Постанова № 68401705, 15.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 910/1746/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Поліщук А.А. - дов. № 05-80 від 27.12.2016

від відповідача Клочко О.В. - дов. б/н від 25.04.2017

від третьої особи не з'явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.04.2017 (суддя Демидов В.О.)

у справі № 910/1746/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «РОСАВА»

(далі - ПрАТ «РОСАВА»)

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «Київський

суднобудівний-судноремонтний завод» (далі - ПАТ

«Київський суднобудівний-судноремонтний завод»)

про визнання поруки такою, що припинена за договором

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/1746/17 позов задоволено. Визнано такою, що припинена поруку за договором №84 від 10.08.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерним товариством «РОСАВА». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» 1 600, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, відповідальність поручителя за невиконання зобов'язання боржником за кредитним договором є частковою та обмежується сумою боргу в розмірі 40 000 000, 00 грн., процентів в розмірі 21 148 270, 49 грн. та 8 560 770, 83 грн. пені, тобто банк має право вимагати виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором в розмірі 69 709 041, 32 грн.тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/1746/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 06.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 розгляд відкладено на 20.06.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, 20.06.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 розгляд справи № 910/1746/17 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкладено на 15.08.2017.

В зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, 14.08.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін .

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПрАТ «РОСАВА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання такою, що припинена поруки за договором №84 від 10.08.2009, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПрАТ «РОСАВА». В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в порушення умов договору поруки та вимог чинного законодавства України сторони кредитного договору без згоди поручителя уклали додаткові договори щодо збільшення суми основного зобов'язання, строку повернення коштів та відсоткової ставки за користування кредитом, що призвело до збільшення ліміту відповідальності, непогодженої з поручителем.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідальність поручителя за виконання зобов'язань боржником за кредитним договором є частковою та обмежена сумою боргу в розмірі 40 000 000,00 грн., 20 262 339,67 грн. процентів та 13 707 682,11 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод».

Як встановлено матеріалами справи, 16.02.2009 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (відповідачем, банком за договором) та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (третьою особою, позичальником за договором) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти згідно Графіку зниження ліміту (додаток №1 до договору) з остаточним терміном погашення до 15.02.2011 включно, і сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі згідно п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку до 15.02.2011 включно шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно з Графіком зниження ліміту (додаток №1 до договору).

Пунктом 3.1 Кредитного договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: 16,5% річних за користування кредитними коштами за період з дня видачі до строку повернення відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 33% від суми невиплаченого зобов'язання після порушення строку виплат відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 33% за період з 16.02.2011 до дня фактичного погашення заборгованості.

В подальшому між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» було укладено ряд додаткових угод від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014 до Кредитного договору, якими було збільшено суму основного зобов'язання, строк повернення коштів та відсоткову ставку за користування кредитом, зокрема суму основного зобов'язання згідно додаткової угоди від 29.12.2009 збільшено до 61 000 000,00 грн., згідно додаткової угоди від 17.03.2010 до 77 000 000,00 грн. та згідно додаткової угоди від 16.11.2010 до 80 000 000,00 грн. Строк повернення коштів збільшено додатковою угодою від 15.02.2011 до 15.02.2013, додатковою угодою від 15.02.2013 до 17.02.2014 та додатковою угодою від 06.03.2014 до 17.02.2016. Додатковими угодами від 30.08.2013 та від 17.02.2014 збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 21% та до 42% відповідно.

Як встановлено матеріалами справи, 10.08.2009 в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» за Кредитним договором, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитором за договором), ПрАТ «РОСАВА» (позивачем, поручителем за договором) та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (боржником за договором) було укладено договір поруки №84 (далі - Договір поруки), за умовами п. 1.1 якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до якого боржнику відкривається кредитна лінія з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на підставі п. 3.1 Кредитного договору.

Поручитель засвідчив, що він ознайомлений з Кредитним договором і згоден з його умовами (п. 1.3 Договору поруки).

Поручитель на підставі п. 2.2 Договору поруки відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник в тому числі по основному боргу, оплаті щомісячних та/або щоквартальних процентів та підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансміссіонного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитором грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Внесення змін і доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується об'єм відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем (п. 4.4 Договору поруки).

Розділом 5 Договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання терміну виконання зобов'язання за Кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що в порушення умов Договору поруки та вимог чинного законодавства України сторони Кредитного договору без згоди поручителя уклали додаткові договори щодо збільшення суми основного зобов'язання, строку повернення коштів та відсоткової ставки за користування кредитом, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, в зв'язку з чим просив визнати припиненою поруку за Договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа згідно ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (вказаний висновок викладено в постанові Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Таким чином, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; а також ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15).

Достатньою підставою для застосування цієї норми закону є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21.05.2012 у справах №6-18цс11 та №6-69цс11, у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2662цс15.

Дослідивши умови Кредитного договору та додаткових угод до нього, зокрема від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014, суд першої інстанції правомірно встановив, що внаслідок зміни суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності поручителя (позивача).

Обов'язковою умовою припинення поруки за приписами ч.1 ст. 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів погодження з позивачем зміни умов Кредитного договору щодо розміру суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом за Кредитним договором, внесених додатковими угодами від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014.

Оскільки в додаткових угодах від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014 до Кредитного договору закладені умови, що всупереч положенням ч.1 ст. 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя, порука вважається припиненою.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на те, що внесені без згоди позивача додатковими угодами від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014 до Кредитного договору зміни щодо суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, суд першої інстанції вірно встановив, що порука Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» за Договором поруки припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що відповідальність поручителя за невиконання зобов'язання боржником за Кредитним договором є частковою та обмежується сумою боргу в розмірі 40 000 000, 00 грн., процентів в розмірі 21 148 270, 49 грн. та пені в розмірі 8 560 770, 83 грн., як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки за змістом п.п. 1.1, 2.2 Договору поруки поручитель зобов'язується перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник в тому числі по основному боргу, оплаті щомісячних та/або щоквартальних процентів та підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків, а тому збільшення суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог про визнання такою, що припинена поруки за Договором поруки, які позивачем доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню.

Доводи апелянта (відповідача) з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/1746/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/1746/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко