Постанова № 68406052, 22.08.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4615/17

Провадження № 2-а/552/195/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 серпня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Семенко Людмили Петрівни, Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Дельта Банк» 24 липня 2017 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з адміністративним позовом до відповідачів Державного реєстратора прав на нерухоме майно Семенко Людмили Петрівни, Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Посилався на те, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 травня 2016 року в справі № 524/5694/15-ц визнано за ПАТ «Дельта банк» право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Вказував, що представник ПАТ «Дельта Банк» 25 квітня 2017 року звернувся до державного реєстратора з заявою та повним пакетом відповідних документів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації зазначеного об'єкта нерухомого майна, але 10 травня 2017 року отримав від державного реєстратора рішення про відмову в державній реєстрації.

Вважає рішення державного реєстратора протиправним.

В поданій до суду позовній заяві позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 квітня 2017 року № 34957987 та зобов'язати провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на житловий будинок в АДРЕСА_3.

Представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі також звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 травня 2016 року в справі № 527/5694/15-ц, яке вступило в законну силу та є чинним станом на час вирішення даної справи судом (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58164212), позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» задоволено. Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 124,9 кв.м., жилою площею 68,9 кв.м.

Також встановлено, що позивач ПАТ «Дельта банк» 25 квітня 2017 року звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

26 квітня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Семенко Людмилою Петрівною було прийнято рішення № 34957987 про відмову у державній реєстрації права власності.

Дане рішення отримане позивачем 10 травня 2017 року.

Відповідно до рішення № 34957987 підставою для відмови у реєстрації речових прав визначено, що подані документи не відповідають вимогам, зокрема, як зазначено в рішенні державного реєстратора.

Державний реєстратор Семенко Л.П., а також представник відповідного органу державної реєстрації, надаючи до суду свої письмові заперечення щодо позовних вимог на обґрунтовуючи правомірність прийнятого державним реєстратором рішення, вказують, що підставою для прийняття відповідного рішення про відмову в державній реєстрації стала невідповідність судового рішення вимогам норм Закону України «Про «Іпотеку» та ст. 215 ЦПК України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Державним реєстратор не наділений повноваженнями щодо перевірки законності та обґрунтованості судового рішення, але приймаючи рішення про відмову в державній реєстрації вдався саме до оцінки законності та обґрунтованості судового рішення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 травня 2016 року в справі № 524/5694/15-ц, вступило в законну силу, є чинним як станом на час прийняття державним реєстратором відповідного рішення, так і станом на час вирішення даної справи судом (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58164212).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться органом державної реєстрації прав.

Рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно в силу п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації прав.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації прав, а державний реєстратор не наділений повноваженнями перевірки відповідності судового рішення вимогам закону, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в державній реєстрації не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, позивачем було подано для проведення державної реєстрації прав усі документи, визначені положеннями чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 квітня 2017 року за № 34957987, що було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Семенко Людмилою Петрівною.

При вирішенні справи суд також виходить з того, що аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку" (на які посилається державний реєстратор в своєму рішенні), ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку") (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 р. у справі N 6-1219цс16; постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 28 вересня 2016 р. у справі N 6-1243цс16; від 26 жовтня 2016 р. у справі N 6-1625цс16).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, статей 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на такий предмет у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-43гс14).

Окрім того, згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав <…> проводиться органом державної реєстрації прав <…>.

У частині другій статті 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у статті 24 Закону № 1952-ІV, а статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність у сфері державної реєстрації прав.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення (постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 819/1849/13-а).

Тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради повторно розглянути подану Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, за АТ «Дельта Банк».

Судові витрати, понесенні позивачем за розгляд справи судом, підлягають йому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 квітня 2017 року за № 34957987, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Семенко Людмилою Петрівною.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради повторно розглянути подану Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 124,9 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., за АТ «Дельта Банк».

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий /підпис/ Н.Л.Яковенко

Суддя Н.Л.Яковенко

22.08.2017