно-розшукових заходів спрямованих на оперативне супроводження ходу слідування кримінальної справи №49-3400. ( т.5 а.с.38).

Як вбачається із відповідей УСБУ за 2012 рік, зокрема, №№57/3-2210, 57/3-2585 на адресу органу досудового розслідування, відповідні матеріали надсилалися на виконання саме доручення №49-3400 від 16.02.2012року. ( т.5 а.с.41-43).

Таким чином, суд приходить до висновку про проведення оперативним працівником УСБУ оперативно-технічних заходів по врученню коштів після порушення кримінальної справи без доручення органу досудового розслідування, тому визнає два протоколи про огляд, маркування та вручення коштів від 14.02.2012року недопустимими доказами.( т.5 а.с. 59-64,)

Отже, підсумовуючи наведене суд визнає вказані вище протоколи від 09 та 11.02, 26.03, 06.04.2012року про наслідки проведення оперативно-технічних заходів за оперативно-розшуковою справою №1130 та три протоколи від 10 та 14.02.2012року огляду, маркування та вручення коштів ( т.5 а.с.54-86 ) не допустимими доказами з наступних окремо взятих підстав:

*незаконна перевірка заяви ОСОБА_6 шляхом проведення ОРД без дозволу суду, що мав бути наданий за поданням керівника УСБУ, погодженим з прокурором;

*проведення оперативно-розшукових дій на підставі судових дозволів, що надавалися для перевірки іншої, ніж в заяві ОСОБА_6 протиправної діяльності;

*проведення оперативно-розшукових заходів на підставі постанов керівника УСБУ в той час, коли це мало здійснюватися виключно за дозволами суду;

*проведення оперативно-розшукових дій у незаконно заведеній оперативно-розшуковій справі №1130, у якій незаконно продовжені строки її ведення;

*незаконне здійснення оперативно-розшукових дій до порушення кримінальної справи щодо підозри у вчиненні злочину середньої тяжкості;.

- проведення оперативно-розшукових заходів оперативним підрозділом УСБУ без доручення органу досудового розслідування.

Суд також визнає недопустимими наступні докази , похідні від незаконно отриманих та зазначених вище доказів обвинувачення, а саме :

- протокол огляду місця події (особистий огляд ОСОБА_4) від 15.02.2012 на 5 арк. ( т.5 а.с.131-136 );

- протокол обшуку автомобіля ОСОБА_4 від 14.02.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.137-140);

- протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_4 від 14.02.2012 на 3 арк. (т.5 а.с. 141-143 );

- протокол обшуку (будинок ОСОБА_4) від 14-15.02.2012 на 3 арк. ( т.5 а.с. 145- 147 );

-протокол обшуку автомобіля «Тоуоіа Сатгу 3.5Ь» ОСОБА_4 від 15.02.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.148-149 );

- протокол огляду від 01.03.2012 р вилучених речей у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 та його робочого кабінету на 5 арк. ( т.5 а.с.150-154);

- протокол обшуку автомобіля ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.155-156 ).

- протокол обшуку у квартирі ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.157-158 ) ;

- протокол обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_3 від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с.159-162 );

-. заяву ОСОБА_3 від15.02.2012 на 1 арк. ( т.5 а.с.163 ) ;

- протокол огляду місця події (огляд квартири ОСОБА_3.) від 15.02.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.164-166);

- протокол огляду вилучених у кабінеті ОСОБА_3 грошових коштів від 02.03.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.167-169);

- постанову про передачу грошових коштів на відповідальне зберігання від 16.05.2012 на 2 арк. ( т.3 а.с.35 ).

- протокол особистого обшуку ОСОБА_1від 14.02.2012 на 2 арк.(т.5 а.с.170-171).;

- протокол обшуку житла ОСОБА_1 .від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с.172-175);

-. протокол обшуку житла ОСОБА_1від 14.02.2012 на 4 арк. (т.5 а.с.176-179).;

- протокол обшуку автомобіля ОСОБА_1 ( т.4 а.с.215-218)

-. протокол огляду від 14.02.2012 на 4 арк.(т.5 а.с.222-223).

- протокол огляду вилученого під час проведення особистого обшуку ОСОБА_1, його автомобіля та помешкання від 02.03.2012 на 5 арк. (т.5 а.с.180-184);

- розписку від 02.03.2012 на 1 арк.

- протокол огляду дисків з записами розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 06.03.2012 на 6 арк. ( т.5 а.с.185-190)

- протокол огляду диску з записом розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_4від 06.03.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.191-192 ).

- протокол огляду диску з записом розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 12.03.2012 на 3 арк. (т.5 а.с.194-196)

- протокол огляду диску з записом розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_3від 14.03.2012 на 9 арк. ( т.5 а.с.197-205):

- постанову про визнання речовим доказом та приєднання до

справи документів, речей та предметів від 14.03.2012 від 2 арк. (т.5 а.с.206-207);

- протокол огляду диску з відеозаписом особистого огляду ОСОБА_1 від 26.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.208-209);

- протокол огляду диску з відеозаписом обшуку автомобіля ОСОБА_4 від 26.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с. 210-211);

- протокол огляду диску з відеозаписом робочого кабінету ОСОБА_1від 04.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.212-213 );

- постанову про визнання речовим доказом та приєднання до

справи документів, речей та предметів від 11.07.2012 на 1 арк (т.5 а.с.214 ) ;

- протокол огляду диску з аудіо записом розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_3 при передачі грошей від 11.07.2012 на 3 арк, ( т.5 а.с.215-217 );

- протокол огляду диску з аудіо записом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 11.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с. 218-219) ;

- постанову про визнання речовим доказом та приєднання до

справи документів, речей та предметів від 11.07.2012 на 2 арк. (т.5 а.с.220-221);

- постанову про визнання речовим доказом від 14.05.2012 на 1 арк. (т.5 а.с.224) ;

- постанову про передачу грошових коштів на відповідальне зберігання від 14.05.2012 на 3 арк. ( т.5 а.с.225-226 );

- постанову про визнання речовим доказом та приєднання до

справи речей та предметів від 11.07.2012 на 2 арк. ( т.5 а.с.228-229 );

- постанову про визнання речовим доказом (т.5 а.с.227 );

- висновок експерта від 05.04.2012 року №10-039 ( т.6 а.с. 75-92 );

- диски аудіо запису та відеозапису ( т.6 а.с.50-62 ).

- аркуші паперу з написом "суддя ОСОБА_11 " та аркуш паперу з написом "мандри Пушкіна ...." ( т.6 а.с. 73-74 ).

Ці зазначені похідні докази від вказаних вище 10 недопустимих ( протоколів про наслідки проведення оперативно технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 1130 та протоколів маркування та вручення коштів ) суд визнає недопустимими, беручи за основу практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, Рішення у справах Галицький проти України, Тейкейра де Кастро проти Португалії, Шабельник проти України, у яких застосований різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

За цим же принципом суд визнає недопустимим використання в якості доказів обвинувачення показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, так як дані свідки, як джерело доказів, були встановлені під час здійснення незаконної ОРД в рамках незаконно заведеної ОРС №1130, тобто і в даному випадку застосовується доктрина «плодів отруєного дерева», а саме: не було б незаконного заведення ОРС №1130 і незаконного здійснення у ній ОРД, не була б порушена кримінальна справа і не були б встановлені такі джерела доказів, як показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, та ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Суд також визнає недопустимими доказами обвинувачення надані прокурором рапорти старшого оперуповноваженого СБУ у Житомирській області ОСОБА_8 на 3 арк. ( т.5 а.с.127-129 )

Дані рапорти складені в рамках незаконно заведеного оперативно-розшукової справи №1130 і тому є недопустимими доказами обвинувачення, якщо умовно вважати їх документами. Разом з тим, суд визнає з цих рапортів інформацію про власника автомобіля марки Кап§ Коуєг номерний знак НОМЕР_2 та дату передачі автомобіля за дорученням в користування ОСОБА_1 як доказ незаконності заведення оперативно-розшукової справи №1130.

Прокурор в якості доказу обвинувачення надав заяву ОСОБА_6 від 07.02.2012, вважаючи її речовим доказом. ( т.5 а.с.1 )

Вказана заява не містить ознак речового доказу, зазначених у ст.98 КПК.

У заяві ОСОБА_6 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, тому заява є його показаннями. Згідно ж ст.95 ч.З КПК суд обґрунтовує висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Окрім того, заява ОСОБА_6 отримана у зв'язку з незаконним проведенням оперативно-розшукових дій в незаконно заведеній оперативно-розшуковій справі №1130.

З наведених мотивів суд визнає зміст заяви ОСОБА_6 недопустимим доказом обвинувачення.

Відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу ( рішення у справі Банніков проти Росії ; рішення у справі Веселов та інші проти Росії ; рішення у справі Ванян проти Росії ).

Таким чином, стороною обвинувачення не надано допустимих (отриманих у законний спосіб) доказів на доведення обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.369-2 КК України, ОСОБА_3 -за ч.4 ст.27, ч.5 ст.27, ч. 2 ст.28, ч.І ст.369-2 КК України, ОСОБА_4 - за за ч.5 ст.27, ч, .2 ст.28, ч.І ст.369-2 КК України, а тому всі вони підлягають виправданню на підставі ст.ст. 373 ч.І, 284 чч. 7, 1 п.2 КПК - не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Окрім того, стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не може бути ухвалений обвинувальний вирок, так як вони не набули в законний спосіб процесуального статусу підозрюваного і обвинуваченого, тобто в законному порядку не було доведено наявність в. їх діях складу інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Так, судом також досліджені надані учасниками судового розгляду докази, що вказують на порушення строків досудового розслідування, наслідком чого є незаконність здійснених повідомлень про підозру та складеного обвинувального акту.

Зокрема, після направлення кримінальної справи Фастівським міськрайсудом Київської області на додаткове розслідування , що розглядалася за правилами КПК 1960 року, досудове розслідування у ній здійснювалося за правилами чинного КПК (п.12 Перехідних положень).

Відповідно до п.9 Перехідних положень обрані раніше запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно КПК 1960 року обвинуваченому ОСОБА_19 була обрана міра запобіжного заходу підписка про невиїзд, а обвинуваченим ОСОБА_20 та ОСОБА_3 під час першого судового розгляду справи міра запобіжного заходу з тримання під вартою змінена на грошову заставу. Також був накладений арешт на майно обвинувачених. Обвинуваченого ОСОБА_1 було відсторонено від посади.

Під час додаткового розслідування відсторонення від посади, запобіжні заходи та накладення арештів на майно обвинувачених змінені, скасовані чи припинені не були, тобто до дати здійснення їм повідомлення про підозру ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_20 продовжували перебувати у процесуальному статусі обвинувачених згідно обвинувачень, пред'явлених їм за нормами КПК 1960 року.

Зважаючи на це, під час проведення додаткового досудового слідства за нормами чинного КПК мали бути враховані строки досудового розслідування з врахуванням строків, що були встановлені за нормами КПК 1960 року.

Із реєстру до обвинувального акту та матеріалів про продовження строків досудового розслідування. вбачається, порушення загальних строків досудового слідства.

Так, відлік строку досудового слідства починається 13.02.2012 - дати порушення кримінальної справи проти ОСОБА_3 і ОСОБА_20 ( т. 2 а.с.114-121 )

Строк слідства до направлення справи на додаткове розслідування продовжувався 04.04.2012 до чотирьох місяців і 28.05.2012 - до семи місяців, тобто спливав 13 вересня 2012 року. (т.3 а.с.222-227 )

Згідно ст.120 КПК України 1960 року строк слідства закінчується направленням кримінальної справи прокуророві з обвинувальним висновком.

Обвинувальний висновок складений слідчим 13.08.2012, тобто до сплину семимісячного строку досудового слідства не було використано один місяць. ( т.2 а.с.237-242)

Згідно повідомлень про початок досудового розслідування повернутої на додаткове розслідування кримінальної справи відповідно до постанови Фвстівського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року ( т.3 а.с. 50-53) вона прийнята до провадження 20.06.2014 ( т.3 а.с.5), отже досудове слідство стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не втратили статус обвинувачених, мало бути завершено протягом одного місяця, тобто до 20.07.2014.

Із реєстру матеріалів досудового розслідування, що доданий до обвинувального акту, убачається, що строки досудового слідства після надходження із суду справи на додаткове досудове розслідування слідчі органи не продовжували.

Таким чином, після 20.07.2014, тобто поза межами строків досудового слідства, слідчі органи проводили слідчі та процесуальні дії і прийматися процесуальні рішення.

Зокрема, 05.11.2014року здійснені повідомлення про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_20 і 11.11.2014року - ОСОБА_1, а також стосовно них 19.11.2014року складено обвинувальний акт.( т.3 а.с. 228-247, т.1 а.с.3-15 )

По змісту ст. З ч.І п.5 КПК України строки досудового розслідування закінчуються стадією направлення обвинувального акту до суду.

Обвинувальний акт складений і затверджений 19.11.2014року , тобто строк досудового слідства порушений на чотири місяці (з 20 липня по 19 листопада). ( т.1 а.с.3-15)

Згідно ст. 116 ч. 1 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Таким чином, слідчий та прокурор під час досудового слідства згідно ст.113 ч.І КПК зобов'язані і вправі вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення лише в межах процесуальних строків.

Отже, здійснені поза межами строків досудового слідства такі процесуальні дії як здійснення повідомлень про підозру та прийняте процесуальне рішення у виді складеного обвинувального акту є нелегітимними, тобто не мають законної сили, що само по собі виключає можливість постановлення обвинувального вироку, так як ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не можуть вважатися такими, що в законному порядку набули процесуального статусу спочатку підозрюваних, а потім обвинувачених. В результаті їм в законному порядку не доведено, що в їх діянні є склад кримінального правопорушення.

Окрім того, стосовно судді ОСОБА_1 повідомлення про підозру здійснено з істотним порушенням кримінального процесуального закону. За змістом ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначається Главою 37 цього Кодексу.

В ч.1 ст.278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до п.З ч.1 ст.481 КПК України письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником.

Системний аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником шляхом його складання та вручення підозрюваному, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як вбачається із повідомлення про підозру ОСОБА_1 заступник Генерального прокурора обмежився лише складанням письмового тексту повідомлення про підозру та його підписанням, доручивши виконання процесуальних дій по безпосередньому його здійсненню слідчому, посилаючись на приписи п.4 ч.2 ст.36 КПК України.

Суд вважає, що здійснення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 в такий спосіб не відповідає вимогам кримінального процесуального закону з огляду на наступне.

В силу п.4 ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Главою 37 КПК України визначено особливий порядок кримінального провадження стосовно певного кола осіб, в тому числі щодо здійснення письмового повідомлення про підозру професійному судді (п.З ч.1 ст.481 КПК України).

Водночас, відповідно до ч.З ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, діючій на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_1.) судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Таким чином, з огляду на положення п.З ч.1 ст.481 КПК України та ч.З ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», здійснення письмового повідомлення про підозру професійному судді віднесено до виключної компетенції Генерального прокурора України або його заступника, що слід вважати необхідним випадком особистого проведення зазначеним прокурором такої процесуальної дії в розумінні п.4 ч.2 ст.36 КПК України.

За таких обставин Генеральний прокурор України або його заступник не вправі доручати здійснення письмового повідомлення про підозру професійному судді слідчому органу досудового розслідування.

Наведені обставини дають підстави вважати, що у зв»язку з невиконанням наведених вимог процесуального закону про порядок здійснення письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного.

Як вбачається із повідомлення про підозру судді ОСОБА_1,(т.3 а.с.228-236 ) заступник Генерального прокурора, як правомочна посадова особа, обмежився лише підписанням повідомлення про підозру, доручивши виконання процесуальних дій по безпосередньому здійсненню повідомлення про підозру слідчому, посилаючись на ст.36 ч.2 п.4 КПК України.

Таким чином, у результаті здійснення повідомлення про підозру неправомочною особою в повній мірі втрачена процесуальна значимість здійснення особливого порядку кримінального провадження стосовно судді, коли за змістом глави 37 КПК всі процесуальні дії по здійсненню повідомлення про підозру мали бути виконані особисто заступником Генерального прокурора.

Наслідком такого істотного порушення закону при здійсненні повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 є нелегітимність цієї основної процесуально дії, тобто останньому в законному процесуальному порядку не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 2 статті 8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України « від 21.10.2011 року Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення « поза розумним сумнівом «.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості у вчинені кримінального правопорушення.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту і свободи людини і громадянина « зазначено, що « обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах добутих незаконним шляхом. В зв'язку із чим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази якими органи досудового розслідування обґрунтовують висновки про винуватість особи в скоєні злочину, отримані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази, були отримані незаконним шляхом, суди зобов'язані визнати їх недопустимим та не враховувати, як підставу обвинувачення у вироку.

Таким чином з урахуванням всіх обставин в їх сукупності, суд вважає, що належних, достовірних та допустимих доказів, які були б достатніми для висновку про доведення винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поза розумними сумнівами у скоєні зазначених вище злочинів, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано.

А тому ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно виправдати за недоведеністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Відповідно до п.5 ч.9 ст. 100 КПК України встановлено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфісковують ся , крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю ), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Оскільки в судовому засіданні не підтверджено належними доказами походження та належність коштів ФЕУ СБУ України ( відсутні будь-які процесуальні та фінансові документи )- тому кошти, які були вручені ОСОБА_6 в сумі 5000 доларів США та 8000 доларів США звернути в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 за ч.2 ст.369-2 КК України виправдати за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 за ч.4 ст.27, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 369-2 КК України виправдати за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 за, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 369-2 КК України виправдати за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_1- підписку про невиїзд скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4- у виді застави скасувати.

Кошти внесені як застава ОСОБА_3 на депозитний рахунок Фастівського міськрайонного суду Київської області відповідно до постанови суду від 18.01.2013 року у

сумі 68000 грн. - повернути ОСОБА_3 ( т.2 а.с.243 ) .

Кошти внесені як застава ОСОБА_4 на депозитний рахунок Фастівського міськрайонного суду Київської області відповідно до постанови суду від 18.01.2013 року у сумі 17000 грн. - повернути ОСОБА_4 ( т.3 а.с.2-3 ).

Запобіжний захід ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Скасувати захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у виді відсторонення від посади.

Речові докази , а саме :- особисті кошти ОСОБА_1 на суму 550 доларів США вилучені під час обшуку від 14.02.2012 р , що зберігаються на депозитному рахунок Генеральної прокуратури України ( квитанція до прибуткового касового ордера № 12 від 02.03.2012 р ( т .2 ас.188 .с. 189 )- повернути ОСОБА_1.

особисті кошти ОСОБА_4 . на суму 2110 грн та 250 грн що знаходяться на зберіганні на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України ( квитанція до прибуткового касового ордера № 144 від 05.03.2012р ( т.2 а.с. 199,200 ,204-206 )- повернути ОСОБА_4;

грошові кошти, що були предметом хабара та відповідно до постанови про передачу грошових коштів від 16.05.2012 р. передані на зберіганні фінансовому відділі СБУ в Житомирській області в сумі 5000 дол США звернути в дохід держави ( т. 3 а.с. 35);

гроові кошти, що були предметом хабара та відповідно до постанови про передачу грошових коштів від 14.05.2012 року передані на зберігання фінансовому відділі СБУ в Житомирській області в сумі 8800 дол США звернути в дохід держави ( т.3 а.с.37 ) .

одинадцять дисків з аудіо та відеозаписом залишити зберігати біля матеріалів кримінального провадження.

змисми з рук ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зразок препарату "Світлячок -М", а також змими з рукз керма автомобіля залишити зберігати біля матеріалів кримінального провадження № 49-3400 ;

аркуш паперу з записами "суддя ОСОБА_11 .. .2 та акркуш паперу з анписом "мандри Пушкіна ..." зберігати біля матеріалів кримінального провадження ;

Три мобільних телефони , які передані йому під зберігальну розписку,залишити у розпорядженні ОСОБА_1

Мобільний телефон "I-Phone 4G imei НОМЕР_3 з сімкартою оператора Київстар, вилучений в ОСОБА_1 14.02.2012 року та приєднаний до матеріалів кримінального провадження № 49-3400 повернути ОСОБА_1 ( т.5 а.с.206 )

Мобільний телефон золотистого кольору " Nokia 8800"Sirocco Gold imeiНОМЕР_4 з сімкартою Київстар, вилученого у ОСОБА_4 та приєднаний до матеріалів кримінальної справим № 49-3400 погвернрути ОСОБА_4

Скасувати арешт накладений першою Житомирською державною нотаріальною конторою на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 11 липня 2012 року ( т.2 а.с.190 )

Скасувати арешт накладений першою Житомирською державною нотаріальною конторою на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 що зареєстрований в АДРЕСА_4 , відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 29 лютого 2012 року ( т.2 а.с.197)

Скасувати арешт накладений першою Житомирською державною нотаріальною конторою на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 що зареєстрований в АДРЕСА_2 відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 29 лютого 2012 року ( т.2 а.с.220).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 30 днів після проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники процесу мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя : підпис В.А.Воронюк

Згідно з оригіналом.

суддя

секретар

Дата документу 21.08.2017 року