Рішення № 6840765, 24.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09 Справа № 8/252

За позовом Жмеринського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Сватове Луганської області, -

про стягнення 17838 грн. 96 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

за участю прокурора (заявника) представник не зявився ;

в присутності представників сторін:

від І позивача представник не зявився ;

від ІІ позивача Бовкун А.С. юрисконсульт, - довіреність №2723-НЮ від 19.11.09 року; від відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_3, вид. Сватівським РВ УМВСУ у Луганській області 03.08.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: прокурором в інтересах держави та позивачів заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»витрат у звязку із затримкою вагону, а саме за:

простій вагону №67854463 за період з 14 год. 00 хв. 02.06.09 року до 17 год. 00 хв. 26.06.09 року, - разом 579 годин на суму 10500,24 грн.;

виконання маневрових робіт локомотивом залізниці за 0 год. 30 хв. на суму 351,12 грн.;

телеграфний збір за подання телеграм про затримку вагону на суму 190,80 грн.;

зберігання вантажу у вищезгаданому вагоні впродовж 24 діб (з 02.06.09 року по 26.06.09 року) у сумі 6796,80 грн., - а всього 17838,96 грн.

До початку судового засідання, призначеного на 24.11.09 року, від представників ІІ позивача та відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Прокурор (заявник) до судового засідання не зявився, про причини неявки до суду не повідомив; заяву про відмову від позову або про вирішення спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

І позивач до судового засідання не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Представник ІІ відповідача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що з вини відповідача, який є вантажовідправником за цим спором, мали місце: простій вагону впродовж 579 годин; використання локомотиву Південно-Західної залізниці; зберігання вантажу відповідача у вагоні залізниці у період з 02.06.09 року по 26.06.09 року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вантаж дошок, який ним було відправлено залізничним відправленням у вагоні №67854463 зі станції Камянець-Подільський Південно-Західної залізниці до станції Кишли Азербайджанської залізниці, - відповідно до контракту №002/08, укладеного 05.03.09 року між ним (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіта-БЕ»(покупець), був проданий, а тому відповідальність за цим спором, на думку відповідача, повинно нести назване товариство, - тобто покупець.

Представники ІІ позивача та відповідача не заперечили проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності прокурора та І відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази та думку представників ІІ позивача та відповідача, суд, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності прокурора та І позивача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників ІІ позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

24.03.09 року між Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»(залізниця) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Вантажовласник) укладено договір №1824 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1).

Згідно договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, цим договором, та інше; вимагати від залізниці належного виконання своїх зобовязань згідно з цим договором; отримувати від залізниці переліки витрат та ін. (п.п.2.1.1-2.1.3).

Залізниця зобовязана приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, повязані з перевезенням вантажів, в т.ч. за вільними тарифами, перелік яких визначається в додатку до цього договору (п.2.2.2); здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами (п.2.2.3).

Залізниця має право вимагати від вантажовласника належного виконання своїх зобовязань за цим договором (п.2.3.1), затримувати вантажовласнику відправку (видачу) вантажу до внесення ним платежів (п.2.3.2).

Вантажовласник зобовязаний здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та надання додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці документів ДТГО «Південно-Західна залізниця»(п.2.4.2).

Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на її розрахунковий рахунок (п.3.1);

Залізниця та вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно зі Статутом (п.4.1).

У разі виникнення боргу вантажовласника перед залізницею вантажовласник сплачує залізниці пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з першого дня виникнення заборгованості, включаючи день сплати. В разі наявності заборгованості, пені в першу чергу погашається заборгованість, пеня (п.4.3).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє впродовж одного року (п.7.1) (а.с.34).

Того ж дня сторони уклали та підписали Додаток №1 до основного договору, у якому детально визначили вартість основних та додаткових послуг, які залізниця надає вантажовласнику в ході виконання договору (а.с.35).

08.05.09 року відповідач подав начальнику станції Камянець-Подільський Південно-Західної залізниці Декадну заявку на період з 11.05.09 року по 20.05.09 року на відправку 1 напіввагону пиловника вагою 60 тонн, через станцію Іловайськ Донецької залізниці (а.с.13), до станції Кишли Азербайджанської залізниці, з наданням вагону 18.05.09 року, гарантуючи оплату перевезення (а.с.14).

19.05.09 року, у супроводі пакету перевізних документів та залізничної накладної №33447506, вагон №67854463, завантажений пиломатеріалами, був відправлений до станції Іловайськ Донецької залізниці, при цьому вантажовідправником у накладній вказано ОСОБА_1 (а.с.15-18).

На ст. Іловайськ вагон було затримано з мотивацією «в очікуванні вирішення питання з відділом контрабанди», про що названою станцією складено акт загальної форми №75 від 02.06.09 року (а.с.19).

На підтвердження цієї обставини до справи надано акти про проведення митного контролю товарів, що переміщуються за ВМД, складені митним пунктом «Іловайськ»Амвросіївської митниці: №50 від 26.05.09 року; №52 від 27.05.09 року; №56 від 28.05.09 року та №71 від 03.06.09 року, - у яких зафіксовано факти розходження кількості місць та загальної ваги вантажу у порівнянні з даними залізничної накладної №33447506 (а.с.25-28).

01.06.09 року на підставі цих актів Амвросіївською митницею складено протокол про порушення митних правил №0106/70103/09, а саме: ст. 340 Митного кодексу України (а.с.29-31).

Як вбачається з наданих до справи документальних доказів, ІІ позивачем шляхом спрямування телеграм вживалися заходи для повідомлення вантажовідправника (відповідача по цій справі) про наявну ситуацію (простій вагону) та необхідність сплати додаткових витрат (а.с.21-23 та ін.), - однак відповідач, сподіваючись на те, що ним укладено вищезгаданий контракт з продажу вантажу дошок, - не вживав заходів до врегулювання ситуації.

21.07.09 року ІІ позивачем на адресу вантажовідправника спрямовано претензію №НЮ-16-362/09п з пропозицією сплатити кошти у сумі 17838,96 грн. (а.с.38), однак відповідач відхилив її, пославшись на факт укладення вищезгаданого контракту між ним та ТОВ «Орбіта-БЕ»(а.с.39).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, укладаючи контракт №002/08 від 05.03.09 року, не вжив заходів до переоформлення супровідних документів на вищезгаданий вантаж, тобто не вказав у них, що вантажовідправником є не він, а ТОВ «Орбіта-БЕ».

ІІ позивач надав до справи розрахунок суми позову, згідно якому ним нараховані наступні суми:

за користування вагоном впродовж 579 годин 10500,24 грн. (таблиця 1 розділу 5 Тарифного керівництва №1);

за маневрову роботу впродовж 0 год. 30 хв. 351,12 грн. (п.1.8 розділу 3 Тарифного керівництва №1);

за телеграфний збір (з телеграми) - 190,80 грн. (таблиця №3 п. 10 розділу 3 Тарифного керівництва №1);

за зберігання вантажу впродовж 24 діб (з 02.06.09 року по 26.06.09 року) 6796,80 грн. (а.с.37).

Відповідач проти позову заперечив, але позовні вимоги не спростував.

ІІ.Заслухавши представників ІІ позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1. Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

2.Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до правовідносин з надання транспортних послуг.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 908 Цивільного кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Такі особливості встановлені для здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі Статут) Статут залізниць України визначає обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних підїзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Частина 1 статті 3 Статуту містить імперативну норму, згідно якій дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних підїзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

По даній справі відомо, що позивач на підставі договору про транспортне обслуговування зобовязався надавати відповідачу послуги з подачі-прибирання вагонів та послуг з виконання маневрової роботи.

Виходячи з загальних засад, згідно до яких перевезення вантажів, пасажирів, багажу та ін. залізниці здійснюють на договірних засадах (ст. 17 Статуту), - за надання вищепереліченого комплексу послуг, у тому числі додаткових послуг, повязаних зі зберіганням затриманого митними органами вантажу, відповідач повинен сплатити позивачу встановлену плату (ст. 22 Статуту).

У частині 1 ст. 57 Статуту сказано, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

Аналогічні положення містяться у Правилах розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, а саме: у пунктах 1.1-1.4; 2.6 та ін. розділу ІІ.

Пунктом 2.6 цих Правил встановлено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

2.1. Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, та пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Пунктом 1.6 вищеназваних Правил встановлено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів).

Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил №644 відправником у накладній вказується, поряд з іншими показниками, також графа «маса вантажу в кг, визначена відправником»- вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Наданими до справи документальними доказами доведено факт виявлення розбіжностей між видом, вагою та кількістю місць вантажу, відправленого від імені відповідача, та видом, вагою і кількістю місць, виявлених під час його митного обстеження.

Однак, оскільки предметом спору є не сплата штрафу за вищеназвані розходження між залізничною накладною та фактично виявленим вантажем, а відшкодування залізниці з боку відповідача вартості додаткових послуг, - суд у даному випадку при вирішенні спору посилається на порядок оформлення супровідних документів лише як на підставу, яка викликала надання додаткових послуг з боку залізниці на користь відповідача (їх перелік та сума наведені вище у цьому рішенні).

2.2. Виходячи з вищевикладеного, суд при вирішенні цього спору керується також ст.ст.119 та 120 Статуту залізниць України, до якого відсилає ст. 920 Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1-4 та 8-9 ст. 119 Статуту встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань (ч.ч.1-4).

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година (ч.ч.8-9).

Згідно ст.120 Статуту за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Перевірка судом обґрунтованості розрахунку суми позову показала, що вона знаходиться у повній відповідності з вимогами, викладеними у пунктах 5-18 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 року №113, зареєстрованих у Мінюсті України 15.03.99 року за №165/3458, а також у розділах 3 та 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 року №551, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.12.99 року за №828/4121 (далі Тарифне керівництво №1, - у редакції, чинній на час виникнення цього спору).

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати стягуються на користь Державного бюджету України та покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом взято до уваги, що Генеральнийпрокурор України та підпорядковані йому прокурори при зверненні з позовами до господарських судів в інтересах держави відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»звільнені від сплати державного мита до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,509,530,908 Цивільного кодексу України, ст.ст.119,120 Статуту залізниць України, керуючись ст.стю.4-3,22,32-34,36,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», ідентифікаційний код 04713033, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Лисенка, 6, - витрати, повязані з затримкою вагону, у сумі 17838 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 96 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

на рахунок 31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито у сумі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 38 коп.;

на рахунок 312111259700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Наказ видати Державній податковій інспекції у Сватівському районі Луганської області.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 24.11.09 року за згодою представників ІІ позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 листопада 2009 року.

Суддя А.П. Середа