Вирок № 68404998, 21.08.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/5982/16-к

Провадження №1-кп/359/143/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Кюрджиєва М.Г., обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12016110100001318, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, українця, з неповною середньою світою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого в АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, раніше судимого згідно вироку Дружківського міського суду Донецької області від 17.10.2006 року за ч.3 ст. 187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 185 КК України за наступних обставин.

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності.

Так, 28.06.2016 року близько 14 год., ОСОБА_1 перебуваючи у власних справах на території Бориспільської ЦРЛ у м.Бориспіль по вулиці Котляревського, 1, виявив приміщення Борисо-Глібської каплички, до якої вирішив зайти. Зайшовши у приміщенні вказаної каплички ОСОБА_1, виявив мобільний телефон Нокіа та гаманець, які знаходилися на прилавку за торговим місцем.

Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаних речей, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 таємно викрав мобільний телефон марки Нокіа RM1133 IMEI: №1- НОМЕР_2: №2-НОМЕР_3, вартістю 471 грн., у якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС НОМЕР_4 вартістю 20 грн. та на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 15 грн. а також гаманець із кожезамінника вартістю 150 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 15 грн., які належать ОСОБА_2

Після того, разом із викраденим ОСОБА_1 залишив приміщення вказаної каплички та невдовзі разом із викраденим був затриманий працівниками поліції.

Даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму якої становить 671 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Шкода завдана кримінальним правопорушенням становить вартість мобільного телефону з сім картами, який повернуто потерпілій, та гаманець з грошовими коштами в розмірі 15 грн., щодо якого обвинувачений зобов'язався відшкодувати завдані ним збитки в повному обсязі.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та захисника, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого (а саме: допиту інших свідків, представника потерпілого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу та обставин скоєння злочину, завданого матеріального збитку потерпілому тощо).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись. Зазначив, що працює неофіційно, однак має дохід, він є батьком неповнолітньої дитини, живе в м. Дружківка Донецької області з жінкою в неофіційних шлюбних відносинах, має власну дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.

Показав, що дійсно 28.06.2016 року після обідній час, проходячи біля Бориспільської ЦРЛ, зайшов до розташованої на території лікарні каплички, де помітив мобільний телефон та гаманець, які викрав та пішов з ними по своїх справах. Гаманець він викинув, наявні в ньому гроші витратив на власні потреби, а в подальшому він був затриманий працівниками поліції і у нього вилучено викрадений телефон.

В судовому засіданні зазначив, що має родину, розумів значення своїх дій, та те, що скоює таємне викрадення чужого майна, маючи непогашену та не зняту судимість за вчинення аналогічного злочину щодо власності громадян.

Також, ОСОБА_1 повідомив причини неявки до суду та тривалого перебування в Донецькій області, які були пов'язані з його лікуванням, та створенням нової родини.

Крім того, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази у справі та процесуальні витрати.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Так, санкцією ч.2 ст. 185 КК України передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі, а тому вчинений обвинуваченими злочин є середньої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Вчинення кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження, доказів цьому обвинуваченим суду не надано.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий за скоєння злочину проти власності, що вбачається з вироку Дружківського міського суду Донецької області від 17.10.2006 року за ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таким чином, на момент вчинення кримінального правопорушення 28.06.2016 року, він мав не зняту та непогашену судимість. З цього приводу кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України є правильною.

За місцем проживання ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем останньої роботи характеризується позитивно.

ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, з місця роботи звільнився, однак запевнив про намір працевлаштуватись офіційно, зважаючи на наявність неофіційного доходу, та необхідність утримання нової родини та власної дитини. Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

При цьому суд враховує, що обвинувачений перебував у розшуку у зв'язку з неявкою до суду, що свідчить про намагання останнім уникнути відповідальності, що також впливає на покарання, яке слід призначити обвинуваченому.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Згідно поданих до суду матеріалів викрадене майно повернуто частково, щодо іншої частини обвинувачений зобов'язався відшкодувати потерпілій завдані збитки.

При наявності претензій до обвинуваченого потерпіла також має право на звернення до суду в порядку, визначеному ЦПК України.

З цього приводу, з урахуванням того, що ОСОБА_1 раніше вчиняв злочин проти власності, немає постійної роботи та заробітку, ухилявся від суду на протязі одного року, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального закону.

Підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Суд вважає за доцільне також застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України та призначити покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов'язків судом.

Суд вважає за доцільне надати можливість обвинуваченому виправитись та довести можливість перебування на волі без ізоляції від суспільства.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 250 грн. 00 коп. та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 обирався у вигляді особистого зобов'язання слід залишити до набрання вироком суду законної сили, оскільки підстав для його зміни, з урахуванням наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 194, 318, 322, 331, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази у кримінальному проваджені: мобільний телефон RM1133 IMEI: №1- НОМЕР_2: №2-НОМЕР_3 з сім-картами операторів мобільного зв'язку, залишений в користуванні потерпілої, - після набрання вироком суду законної сили - залишити в користуванні ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1), на користь Держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на залучення експерта.

До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покласти на нього обв'язки явки на першу вимогу до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не залишати свого місця проживання в АДРЕСА_1; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк