Ухвала суду № 68402132, 17.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/5702/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Іщук Л.П.

з участю секретаря судового засідання: Торкот Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року з питань забезпечення позову за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Коломийської міської ради у розгляді її заяви від 25.11.2015, визнати протиправним та скасувати рішення Коломийської міської ради № 913 від 13.10.2016 «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 272,0 кв.м.».

18.04.2017 представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії спірного рішення та заборони вчиняти будь-які дії пов'язані з його дією, у тому числі розглядати питання щодо виділення вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 відповідно до розробленого проекту.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2017 в задоволенні клопотання було відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що на час пред'явлення адміністративного позову та клопотання про його забезпечення ОСОБА_3 мала рівні права на отримання земельної ділянки в користування з ОСОБА_1 та не мала жодних переваг перед нею, які б давали переважне право отримати у користування спірну земельну ділянку. Зокрема, 20.04.2017 Коломийська міська рада прийняла рішення погодити ОСОБА_3 межу земельної ділянки площею 0,0272 га від «Г» до «А» на АДРЕСА_1 відповідно до представленого кадастрового плану земельної ділянки. Невжиття заходів забезпечення позову дозволить відповідачу надалі вчиняти дії, направлені на наділення ОСОБА_3 правами на спірну земельну ділянку. Тому просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2017 та прийняти нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коломийської міської ради № 913 від 13.10.2016 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 272,0 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що із поданих представником позивача доказів жодним чином не вбачається те, що невжиття заходів забезпечення позову заподіє шкоду її охоронюваним законом правам та інтересам, адже ні володіння, ні користування земельною ділянкою, розміром 17 кв.м., на яку вона претендує, останньою не набуто, а тому обмежувати орган місцевого самоврядування у здійсненні своїх законних повноважень по наданню земельних ділянок у користування на даний час відсутні підстави.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 117 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Зі змісту вказаної норми випливає, що підставами для забезпечення адміністративного позову, є, зокрема, наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів, очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої цієї статті, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Колегія суддів зауважує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.117 КАС України обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Згідно ч.2 ст.123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи положення ЗК України, слід прийти до висновку, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює безумовного обов'язку для органу місцевого самоврядування щодо затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки в користування чи власність, а є лише одним з етапів відведення земельної ділянки.

Отже, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює негативних наслідків в розумінні ст.117 КАС України, які були б підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Натомість, в разі забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам ОСОБА_3, яка відповідно до положень ЗК України вправі звернутися до ліцензованої проектної землевпорядної організації для виготовлення проекту землеустрою після отримання такого дозволу.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми матеріального та процесуального права та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення адміністративного позову, оскільки позивачем не надано достатніх доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року про відмову в забезпеченні позову по справі № 346/1131/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. О. Яворський Л. П. Іщук

Повний текст ухвали складено 21.08.2017.