Постанова № 68401417, 14.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2017 справа №908/1806/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМарченко О.А. Зубченко І.В., Радіонової О.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача Капустинська Н.П. - за довіреністю; Накельський Ю.Б. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м.Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід06.06.2017р. (повний текст підписано 09.06.2017р.)у справі№ 908/1806/16 (суддя Носівець В.В. )за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-лізинг", с.Васильківці, Тернопільська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м.Запоріжжяпровизнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 908/1806/16 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 - відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016р. зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позовні вимоги у повному обсязі: договори купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 визнано недійсними. Вирішено питання про розподіл витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2017 рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 - скасовано, справу № 908/1806/16 передано на новий розгляд.

Постанова Вищого господарського суд мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував і належним чином не з'ясував обставин, які можуть свідчити про наступне схвалення правочинів в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України, зокрема, не навів юридичної оцінки протоколам загальних зборів учасників на предмет наступного схвалення спірних договорів купівлі-продажу вказаним органом в залежності від часу прийняття відповідних рішень. В той же час, постанова апеляційної інстанції містить суперечливі висновки як про наявність доказів, які свідчать про виконання договорів (акти приймання-передачі техніки та відповідні докази оплати товару), так і про їх відхилення як неналежних доказів схвалення правочинів юридичною особою, оскільки вказані акти підписані тими ж директорами, що не мали повноважень на підписання договорів, а платіжні відомості не містять інформації про посаду особи, за розпорядженням якої здійснювалася оплата. Тим часом, суд першої інстанції взагалі не досліджував обставин щодо вчинення дій, які б підтверджували прийняття до виконання спірних правочинів органами чи посадовими особами позивача в межах наданих їм повноважень, що свідчили б про їх схвалення відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 - задоволено у повному обсязі та визнано вказані договори купівлі-продажу недійсними. З відповідача на користь позивача стягнуто витрати зі сплати судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при прийнятті рішення не вірно застосував норми ст. 241 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 з моменту укладання.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя обґрунтовані невідповідністю укладених договорів нормам чинного законодавства, оскільки при укладенні оспорюваних правочинів директори позивача діяли з перевищенням наданих їм статутом повноважень без надання згоди загальними зборами товариства та без наступного схвалення цих правочинів зазначеним органом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості позивачем обставин, які на його думку, є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері Трейд" (покупець) укладено договори купівлі-продажу від 14.08.2014 року № АМВ-2-1408/14, від 14.08.2014 року № АМЛ-3-1408/14, від 14.08.2014 року № МАН-1-1408/14, від 14.08.2014 року № ОБЛ-5-1408/14, від 14.08.2014 року № СГТ-6-1408/14, від 14.08.2014 року №СПТ-4-1408/14, від 02.09.2014 року № СГТ-7-0209/14, від 01.11.2014 року № ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ, за умовами яких продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає техніку (надалі -Товар), перелік та характеристики якої зазначені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері Трейд" №16-02-2015 від 16.02.2015р. вирішено змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері Трейд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Колексі".

Таким чином, сторонами за вищевказаними правочинами є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг та Товариство з обмеженою відповідальністю "Колексі".

Право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі йому товару за актом приймання-передачі. (п. 1.5 договорів).

Актами приймання-передачі, підписаними з боку продавця директорами, товар передано продавцем та отримано покупцем.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначені договори від імені продавця підписано директорами Карпінським Віталієм Вікторовичем та Захарківом Ярославом Петровичем.

Відповідно ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з огляду на наведені норми чинного законодавства істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет (техніка, товар), умови оплати, кількість і ціна товару.

Наразі, при укладанні оспорюваних правочинів, сторонами погоджено всі істотні умови.

Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У позовній заяві в якості підстави визнання договорів купівлі - продажу недійсними, позивач зазначає про перевищення директорами наданих їм повноважень.

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, чинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Також, у постановах Верховного суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Разом з тим, договір купівлі - продажу є двостороннім правочином, права та обов'язки за ним виникають як у продавця так і покупця, а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.

Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочинів, оскільки, між сторонами підписувались акти приймання-передачі техніки (Товару), спірні господарські операції відображено позивачем у податковій звітності, про що свідчать надані суду податкові накладні (т.4. а.с. 150- 175), відповідачем здійснювалась оплата за отриману техніку, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача (т. 2. а.с. 113-216). В свою чергу, доказів повернення перерахованих відповідачем грошових коштів за техніку, матеріали справи не містять.

Таким чином колегія суддів вважає, що вчинення конклюдентних дій сторін щодо виконання відповідних правочинів свідчить про схвалення позивачем спірних договорів купівлі - продажу.

При цьому, сама по собі відсутність у директорів позивача повноважень на укладення від імені товариства спірних договорів купівлі - продажу не створює підстави для визнання цих договорів недійсними, оскільки за фактичними обставинами справи договори виконувались сторонами належним чином, відповідно до погоджених ними умов.

Наявні в матеріалах справи копії протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія - лізинг" № 01-09-2014 від 01.09.2014, № 02-09-2014 від 02.09.2014, № 08-09-2014 від 08.09.2014, № 16-09-2217 від 16.09.2014, № 19-09-20147 від 19.09.2014, № 25-09-2014 від 25.09.2014, № 02-10-2014 від 02.10.2014, № 08-10-2017 від 08.10.2014, якими вирішено питання про зняття з обліку та подальший продаж належних товариству транспортних засобів (а. с. 166-185 т. 1) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки їх зміст не стосується надання директору (ам) згоди на укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Посилання позивача на наявність рішення господаврського суду Терпонільської області у справі №921/654/16-г/14 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія - лізинг" є хибним, оскільки по - перше, станом на дату прийняття рішення господарським судом Запорізької області вказаного рішення суду не існувало, по - друге, факти, встановлені господарським судом Терпонільської області у справі №921/654/16-г/14 не є преюдиційними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути використані при встановлені обставин у даній справі. Крім того, твердження позивача про наявність у провадженні СУ УМВС у Тернопільській області матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (розтрата чужого майна), не приймаються судом до уваги, оскільки слідство по данному правопорушенню триває, винні особи не встановлені, вирок суду з цього приводу відсутній.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для визнання договорів недійсними, оскільки позивачем не доведено наявності обмежень повноважень осіб, якими укладено оспорювані правочини зі сторони позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м.Запоріжжя підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. у справі № 908/1806/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м.Запоріжжя - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06 червня 2017 р. у справі № 908/1806/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-лізинг", с.Васильківці, Тернопільська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м.Запоріжжя про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, №МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, №ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська обл., Гусятинський район, село Васильківці, код ЄДРПОУ 35855770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі" (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Тролейбусна, будинок 34, код ЄДРПОУ 39335628) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12 130, 00 грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

Радіонова О.О.