Рішення № 68403264, 17.08.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3522/16-ц

Провадження № 2/210/386/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" серпня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря Куксенко О.В.,

за участі сторін не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Наталія Іванівна, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", звернулося до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ПАТ КБ Приватбанк 16.03.2012р. звернувся до Індустріального суду м. Дніпропетровська про стягнення боргу з ОСОБА_3.(далі - відповідач 2). Відповідач 2 оскаржив в апеляційному суді Дніпропетровської області підсудність розгляду справи.Тобто, відповідач 2 знав про початок свого судового переслідування з боку банка за борги і в 2012 році став позбавлятись своїх активів з метою уникнення сплати боргів в примусовому порядку. Борг відповідача 2 перед банком підтверджений судовим рішенням.На теперішній час борг по договору не сплачено.Відповідач 2 враховуючи ризик звернення стягнення на майно здійснив продаж майна з метою несплачувати борг.Відчуження майна було здійснено на підставі договору купівлі - продажу НОМЕР_4 від 18.07.2012р., зареєстрований в реєстрі за № 3748 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І. про відчуження нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 46,8 квадратних метрів, який укладений між ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1).Таким чином, оспорюваний правочин був здійснений відповідачем 2 на користь відповідача 1 при наявності боргу і судового переслідування з боку банка за борги. Оспорюваний договір купівлі - продажу порушує права позивача, так як він був вчинений з метою уникнення відповідальності та приховування її від кредитора, отже договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, що є підставою для визнання його недійсним.

Тому просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу НОМЕР_4 від 18.07.2012р. зареєстрований в реєстрі за № 3748 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І. про відчуження нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 46,8 квадратних метрів, який укладений між ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) і Застосувати реституцію до недійсного договору купівлі - продажу НОМЕР_4 від 18.07.2012р., зареєстрований в реєстрі за № 3748 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І. про відчуження нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 46,8 квадратних метрів, який укладений між ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1); скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 46,8 квадратних метрів, шляхом внесення відповідачем 3 до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав власності ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2; поновити становище, що існувало до порушення та визнати право власності на нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1). Зобов'язати Виконавчий комітет Криворізької міської ради зареєструвати за ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) право власності нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення запису про право власності Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Стягнути з відповідача 2 на користь позивача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Храмов М.П. проти задоволення позову заперечували з мотивів та підстав, викладених у заперечень, просили стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу. Вважають позов необгрунтованим, оскільки на момент укладання спірного договору, нерухоме майно не перебувало під обтяженнями, іпотека припинена.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належний чином.

Представник Виконавчого комітету Криворізької міської ради в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог до Виконавчого комітету заперечує, оскільки Виконком КМР являється неналежним відповідачем.

Третя особа - ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Н.І. в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 52 706,91 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% річних з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2026 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року у розмірі 118 257,46 доларів США, що еквівалентно 1 345 769,89 гривень. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KR.KR.GI НОМЕР_2 від 22.01.2008р.) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою; Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KRKRGI0000002943 від 22.01.2008р.) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року в частині розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» змінено, зменшено розмір з 118 257,46 доларів США, що еквівалентно 1 345 769,89 грн., до 94 945,21 доларів США, що еквівалентно 1 080 476,49 гривень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року вищевказане рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволена. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пені за невчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 32 632,18 доларів США залишене без змін (а.с.6-8).

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 18.07.2012 року укладено договор купівлі - продажу НОМЕР_4 зареєстрований в реєстрі за № 3748 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І. про відчуження нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 46,8 квадратних метрів(а.с.33).

Відповідно до п. 8 укладеного договору, право власності на нежиле приміщення, що є предметом договору виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Цей факт підтверджується їх підписами за одержання документу у реєстрі нотаріальних дій (а.с. 33 зворот).

За свідченням сторін правочину, предмет договору купівлі-продажу, а саме - нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 було продано за 172 540,00 гривень, які продавець одержав від покупця повністю до підписання вищезазначеного договору.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на ті обставини, що вищевказаний правочин порушує права банку як кредитора, оскільки укладений з метою уникнення боргових зобов"язань та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, що є підставою для визнання його недійсним. Разом із тим, вказані твердження позивача суд визнає безпідставними, та такими, що не узгоджуються з матеріалами справи, і не грунтуються на нормах чинного законодавства, враховуючи наступне.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно з правовою позицією, викладеної в Постанові ВСУ від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковою для врахування, за статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу між сторонами було укладено в належній формі та досягнуто згоди з усіх істотних умов та на його виконання передано майно, та відповідно сплачені кошти за нього в повному обсязі. Крім того, після укладання спірного правочину, відповідач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірне приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом також встановлено, що до укладання спірного договору купівлі-продажу, 18.07.2012 року знято заборону на відчуження нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3, про що вбачається з витребуваних в порядку ст. 137 ЦПК України доказів.

Як вбачається з відповіді Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Наталії Іванівни, до моменту посвідчення угоди щодо відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 (Покупець - ОСОБА_2, договір купівлі-продажу, посвідчений 18.07.2012 року за р. № 3748), представник ПАТ КБ "ПриватБанк" надав усі необхідні документи для вчинення нотаріальної дії - зняття заборони на відчуження предмету іпотеки - приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що належить Іпотекодавцю ОСОБА_3, у зв'язку з припинення дії іпотечного договору, посвідченого 14.10.2005 року за р. № 12978. Заборону на відчуження предмету іпотеки, за заявою представника ПАТ КБ "ПриватБанк", було знято. (а.с.97-100).

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 використовувала спірне нерухоме майно до 24 травня 2016 року, а в подальшому здійснила його відчуження (а.с. 36-37).

Разом із тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний договір купівлі-продажу було укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тому підстав для визнання його недійсним з підстав недотримання положень ч. 5 ст. 203 ЦК України не вбачається.

Посилання позивача на ту обставину, що один із відповідачів має заборгованість перед банком не може бути підставою для визнання правочину таким, що вчинений з метою ухилення від сплати заборгованості за кредитним договором.

Крім того нежиле приміщення вбудоване в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 не є предметом іпотеки, та ПАТ КБ "ПриватБанк" не є іпотекодержателем, що свідчить про відсутність порушення прав позивача при укладанні договору купівлі-продажу.

Оскільки судом не встановлено законних підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення вбудованого в перший поверх 5-поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І. від 18 липня 2012 року за реєстровим № 3748, який вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то в задоволенні позову слід відмовити.

Вимоги щодо скасування державної реєстрації є похідними від вимог про визнання договору недійсним, тому задоволенню не підлягають.

З аналогічних підстав суд не вбачає підстав застосовувати реституцію, тобто відновлення первісного стану сторін.

Також суд зазначає, що Виконавчий комітет Криворізької міської ради є неналежним відповідачем, оскільки не є стороною оспорюваного правочину.

Разом із тим, суд звертає увагу, що згідно з статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.84,88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", згідно з яким розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Храмовим М.П. 18 листопада 2016 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 38-39). Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02АААП 748724 ОСОБА_2 на виконання умов договору сплатила 3800,00 (три тисячі вісімсот грн.) Згідно з актом виконаних робіт від 25 липня 2017 року, обсяг наданої правової допомоги становить 3800,00 (три тисячі вісімсот грн.) та складаєється з : ознайомлення з матеріалами справи, підготовки клопотань, участі у судових засіданнях, підготовки письмових заперечень. Також з журналів судових засідань вбачається, що адвокат Храмов М.П. безпосередньо приймав участь у судових засіданнях, крім того надавав до суду письмові клопотання та заперечення проти позову.

Суд приходить до висновку про доведеність понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3800,00 (три тисячі вісімсот) грн., тому вказані судові витрати на підставі ст. 79, 84, 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_2

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 234 ЦК України, на підставі ст. ст. 3, 11, 57-61, 79-88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Наталія Іванівна, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повний текст рішення складено 21 серпня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна