Рішення № 6840782, 26.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                 Справа № 13/275

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталторгмаш", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 140 882 грн. 93 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 140882 грн. 93 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 93 862 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 2 572 грн. 68 коп., інфляційні збитки у сумі 10 528 грн. 32 коп., пеня у сумі 24 533 грн. 10 коп., штраф у сумі 9 386 грн. 26 коп. (згідно заяви, яка здана в судовому засіданні 22.10.09).

Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві (арк. справи 86).

Позивачем до суду надано телеграму, за якою останній зазначає, що станом на 21.10.09 заборгованість відповідача складає 93862 грн. 57 коп. при цього позивач перерахував розмір штрафу, який складає 9386 грн. 26 коп., решту нарахувань залишено без змін оскільки нарахування пені, інфляційних та 3% річних здійснені позивачем включно по 26.08.09 при цьому останнім не було донараховано відповідачу штрафних санкцій станом на 25.11.09

В той же час, позивач клопоче перед судом про розгляд справи за умови відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами.

Незважаючи на те, що повноважні представники сторін в судове засідання не прибули, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

. в с т а н о в и в:

          13.08.08 між ТОВ «Леман-Україна», яке потім було перейменовано в ТОВ «Метінвест-СМЦ» і ТОВ «Кепіталторгмаш»був укладений договір поставки № ДФО-217/08/08. За умовами договору «Постачальник»- позивач у справі зобов’язується передати у власність «Покупця», а «Покупець»- відповідач у справі - прийняти та оплатити отриманий товар на умовах договору.

На виконання умов договору позивач, у в період з 06.11.08 по 12.12.08 поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 227530 грн. 37 коп., який останній прийняв, але оплатив частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 93862 грн. 57 коп. Також, відповідно до п. 5.2 договору позивач нарахував пеню у сумі 24533 грн. 10 коп. і штраф у сумі 9386 грн. 26 коп., а також відповідно до ст. 625 ГПК України інфляційні у сумі 10528 грн. 32 коп. і 3% річних в сумі 2572 грн. 68 коп.

Відповідач проти позову заперечив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки № ДФО-217/08/08 від 13.08.08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідний товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Матеріалами справи, в тому числі: видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями та іншими документами (арк. справи 17-27) підтверджено, що позивач на виконання умов договору, в період з 06.11.08 по 12.12.08 поставив відповідачу товар на загальну суму 227530 грн. 37 коп. і вказаний факт не спростовано відповідачем.

Розділом 3 договору сторони визначили, оплата здійснюється на підставі рахунку фактури, який відповідно до п.1.3 передається разом з видатковими та іншими накладними, які також є підтвердженням вручення рахунків-фактур відповідачу.

Пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 5-ти діб з дати поставки товару, якщо інше не встановлено у рахунку-фактурі.

Як свідчать матеріали справи, а саме платіжні доручення (арк. справи 28-35), квитанції про оплату (арк. справи 87-88), акт звірення розрахунків (арк. справи 89), уточнення позовних вимог позивача (арк. справи 82) відповідач, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 93862 грн. 57 коп.

Приймаючи до уваги те що, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 93862 грн. 57 коп. є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 24533 грн. 10 коп. , нарахованої за період з 12.11.08 по 18.06.09 та штрафу у сумі 9386 грн. 26 коп. слід вказати на таке.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п.3.5 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за прострочку строків оплати товару, встановлених договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Окрім пені, відповідач сплачує штраф у сумі 10% від суми неоплаченого товару.

Приймаючи до уваги наведене, слід зазначити, що позивач правомірно нарахував пеню та штраф, але розмір пені за період з 12.11.08 по 18.06.09 складає 24470 грн. 09 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 24470 грн. 09 коп., в решті вимог щодо пені відмовити.

Вимоги щодо стягнення штрафу слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10528 грн. 32 коп. за період січень –липень 2009 року та річних у сумі 2 572 грн. 68 коп. за період з 17.12.08 по 26.08.09 слід вказати наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Приймаючи до уваги наведене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 93862 грн. 57 коп., пеню у сумі 24470 грн. 09 коп., інфляційні у сумі 10528 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 2572 грн. 68 коп. , штраф у сумі 9386 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

В той же час, вважається за необхідне звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення позовних вимог судові витрати не відшкодовуються, а відповідно до ухвали суду від 22.10.09 уточнення позовних вимог було розцінено судом саме як заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України.

Разом з цим, позивачу, на підставу Декрету КМУ «Про державне мито»слід повернути з Державного бюджету України, зайво сплачене за платіжним дорученням № 179 від 31.08.09 державне мито в сумі 0, 18 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталторгмаш», м.

Перевальськ, Луганської області, вул. Паризька, б. 30 , код 35413335, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», м. Київ, вул. Мечникова, б. 2, код 32036829, заборгованість у сумі 93862 грн. 57 коп., пеню у сумі 24470 грн. 09 коп., інфляційні у сумі 10528 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 2572 грн. 68 коп. , штраф у сумі 9386 грн. 26 коп. , витрати по оплаті державного мита у сумі 1408 грн. 19 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 191 грн. 12 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути ТОРВ «Метінвест-СМЦ»з Державного бюджету України, зайво сплачене за платіжним дорученням № 179 від 31.08.09 державне мито в сумі 0, 18 грн. Підставою для повернення державного мита є дане рішення, скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –27.11.09.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Шкуть