Ухвала суду № 68402475, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2017 р. м. Київ К/800/1192/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Управління), в якому просила:

визнати протиправними дії Управління щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 17 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року;

стягнути з Управління належну позивачці щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 17 квітня по 18 травня 2015 року у сумі 2436,13 грн.;

зобов'язати Управління зупинити стягнення з щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг по 30 % кожного місяця для відшкодування переплати та повернути ОСОБА_1 кошти у разі утримання з неї вказаних сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що по завершенні шестимісячного строку від дати первинного призначення позивачці щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі (з 16 жовтня 2014 року по 15 квітня 2015 року) вона 17 квітня 2015 року звернулася до Управління з приводу продовження дії її довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також продовження отримання адресної допомоги. Термін дії довідки їй продовжили, однак у виплаті адресної допомоги відмовили з мотивів відсутності відповідних роз'яснень від Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо порядку продовження строку надання щомісячної адресної допомоги. 18 травня 2015 року позивачка повторно звернулася до Управління щодо виплати їй адресної допомоги, написавши заяву відповідного змісту. На підставі цієї заяви Управління призначило їй адресну допомогу, але не з 17 квітня 2015 року, коли ОСОБА_1 вперше звернулася про продовження виплати адресної допомоги після завершення шестимісячного строку, а з 18 травня 2015 року. На думку позивачки, Управління безпідставно позбавило її права на отримання адресної допомоги у період з 17 квітня по 18 травня 2015 року, що є порушенням її права на соціальний захист. Стосовно відрахувань з майбутніх виплат щомісячної допомоги по 30% кожного місяця, то як пояснила позивач, про наявність у неї переплати адресної допомоги на загальну суму 2398,61 грн вона дізналася з листа Управління від 19 травня 2016 року вих.№01-15/1359-02. Позивач стверджує, що законних підстав для відрахування немає, оскільки зазначена переплата виникла не внаслідок лічильних помилок, а внаслідок недбалого виконання своїх службових обов'язків працівниками Управління.

Шишацький районний суд Полтавської області постановою від 28 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 грудня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати їхні рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у запереченнях зазначив про те, що судові рішення законні та обґрунтовані, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку в Управлінні та має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок).

Вперше виплату щомісячної адресної допомоги відповідно до зазначеної вище урядової постанови позивачці призначено на період з 16 жовтня 2014 року по 15 квітня 2015 року.

17 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про продовження терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1629000001 від 16 жовтня2014 року. Термін цієї довідки було продовжено на наступні шість місяців.

Суди з'ясували, що з письмовою заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги позивач звернулась до Управління 18 травня 2015 року. З цієї дати їй було продовжено виплату щомісячної адресної допомоги на шість місяців (з 18 травня 2015 року по 17 листопада 2015 року).

Згодом, судячи зі встановлених у справі обставин, після листування з Управлінням стосовно недоотриманих виплат в період з 17 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року, ОСОБА_1 повідомили про наявність переплати адресної допомоги за її особовим рахунком на суму 2398,00 грн. Відтак ОСОБА_1 подала Управлінню письмову заяву від 18 травня 2016 року про утримання з її особового рахунку переплати по виплаті адресної грошової допомоги у зв'язку зі зміною категорії чоловіка та її категорії у розмірі 30% щомісячного розміру до повного погашення заборгованості. На підставі цієї заяви начальник Управління видав розпорядження від 20 травня 2016 року про утримання з позивачки переплати на загальну суму 2398,00 грн. в період з травня 2015 року по квітень 2016 року в розмірі 30% щомісячної виплати до повного погашення заборгованості.

Довідавшись про прийняті Управлінням рішення, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги припинено з 16 квітня 2015 року правомірно, оскільки закінчився шестимісячний строк, на який ця допомога була їй призначена вперше. Оскільки заяву про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк позивачка подала 18 травня 2015 року, відповідач цілком правомірно призначив (продовжив) виплату адресної допомоги саме з цієї дати. Стосовно щомісячних відрахувань на загальну суму 2398,00 грн., суди попередніх інстанцій відзначили, що ОСОБА_1 не виконала своїх обов'язків, передбачених пунктом 11 Порядку, у зв'язку з чим 18 травня 2016 року, після того як їй стало відомо про існування надмірно виплачених коштів, вона власноручно і добровільно написала заяву з проханням проводити відрахування суми переплати з сум допомоги за майбутні місяці в розмірі 30% щомісячно. На підставі цієї заяви й було прийнято рішення про проведення відрахувань з призначеної їй на наступні шість місяців адресної допомоги. На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях відповідача порушень прав та інтересів позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до пункту 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

За змістом пункту 3 Порядку (в редакції, яка діяла до 23 квітня 2015 року) загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212 пункт 3 Порядку доповнено абзацом такого змісту: для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Позивач доводить, що про продовження виплати їй щомісячної адресної допомоги (після того, як 16 квітня 2015 року завершився шестимісячний строк виплати цієї допомоги) вона зверталася 17 квітня 2015 року, одночасно з продовженням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Проте її звернення було в усній формі. Станом на зазначену дату, як їй пояснили в Управлінні, не було нормативного регулювання і відповідних роз'яснень з приводу продовження виплати щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний строк. З цього приводу Управління зазначило, що станом на 17 квітня 2015 року постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212 (якою пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 доповнено положеннями щодо продовження виплати адресної допомоги на наступні шість місяців) ще не була опублікована. Отож, як стверджує Управління, воно і не могло роз'яснити позивачці умови для продовження виплати їй адресної допомоги ще на шість місяців.

Згадана вище постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212 набрала чинності 23 квітня 2015 року (з дати її опублікування в Урядовому кур'єрі (відповідно до відомостей офіційного веб-сайту Верховної Ради України). Тож обґрунтованих підстав вважати, що працівники Управління свідомо не повідомили позивачці про правове регулювання цих правовідносин (до їх врегулювання) немає. Враховуючи те, що заяву про продовження виплати щомісячної адресної допомоги позивачка подала 18 травня 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідача щодо продовження виплати їй такої допомоги саме з цієї дати.

Стосовно висновків судів про правомірність відрахувань з майбутніх виплат позивачці щомісячної адресної допомоги, то в цій частині такі висновки, на думку колегії суддів, є передчасними.

Судячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, розпорядження начальника Управління від 20 травня 2016 року про тридцятивідсоткові відрахування з майбутніх виплат ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги прийнято на підставі власноруч написаної заяви ОСОБА_1 від 18 травня 2016 року відповідного змісту. Тобто суди, з посиланням на пункт 11 Порядку констатували, що оскільки позивачка добровільно визнала факт переплати їй щомісячної адресної допомоги, то рішення відповідача про утримання надміру виплачених коштів є правомірним.

Згідно з пунктом 11 Порядку уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.

У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Отож, позивач як уповноважений представник сім'ї, якій призначено щомісячну адресну допомогу, зобов'язана повідомляти про обставини, які впливають на її призначення і виплату. Такими обставинами, зокрема, можуть бути соціальне становище членів сім'ї уповноваженого представника і самого представника (як-от: безробітний, зайнятий, непрацездатний та ін.). Водночас, як висновується зі змісту наведених положень пункту 11 Порядку, підставою для повернення надміру виплачених коштів є факт їх виплати внаслідок подання документів з недостовірними відомостями.

У справі встановлено, що при зверненні про отримання щомісячної адресної допомоги 18 травня 2015 року позивач підтвердила відсутність обставин, які впливають на призначення цієї допомоги, однак згодом з'ясувалося протилежне. Управління в своїх запереченнях, серед іншого, зазначило про те, що обставинами, які мають значення для призначення і виплати щомісячної адресної допомоги були: зміна категорії чоловіка позивачки з працюючого на непрацюючу особу (відповідач ствердив, що лише 5 травня 2016 року позивач повідомила Управління про те, що її чоловік, ОСОБА_2, з 16 грудня 2015 року звільнений і з 17 грудня 2015 року взятий на облік в центрі зайнятості як безробітний); зміна з 25 січня 2016 року категорії самої ОСОБА_1 (у зв'язку з досягненням її дитиною, ОСОБА_3, трирічного віку). Зазначені обставини, як стверджує Управління, і спричинили надмірну виплату ОСОБА_1 адресної допомоги на загальну суму 2398,00 грн., яка за розпорядженням начальника Управління від 20 травня 2016 року утримуватиметься з наступних виплат до повного погашення.

На думку колегії суддів, зважаючи на положення пункту 11 Порядку однієї лише добровільно написаної заяви позивачки недостатньо для вирішення питання про правомірність дій/рішень Управління щодо утримання коштів з метою погашення переплати, яка виникла у зв'язку з обставинами, про які зазначено вище. Натомість обставин: зміни у категорій членів сім'ї, якій призначено адресну допомогу і доведення до відома Управління про ці зміни, відповідно їхнє значення при визначенні розміру адресної допомоги; загальна сума переплати (розрахунок), яким відповідач і доводить правомірність прийнятого ним розпорядження від 20 травня 2016 року, суди попередніх інстанцій не з'ясовували. Разом з тим ці обставини, на думку колегії суддів, мають суттєве значення для правильного вирішення цієї справи і без їх дослідження і правової оцінки прийняті в цій справі рішення не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. З частиною п'ятою цієї статті висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення цього спору, а суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень не може з'ясовувати нові обставини та досліджувати докази.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів, про перегляд яких подано касаційну скаргу, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Калашнікова

Т. Г. Стрелець