Постанова № 68399918, 15.08.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р. Справа № 818/929/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника 2-го відповідача - Давиденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/929/17

за позовом ОСОБА_1

до Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича; Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича та Головного управління Національної поліції в Сумській області з позовною заявою про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання вчинити дії.

З урахуванням уточнених позовних вимог про які позмивач зазначив в судовому засіданні 15.08.2017р. позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, що полягає в ненаданні інформації на питання 2 заяви позивача №215 від 16.05.2017 року;

- визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича щодо невиконання вимог позивача, викладених в пункті 3 його заяви №215 від 16.05.2017 року;

- зобов'язати т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 16.05.2017 року №215.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №215, у якій просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 190,364 та 366 КК України, які скоїли працівники Лебединського ЦОС та СД ПАТ "Укрпошта". Також у пункті 2 заяви просив, якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. Крім того, у пункті 3 заяви позивач просив залучити його до перевірки у випадку, якщо Лебединський ВП буде її проводити.

Проте, з листа відповідача від 26.05.2017 №7491, який було надіслано позивачу на його звернення вбачається, що Лебединський ВП ГУНП в Сумській області не надав відповіді на пункти 2 та 3 заяви ОСОБА_1, а саме: повідомлено позивача про проведення перевірки, однак не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані закони, якими вони керувались при проведенні цієї перевірки. Крім цього, не зважаючи на те, що перевірку проведено, позивача до її проведення не було залучено.

На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги пунктів 2, 3 його заяви №215 від 16.05.2017р., чим порушено та обмежено його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді, передбачені ст. 40 Конституції України та ст.ст. 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян".

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні подав до суду письмове клопотання (а.с.35) в якому просив також компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат пов'язаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять, відповідності до ст.ст.91,94 КАС України.

Представник 2-го відповідача Давиденко О.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала (а.с.19-21), зазначивши що Лебединський ВП ГУНП в Сумській області у відповідності до вимог ст.18,19 ЗУ "Про звернення громадян" вчасно перевірили заяву позивача, за результатами перевірки була надана письмова відповідь. Тому, у задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмове заперечення на позовну заяву не подав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника 2-го відповідача, перевіривши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 16.05.2017 року звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області із заявою №215, у якій просив:

"1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 190,364 та 366 КК України по факту шахрайства, службового підроблення та зловживання службовим становищем вчинених працівниками Лебединського ЦОС та СД ПАТ «Укрпошта».

2. Якщо до внесення зазначених позивачем відомостей в ЄРДР буде проведена будь яка перевірка з даного приводу, просив назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки.

3. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просив залучити його до цієї перевірки. "(а.с.4 ).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 26.05.2017 №7491 Лебединський ВП ГУНП в Сумській області повідомило ОСОБА_1 про те, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, відсутність ознак кримінальних правопорушень та про неможливість внесення відомостей до ЄРДР (а.с.5).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Суд, проаналізувавши відповідь Лебединського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області від від 26.05.2017 №7491 на звернення ОСОБА_1 №215 від 16.05.2017 р. зазначає, що в порушення вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме, не повідомлено заявника щодо перевірки, не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.

Таким чином, заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені в зверненні питання.

Крім того, позивач мав бажання бути присутнім під час проведення перевірки.

Таке право позивача передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", у відповідності до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Проте, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобот Михайло Вікторович та Головне управління Національної поліції в Сумській області як суб'єкти владних повноважень, не довели належними та допустимими доказами факт розгляду заяви позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірну бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо ненадання інформації викладеної у питанні 2 заяви ОСОБА_1 №215 від 16.05.2017 року; визнати неправомірну бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо невиконання вимог ОСОБА_1 викладених у пункті 3 заяви №215 від 16.05.2017 р., а саме - щодо незалучення ОСОБА_1 до перевірки, позбавлення ОСОБА_1 можливості взяти участь у цій превірці та бути присутнім при розгляді його заяви. Крім цього, задовольняються позовні вимоги в частині зобов"язання т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 16.05.2017 р. №215.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні про компенсацію судових витрат визначає складову - витрати, пов'язані з прибуттям в судові засідання з с. Будилка, Лебединського району, Сумської області до м. Суми. Загальний розмір витрат щодо вартості проїзду згідно розрахунків позивача 15.08.2017р. - становить 42 грн. Добові витрати становлять 30 грн. Розмір компенсації за відрив від звичайних занять 15.07.2017р. становить 63,63 грн. (Розрахунок - а.с.35).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно зі ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Так, в своєму клопотання позивач вказав що поніс витрати на прибуття до суду 15.07.2017, але ніяких підтверджуючих документів до суду не надав.

Складовою клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, зокрема, є компенсація за відрив від звичайних занять за 15.07.2017 року.

ОСОБА_1 проживає у с. Будилка Лебединського району Сумської області.

З розрахунку позивача, його поїздка для участі в судовому засіданні у м.Сумах, враховуючи відстань 70 км. від с. Будилка та розклад руху автобусів, складає 8 годин часу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом даного позову, позивачем було здійснено відрив від звичайних занять: 15.08.2017 року, коли він приймав участь у судовому засіданні .

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 складає 3200 грн.

Таким чином, враховуючи час необхідний позивачу для прибуття до суду та участь у судовому засіданні, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області підлягає компенсація за відрив від звичайних занять у розмірі 63,63 грн., а саме:

15.08.2017 (3200 мін.зарплата/22 дн.=145грн./8 год.=18,18грн.*3,5 год.) = 63,63 грн.

Тому, на користь позивача підлягає стягненю 63,63 грн., що становить суму компенсації за відрив від звичайних занять за 15.08.2017 року.

Крім цього, позивач просить компенсувати добові в сумі 30 грн., посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - постанови КМ України № 590) та на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, суд задовольняє клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат частково - в сумі 93,63 грн. В стягненні витрат щодо вартості проїзду суд відмовляє у зв"язку з ненаданням позивачем відповідних доказів понесених витрат в розмірі 42 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича; Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо ненадання інформації викладеної у питанні 2 заяви ОСОБА_1 №215 від 16.05.2017 року.

Визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо невиконання вимог ОСОБА_1 викладених у пункті 3 заяви №215 від 16.05.2017 р., а саме: незалучення ОСОБА_1 до перевірки, позбавлення ОСОБА_1 взяти участь у цій превірці та бути присутнім ОСОБА_1 при розгляді його заяви.

Зобов`язати т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 16.05.2017 р. №215.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.Г.Кондратьєва, 23, ідентифікаційний код 40108777) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 93 (дев"яносто три) грн. 63 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2017 року.

Суддя О.М. Кунець