Постанова № 68401917, 15.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 910/6036/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р.

по справі № 910/6036/17 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Головного територіального управління юстиції у Київській області

про стягнення 45 564,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 36 113,71 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 214,81 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 4 953,51 грн. пені, 857,96 грн. трьох процентів річних, 3 424,45 грн. інфляційних, 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне територіальне управління юстиції у Київській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р. апеляційну скаргу Головного управління територіального управління юстиції у Київській області прийнято до провадження.

Розпорядженням від 14.08.2017р. №09-53/3157/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею, у відпустці.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. для розгляду справи №910/6036/17 визначено колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Разіна М.Л., Яковлєв Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017р. апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. по справі № 910/6036/17 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» заперечує проти апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

10.09.2013р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області (орендар), та комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1347, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Ярославська/провулок Ярославський, будинок № 5/2 літ. А, для розміщення бюджетної установи, що утримується за рахунок місцевого або державного бюджету.

Згідно п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради 22.09.2011р. № 34/6250.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою та компенсацію витрат підприємства.

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління. (п. 3.6. договору оренди).

Згідно п. 3.7. договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату та компенсацію витрат підприємства) своєчасно і в повному обсязі.

По акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.09.2013р. орендар прийняв в орендне користування об'єкт оренди загальною площею 899,40 кв. м.

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 25.11.2016р. орендар здав, а орендодавець отримав 623,6 кв.м.

Заявлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016р. по 31.03.2017р. по компенсації витрат підприємства - 36 113,71 грн.; по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою - 214,81 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів погашення заборгованості, як і реагування на вимогу №062/15/1/03-688 від 14.02.2017р., матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на погашення заборгованості 12.06.2017р. згідно платіжних доручень №2777 від 01.06.2017р. та №2776 від 01.06.2017р. судом апеляційної інстанції як на підставу для скасування рішення прийняте бути не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отримання позивачем грошових коштів згідно договору станом на день винесення оспорюваного рішення, відповідачем належними та допустимими доказами не наведено та не доведено.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на корить підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Щодо зменшення розміру пені до 1 гривні, то відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції документально обґрунтованого клопотання не заявляв, що є порушенням ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, Київський апеляційний господарський суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. у справі №910/6036/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. у справі №910/6036/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/6036/17 повернути до Господарського суду міста.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв