Рішення № 6840649, 20.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.09                                                                                 Справа № 10/197.

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонального товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ

про стягнення 4 822 277 грн. 34 коп.

Судова колегія у складі головуючого судді Мінської Т.М.,

суддів Зюбанова Н.М., Кірпа Т.С.

представники сторін:

від позивача - Татусь О.А. - головний юрисконсульт, довіреність № 36/10 від 29.07.09.;

від відповідача - Хамлова Г.В. - юрисконсульт, довіреність № 135 від 25.12.08., Кузьмін Ю.Л. - начальник відділу юридичної правової та договірної роботи, довіреність № 130 від 25.12.08.

          Розпорядження заступника голови господарського суду –в.о. голови суду від 10.11.2009р. для розгляду справи призначено колегію у складі - Мінська Т.М. –головуючий суддя, судді –Зюбанова Н.М., Кірпа Т.С.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 4 489 961 грн. 01 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 260 866 грн. 12 коп., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 71 450 грн. 21 коп., всього –4 822 277 грн. 34 коп.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Господарським судом була розглянута справа № 19/358 за позовом за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонального товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 49584864 грн. 08 коп., з яких 44133809 грн. 94 коп. основного боргу за договором на постачання природного газу 18.01.2000р. № 10/16-42, 1707978 грн. 44 коп. інфляційні втрати, 658652 грн. 54 коп. річні відсотки і 3084423 грн. 16 коп. пені.

В процесі розгляду справи сторони уклали мирову угоду, яка була затверджена ухвалою господарського суду Луганської області від 08.09.2003р. по справі № 19/358 і відповідно до ст. 80 п. 7 ГПК України припинено провадження у справі. За умовами цієї мирової угоди загальна сума 49584864 грн. 08 коп. підлягали сплаті частинами з 01.10.2003р. по 01.10.2008р. згідно графіку погашення заборгованості. Дана мирова угода як зазначено в п. 6 цієї угоди в разі її невиконання буде виконуватись органами державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.05.2005р. по справі № 19/358 в порядку ст. 121 ГПК України була затверджена мирова угода від 21.03.2005р., укладена на стадії виконання вищевказаної мирової угоди, за якою відповідач погашав заборгованість відповідно до графіку погашення заборгованості.

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 14.04.2008р. по справі № 19/358 була виправлена описка в ухвалі від 04.05.2005р. щодо графіку погашення заборгованості.

Також ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2008р. по справі № 19/358 була виправлена описка в ухвалі від 04.05.2005р., а саме суд ухвалив:

1. Виправити описку в резолютивній частині ухвали від 21.03.05 по справі № 19/358 щодо місцезнаходження позивача та відповідача, виклавши його у наступній редакції: “Затвердити мирову угоду, укладену між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827 та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Луганськ, вул. Радянська, 82, код ЄДРПОУ 05451150, з таким змістом:”.

          2. Доповнити резолютивну частину ухвали від 26.05.05 про затвердження мирової угоди після п. 7 абзацом наступного змісту:

          “Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.”

Тобто, з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 14.04.2008р. ухвала господарського суду Луганської області від 04.05.2005р. по справі № 19/358 є виконавчим документом, який відповідає вимогам ст.. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач порушив умови мирової угоди від 21.03.2005р., а саме станом на 01.08.2009р. повинен був сплатити 17767909 грн. 68 коп., а фактично сплатив 13277948 грн. 67 коп., тобто на момент звернення до суду сума боргу становить 4489961 грн. 01 коп.

На цю суму позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано суму інфляційних збитків в розмірі 260866 грн. 12 коп., та річні відсотки в сумі 71450 грн. 21 коп.

Відповідач не заперечуючи факт неоплати суми 4489961 грн. 01 коп. по мировій угоді, заперечує проти позову, і зазначає, що провадження у справі має бути припинено, оскільки мирова угода, затверджена судом не є цивільно-правовою угодою та має не матеріальний, а процесуальний характер. Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачено особливий порядок його виконання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»чітко визначено, що ухвала Господарського суду Луганської області є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У п.п. 3.9.6. п. 3 роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах (абзац підпункту 3.9.6 пункту 3 в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/141 від 25.04.2008).

Ухвала господарського суду Луганської області від 04.05.2005р. по справі № 19/358 є виконавчим документом, який відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, ухвалою від 14.04.2008 р. визначено, що ухвала господарського суду від 21.03.2005 р. по справі № 19/358 про затвердження мирової угоди може бути пред’явлена до виконання, а отже є виконавчим документом.

Вказана ухвала не скасовані та є чинною на даний час.

Спір про стягнення з відповідача вказаного у позовній заяві боргу вже був вирішений в ході розгляду справи № 19/358 шляхом укладення мирової угоди, отже відповідно до ст. 80 ч. 2 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Підставами виникнення боргу є договір на постачання природного газу від 18.01.2000р. № 10/16-42, розуміння як підстави позову мирової угоди, затвердженої судом взагалі зводить нанівець положення ч. 2 ст. 80 ГПК України і є порушенням принципу правової визначеності судових рішень, визначеного в Рішеннях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 4489961 грн. 01 коп. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Така ж правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2008 р. по справі № 14/383.

Позовні вимоги по стягненню втрат від інфляції та трьох процентів річних не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставами даних вимог є обставини з невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого в судовому рішенні –ухвалі від 04.05.2005 р. по справі № 19/358.

Дані обставини не можуть бути підставами нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, адже за своєю правовою природою не підпадають під сферу регулювання визначеною даною нормою.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 2 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити частково.

2. В частині позовних вимог по стягненню основного боргу у сумі 4489961 грн. 01 коп. провадження у справі припинити.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 25.11.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                                         Т.М.Мінська

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя Т.С. Кірпа