Рішення № 6840643, 23.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.09                                                                                 Справа № 13/279

За позовом

Закритого акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія", м. Луганськ

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 1 226 307 грн. 29 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Басова Г.А., дов. № 012/д-3 від 12.04.09;

від відповідача – Іщенко Д.І., дов. № 1/4-10-09 від 02.01.09;

Обставини справи: позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 1226307 грн. 29 коп., в тому числі: інфляційні нарахування за час прострочення платежу - 1 021 888 грн. 10 коп., 3% річних - 204 419 грн. 19 коп.

Відповідачем до суду надано відзив № 1/4-7552 від 14.10.09, за яким останній позовні вимоги визнає частково та вказує на наступне. Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано проведену відповідачем часткову оплату у листопаді –грудні 2008р. наданих послуг за договором № 31 від 01.06.05 у загальній сумі 2 250 000 грн. 00 коп. Крім того, загальна сума інфляційних нарахувань за період з серпня 2008р. по липень 2009р. відносно грошових зобов’язань ДП “Первомайськвугілля” із сплати боргу за послуги переробки за договором № 31 від 01.06.05, відносно якого мається рішення господарського суду від 25.09.08 повинна становити 737 662 грн. 19 коп. та загальна сума 3% річних відносно цих же вимог за період з 25.07.08 по 01.08.09 повинна становити 158 986 грн. 86 коп.

Доводи відповідача за відзивом № 1/4-7552 від 14.10.09 відхиляються судом, оскільки в доданих до відзиву платіжних дорученнях на підтвердження часткової оплати відсутнє належне призначення платежу.

Позивачем до суду надано заперечення на відзив № 02-10/02 від 23.10.09, за яким останній зазначає, що розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

01.06.05 між ЗАТ “Луганська вугільна компанія” (позивач) та ДП “Первомайськвугілля” (відповідач) був укладений договір на переробку давальницької сировини № 31 з додатковими угодами до нього. За умовами договору “Замовник” відповідач у справі доручає “Виконавцю” позивачу у справі здійснювати перероблення рядового вугілля в продукти збагачення.

Оскільки відповідачем умови договору не були виконані, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2008 у справі № 6/119 за позовом ЗАТ “Луганська вугільна компанія” до ДП “Первомайськвугілля”, на користь позивача з відповідача було стягнуто: борг у сумі 6597 082 грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 7 172 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 9432 грн. 73 коп., держмито у сумі 24 869 грн. 48 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 09 коп.

Вказане рішення суду набрало законної сили з 10.10.2008.

На час розгляду даної справи стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом за яким просить стягнути з відповідача інфляційні за період з серпня 2008р. по серпень 2009р. у сумі 1 021 888 грн. 10 коп. і 3% річних у сумі 204 419 грн. 19 коп. за період з 25.07.08 по 01.08.09.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.08 у справі № 6/119 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення боргу з відповідача боргу за договором №31 від 01.06.05, інфляційних у сумі 7172 грн. 81 коп. та 3% річних у сумі 9432 грн. 73коп., нарахованих за період з 06.06.08 по 24.07.08.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 6597082 грон. 66 коп.

Оскільки вказана сума відповідачем не сплачена позивач в рамках даної справи нарахував інфляційні у сумі 1 021 888 грн. 10 коп. та 3% річні у сумі 204 419 грн. 19 коп. за період з серпня 2008 року по серпень 2009 року.

Відповідач з вказаними сумами не погодився та зазначив, що частково оплатив заборгованість в сумі 2250000 грн. 00 коп.

Позивач підтвердив сплату відповідачем вказаної суми, але з доводами останнього не погодився з підставі, наведених у запереченнях.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами, договір № 31 від 01.06.05 до цього часу є дійсним, у зв’язку з чим сторони продовжують відповідні правовідносини за ним. На виконання умов договору позивач надає відповідачу відповідні послуги, а оскільки в призначенні платежу за платіжними дорученнями, зазначеними відповідачем, останній не вказував які саме послуги він оплачував, позивач зараховував надані кошти в рахунок поточних платежів за договором №31.

Наведене свідчить про те, що відповідач не довів, що сплачував саме заборгованість, яка була стягнута за рішенням суду від 25.09.08, у зв’язку з чим його доводи за відзивом відхиляються.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем та доказів виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.09.08 № 6/119.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача щодо сплати грошового зобов’язання, а саме боргу в сумі 6597 082 грн. 66 коп. ґрунтуються на умовах договору на переробку давальницької сировини № 31 від 01.06.05. Обсяг цього зобов’язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.08 по справі № 6/119.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов’язання не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 18 “а”, код 32320594, на користь:

- Закритого акціонерного товариства “Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ, вул. Советська, 18, код 34279585, інфляційні нарахування у сумі 1 021 888 грн. 10 коп., 3% річних у сумі 204 419 грн. 19 коп., держмито у сумі 12 263 грн. 07 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –26.11.2009.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Шкуть