Ухвала суду № 68402563, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2017 р. м. Київ К/800/20995/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Стрелець Т.Г.,

Калашнікової О.В.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕСКБАНК" Северина Юрія Петровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕСКБАНК" Северина Юрія Петровича, про визнання протиправними дій та рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору № 329-15/4 банківського рахунку від 19.01.2015 року. Просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не внесення позивача до переліку вкладників та до загального реєстру вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк", за договором № 329-15/4 банківського рахунку від 19.01.2015 за рахунок коштів Фонду та зобов'язати включити позивача до вказаних реєстрів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Юрія Петровича щодо не внесення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк", за договором банківського рахунку № 329-15/4 від 19.01.2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач-2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2015 року між ПАТ "Імексбанк" (Банк), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (Клієнт), з іншої сторони, укладено договір банківського рахунку № 329-15/4, за умовами якого Банк відкриває поточний рахунок в національній валюті та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку.

Як зазначає позивач, на вказаний рахунок було внесено грошові кошти у розмірі 111800,00 грн. згідно квитанції від 20.01.2015 року та 49999,97 грн. згідно квитанції від 22.01.2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 26.01.2015 року прийнято рішення № 16 про запровадження з 27.01.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "ІМЕКСБАНК" - Северина Юрія Петровича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від 23.04.2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду (Відповідача) було продовжено до 26.05.2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2015 року № 105 розпочата процедура ліквідації АТ „ІМЕКСБАНК". Відповідно до вищевказаного рішення Северина Ю.П. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК".

Наказом Уповноваженої особи Фонду № 34-в від 05.02.2015 року була створена комісія та призначено проведення перевірки укладених Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки.

За наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать, на думку відповідача, про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду.

Результатом таких операцій стало збільшення суми гарантованого відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

20 січня 2015 року у філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Києві було проведено поповнення поточного рахунку позивача в сумі 113800 грн., а 22.01.2015 року - поповнення поточного рахунку позивача в сумі 49999,97 грн.

Враховуючи, що позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та, відповідно, до загального реєстру вкладників, у зв'язку з чим йому не виплачено гарантовану суму коштів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI від 23.02.2012, далі - Закон).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду має право, зокрема повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідач-2 не вніс позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок коштів Фонду оскільки вважав договір № 329-15/4 банківського рахунку від 19.01.2015 року нікчемним.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з того, що укладений позивачем договір не є таким, що порушує публічний порядок, чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а тому не підпадає під визначення, наведене у статті 228 Цивільного кодексу України. Крім того, відсутні докази, що позивач фактично не вносив кошти на рахунок.

Однак, колегія суддів вважає, що вказаного твердження, без встановлення усіх необхідних для правильного вирішення спору обставин справи, недостатньо для висновку про задоволення позову.

Відповідач у цій справі вважав нікчемним правочин, укладений між банком і позивачем, не з підстав, наведених у статті 228 Цивільного кодексу України, а з підстав, які передбачені частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, відповідач посилався на те, що фактичні обставини справи свідчать про намагання інших осіб-вкладників отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку, а за рахунок коштів Фонду, тобто внаслідок укладання таким правочинів надається перевага одному вкладнику, а саме вказана особа має намір отримати кошти за рахунок коштів Фонду, замість отримання залишку коштів за рахунок реалізації майна банку.

Крім того, відповідач зазначав, що спірний правочин було укладено у період застосування заборони здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте, у цій справі судами не надано належної оцінки вказаним доводам відповідача, не встановлено дійсних правових підстав, з яких відповідач вважав нікчемним договір, укладений між позивачем і банком та не перевірено їх обґрунтованість. Отже, судові рішення є передчасними та такими, що постановлені без повного з'ясування усіх обставин справи.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕСКБАНК" Северина Юрія Петровича задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: