Постанова № 68401454, 15.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 910/3556/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.08.2017 року по справі №910/3556/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017

по справі №910/3556/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА"

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРГРУП";

до відповідача-2: пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "КАПІТАЛ" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ГРАНД-ІНВЕСТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2

про визнання недійсним та припиненим договорів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРГРУП" (далі - відповідач-1) та пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "КАПІТАЛ" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ГРАНД-ІНВЕСТ" (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1356;

- визнання припиненим з 29.07.2015 договору іпотеки від 17.12.2010 № 02-10/524, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованого в реєстрі за № 6142.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 №910/3556/17 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження позивач наголосив на неправильному застосуванні місцевим господарським судом ст. 17, ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ст. 1054 Цивільного кодексу України, що враховуючи частини 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, є на його думку підставою для визнання договору від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 недійсним. Крім того, скаржник просить визнати припиненим з 29.07.2015 Іпотечний договір від 17.12.2010 №02-10/524, оскільки, на його думку, зобов'язання, забезпечене заставою (основне зобов'язання боржника перед відповідачем-1 щодо повернення коштів за Генеральним кредитним договором) є припиненим, а з огляду на те, що є припиненим основне зобов'язання боржника перед відповідачем-1, яке було забезпечене заставою, то правовідносини за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 також є припиненими.

До судового засідання від 15.08.2017 представник відповідача-1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема зворотніми поштовими повідомленнями.

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні представники позивача, відповідача-2 та третьої особи не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача-1, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК", як кредитором, та спільним українсько-німецьким підприємством "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - боржник), як позичальником, укладено генеральний договір про здійснення кредитування від 17.12.2010 № 06.1-27/17 (далі - Генеральний кредитний договір), відповідно до предмету якого, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в гривнях на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а позичальник зобов'язується повертати кредит в порядку, визначеному Генеральним кредитним договором (п. 1 Генерального кредитного договору).

В якості забезпечення виконання зобов'язань боржника за Генеральним кредитним договором між публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК", як іпотекодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА", як іпотекодавцем, (далі - позивач) укладено договір іпотеки від 17.12.2010 № 02-10/524, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованого в реєстрі за № 6142 (далі Іпотечний договір від 17.12.2010 № 02-10/524), відповідно до предмету якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язання за Генеральним кредитним договором нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 5) - магазин та кафе з продажу алкогольних напоїв загальною площею 462,40 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 Іпотечного договору від 17.12.2010 № 02-10/524).

В подальшому, 21.07.2015 публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" відступило право вимоги за Генеральним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю "ЮРГРУП" (далі - відповідач-1) відповідно до договору про відступлення права вимоги.

21.07.2015 публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" відступило право вимоги за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 відповідачу-1 на підставі договору про відступлення права вимоги.

Між відповідачем-1, як первісним кредитором, та пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "КАПІТАЛ" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ГРАНД-ІНВЕСТ" (далі - відповідач-2), як новим кредитором, укладений договір від 28.07.2015 про відступлення прав вимоги за Генеральним кредитним договором (далі - Договір про відступлення прав вимоги від 28.07.2015), відповідно до предмету якого до відповідача-2 переходять всі права відповідача-1 за Генеральним кредитним договором (п. 2 Договору про відступлення прав вимоги від 28.07.2015).

Пунктом 5 Договору про відступлення прав вимоги від 28.07.2015 визначено, що разом з правом вимоги виконання зобов'язань, що передаються за цим договором, до відповідача-2 переходять права вимоги за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором.

Також, між відповідачами по справі було укладено договір про відступлення прав за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524, від 04.08.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1356 (далі - оспорюваний правочин) відповідно до п. 1 якого, відповідач-1 передає відповідачу-2 всі свої права за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524.

Позивач, як за змістом позовних вимог, так і у доводах апеляційного оскарження, посилаючись на ст. 17, ч.1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, просить суд визнати недійсним договір від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524.

Так, позивач вважає, що угода про заміну кредитора у договорі кредитування з фінансовою установою або банком на пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд суперечить ст. 1054, ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки кредитором по кредитному договору може виступати лише банк або кредитна спілка, але не пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд.

Крім того, на думку позивача, враховуючи те, що відповідач-1 28.07.2015 відступив права за основним зобов'язанням на підставі договору про відступлення прав вимоги за генеральним кредитним договором відповідачу-2, то укладений між відповідачами договір від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 суперечить приписам статті 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки відступлення прав відбулось не одночасно, як визначено ст. 24 Закону про іпотеку, а лише через сім днів після укладення договору про відступлення прав вимоги за генеральним кредитним договором, чим порушено визначений ст. 24 Закону про іпотеку порядок.

Також позивач просить визнати припиненими з 29.07.2015 правовідносини за основним договором іпотеки від 17.12.2010 № 02-10/524, укладеного між позивачем та публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК", який передав 21.07.2015 права іпотекодержателя відповідачу-1, оскільки зобов'язання, забезпечене заставою (основне зобов'язання спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед відповідачем-1 щодо повернення коштів за генеральним договором кредитування) є припиненим. З огляду на те, що є припиненим основне зобов'язання спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед відповідачем-1, яке було забезпечене заставою, то правовідносини за договором іпотеки від 17.12.2010 № 02-10/524, зареєстрованого в реєстрі за № 6142 також є припиненими.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, погоджується з правовими висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Приписами статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За своєю правовою суттю відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, за загальним правилом, передбаченим у ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Посилання позивача на те, що кредитором по кредитному договору може виступати лише банк або кредитна спілка, оскільки відповідно до діючого законодавства України кредити в Україні на підставі виданих ліцензій можуть надавати тільки дві фінансові установи банки та кредитні спілки, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що заміна кредитора у зобов'язанні в розумінні приписів Цивільного кодексу України жодним чином не пов'язана із наявністю у нового кредитора статусу фінансової установи або ліцензії на право видачі кредиту.

Згідно частин 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент вчинення оспорюваного правочину, далі - Закон "Про іпотеку") встановлено, що іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Стосовно необхідного обсягу цивільної дієздатності з боку відповідача-1 на укладення оспорюваного правочину слід відзначити наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями пункту 5 Договору про відступлення прав вимоги за генеральним кредитним договором від 28.07.2015 визначено, що разом з правом вимоги виконання зобов'язань, що передаються за цим договором, до відповідача-2 переходять права вимоги за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором.

Так, на виконання пункту 5 Договору про відступлення прав вимоги від 28.07.2015, між відповідачами укладено договір від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 (оспорюваний договір), відповідно до умов якого відповідач-1 передав відповідачу-2 всі свої права за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524. (а/с 22)

Приписами статті 24 Закону "Про іпотеку" встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Норма статті 24 Закону "Про іпотеку" встановлює правило, за яким до нового іпотекодержателя мають одночасно перейти права за основним зобов'язанням і такі права переходять навіть у випадку відсутності договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

В той же час, слід відзначити, що згадана норма не містить заборон здійснювати відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням до укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором і таке відступлення (прав вимоги за основним зобов'язанням) до укладення договору відступлення прав за іпотечним договором не суперечить приписам статті 24 Закону "Про іпотеку".

Тобто, дійсно, як вбачається з наведених норм, законодавство передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

При цьому, не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки. (наведена правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2017 року Справа № 910/7500/16)

Таким чином, враховуючи положення пункту 5 Договору про відступлення прав вимоги від 28.07.2015, а також приписів статті 24 Закону "Про іпотеку" зокрема і в частині вимоги нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, спростовуються доводи позивача про те, що оспорюваний правочин суперечить положенням статті 24 Закону "Про іпотеку" в частині укладення оспорюваного правочину через шість днів після укладення Договору про відступлення прав вимоги від 28.07.2015.

Договір від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 нотаріально посвідчено 04.08.2015 та зареєстровано в реєстрі за № 1356.

Посилання позивача на судову практику у поясненнях від 11.08.2017 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини у даній справі не містять аналогії. В даному випадку, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, до уваги взято договірні відносини сторін за укладеними правочинами та норми чинного закону. Стосовно застосування юридичної літератури колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, не міститься посилання на встановлення конкретного строку протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки і у п. 6 листа Верховного суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна». У вказаному листі не міститься роз'яснення про те, що термін «одночасно» за своєю суттю у законні містить імперативне значення «в той же день/в той самий час».

Таким чином, спірний договір укладено відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги за генеральним кредитним договором від 28.07.2015, та відповідає приписам ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України і не порушує норми Закону України "Про іпотеку".

Інших підстав, які б свідчили про недійсність спірного договору, позивачем не наведено, та судом у цій справі не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час нотаріального посвідчення оспорюваного правочину останній укладено з дотриманням вимог ст. 24 Закону "Про іпотеку" та приписів Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору від 04.08.2015 про відступлення прав за іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про визнання припиненими з 29.07.2015 правовідносин за Іпотечним договором від 17.12.2010 № 02-10/524, слід відзначити про наступне.

Приписами частини 5 статті 3 Закону "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки встановлені ст. 17 Закону "Про іпотеку".

Підстави припинення зобов'язань встановлені Главою 50 Цивільного кодексу України.

Заміна кредитора у зобов'язанні не призводить до припинення зобов'язання, а тому доводи позивача про те, що у зв'язку із заміною кредитора припинилося основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, що в свою чергу, є підставою для припинення іпотеки, не грунтується на нормах права, а тому судом визнано необґрунтованими. Таким чином, у позові в частині про визнання припиненим з 29.07.2015 договір іпотеки від 17.12.2010 № 02-10/524 слід відмовити, як необґрунтованому.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮДМИЛА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3556/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3556/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна