Постанова № 68400250, 17.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 р. № 820/2737/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Хмелівській Н.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 943261-13 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу 18011000 за період 2016 р. у розмірі 25000 грн. та податкової вимоги від 08.12.2016 року № 5750-17 про термінову сплату ОСОБА_3 суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 07.12.2016 року у розмірі 25000 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2016 року № 943261-13 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу 18011000 за період 2016 р. у розмірі 25000 грн.; скасувати податкову вимогу від 08.12.2016 року № 5750-17 Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про термінову сплату ОСОБА_3 суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 07.12.2016 року у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення відповідача є незаконними та необґрунтованими, а дії щодо їх винесення - протиправними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, які у ньому викладені.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень відносно того, що контролюючий орган у спірних правовідносинах діяв в межах закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачу належить з 13.10.2015 р. на праві власності транспортний засіб - автомобіль AUDI Q7, 2015 року випуску ( а.с.33).

Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області 30.06.2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №94361-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. ( а.с.8).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було 02.08.2016 р. направлене на адресу позивача та отримане її уповноваженою особою 09.08.2017 р. ( а.с.29).

Внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом зобов'язань, останнім було прийнято відносно позивача податкову вимогу від 08.12.2016 року № 5750-17 про сплату ОСОБА_3 суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 07.12.2016 року у розмірі 25000 грн.

Зазначена вимога була направлена на адресу позивача та отримана її уповноваженою особою 20.12.2016 р.(а.с.30).

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу звернувся за їх оскарженням у судовому порядку.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення).

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Базою оподаткування, відповідно до п. п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. п. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (в подальшому - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 р.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Органи внутрішніх справ, як зазначено в підпункті 267.6.3 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. № 563 "Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку" затверджено форму відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку за місцем реєстрації об'єкта оподаткування (форма Л).

Станом на 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата була встановлена в розмірі 1 378 грн. (ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Тобто, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1 033 500 грн., об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 була затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (в подальшому - Методика).

Згідно пункту 1 Методики, цей Порядок встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно п.2 Методики, середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Пунктом 3 Методики визначено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),де Цн- ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 2 до Порядку, нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27 тис. км., а також наводиться таблиця значень коефіцієнта коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів.

Згідно пункту 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства ( п. 4 Методики).

Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення ( п.13 Методики).

Згідно з пунктом 14 Порядку Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Суд зазначає, що відповідачу при розрахунку податкового зобов'язання необхідно встановлювати вартість автомобіля з урахуванням приписів ст. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Проаналізувавши інформацію щодо розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів (легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) для цілей оподаткування судом встановлено, що середньоринкова вартість авто визначається виходячи з типу, марки, моделі, року випуску та пробігу автомобіля.

Проте, судом встановлено, що податковим органом інформація щодо пробігу авто належного позивачу, станом на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, не встановлювалась, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Законодавством не передбачено право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, чи як середньо нормативний, чи як відсутній, чи в інший спосіб. Відповідні положення в законі та Методики та Порядку відсутні.

Крім того, суд зазначає, що визначення середньоринкової вартості є повноваженням Мінекономрозвитку, а не відповідача, а ним належні докази розміру ціни автомобіля позивача не надано.

Отже доводи контролюючого органу, що автомобіль належний позивачу коштує понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», на думку суду, є безпідставними, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наявний в матеріалах справи розрахунок вартості автомобіля позивача, наданий відповідачем, відносно того, що вартість останнього складає 1052283,90 грн., суд не бере до уваги, оскільки він датований 25.07.2017 р., а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 30.06.2016 року.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу про те, що належний позивачу автомобіль коштує понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Крім того, суд зазначає, що згідно пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.

В силу статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Отже, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII фактично було внесено зміни до об'єкту оподаткування транспортним податком з 01.01.2016 року.

Крім того, суд зазначає, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Принцип стабільності можна розглядати як надані платнику податку гарантії для реалізації його прав, закріплених у Конституції України.

Цей принцип розглядається законодавцем в двох аспектах:

- по-перше, його пов'язують зі строками набуття чинності змін, внесених протягом року до основних елементів податку. Відповідні зміни можуть бути внесені не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набувають чинності не раніше 1 січня нового бюджетного року;

- по-друге, стабільність пов'язують із незмінністю умов оподаткування, елементів податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що у 2016 році п.п. 12.3.4. п.12.3. ст. 12 ПК України не застосовувався.

Так, п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-УІІІ від 24.12.2015 установлено: в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

У свою чергу, суд зазначає, що вказаний Закон не призупиняв дії пп. 4,1.9 п.4.1. ст,4 Податкового кодексу України, в якому втілений принцип стабільності і зазначені основні положення цього принципу. Тому той факт, що на 2016 рік була призупинена дія п.п. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України не означає, що принцип стабільності оподаткування в 2016 році не діяв взагалі. Отже, у разі прийняття законів, якими вносяться зміни до будь-якого елементу існуючого податку, пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, відповідні зміни можуть почати застосовуватись лише у наступному бюджетному періоді.

Розглядаючи по суті спірні правовідносини, суд вважає доцільним звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Європейський Суд з прав людини у справі "Щокін проти України" (рішення від 14 жовтня 2010 року) зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсилає до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І…".

Також Європейський Суд з прав людини у вказаному рішенні прийшов до висновку про те, що порушення вимоги "якості закону", передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, має місце тоді, коли в національному законодавстві відсутня необхідна чіткість та точність, є можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання та не забезпечується адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Слід зазначити, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд не погоджується з правомірністю визначення контролюючим органом позивачеві податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік, із застосуванням об'єкта оподаткування встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем було порушено вимоги п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки спірне податкове повідомлення - рішення було направлене позивачеві 02.08.2016 р. ( а.с.29), хоча, вказаною нормою визначено обов'язок контролюючого органу з надіслання ( вручення) відповідного рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення - рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2016 року № 943261-13 винесено всупереч вимогам ПК України, а тому, підлягає скасуванню.

Крім того, суд також скасовує податкову вимогу від 08.12.2016 року № 5750-17 Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, у зв'язку з тим, що судом скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 943261-13 ( позовна вимога про оскарження податкової вимоги у даних спірних правовідносинах прямо пов'язана та випливає з вимоги про оскарження податкового повідомлення - рішення).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 943261-13 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу 18011000 за період 2016 р. у розмірі 25000 грн. та податкової вимоги від 08.12.2016 року № 5750-17 про термінову сплату ОСОБА_3 суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 07.12.2016 року у розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме: скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 943261-13 та податкової вимоги від 08.12.2016 року № 5750-17 Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, які винесені відносно ОСОБА_3, а відтак, у задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 943261-13 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу 18011000 за період 2016 р. у розмірі 25000 грн. та податкової вимоги від 08.12.2016 року № 5750-17 про термінову сплату ОСОБА_3 суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями - транспортний податок з фізичних осіб, станом на 07.12.2016 року у розмірі 25000 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2016 року № 943261-13, яке винесене відносно ОСОБА_3.

Скасувати податкову вимогу від 08.12.2016 року № 5750-17 Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, яка винесена відносно ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39856317, вул. Короленко,85, м.Красноград, Харківська область, 63304) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн. ( шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.