Постанова № 68399810, 17.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року № 813/2804/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представник позивача Камінської С.М.,

представника відповідача Звіра Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

02 серпня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» (надалі - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006854808 від 20.07.2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати податку на додану вартість видане Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби;

-визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0006834808 від 20.07.2017 року про застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних видане Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Ухвалою судді від 03.08.2017 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.07.2017 року ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» отримало податкові повідомлення-рішення: від 20.07.2017 року №0006854808 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% за порушення строку сплати податку на додану вартість; від 20.07.2017 року №0006834808 про застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних - виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Вказані податкові повідомлення - рішення видані на підставі акту перевірки №77/28-10-48-08/00214244 від 04.07.2017 року та акту від 05.07.2017 року №78/28-10-48-08/00214244. ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» не визнає, тобто не узгоджує суму штрафних санкцій, які визначені у вищевказаних повідомленнях-рішеннях та вважає, їх такими, що винесені на основі невірних висновків, які суперечать законодавству України, а тому дані повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. До таких висновків позивач приходить з огляду на наступне. 09.03.2017 року Господарським судом Львівської області винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Іскра». Відповідно до даної ухвали судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, неня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Окрім того, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про банкрутство» від 15.12.2009 року №15 зазначено мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю. На підставі викладеного, всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, контролюючі органи неправомірно нарахували штрафні санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позовну заяву вважає, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків ДФС проведена камеральна перевірка ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2017 року по 05.07.2017 року.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків ДФС' складено акт перевірки від 05.07.2017 року №78/28-10-48-08/00214244 яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2017 по 05.07.2017 за затримку на 61 та 60 календарних днів сплати, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Офісом великих платників податків ДФС проведена перевірка ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» з питань щодо своєчасності термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено акт перевірки від 04.07.2017 року №77/28-10-48-08/00214244 яким встановлено порушення вимог абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

На підставі вказаних актів перевірки Офісом великих платників ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:

-від 20.07.2017 року №0006854808 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% за порушення строку сплати податку на додану вартість;

від 20.07.2017 року №0006834808 про застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних - виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.07.2017 року №0006854808, від 20.07.2017 року №0006834808, а відтак, про їх протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.111.1 ст.111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Відповідно до п.111.2 ст.111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.112.1 ст. 112 Податкового кодексу України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідальність передбачена ст. 126 Податкового кодексу України: п. 126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як стверджується матеріалами справи, Офісом великих платників податків ДФС проведена камеральна перевірка ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2017 року по 05.07.2017 року. За результатами якої відповідачем встановлено порушення ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2017 року по 05.07.2017 року за затримку на 61 та 60 календарних днів сплати, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацом 14 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

-для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

-для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця. - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 18 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідальність платника передбачена п.120-1.1 ст.120-1 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України зазначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування. - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів: 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів: 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування. - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Як вбачається із акта перевірки від 04.07.2017 року №77/28-10-48-08/00214244, позивачем порушено вимоги абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме порушено термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

Таким чином, на переконання суду позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, зокрема п.57.1 п.57 Податкового кодексу України та абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а відтак як наслідок винесення податкових повідомлень-рішень від 20.07.2017 року №0006854808 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% за порушення строку сплати податку на додану вартість; від 20.07.2017 року №0006834808 про застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних - виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби є правомірним.

Що стосується послань позивача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій у зв'язку із введення мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року порушено провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Також, даною ухвалою введено процедуру розпорядження майном.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Однак, відповідно до ч.5 ст.19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і заходи у зв'язку з цим спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини. у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Окрім цього, суд зазначає, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Так, введення мораторію на задоволення вимог кредиторі в не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Зазначена правова позиція висловлюється Вищим адміністративним судом України та підтримується Верховним Судом України (постанови ВСУ від 06.02.07 року у справі №07/87, 11.12.07 року у справі №07/159; постанови ВАСУ від 26.01.09 року у справі №К-28793/06. 16.04.08 року у справі №К-13931/06).

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки податкові органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

У процедурі розпорядження майном у порядку ст.23 Закону про банкрутство вимоги до боржника мають право заявити тільки конкурсні кредитори, тобто кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Натомість грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до ст. 1 Закону є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч.5 ст. 19 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурах банкрутства (розпорядження майном та санації) без будь-яких обмежень. Тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому ст.38 Закону про банкрутство, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів. У зв'язку з цим у разі подання кредитором заяви про визнання поточних грошових вимог у процедурі розпорядження майном суд має відмовляти в прийнятті такої заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГИК України.(Постанова Вищого господарського суду України від 18,05.2016 року у справі № 5004/407/12).

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п, 14.1.39 ст. 14 ПКУ).

Суд погоджується із твердженнями відповідача, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. (Постанова Верховного суду України від 11.06.2012 року, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року по справі №820/5081/13-а, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року по справі №804/12065/13-а).

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, відтак вважає висновки актів перевірки обґрунтованим, а застосовані до позивача штрафи згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень - правомірним.

Тому, беручи до уваги усе вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, представив суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 серпня 2017 року.