Постанова № 68399950, 14.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року м.Житомир справа № 806/1033/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" до Головного управління ДФС у Житомирській області, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа: Виконавчий Комітет Житомирської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: від 27.03.2017 №0004981401, від 27.03.2017 №0004961401, від 27.03.2017 року № 0004971401, від 27.03.2017 року № 0004991406, від 29.03.2017 року № 0005241302, від 29.03.2017 року № 0005251302, від 29.03.2017 року № 0005271302, від 29.03.2017 року № 0005261302 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.07.2017 (т.5,а.с.92-99).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що висновки зазначені в акті документальної планової перевірки від 13.03.2017 року №125/06-30-14-01/34973151 є безпідставними, а прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, оскільки під час проведення вказаної перевірки працівниками податкового органу не були враховані всі первинні бухгалтерські документи, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях та є хибними.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили вказаний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували щодо позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, вказавши, що в акті перевірки належним чином мотивовано встановлені факти порушень, допущені позивачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно (т.5, а.с.6-9).

Представник третьої особи надавав пояснення в судовому засіданні 01.06.2017.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "БТК-Центр Комплект" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 13.03.2017 року №125/06-30-14-01/34973151 (т.5, а.с.17-69).

Згідно розділу 4 акту, перевіркою були встановлені такі порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.140.5.9. п.140.5. ст.140 Податкового Кодексу України, ст.3,4,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму заниження на загальну суму 125139 грн., в т.ч. 2014 рік - 161 грн., 2015 рік - 39190 грн., 9 місяців 2016 року - 85627 грн.;

- ст.185, ст.187.1 ст.187, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 100437 грн. та встановлено завищення від'ємного значення (р.24 Декларації з ПДВ що діяла до 31.12.2015р.) за червень 2015 року на загальну суму 10986 грн, завищення від'ємного значення (р.21 Декларації з ПДВ, що діє з 01.01.2016 року) за вересень 2016 року на загальну суму 2170 грн.;

- п. 1201.1 статті 1201 розділу II Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, виписаних протягом вересня 2016р. та зареєстрованих протягом листопада 2016;

- п.п.14.1.180 п.14.1. ст.14, пп.168.1.1,пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п"а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників у періоді з 01.01.2014р. по 30.09.2016р.;

- пп.164.1.2, п.164.1, ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 840,39 грн.;

- пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ - визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період, що перевірявся, на суму 84,04 грн.;

- пп.129.1.1, пп.129.1.3 п.129.1, п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України за порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору підприємству нараховано пеню.;

- п.46.1 ст.46,. пп. 51.1 ст. 51, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, пп.3.2 та пп.3.4 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 та наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4, підприємством подано уточнюючі податкові розрахунки Ф.№1-ДФ з врахуванням вищевказаних порушень за відповідні періоди;

- пп.266.7.5 п.266.7 ст.267 Податкового кодексу України за результатами перевірки встановлено несвоєчасне подання декларації про нерухоме майно;

- п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. а саме відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів на суму 5602,60грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення від 27.03.2017:

- №0004951401, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в розмірі 2000,85 грн. (т.1, а.с.22);

- №0004961401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 161220 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 110515 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 55258 грн. (т.1, а.с.24);

- №0004971401, яким за завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, застосовано штрафні санкції в розмірі 30 грн. відповідно до п.41 підрозділу 1 розділу 10 Податкового кодексу України (т.1, а.с.26);

- №0004981401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 167872 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 124978 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 42894 грн. (т.1, а.с.28);

- №0004991406, яким за порушення положення ведення касових операцій застосовано штраф в розмірі 5602,60 грн. (т.1, а.с.30);

від 29.03.2017:

- №0005241302, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб (т.1, а.с.32);

- №0005251302, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 165,97 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 84,04 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21,01 грн. відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (т.1,а.с.33);

- №0005271302, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. за платежем податок на нерухоме майно (т.1, а.с.34);

- №0005261302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 222642,63 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 840,39 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21088,26 грн. та пеня 713,98 грн. відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (т.1,а.с.35).

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Кодекс) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Кодексу визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 №0004961401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Як вбачається із акту перевірки та розшифровки встановлених порушень, в ході перевірки встановлено заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 на загальну суму 24827 грн., в тому числі у червні 2015 на суму 1167 грн. по взаємовідносинах з ПАТ"Маріупольгаз", у жовтні 2015 на суму 22696,80грн. по взаємовідносинах з ПАТ"Харківгаз", у вересні 2016 на суму 962,51 грн. по взаємовідносинах з ПАТ"Дніпрогаз". Зазначені порушення підтверджені матеріалами справи не спростовано позивачем.

Крім того, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 на загальну суму 88766грн.

Зокрема, не підтверджені податковими накладними розбіжності по взаємовідносинах з ТОВ "Нафтотрейд ресурс", ТОВ "Торговий дім" Віктер плюс", ТОВ "Юкрейніан менеджмент груп", ТОВ "Укр-флекс", ОСОБА_1, ПП "Епт" на загальну суму 25771 грн.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зазначені порушення підтверджені матеріалами справи не спростовано позивачем.

Крім того, в ході перевірки аналізом додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації з ПДВ за лютий 2014 та відповідно до інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" встановлено невірне або не проведення коригування податкового кредиту ПП"Окко-бізнес контракт", ПП"Санді плюс", ТОВ"Магія комфорту", ТОВ"Сенгобен будівельна продукція Україна", в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання на 2660 грн.

Пункт 192.1 статті 192 Кодексу передбачає, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Зазначені порушення підтверджені матеріалами справи не спростовано позивачем.

Також встановлено, що товариством у червні 2014 включено до складу податкового кредиту 35408 грн. ПДВ з вартості придбання (приватизації) нежитлової нерухомості Житомирської міської ради згідно податкової накладної виконавчого комітету Житомирської міської ради №4 від 10.06.2014. Отже, продавцем приміщення є Житомирська міська рада, яка не є платником ПДВ, а податкова накладна виписана виконавчим комітетом Житомирської міської ради, яка є платником ПДВ, а тому, на думку перевіряючих, підприємством неправомірно включено 35408 грн. до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 між територіальною громадою м.Житомира (продавець) та ТОВ "БТК-Центр Комплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 49,8 кв.м. за адресою м.Житомир, вул.В.Бердичівська,35 (т.5, а.с.77-80).

У п.2.2 вказаного договору зазначено, що розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Згідно платіжного доручення №4778 від 10.06.2014 ТОВ "БТК-Центр Комплект" перерахувало на рахунок виконавчого комітету Житомирської міської ради 212448 грн. оплати згідно договору купівлі-продажу від 04.06.2014 (т.4,а.с.235) та згідно платіжного доручення №576 від 11.06.2014 перерахувало 35408 грн. податку на додану вартість за червень 2014 (т.4, а.с.236).

Як зазначила представник третьої особи в судовому засіданні, виконавчий комітет Житомирської міської ради відповідно до бюджетного законодавства є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, має розрахунковий рахунок та є платником ПДВ, тоді як Житомирська міська рада є лише представницьким органом територіальної громади міста, а тому усі розрахунки здійснюються через виконавчий комітет Житомирської міської ради.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №938 від 23.08.2012 передбачено, що у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють, серед інших, такі функції: відкривають рахунки в національній валюті в органах Казначейства: для зарахування доходів місцевих бюджетів та інших надходжень, передбачених законодавством (далі - платежі), на ім'я органу Казначейства у розрізі кодів класифікації доходів бюджету та у розрізі місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст Києва і Севастополя, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування); розпорядникам бюджетних коштів та одержувачам бюджетних коштів у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації (п.2.2).

За таких обставин, суд погоджується із твердженням представника третьої особи, що з огляду на специфіку виконання функцій органом місцевого самоврядування, документальне оформлення розрахунків за договором купівлі-продажу від 04.06.2014 відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

В матеріалах справи міститься реєстр виданих виконавчим комітетом Житомирської міської ради та отриманих податкових накладних, зокрема ТОВ "БТК-Центр Комплект" №4 від 10.06.2014 на суму 35408 грн. ПДВ, зазначена податкова накладна (т.4, а.с.207-211), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ - виконавчого комітету Житомирської міської ради (т.5, а.с.1).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено суму ПДВ в розмірі 35408 грн. за договором купівлі-продажу від 04.06.2014 до складу податкового кредиту.

Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ "БТК-Центр Комплект" безпідставно віднесено до складу адміністративних витрат та податкового кредиту взаємовідносини із ПП ТПК "Медвейс" щодо компенсації витрат по податку на землю на загальну суму 21849 грн., оскільки ПП ТПК "Медвейс" не подає звітність по податку на землю, відсутні будь-які відомості про земельні ділянки, які належать підприємству та не отримує послуг щодо компенсації витрат по податку на землю.

Суд не погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 між ПП"Торгово-промислова компанія "Медвейс" (зберігач) та ТОВ "БТК-Центр Комплект" (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання товару. Строк дії договору 5 років (т.5, а.с.75).

Відповідно до п.1.4 договору оплата за зберігання не включає в себе інфляційні втрати та вартість комунальних послуг та інших робіт і послуг, в тому числі: телефон, газопостачання, електроенергія, охорона,експлуатаційні витрати, реклама, водопостачання та каналізація, інші витрати на утримання площадок та прилеглої території. Суму платежів за комунальні послуги та інші витрати зберігач сплачує самостійно щомісяця відповідно до виставлених рахунків та показників лічильників, а поклажодавець компенсує сплачені суми зберігачем.

02.01.2015 між цими ж сторонами укладено договір відповідального зберігання №184 зі строком дії два роки (т.5, а.с.72-74) та відповідно до додаткової угоди від 26.12.2016 до вказаного договору встановлено строк дії договору 4 роки (т.5, ас.с.76). Пункт 1.4 зазначеного договору передбачає аналогічні положення щодо оплати за зберігання як у договорі від 27.03.2012.

Надання послуг зберігання за вказаними договорами підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт (т.4, а.с.166-188), виставленими рахунками про оплату послуг (т.4, а.с.190-206), актом звірки розрахунків (т.4, а.с.189), податковими накладними (т.4, а.с.212-234). Крім того, як вбачається із зазначених документів, до суми оплати за договором зберігання включено компенсацію витрат по податку на землю, яку сплачено позивачем.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для податкового кредиту є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що надані до суду документи по взаємовідносинам позивача з ПП ТПК "Медвейс" в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та мають всі необхідні, встановлені законом, обов'язкові реквізити, розкривають зміст господарських операцій, які виникли між позивачем і його контрагентом.

Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними в матеріалах справи відсутні.

Отже, перелічені первинні документи є належними та допустимими доказами, відповідно до приписів ст. 70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме надання позивачу послуг по виготовленню гранітних виробів.

При цьому, неподання ПП ТПК "Медвейс" звітності по податку на землю не може бути безумовною підставою для позбавлення ТОВ "БТК-Центр Комплект" права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів і податкових накладних.

Також суд відмічає, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин у даній справі.

Таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ із вартості наданих ПП ТПК "Медвейс" послуг на загальну суму 21849 грн. відповідає вимогам податкового законодавства.

Як зазначалось, фіскальним органом надано розшифровку встановлених порушень (т.5, а.с.114) із визначенням донарахованих податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій по кожному із перерахованих порушень, а тому суд має можливість самостійно виокремити незаконну частину донарахування за податковим повідомлення-рішенням, яке розглядається.

Виокремлення незаконної частини донарахування за оспорюваним актом індивідуальної дії від правомірної частини нарахування не є перебиранням судом функцій податкового органу, як помилково вважає скаржник. Адміністративний суд вправі скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень частково, якщо це не призведе до нівелювання такого рішення в цілому (ухвала ВАСУ від 16.02.2016 у справі №818/2/14).

Як зазначено судом, позивачем правомірно включено до податкового кредиту 35408 грн. у зв'язку із придбанням приміщення та 21849 грн. компенсації земельного податку за договором з ПП ТПК "Медвейс", а тому штрафні санкції в розмірі 17704 грн. та 10925 грн. відповідно застосовано до позивача безпідставно, а всього 85886 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2017 №0004961401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85886 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, у зв'язку із встановленням в ході перевірки завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, зокрема за деклараціями №9125824961 від 16.06.2015 та № 9002256146 від 20.01.2017, що є порушенням ст.185, ст.187.1 ст.187, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу до позивача правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 30 грн. (т.1, а.с.27) згідно податкового повідомлення-рішення №0004971401 від 27.03.2017.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 №0004981401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункт 14.1 статті 14 Кодексу, у редакції, яка діяла до 01.01.2015, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1.9 ст. 139 Кодексу).

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "БТК-Центр Комплект" відображено в даних бухгалтерського обліку (Дт 949 Кт 203) витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, які не підтверджено дорожніми листами та товарно-траспортними накладними, а також використання ПММ у господарській діяльності підприємства за 2016 рік в сумі 437476 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заперечення на акт перевірки від 13.03.2017 було надано відповідачу копії подорожніх листів вантажного автомобіля, копії подорожніх листів легкового автомобіля, проте вони не були взяті до уваги фіскальним органом, оскільки містили значні виправлення в номерах документа, показниках спідометра, руху пального при виїзді, поверненні або не містили даних щодо кількості виданого пального, пробігу автомобіля, в деяких з них зазначено прізвище одного й того самого водія (т.1, а.с.47-61).

Суд не погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

В ході судового розгляду судом було досліджено надані позивачем подорожні листи, в тому числі їх оригінали та встановлено, що зазначені листи дійсно місять виправлення у порядковому номері, залишку при поверненні в гараж, або не містять даних щодо часу повернення в гараж.

Водночас, як зазначалось, у відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Слід врахувати, що наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 №488/346, яким було затверджено типову форму подорожнього листа, втратив чинність згiдно із наказом Мiнiстерства iнфраструктури України, Мiнiстерства економiчного розвитку i торгiвлi України вiд 10.12.2013 № 1005/1454.

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, у разі відсутності затвердженої форми первинного документа, документування може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків при наявності обов'язкових реквізитів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Подорожні листи, які були досліджені судом, містять усі обов'язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання), а наявність недоліків у їх складанні не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного використання пального та понесених витрат.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем подорожні листи та зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток по списанню паливно-мастильних матеріалів в розмірі 78746 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 39373 грн. (згідно розшифровки встановлених порушень, т.5, а.с.114).

Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ "БТК-Центр Комплект" відображено в даних бухгалтерського обліку (Дт 92 Кт 631) витрати по наданих послугах ПП ТПК "Медвейс" з компенсації витрат по податку на землю на загальну суму 115843 грн.

Крім того, за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 задекларовано по рядку 03 РІ Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" на загальну суму 71346 грн. Зазначені різниці, згідно пояснень представників відповідача, також пов'язані із взаємовідносинами з ПП ТПК "Медвейс".

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про реальність господарських операцій між ТОВ "БТК-Центр Комплект" та ПП ТПК "Медвейс" та підтвердження понесених витрат, в тому числі щодо компенсації витрат по податку на землю, обґрунтування якого наведено вище, відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток по послугам з компенсації витрат по податку на землю в розмірі 7042 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3521 грн. (згідно розшифровки встановлених порушень, т.5, а.с.114) та про заниження позивачем податку на прибуток щодо "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" в розмірі 13810 грн. (згідно розшифровки встановлених порушень, т.5, а.с.114).

Перевіркою встановлено, що підприємством в 2015 році до складу інших витрат віднесено перерахування коштів та реалізацію готової продукції неприбутковим організаціям на загальну суму 1165863 грн., в тому числі перерахування коштів в сумі 667000,0 грн., а саме:"Асоціації газовиків" в сумі 260000,0 грн., БО Благодійний фонд "Центр утеплення" в сумі 400000,0 грн. та в сумі 7000,0 грн. ОСОБА_2 - на лікування учасника АТО (Дт 949 Кт311, Дт 977 Кт 31) та реалізацію готової продукції в сумі 498863 грн., а саме: БО Благодійний фонд "Центр утеплення" в сумі 322095,0 грн., Житомирський фонд підтримки національної безпеки України МБО в сумі 7332,0 грн., Громадська організація військовослужбовців "Купол" в сумі 85555,0 грн., Офіцери БО в сумі 11330,0 грн.. Свято-Анастасіївський жіночий монастир Українська Православна Церква в сумі 17022,0 грн., Військова частина в сумі 55529,0 грн. (Дт 361 Кт70, Дт 949 Кт 361, Дт 977 Кт 36).

При цьому, оподатковуваний прибуток за 2014 рік складав 25621587,0 грн., а сума коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям складає 1024863 грн. (25621587,0*4%).

Відповідно до пп.140.5.9. п.140.5. ст.140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року, наданих неприбутковим установам та організаціям, визначеним у підпунктах 1,2 підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, що перевищують чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Відповідачем надано докази на підтвердження включення вищезазначених підприємств та організацій до Реєстру неприбуткових організацій (т.5, а.с.100-101,115-121). Водночас, до вказаного переліку фіскальним органом помилково віднесено суму 7000,0 грн., які були виділені учаснику АТО ОСОБА_2, оскільки він не належить до неприбуткових організацій у розумінні підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Отже, підприємству необхідно було збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, а саме на суму 134000 грн. (1165863,0-7000,0- 1024863,0).

З огляду на викладене, суд погоджується із висновком податкового органу про донарахування 24120 грн. (18%) податку на прибуток за дане порушення.

За таких обставин, слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.03.2017 №0004981401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 143752 грн. (167872-24120).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004991406 від 27.03.2017 слід зазначити наступне.

Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 ( далі - Положення), зокрема до авансового звіту №35 від 09.03.2015 ОСОБА_3 не надано достовірних підтвердних документів про витрачання готівкових коштів гр. ОСОБА_3 на загальну суму 5602,60грн. Доданого авансового звіту надано підтвердження про витрачання готівкових коштів зовсім іншою особою, а саме гр.ОСОБА_4.

Відповідно до п.2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.3.1 Положення).

Згідно із п.7.36 Положення метою перевірки щодо порядку видачі готівки під звіт та її використання є здійснення контролю за дотриманням підприємствами встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт (у тому числі на відрядження) та їх використання відповідно до вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів.

Під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо (п.7.37 Положення).

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі сплачених коштів, тобто 5602,60 грн., що узгоджується із абз.6 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (т.1, а.с.31).

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0004991406 від 27.03.2017 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005261302 від 29.03.2017 слід зазначити наступне.

Крім того, у зв'язку із вищезазначеним порушенням щодо звітування підзвітних осіб за використані кошти, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, відсутні розрахункові документи, встановленої форми та змісту, що підтверджує вартість оплачених послуг на загальну суму 5602,60 грн.

За результатами перевірки згідно із податковим повідомленням-рішенням №0005261302 від 29.03.2017 відповідачем донараховано позивачу податку на доходи фізичних осіб (за ставкою 15%) в сумі 840,39 грн., застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% відповідно до п.127.1 ст.127 Кодексу.

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

Також, перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, що є порушенням пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп."а"п.176.2 ст.176 Кодексу, у зв'язку із чим застосовано штрафні санкції відповідно до ст.126-127 Кодексу в розмірі 20878,16 грн. (т.1, а.с.39).

Крім того, відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Кодексу за порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету нараховано пеню в розмірі 713,98 грн.

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0005261302 від 29.03.2017 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.03.2017 року №0005251302 слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.1.1 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 розд. IV Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

Отже, вказані особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Пунктом 127.1 ст.127 Кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи, що перевіркою встановлено порушення пп.164.1.2 п.164.1, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п"а"п.176.2 ст.176 Кодексу та пп.1.3,пп.1.4,пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ відповідачем визначено суму податкових зобов'язань з військового збору в суму 84,04 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 21,01 грн. та нараховано пеню в розмірі 60,92 грн. (т.1, а.с.36-37).

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0005251302 від 29.03.2017 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 0005271302 від 29.03.2017 слід зазначити наступне.

В ході перевірки встановлено, що підприємством самостійно подано декларації з податку на нерухоме майно за 2015 рік та 2016 рік, проте порушено термін їх подачі (термін до 19.02.2015, подано 17.02.2017; термін до 19.02.2016, подано 17.02.2017 відповідно).

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.267 Кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Податковим повідомленням-рішенням від 0005271302 від 29.03.2017 до позивача було застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. (т.1, а.с.40).

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0005271302 від 29.03.2017 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, слід зазначити, що в ході перевірки встановлено порушення підприємством граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них а ЄРПН,визначених відповідно до п.201.10 ст.201 Кодексу.

Зокрема, податкова накладна №264251 від 20.09.2016 зареєстрована 16.11.2016 (42 дні прострочення), податкова накладна №266061 від 22.09.2016 зареєстрована 16.11.2016 (40 днів прострочення).

Відповідно до п.120.1 ст.120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Податковим повідомленням-рішенням №0004951401 від 27.03.2017 до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в розмірі 2000,85 грн. (т.1, а.с.22-23). Позивач після уточнення позовних вимог, не підтримав позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.03.2017 року №0005241302 слід зазначити наступне.

В ході перевірки за даними поданих податковим агентом розрахунків форми 1-ДФ за з квартал 2014, 1-4 квартали 2015 року встановлено розбіжності (недійсні податкові номери за даними бази ДРФО), що є порушенням п.46.1 ст.46, пп. 51.1 ст. 51, пп."б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу, "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49.

Відповідно до п.119.2 ст.119 Кодексу неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2017 року №0005241302 до позивача за недостовірну інформацію, відображену в Ф.№1-ДФ застосовано штраф в розмірі 510 грн. (т.1, а.с.38).

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0005241302 від 29.03.2017 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області:

- від 27.03.2017 №0004981401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 149492 грн.;

- від 27.03.2017 №0004961401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 121294 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" 2707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 19 серпня 2017 р.